Психологічні особливості спілкування у підлітковому віц
p align="left">Д.І. Фельдштейн встановив, що процес соціального розвитку особистості в підлітковий період проходить через три стадії які закономірно чергуються між собою.1-а стадія характеризується появою нових тенденцій розвитку діяльності, коли раніше накопичені смислові навантаження вичленять нові можливості функціонування дитини, створюючи відповідне поле для її розгорненої діяльності.
2-а стадія відрізняється максимальною реалізацією, акумуляцією розвитку провідного типу діяльності.
3-а стадія - насиченням провідного типу діяльності при неможливості подальшої реалізації його потенціалів, що веде до актуалізації іншої сторони діяльності.
Соціальний розвиток йде від усвідомлення підлітком своїх соціальних можливостей, через становлення особистісних новоутворень, до прояву, зміцнення, якісної зміни соціальної позиції в результаті власної творчої * діяльності.
В міру дорослішання у підлітка змінюються характер і особливості виділення себе в суспільстві, розуміння суспільства, ієрархія суспільних зв'язків, змінюються його мотиви і міра їх адекватності суспільним потребам.
Підлітком розв'язується не просто завдання заняття певного місця в суспільстві, але і проблема взаємостосунків, визначення себе в суспільстві і через суспільство, тобто розв'язується завдання особистого самовизначення, ухвалення активної позиції щодо соціокультурних цінностей і тим самим визначення сенсу свого існування. За твердженням Д.І. Фельдштейна певний рівень соціальної зрілості випереджає інтелектуальний розвиток підлітка. Згідно концепції А.В. Петровського розвиток особистості людини можна уявити як процес входження в суспільно-історичне буття, представлене в житті людини, її участь в діяльності і спілкуванні різних груп, в яких вона освоюється і які активно засвоює тобто як процес входження в нове соціальне середовище і інтеграцію в ньому. Міра стабільності цього середовища різна, тому, необхідно побудувати 2 моделі розвитку особистості. 1-а розрахована на відносно стабільне соціальне середовище, 2-а - на становлення особистості в середовищі, яке змінюється. Етапи розвитку особистості у відносно стабільній спільності називається фазами розвитку особистості.
Наприклад, підліток, що потрапив в нову для нього компанію ровесників, спочатку прагне нічим не виділятися, засвоює прийняті в ній норми спілкування, лексики, стиль одягу, загальноприйняті інтереси і смаки - адаптується.
Справившись з труднощами адаптації, підліток починає усвідомлювати, що він як особистість втрачає себе, оскільки інші не можуть в ньому розгледіти індивідуальності. І підліток шукає засоби і способи для позначення своєї індивідуальності.
Ровесники придивляючись до особливостей підлітка, підтримують лише ті, які сприяють успіху спільної діяльності, що сприяє інтеграції особистості у спілкуванні. ,
Розвиток особистості підлітка відбувається в умовах розвитку групи статевого дозрівання, істотної перебудови організму, який змінюються
і нерівномірно протікає у хлопчиків і дівчаток тим самим створює усередині класу дві статевовікові групи.
Різноманіття завдань в різних видах діяльності веде до диференціації школярів, утворюючих в одному випадку просоціальні групи (як результат роботи в суспільних організаціях, турпоходах, спортивних секціях і т.д.), а в іншому - асоціальні групи, які гальмують, а іноді і спотворюють розвиток особистості підлітка.
Статистичні дані про конфлікти підлітків з батьками в різних країнах приблизно однакові: не дивлячись на те що близько 70% підлітків відзначають наявність яких-небудь проблем, які предметом суперечок і взаємних скарг, серйозні конфлікти підлітків з батьками зустрічаються приблизно в 15-20% сімей, приблизно 5-10% знаходяться в постійних гострих конфліктах, заявляють про нерозуміння з боку батьків і глибокі розбіжностям з багатьох питань. В цілому ж більше 60% підлітків вважають, що зустрічають розуміння з боку батьків і отримують задоволення від їх наявності. З цим узгоджуються і цілий ряд даних: більшість підлітків мають емоційно позитивне відношення до своєї сім'ї, упевнено себе відчувають в сім'ї і люблять спілкуватися з членами своєї сім'ї. Конфліктують з батьками постійно - 3%, часто - 10%, іноді - 26%, рідко - 38%, не мають конфліктів 22% опитаних.
Проблеми взаємостосунків з батьками починають турбувати підлітків вже з 11 років, але досягають найбільшої гостроти у віці 13 і 14 років.
2. Експериментальне вивчення особливостей спілкування у підлітковому віці
З метою вивчення особливостей спілкування у підлітковому віці ми провели серію досліджень. Експериментальною базою була ЗОШ с. Ладанці, Перемишлянського району, Львівської області. У дослідженні взяли участь 50 учнів, з них 16 осіб - учні 7-го класу (9 дівчаток і 7 хлопчиків), 14 осіб - учні 8-го класу (9 дівчаток і 5 хлопчиків), 20 осіб - учні 9 - го класу (12 дівчаток і 8 хлопчиків). Основними методами дослідження слугували спостереження, бесіда, усні опитування й анонімне анкетування учнів.
В ході дослідження ми вивчали, які особистісні якості можуть перешкоджати налагодженню спілкування в підлітковому віці; характер спілкування підлітків з батьками; значення школи і вчителя в житті підлітка; виникнення конфліктних ситуацій у спілкуванні з однокласниками; наявність друзів у підлітків; мотиви вибору друзів; ставлення до дружби як життєвої цінності; особливості взаємин з особами протилежної статті. Для дослідження цих аспектів комунікативної діяльності підлітків ми розробили анкету, яка включала 14 запитань (див. Додаток А). Анкетування проводилось анонімно, що дало можливість одержати більш об'єктивні дані.
Зупинимось детальніше на аналізі одержаних даних. Для зручності сприймання кількісних результатів подаємо їх у вигляді кругових діаграм.
Нами було виявлено, що однією з якостей, яка нерідко спричинює перешкоди у спілкуванні підлітків, є сором'язливість. Для перевірки цього припущення в анонімному анкетуванні досліджуваним пропонувалося відповісти на запитання: «Чи вважаєш ти себе сором'язливим?».
42% підлітків вважають себе сором'язливими, причому з рисунку видно, що показник сором'язливості з віком зменшується, а збільшується кількість тих, хто подолав у собі цю рису. Так, у 7-му класі сором'язливими вважають себе 56,25% підлітків, а в 9-му лише 25%.
7 клас 8 клас 9 клас загальне
Рис. 1. Кількісний показник сором'язливості підлітків
Сором'язливість має різні причини і тісно пов'язана з іншими рисами особистості, які не завжди піддаються корекції і самі по собі не можуть розглядатися як негативні. За допомогою спостереження зясувалось, що ті, які вважають себе сором'язливими, дійсно відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, менш здатні контролювати і спрямовувати свою соціальну поведінку, більш тривожні, схильні до невротизму (це стосується більше хлопчиків) і переживають більше труднощів комунікативного характеру. Також ми досліджували, як складається спілкування з батьком і матір'ю у підлітковому віці. Досліджуваній групі адресувалось запитання: «З ким би ти хотів проводити свій вільний час?». Відповіді підлітків засвідчують, що перевага надається друзям. А відповідаючи на запитання «З ким би ти порадився у складній життєвій ситуації?» - підлітки поставили на перше місце матір. Інакше кажучи, з друзями прийнято розважатись, але у важку хвилину краще звернутися до близької людини. Тобто з питань, пов'язаних з особистісними, соціальними, учбовими і навіть світоглядними проблемами, підлітки схильні частіше звертатися до матері, рідше до батька. Підліткам також пропонували проаналізувати і оцінити спілкування з батьком та матір'ю. З цією метою їм адресувались наступні запитання: «Чи задоволений ти спілкуванням з матір'ю (батьком)?»
Отже, спілкуванням з мамою задоволені в загальному 31% підлітків. На нашу думку, це досить низький показник, тому цей аспект спілкування потребує оптимізації.
Загалом, спілкуванням з батьком задоволені лише 9% підлітків. Це надзвичайно низький показник. Можна сказати - це глобальна проблема.
Батько має перевагу перед матір'ю в інформаційній сфері, обговорюванні політики, спорту. Можна припустити, що психологічні причини цього явища у підлітків полягає у жорсткості та інструментальності чоловічого характеру, що роблять більш складними розуміння, взаєморозуміння та компроміси, а також у тому, що батьки проводять з дітьми набагато менше часу, ніж матері.
Також, одним із завдань дослідження, було вивчення ставлення підлітків до школи і до вчителів. Досліджуваній групі пропонувалося «поставити оцінку» своїй школі. Встановлено, що 28% опитаних учнів дуже позитивно ставляться до школи, 57% зазначають, що в школі досить цікаво, але є і багато негативних моментів, і 15% визнали, що школа їм не подобається.
28% учнів, яким подобається школа, вважають, що у них є можливість отримати у школі хороші знання. 57% вважають, що вимоги до них низькі: контрольні роботи повинні бути складніші, предмети цікавіші. 15% вважають, що в школі до них висувають надто високі вимоги.
Досліджуваній групі пропонувалося також скласти образ ідеального вчителя. Для цього вони повинні були врахувати інтелектуальні та емоційні якості, які на їх думку, є найбільш значущими в особистості вчителя. Список якостей включав у себе наступні характеристики:
· інтелектуальні: допомагає в навчанні, цікаво пояснює, оцінює самостійність і творчість, часто хвалить, має великий педагогічний досвід роботи;
· емоційні: розуміє учнів, чесний, справедливий, щирий, тактовний, веселий (оптиміст).
