RSS    

   Психологія як наука

p align="left">Фізіологія, як відомо, займається механізмами, що здійснюють тої або іншої функції організму, а фізіологія вищої нервової діяльності - механізмами роботи нервової системи, що забезпечують «зрівноважування» організму із середовищем.

Величезний вплив на розробку основних проблем сучасної психології "показували еволюційні ідеї Ч.Дарвіна. Вони дозволили виявити роль психіки в пристосуванні живих істот до умов, що змінюються, середовища, зрозуміти походження вищих форм психічної діяльності з нижчих.

Психолог повинен досить чітко представляти розходження в існуванні рослин і тварин. При цьому треба завжди пам'ятати, що факти, що становлять предмет психологічної науки, жодною мірою не можуть бути зведені до фактів біології.

Вирішальне значення для психології має її зв'язок із суспільними науками. Дослідження процесів і явищ, досліджуваних історією, економікою, етнографією, соціологією, мистецтвознавством, юридичної й іншими суспільними науками, приводить до постановки психологічних проблем. Основні форми психічної діяльності людини виникають в умовах суспільної історії, протікають в умовах сформованої в історії предметної діяльності, опираються на ті засоби, які сформувалися в умовах праці, уживання знарядь і мови.

Якщо вирішальну роль у формуванні поводження тварини грають біологічні умови існування, то таку ж роль у формуванні поводження людини грають умови суспільної історії. Сучасна психологічна наука, що вивчає специфічно людські форми психічної діяльності, не може зробити жодного кроку без обліку даних, отриманих від суспільних наук - історичного матеріалізму, що узагальнює основні закони розвитку суспільства. Тільки ретельний облік суспільних умов, що формують психічну діяльність людини, дозволяє психології знайти міцну наукову основу.

Саме психологія повинна визначити, які можливості й резерви психічного розвитку людини на різних вікових щаблях і де їхньої границі.

Не менш гостро потреба в психології виявляється, коли педагогіка звертається до проблем виховання. Метою виховання є формування особистості, що відповідає вимогам суспільства, що розвивається. А досягнення цієї мети припускає вивчення закономірностей формування особистості: її спрямованості, здатностей, потреб, світогляду. Все сказане свідчить про те, що сучасна психологія перебуває на стику наук. Вона займає проміжне положення між філософськими науками, з одного боку, природними, з інший, і соціальними, із третьої.

2. РОЗВИТОК ПСИХІКИ

2.1. Мозок, психіка та свідомість

Психіка є властивістю мозку. “Відчуття, думка, свідомість є вищий продукт особливим образом організованої матерії”.

Психічна діяльність організму здійснюється за допомогою безлічі спеціальних тілесних пристроїв. Одні з них сприймають впливу, інші - перетворять їх у сигнали, будують план поводження й контролюють його, треті - надають поводженню енергію й стрімкість, четверті - надають руху м'яза. Вся ця робота забезпечує активну орієнтацію організму в середовищі й рішення життєвих завдань.

Протягом тривалої еволюції органічного миру - від амеби до людини - фізіологічні механізми поводження безупинно ускладнювалися, диференціювалися, стаючи завдяки цьому усе більше гнучкими й оперативними.

Психіка як відбиття дійсності в мозку людини характеризується різними рівнями.

Вищий рівень психіки, властивий людині утворить свідомість. Свідомість є вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини в трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з іншими людьми.

Людська свідомість містить у собі сукупність знань про навколишньому нас світі. У структуру свідомості входять найважливіші пізнавальні процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання. До числа цих процесів можуть бути віднесені відчуття й сприйняття, пам'ять, уява й мислення. За допомогою відчуттів і сприйняттів при безпосереднім відбитті подразників, що впливають на мозок, у свідомості складається почуттєва картина миру, яким він представляється людині в цей момент.

Пам'ять дозволяє відновити у свідомості образи минулого, уява - будувати образні моделі того, що є об'єктом потреб, але відсутній у цей час. Мислення забезпечує рішення завдань шляхом використання узагальнених знань. Порушення, розлад, не говорячи вже про повний розпад кожного із зазначених психічних пізнавальних процесів, неминуче стають розладом свідомості.

У функції свідомості входить формування цілей діяльності, при цьому складаються й зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, ураховується хід виконання дій і вносяться в нього необхідні корективи. Усяке порушення в результаті хвороби або по якихось інших причинах можливості здійснювати діяльність, її координацію й спрямованість розглядається як порушення свідомості.

У свідомість людини неминуче входить мир почуттів, де знаходять висвітлення складні об'єктивні й насамперед суспільні відносини, у які включений людина. У свідомості людини представлені емоційні оцінки міжособистісних відносин. В багатьох випадках, патологія допомагає краще зрозуміти сутність нормальної свідомості. При деяких щиросердечних захворюваннях порушення свідомості характеризується саме розладом у сфері почуттів і відносин: хворий ненавидить матір, що до цього гаряче любив, зі злістю говорить про близьких людей.

Нижчий рівень психіки утворить несвідоме. Несвідоме - це сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених впливами, у впливі яких людина не дає собі відліку. Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відбиття дійсності, при якій втрачається повнота орієнтування в часі й місці дії, порушується мовне регулювання поводження. У несвідомому, у відмінності від свідомості, неможливий цілеспрямований контроль людиною тих дій, які він робить, неможлива й оцінка їхнього результату.

Несвідоме - це настільки ж специфічно людський психічний прояв, як і свідомість, вона детерміноване суспільними умовами існування людини, виступаючи як часткове, недостатньо адекватне відбиття миру в мозку людини.

2.2. Розвиток психіки

Виникнення й розвиток психіки людини є однієї із самих складних проблем, що вставали коли-або перед дослідженнями, мали за мету осмислити закони природи. Учені матеріалістичного напрямку пояснюють виникнення психіки тривалим розвитком матерії. Досліджуючи природу матерії, вони вивчають різні форми руху матерії, тому що рух є спосіб існування матерії, невід'ємна її властивість, внутрішньо їй властиве. Матерії нерухливої, що незмінно прибуває в абсолютному спокої, взагалі не існує. У стані руху, зміни й розвитку перебуває вся матерія у вселеної, вся неорганічна й органічна природа.

Вся матерія, починаючи від неживий, неорганічної, і кінчаючи самою вищою й складною матерією - людським мозком, має загальну якість матеріального світу - якістю відбиття, тобто здатністю відповідати на впливи. Форми відбиття залежать від форм існування матерії: відбиття проявляється в здатності відповідати на зовнішні впливи відповідно до характеру впливу й формою існування матерії.

У неживій природі рух може виступати у вигляді механічної, фізичної або хімічної взаємодії тіл або речовин. Найпростіші приклади руху в неорганічній природі: скеля, омивана морем, робить впливу води певний опір - хвилі розбиваються об скелю, але й скеля поступово руйнується; сонячний промінь, відбиваний від поверхні води; озон, що з'явився в результаті електричних зарядів. При переході до живої матерії якісно змінюються й форми її руху. Живої матерії властиві біологічні форми відбиття, а на певному етапі живої матерії виникає психіка як якісно нова форма відбиття.

Біологічна форма руху матерії - життя - якісно новий щабель розвитку природи.

2.3. Розходження психіки тварин і людини

Якби середовище перебування живих істот було всюди зовсім однакової, те Земля, цілком ймовірно, була б населена одним видом живих організмів. Оскільки в дійсності середовище надзвичайно різноманітне як відносно клімату, так і відносно умов перебування, те це викликало диференціацію організмів. Землю населяє більше мільйона різних видів тварин. При всьому різноманітті явищ на землі існують їхні циклічні зміни - річні цикли, зміна дня й ночі, зміна температур. Все живе пристосовується до існуючих умов.

Саморегулювання, починаючись із елементарної подразливості, знаходить свій вищий розвиток у творчому розумі людини.

Чим вище способи відбиття, тим більше звільняється даний вид тварин від безпосереднього впливу середовища. Одноклітинний організм, що реагує на зміни середовища тропізмами, цілком і повністю безпосередньо залежить від умов середовища.

Наприклад, при зміні температури середовища міняється швидкість хімічних реакцій в організмі: при підвищенні температури швидкість реакції збільшується, при зниженні - зменшується, а при великому підвищенні або зниженні температури одноклітинний організм гине. Теж саме відбудеться з будь-яким живим організмом, якщо його помістити в умови з дуже низькою температурою. Однак є істотна різниця в поводженні вищих тварин у подібних умовах.

Різка зміна умов перебування спонукує тварина до переміщення. Ці рухи тварин можуть бути більше адекватними й менш адекватними. Степові черепахи й дрібні гризуни до періоду жари й зимових холодів закопуються глибоко в землю, де температура більше відповідає умовам їхнього нормального існування. Тут діють інстинкти. Слон буде обливатися водою, ховатися в густій тіні, мавпа так само буде підготовляти місце, що дозволяє їй краще перенести жару. Крім інстинктів, тут діють умовні зв'язки - придбаний в індивідуальному житті досвід тварин.

Страницы: 1, 2, 3, 4


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.