Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомост

p align="left">Очі. Великі очі на малюнку припускають підозрілість, а також прояв заклопотаності і гіперчутливості по відношенню до громадської думки. Маленькі або закриті очі зазвичай припускають самопоглинання і тенденцію до інтроверсії.

Вуха і ніс. Великі вуха припускають чутливість до критики. Акцент, зміщений на ніс, припускає наявність сексуальних проблем. Виділені ніздрі свідчать про схильність до агресії.

Рот. Виділений рот припускає примітивні оральні тенденції або можливу утрудненість з промовою. Відсутність рота означає або депресію, або млявість в спілкуванні.

Руки. Символізують контакт особистості з навколишнім світом, скуті руки припускають жорстку, обов'язкову, замкнуту особистість. Мляво опушені руки припускають неефективність. Крихкі, слабкі руки припускають фізичну або психологічну слабкість. Довгі, сильні руки припускають амбітність і сильну залученість в події зовнішнього світу. Дуже короткі руки припускають відсутність амбітності і відчуття неадекватності.

Ноги. Довгі ноги означають потребу в незалежності. Великі ноги - на увазі потреба в безпеці. Малюнок без ніг означає нестабільність і відсутність основи. Дезертири, наприклад, часто малюють людей без ніг [11].

Існує й інший варіант інтерпретації (інтегративно-оціночна). При аналізі малюнків виділяються ознаки зображення на основі яких всі малюнки можна об'єднати таким чином:

1) естетичне зображення - виконується особами, що мають художні здібності;

2) схематичне зображення - у вигляді особи, схеми тіла, бюста, намальованих в профіль і анфас; частіше до такого типу зображення тяжіють особи інтелектуального складу (мислителі, по І.П. Павлову), для яких важливо одержати найбільш загальні уявлення про явище; зокрема і деталі їх цікавлять у міру потреби;

3) реалістичне зображення - тобто з промальовуванням особою волосся, вух, шиї, одягу. Зазвичай так малюють люди, що відрізняються великою педантичністю, схильні до деталізації, аналітичного когнітивного стилю;

4) метафоричне зображення - людина зображає себе у вигляді якого-небудь предмету. Таке зображення виконують особи художнього складу, що володіють розвиненою фантазією уяви, творчими здібностями і, зрозуміло, відомою часткою почуття гумору;

5) "Автопортрет в інтер'єрі" - мабуть, до такого роду зображенню схильні особи що володіють здатністю до сюжетного опису, а також спрямованістю на зовнішнє предметне оточення;

6) емоційний автопортрет - людина намалювала себе в якому-небудь емоційному стані, часто шаржем або нагадує його. Мабуть, особистості, які володіють більш високою емоційністю рефлексують власний стан, схильні до такого роду малюнку. Причому емоції, які є актуальними в даний момент, можуть бути часто протилежними тій, яка зображується;

7) зображення пози або рухів - можливо, такий тип зображення властивий особам з виразними рухами захопленістю спортом, танцями і т. п.;

8) зображення автопортрета зі спини - замість особи малюється потилиця; зазвичай таке зображення властиве людям, що володіють суперечливістю у відношенні до інструкції, наприклад, експериментаторові і т. д., або при небажанні малювати обличчя і інші зображення [25].

2.3 Психологічній та статистичний аналіз результатів констатуючого експерименту

Для проведення констатуючого експерименту було сформовано вибірку респондентів. У вибірку увійшли 9 осіб, серед яких 7 жінок та 2 чоловіків віком від 17 до 19 років. Усі респонденти, окрім 8-го, на даний час є студентами 1-го курсу очного відділення ЛНАУ, факультету харчових технологій. Респондент № 8 є студентом 2 курсу, того ж факультету. Склад вибірки:

1. Пенькова Альона Андріївна, 17 р.;

2. Степаненко Надія Сергіївна, 17 р.;

3. Скіданова Альона Віталіївна, 18 р.;

4. Саламатіна Наталія Володимірівна, 18 р.;

5. Віслогузов Павел Михайлович, 17 р.;

6. Бело Клотільд-Лора, 18 р.;

7. Афанасьєва Юлія Володимірівна, 18 р.;

8. Євдокімова Юлія Олегівна, 18 р.;

9. Даніл, 18 р.

Першим етапом експерименту було проведення методики РСК Дж. Роттера (див. табл. 2.1). При детальному аналізі отриманих результатів можна зробити висновок, що розподіл випробуваних на інтерналів та екстерналів є нерівним, так як респондентів з низьким рівнем інтернальності більше, ніж з високим. Також цікавою є тенденція більшості приписувати відповідальність за досягнення, вдалі вчинки собі, у той час як відповідальними за невдачі більшість вважає оточуючих людей, та різноманітні обставини. Через те, що у експерименті узяли участь усього 2 чоловіка немає можливості зробити припущення щодо гендерного розподілу інтернальності. Також певної уваги викликає той факт, що за шкалою міжособистісних відносин майже усі (8 чоловік із 9) виявили інтернальну локалізацію. Вищезазначенні факти потребують більш серйозних досліджень, для виявлення можливих закономірностей розподілу рівня суб'єктивного контролю серед студентської молоді.

Таблиця 2.1

Результати дослідження за методикою РСК

№респонд.	Сума балів за шкалами
	Із	Ід	Ін	Іс	Ів	Ім	Із
1	3	4	4	2	2	8	7
2	6	6	6	4	4	7	8
3	5	7	4	4	6	7	3
4	4	7	4	6	5	5	8
5	6	7	3	5	5	8	8
6	5	7	3	7	5	8	8
7	6	7	9	5	5	7	4
8	5	5	4	8	3	7	7
9	4	3	5	8	2	7	6

Наступним етапом дослідження стало виявлення такої складової самосвідомості як самооцінка випробуваних, за допомогою варіанта методики визначення самооцінки Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Результати дослідження самооцінки за методикою Дембо - Рубінштейн

№ респонд.	Результат	Рівень самооцінки
1	0.015	низька
2	0.2	низька
3	0.92	завишена
4	0.7	нормальна
5	0.85	завишена
6	0.35	низька
7	0.8	завишена
8	0.7	нормальна
9	0.7	нормальна

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7