RSS    

   Психологічні особливості роботи психолога з учнями початкових класів

Психологічні особливості роботи психолога з учнями початкових класів

Зміст

  • Вступ
  • РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
  • 1.1 Особливості психічного розвитку і формування особистості учня початкових класів
  • 1.2 Психологічні проблеми дітей молодшого шкільного віку
  • 1.3 Основні напрями роботи шкільного психолога у початковій школі
  • РОЗДІЛ 2 РОБОТА ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
  • 2.1 Труднощі адаптації дитини до умов шкільного закладу
  • 2.2 Проблеми спілкування та дитячі острахи
  • 2.3 Формування соціальне спрямованої поведінки
  • РОЗДІЛ 3 ПСИХОКОРЕКЦІЙНА РОБОТА ПСИХОЛОГА З УЧНЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
  • 3.1 Корекція психологічної готовності дітей до школи
  • 3.2 Корекція типів невстигання у навчанні учнів початкових класів
  • 3.3 Типологія дітей з труднощами в навчанні
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додаток
Вступ

На думку Д.Б. Ельконіна, важливим елементом соціально-психологічної готовності до шкільного навчання насамперед є розвиток довільності поведінки, перетворення зовнішнього правила у внутрішню інстанцію [6, 34].

Мотиваційна готовність до навчання - характеризується наявністю в дитини бажання навчатися. Прагнення до діяльності, що має суспільне значення до нової соціальної позиції. Якщо у дитини сформовано бажання навчатися в школі, що ґрунтується на адекватних уявлення про неї про її вимоги, то це сприятливий фактор, який забезпечує нормальний перехід до навчальної діяльності. Прагнення до школи заради зовнішніх атрибутів свідчить про недостатню мотиваційну готовність дитини до школи. У такому випадку дитина виявляється не готовою до труднощів учіння. Швидко розчаровується в шкільних справах. А це негативно позначається на процесі адаптації до школи, на навчальних досягненнях учнів.

Визначну роль мотивації готовності дитини до шкільного навчання підкреслює у своїх роботах Л.І. Божович. Вона виділяє дві групи мотивів навчання:

- у широкі соціальні мотиви навчання, або мотиви пов'язані "з потребами дитини у спілкуванні з іншими людьми, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин";

- у мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або "пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями" [1, 23].

У структурі мотиваційної сфери першокласника представлені різні мотиви, але лише якийсь один може домінувати. У випадку домінування соціальних мотивів навчання дитина прагне до школи, щоб зайняти в суспільстві нову позицію, позицію школяра. Пізнавальна потреба виражена у неї слабко, тому в школі дитину цікавлять не знання, які дає вчитель, а виконання ролі учня, яке задається новою соціальною позицією. Саме похвала вчителя вмотивовує навчальну діяльність дитини. Але як тільки ця позиція стане для нього звичною і йому вже не треба буде підтвердження, що він добре справляється зі своєю роллю, похвала вчителя перестане справляти мотивуючий вплив, то в учня будуть спостерігатися труднощі в навчанні.

У випадку домінування пізнавальної мотивації діти прагнуть дізнатися в школі багато цікавого, нового. Але якщо на уроках їм стане не цікаво, то вони можуть відволіктися і зайнятися сторонніми справами. Діти з домінуванням пізнавальної мотивації, але слабко вираженими соціальними мотивами навчання можуть опинитися менш готовими дошкільного навчання, ніж діти з домінуванням соціальних мотивів навчання [3, 34]

Таким чином, основними компонентами мотиваційної підготовки є правильні уявлення про навчання як важливу і відповідальну діяльність, а також пізнавальний інтерес до довкілля.

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

1.1 Особливості психічного розвитку і формування особистості учня початкових класів

Молодший шкільний вік охоплює період від 6-7 років до 10-11 років. У молодшому шкільному віці триває функціональний розвиток нервової і серцево-судинної систем, органів дихання, шлункового тракту тощо. З фізіологічного погляду цей віковий період - відносно спокійний, ріст і розвиток в основному рівномірні. Це - ніби затишок перед бурею перебудови діяльності усіх систем організму, яка почнеться у підлітковому віці.

Психологи і педагоги вважають емоційність характерною рисою молодших школярів (В.А. Крутецький, Г.О. Люблінська, Л.В. Петровський, О.Я. Савченко, П.М. Якобсон та ін.). Молодші школярі емоційно вразливі, їм властива підвищена чутливість, здатність глибоко й болісно переживати [6, 157].

Вступ до школи і початок навчання у школі породжують істотні зміни в житті дитини, пов'язані з її новим соціальним становищем. У першокласника виникають нові стосунки: з учителем, з колективом класу, зі школою як навчальним закладом, з'являються нові обов'язки (систематично готувати уроки, виконувати доручення вчителя та ін.). Все це викликає відповідні емоційні переживання.

Відомо, що на цей вік припадає криза 7 років - це переломний критичний віковий етап, яким відкривається весь період подальшого шкільного життя. Новим для дитини семи років, наголошує Л.С. Виготський, є втрата нею дитячої безпосередності і, натомість, набуття здатності до узагальненого переживання, інтелектуалізації афекту. Тому найсуттєвішою рисою семирічної дитини видатний вчений вважає початок диференціації внутрішньої і зовнішньої сфер особистості.

Молодший шкільний вік вважається періодом становлення та інтенсивного формування навчальної діяльності (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, О.Я.Савченко) [11, 327].

Поряд із навчальною діяльністю істотне місце в житті молодших школярів продовжує займати ігрова діяльність, перш за все ігри з правилами, ігри драматизації.

Основним джерелом емоційних переживань дитини молодшого шкільного віку є навчальна діяльність та гра (успіхи і невдачі в оволодінні знаннями, взаємини в колективі, стосунки з друзями, сприймання фільмів, участь в іграх тощо).

1.2 Психологічні проблеми дітей молодшого шкільного віку

Найбільш типові проблеми молодших школярів, з якими стикається психолог початкової школи, такі:

- готовність дітей до шкільного навчання;

- адаптація до школи;

- індивідуальний підхід до “сильних” і “слабких” учнів;

- формування вікових новоутворень;

- мотивація учіння;

- перехід від початкової школи до середньої.

Початкова школа надає психологові унікальну нагоду простежити динаміку розвитку психічних новоутворень та особистісних структур від самих витоків шкільного навчання, при необхідності скоригувати небажані відхилення та прогнозувати ті чи інші наслідки педагогічних і психологічних впливів. Це й зумовлює необхідність виключної уваги психолога до початкової школи. Доцільно, щоб молодшими класами займався окремий психолог. Навіть якщо у школі є тільки один психолог, є сенс основне навантаження перенести саме на роботу в початковій ланці, оскільки профілактичні заходи, проведені там, як уже наголошувалося, допоможуть запобігти подальших проблем.

Загальною метою психологічної служби в початковій школі є формування і розвиток особистості дітей, створення психологічно - педагогічних умов для розкриття здібностей кожного учня, забезпечення його активності в засвоєнні знань, набутті вмінь та навичок, необхідних для подальшого успішного навчання в середній школі, досягнення оптимального рівня розвитку пізнавальної, емоційно - вольової та моральної сфер особистості молодшого школяра з урахуванням його психофізіологічних індивідуальних особливостей.

Ефективна підготовка дошкільника до навчання у школі передбачає, насамперед, забезпечення психологічної готовності дитини до школи.

Що ж таке психологічна готовність до школи? Це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного оволодіння навчальною діяльністю.

Узагальнивши науковий доробок з даного аспекту проблеми дослідження, можна виділити такі компоненти психологічної готовності:

- мотиваційний;

- інтелектуальний;

- особистісний;

- емоційний;

- вольовий [4, 126].

З початком навчального процесу робота психолога початкової школи повинна бути спрямована на запобігання шкільної дезадаптації учнів у цілому і навчальної неуспішності зокрема. Під шкільною дезадаптацією розуміють порушення процесу пристосування дитини до вимог шкільного життя, внаслідок чого процес розвитку і навчання ускладнюється, а у крайніх випадках стає навіть неможливим.

Основні фактори, які можуть викликати шкільну дезадаптацію:

- неправильні методи виховання в сім'ї;

- недоліки у підготовці дитини до школи, соціально - педагогічна занедбаність;

- порушення системи стосунків у класі, у школі;

- індивідуальні особливості психічного розвитку дитини (надмірна чутливість і підвищена збудливість нервової системи, соматична ослабленість дитини, недостатній розвиток довільності пізнавальних процесів та ін.)

Найбільш корисною формою роботи психолога у цей час може бути його виступ на батьківських зборах з доповіддю про особливості цього періоду, про те, що можуть зробити батьки і вчителі, щоб полегшити дітям адаптацію до школи.

Індивідуальний підхід є одним із принципів навчання, згідно з яким у навчально - виховній роботі враховуються індивідуальні особливості учнів, “досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особистих рис і умов життя”.

У школі принцип індивідуального підходу може бути реалізований у формі індивідуалізації та диференціації навчання.

У контексті навчальної діяльності молодших школярів виділяють дві групи мотивів: навчально - пізнавальні (пов'язані зі змістом навчальної діяльності і її процесом) та широкі соціальні (мотиви обов'язку і відповідальності; мотиви самовизначення і самовдосконалення; вузько особистісні мотиви) /М.В.Матюхіна/.

Вважається загальновизнаним, що навчальна діяльність молодших школярів може спонукатися як зовнішніми, так і внутрішніми мотивами.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.