Психологія як наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини
p align="left">Перцептивна сторона спілкуванняСпілкування є не лише обміном інформацією і діяльністю, але і сприйманням, розумінням і оцінкою людьми один одного.
Сприймання, розуміння і оцінку людьми один одного і відображає соціальна перцепція або перцептивна сторона спілкування.
Тому в процесі спілкування у людини формується уявлення про партнера, про його здібності, характер, світогляд, ціннісні орієнтації. У зміст поняття “соціальна перцепція” включають сприймання не тільки фізичних властивостей людини, але і її внутрішніх характеристик, зокрема намірів, думок, здібностей, емоцій, установок та інше.
Оскільки спілкування є процесом взаємодії двох і більше об'єктів, то йдеться про взаєморозуміння і взаємопізнання людей. Взаєморозуміння є внутрішньою основною і метою спілкування. Його ефективність залежить від тієї інформації, яку люди одержують один про одного. Спілкування починається завжди з контакту, тобто взаємного спостереження і сприймання тих якостей і рис, які спонукають інтерес людей один до одного. Зацікавленість іншою людиною є мірою її інформативності для тих хто її оточує.
Ставлення до іншої людини залежить від того, які почуття вона викликає в інших, яка думка про неї формується. Перше враження про людину ґрунтується на сприйманні її зовнішнього вигляду, зовнішніх ознак і зумовлює весь характер взаємовідносин. Процес розуміння іншої людини є досить складним явищем у якому виокремлюють два рівні.
На першому рівні відбувається усвідомлення цілей, мотивів, установок і іншої людини.
Другий рівень характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, установки іншої людини як свої власні. Він передбачає, що кожен із партнерів по взаємодії, враховує не тільки свої власні потреби, мовити, а й відповідні запити іншого. Це відбувається за допомогою таких механізмів взаєморозуміння як: ідентифікація, апатія, рефлексія.
Ідентифікація (уподібнення іншій людині) - вона виражається у таких кодах: “постав себе на моє місце”, фактично означає - “зрозумій мене правильно”.
Емпатія (співпереживання) - на відміну від ідентифікації яка є процесом раціональним, емпатія це розуміння іншої людини не стільки розумом скільки серцем, тобто через емоційну сферу людини.
Рефлексія - в соціальній психології під рефлексією розуміють усвідомлення особою того, як вона насправді сприймається і оцінюється партнером по спілкуванні. Але таке уявлення є вкрай суб'єктивне, а тому не завжди відповідає істині.
Комунікативна сторона спілкування тісно пов'язана з обміном інформації, проте не може бути вичерпно розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування - це не тільки прийом та передача інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб'єктом взаємодії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об'єкта інформації (іншого суб'єкта). В акті міжособистісної комунікації важливу роль відіграє значущість інформації, прагнення сприймати її загальний зміст.
Ще одна особливість комунікативного процесу полягає в тому, що завдяки знаковій системі партнери по спілкуванню впливають один на одного. При цьому ефективність комунікації залежить від міри цього впливу, тобто йдеться про зміну типу відносин, що склалися між комунікаторами. Такий вплив випускається з уваги при інформаційному підході.
Комунікативний вплив відбувається за умови прийняття єдиної системи значень усіма учасниками акту комунікації. Лише за цієї умови партнери можуть досягти взаєморозуміння. Якщо немає такого загального розуміння, можуть виникати перепони в процесі спілкування, так звані "комунікативні бар'єри".
Вони виникають унаслідок дії психологічних факторів - різних диспозицій, установок, ціннісних орієнтацій людей, їх індивідуально-психологічних особливостей тощо.
Таким чином, комунікативний бар'єр - це психологічні перешкоди на шляху сприйняття адекватної інформації між партнерами по спілкуванню.
Як вважають Ю.С. Крижановська і В.П. Третьяков, у процесі ділового спілкування можливе виникнення трьох комунікативних бар'єрів та їх різні модифікації: "авторитет", "уникнення" і "нерозуміння". Перші забезпечують захист від джерела інформації, останній - від самої інформації.
Бар'єр "авторитет". Розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє лиш першим. Тобто довіра чи недовіра ніби персоніфікуються і залежать не від об'єктивності інформації, а від того, хто говорить. Наприклад, люди похилого віку мало прислуховуються до порад молодих.
Довіра залежить від соціального стану, належності до реальної "авторитетної" групи; від привабливості, зовнішнього вигляду; доброзичливого ставлення до адресата впливу; компетентності, щирості.
Бар'єр "уникнення". Людина уникає джерела впливу, ухиляється від контактів зі співрозмовником, прикладає всі зусилля, щоб не сприймати повідомлення. Щоб нейтралізувати цей бар'єр, необхідно: звернути увагу і утримати її. На увагу найбільше впливають такі фактори: актуальність і важливість інформації, ЇЇ новизна, нестандартність подання, несподіваність, інтенсивність передачі інформації, звучність голосу та його модуляція.
Бар'єр "нерозуміння". Іноді джерело інформації заслуговує на довіру, але інформація "не доходить" (ми не чуємо, не бачимо, не розуміємо її). Виділяють такі бар'єри нерозуміння:
фонетичний (виникає, коли говорять іноземною мовою; використовують багато іноземних слів чи спеціальну термінологію; говорять швидко, незрозуміло, з акцентом);
семантичний (той, хто говорить, і той, хто слухає, укладають різний зміст у слова, різне їх розуміння; використання жаргонних слів тощо);
стилістичний (стиль викладу, відповідність форми і змісту основним правилам структурування інформації: правилу рамки і правилу ланцюжка).
Суть правила рамки полягає в тому, що початок і кінець інформаційного ряду запам'ятовується краще, ніж середина. Рамка в спілкуванні становить початок і кінець розмови. При цьому в первинному спілкуванні найбільш важливою частиною розмови є початок, а при неодноразовому діловому спілкуванні - кінець розмови. Правило ланцюжка ґрунтується на тому, що вся інформація має бути якимось чином вибудувана, упорядкована, систематизована, з'єднана в ланцюжок;
логічний (виникає, коли немає послідовності та системи викладу інформації: відсутня внутрішня структура промови; не дотримуються основні логічні правила, недостовірна чи недостатня аргументація).
3. Мій психологічний портрет
Пройшовши та проаналізувавши деякі тести та поцікавившись думкою оточуючих мене людей можна сказати наступне.
Я людина дуже товариська, постійно шукаю контакту з людьми, нових знайомств. Легко йду на контакт і завжди знаходжу тему для розмови. Не люблю довго залишатися на одинці з собою, бо тоді починаю осмислювати своє життя, вчинки, можливості, що часто призводить до депресії. Я багато чим захоплююсь, цікавлюсь дуже різними речами, люблю розширювати свій світогляд до чого б це не відносилось. Коло моїх знайомих дуже широке і різне, об'єднує людей з різними світоглядами та переконаннями, різних субкультур. Найкращих друзів не маю, бо ділитися своїми думками, почуттями та життям не хочу. Про те добрих знайомих багато. Не можу впустити когось у свою душу, бо завжди переживаю все у собі. Але буває, що заводжу розмову про наболівше, але, напевно, не для того, щоб почути пораду чи співчуття, а просто тому, що не можу ВСЕ тримати у собі. Я схильна до активної діяльності, тому як пізнаю світ на власному досвіді. Люблю бути у центрі уваги і подій, вмію радіти життю. Хоча іноді вмикається розум і я зайвий раз зупиняюся, відговорюючи себе від того чи іншого вчинку, рішення. При ухваленні рішень та постановці якогось завдання приймаючи рішення, керуюсь логікою, неупереджена, об'єктивна, прагну активно радитися з оточуючими, беру їх думку до уваги, аналізую всі факти і після того тільки приймаю остаточне рішення, впевнившись що зробила як найкраще в даній ситуації. Не самовпевнена (хоча зі сторони виглядаю такою), зайвий раз піду на компроміс, якщо вважатиму це вдалим вирішенням проблеми. Мені властиво спочатку висловитися, а потім осмислити виголошене. Тому часто жалкую про сказане. Мені притаманний образ командувача, наглядача у колективній справі. Володію швидше вольовими, чим м'яким характером, здатна залишатися незворушною і стриманою в ситуаціях, в яких інші втрачають самовладання. Можу використовувати жорсткість у поведінці для отримання якісного, найкращого і швидкого результату, за що часто потім звинувачую себе, але вибачаюся рідко, і скоріше перед людьми з якими мене майже нічого не пов'язує, а ніж перед близькими. І я пишаюся своєю об'єктивністю, при тому що часто звинувачують у байдужості та жорстокості. Маю таку властивість вводити свої корективи в будь що, починаючи від чиїхось планів, ідей закінчуючи прикрашанням ялинки чи просто інтер'єру. Роблю це не через те, що зроблено чи задумано не «по-моєму», а тому що вважаю що можу-на зробити краще, полюбляю не стандартні рішення у всьому. Отже тут можна зробити висновок, що я - екстраверт, логік.
У сприйманні світу, інформації я віддаю перевагу прагматичному, утилітарному підходу, тобто маю сенсорне сприйняття. Мені подобається відчувати, відчувати запах, чути, бачити, пробувати на смак. Вважаю за краще фокусувати увагу на деталях та фактах. Ставлю чіткі запитання і чекаю таких же чітких і точних відповідей.
Я належу до ірраціонального типу у сприйманні інформації та прийняття рішень. Веду вільний спосіб життя і планування не є моєю кращою стороною. Залишаю все на «як буде, так і буде», наче зайвий раз побоюючись зробити щось не так, боюся взяти життя у свої руки та робити \ жити так, як вважаю за потрібне. Легко пристосовуюсь до змін, навіть полюбляю їх, як в житті так і в спілкуванні. І моя невизначеність гнітить мене. Для того, щоб укластися в строк, роблю ривок в останню хвилину. Не люблю, коли мене чимось зобов'язують. Не кваплюся з ухваленням рішення. Робота не має для мене сенсу, якщо вона не цікава. Не завжди доводжу почату справу до кінця, бо часто втрачаю цікавість до початого. Але працездатна коли того вимагають.
Маю творчий потенціал. Дивлюся на все з досить іншої точки зору, аніж інші... бо намагаюся завжди дивитися з декількох точок зору. Зажди готова допомогти. В одязі рідко дотримуюся стандартів, чи моді, чи чиєїсь думки. Спідниця стає сукнею, а дитяча куртка - модним піджачком, - це про мене. Намагаюсь не робити поспішних висновків про людину, поки не матиму змогу з нею поспілкуватися \ познайомитися.
Роблячи висновок можна сказати, що дуже часто думка оточуючих не співпадає з реальною мною, через те, що дуже багато хто не знає справжньої мене. Друзі вважають мене товариською, цілеспрямованою, хоча я не вважаю себе такою. Для деяких я душа компанії, для деяких миле, не зіпсоване життям янголя, для деяких психічно неврівноважена. Дуже емоційна і не завжди виходить це приховати, а іноді навіть і не намагаюся це приховувати. Ось така я.
Висновок
Людське життя суперечливе у своїй сутності. Кожна людська істота так чи інакше самовизначається і самоутверджується в просторі й часі, відміряному їй на життя, знаходить собі на перетині біологічного й соціального, фізичного й психічного, індивідуального й універсального, внутрішнього й зовнішнього, суб'єктивного та об'єктивного, матеріального й духовного вимірів існування.
Значення психології серед інших наук постійно зростає. Водночас і світ у своєму динамічному русі стає дедалі складнішим і загадковішим. Виникають нові проблеми людського існування, що вимагають нових наукових підходів, теорій, концепцій, нової методології і нових методів дослідження психічних явищ. Проте це не означає, що все надбане раніше психологією як наукою має бути відкинуто як застаріле і непотрібне. Адже існують одвічні проблеми людського буття, глобальні питання, відповідь на які сучасна наука не може дати без урахування попереднього досвіду.
Психологія як наука вивчає факти, закономірності, механізми психічного життя людей і тварин. Взаємовідносини живих істот з навколишнім світом реалізуються за допомогою психіки як складної сигнальної системи, до якої входять почуття та образи, настанови й мотиви, процеси спілкування та ідеальні предметні дії, емоційні стани та інші психічні властивості. Різноманітні психічні якості утворюють систему регуляції, що надає поведінці й діяльності стійкості та ефективності. У людини ця система виступає як психічний склад особистості, який утворюється її комунікативними здібностями, ціннісними орієнтаціями, рисами характеру, самосвідомістю, інтелектуальними здібностями, темпераментом тощо.
Отже, усі ми живемо серед людей та маємо розуміти психологію інших. Усі ми так чи інше є психологами, та якщо доповнити життєве надбання психологічними знаннями, ми тільки виграємо.
Усім важливо зрозуміти, як орієнтуватися в особливостях особистості, мотивах поведінки, пам'яті та мислення, характеру та темпераменті. Якщо не мати таких орієнтирів в складних процесах взаємодії між особистостями та спілкуванні, можна припуститися багатьох хибних кроків та помилок. Також важливо вірно оцінювати особисті можливості, недоліки, вміти психологічно охарактеризувати самого себе як особистість.
Усім вищезазначеним задачам відповідає система знань психології. Вона корисна просто людині для особистих цілей, щоб розуміти стан своєї власної душі, при необхідності вносити в нього зміни (аутотренінг, нейролінгвістичне програмування, медитація); вона необхідна батькам та педагогам, щоб розуміти, що відбувається в душах дітей, надавати їм першу психологічну допомогу, корегувати їхній психічний стан та розвиток; вона необхідна діловій людині, щоб приймати відповідальні рішення з урахуванням психологічного стану партнерів, вміння впливу на їх симпатії та антипатії, впевненість та смак; без неї також не обійтись інженерові, що вирішує завдання надійності дій операторів.
Література1. Киричук О.В., Роменець В.А.: Основи психології (підручник), К., 1997 р.2. Богословский В.В., Ковалёва А.Г., Степанова А.А.: Общая психология, М - 1981 р.3. Немов Р.С. Психология (учебник): Кн.1. Разд.1. М - 1994 р.4. Психология Словарь. - М - 1990 р.5. Психологія. Підручник (за ред. Ю.Л.Трофімова ), К., 2002 р.
6. Основи психології: Підручник (за заг. ред. О.В. Киричука), Либідь, 1995 р.
7. Загальна психологія: навч. Посібник (О. Срипченко, Долинська, Огороднійчук та ін.), К.: "А.П.Н.", 2001 р.
8. М'ясоїд П.А. Загальна психологія. К., 1998 р.
9. http://www.referat.ru
10. http://testforall.narod.ru
11. http://pidruchniki.com.ua/psihologiya/psihologiya_spilkuvannya_-_filonenko_mm
