Психічні розлади у зв'язку із загальними соматичними й інфекційними захворюваннями

p align="left">Значне місце в структурі астенічних і невротичних розладів при соматичних й інфекційних психічних захворюваннях із затяжним плином займає депресія. У випадках важкого, небезпечного для життя захворювання (променева хвороба, злоякісний новотвір, СНІД й ін.) вона є прямим наслідком тривожного, песимістичного відношення до хвороби і її результату. Деякі хворі описують цей стан, порівнюючи його з почуттям, що повинен випробувати людина, відділений невидимим бар'єром від миру людей з їх далекими для нього долями й інтересами. Це почуття самітності й приреченості може виникати також у хворих з важким косметичним дефектом, що виникає в результаті поразки опорно-рухового апарата, при ушкодженнях, що спотворюють, особи. Пов'язані з ними психогенні фактори найбільше гостро переживаються в підлітковому і юнацькому віці.

Депресивне фарбування переживань при соматичних захворюваннях характерні також для літнього й старечого віку. При ньому ще більше стираються й без того нечіткі границі між прикордонними психічними розладами й властивими літньому віку змінами особистості. Останні бувають обумовлені переживанням своєї фізичної немічності, почуттям непевності й незахищеності, обмеженням своїх соціальних контактів і погіршенням матеріальних умов життя. Цьому сприяє розпад родини внаслідок відходу з її дорослих дітей. Наявність депресивних симптомів при соматичних захворюваннях завжди створює ситуацію підвищеного ризику відносно можливого здійснення хворими суїцидних спроб.

Соматичне обумовлені психоорганічні розлади

При деяких соматичних захворюваннях у результаті порушення метаболізму головного мозку можуть виникати грубі зміни, що приводять до психоорганічних розладів. Відомі, наприклад, органічні поразки головного мозку на ґрунті гострих і хронічних захворювань печінки, таких як токсична дистрофія, цироз печінки, рак, гепатохолецистит. Неврологічні їхні прояви зводяться до явищ м'язової ригідності й акинеза, пірамідним симптомам, епілептичним припадкам. У психічному статусі спостерігаються прогресуючі астенічні й іпохондричні розлади, депресія із тривогою. У випадку асциту переважають млявість, апатія, сонливість, іноді легке оглушення свідомості. На цьому тлі можуть виникати психосенсорні порушення по типі розладу «схеми тіла», що свідчить про розвиток енцефалопатичного синдрому. Особливої уваги заслуговують психічні розлади у випадку накладення портоканального анастомозу. У віддаленому періоді після хірургічного втручання хворі стають замкнутими, підозрілими, з'являються буркотливість, схильність до конфліктів, часто виникають вибухи гніву, істеричні симптоми, що переміняються ейфорійним настроєм; спостерігався також розвиток органічної деменції (М. В. Коркина й М. А. Цивилько).

Енцефалопатичний синдром може виникати при хронічній нирковій недостатності з явищами уремії. В періоді термінальної уремії виникають психози з порушенням свідомості по типі делириозного або делириозно-онейроїдного синдрому. Іноді вони безпосередньо виникають слідом за епілептичним припадком під час проведення першого гемодіалізу. Хворі бувають порушені, погано розуміють зміст подій, що відбуваються навколо них, випробовують зорові галюцинації, чинять опір медичному персоналу при проведенні лікувальних процедур. Подібний стан може тривати до 1-2 сут. і чергується зі сном. При наростанні уремії порушення переміняється глибоким оглушенням свідомості й потім комою.

Різноманітні прикордонні й психоорганичні розлади спостерігаються при ендокринних захворюваннях і хворобах обміну речовин. Серед них найпоширенішими є психічні порушення, зв'язані про патологію цукрового обміну. Енцефалопатичний синдром може виникати при цукровому діабеті. Підставою до нього в основному служить атеросклероз, пособником якого є цукровий діабет. Поряд з нервово-психічними порушеннями, подібними з головного мозку, при ньому можуть виникати гострі психотичні епізоди, пов'язані з інсуліновою терапією й станами, що відбуваються при передозуванні інсуліну. Послідовність виникаючих при цьому симптомів така: з'являється почуття утоми, голоду, нудоти, запаморочення. Виникають блідість шкірних покривів, гипергидроз. Потім наступає оглушення свідомості, що супроводжується хаотичним порушенням з нескладною мовою, що переходить у нечленороздільні вигуки. Характерними бувають також судороги, а іноді спостерігається судорожний епілептичний припадок. Артеріальний тиск різко знижений. Може наступити спонтанний вихід з стану, але частіше воно завершується комою.

Подібні стани з порушеннями свідомості можуть спостерігатися при спонтанної гіпоглікемії внаслідок аденоми підшлункової залози або інсуломи. Велике значення їхньої своєчасної діагностики полягає в тому, що помилка в розпізнаванні гіпоглікемії нерідко спричиняє летальний результат.

До соматичне обумовлених психічних розладів, пов'язаним із впливом на організм людини факторів, що ушкоджують, зовнішнього середовища, можуть бути віднесені порушення нервово-психічної діяльності, що виникають під впливом промислових шкідників. Науковий напрямок, що вивчає патогенна дія на психіку людини хімічних і фізичних агентів сучасного виробництва (промислові отрути, що іонізує випромінювання, електромагнітні коливання й ін.), одержало назву екологічна психіатрія (Ю. О. Олександровський). Величезна кількість екологічних факторів, які за певних умов можуть стати патогенними у відношенні вищої нервової діяльності, виключає можливість розпізнавання специфічних для кожного виду шкідливості психічних розладів. Організм і психіка реагують на них типовими порушеннями нервово-психічної сфери, виробленими в процесі еволюції людини. Їхній характер, ступінь виразності й перебіг хвороби залежать від інтенсивності й тривалості впливу, що ушкоджує, від реактивності організму, додаткових патогенних впливів, включаючи умови побуту, психогенію, що супроводжують соматичні захворювання, алкоголізацію, а також від структури особистості захворілого. В окремих випадках під впливом промислових шкідників великій інтенсивності й тривалості можуть спостерігатися гострі маревні розлади, що виникають на тлі важкої астенії або органічного зниження особистості. Прикладом можуть служити гострі маревні психози внаслідок тривалого впливу Свч- випромінювання (радіохвильової хвороби) в умовах виробництва. До розладів, обумовленим соматичними й інфекційними захворюваннями, можна з відомою часткою умовності віднести також психічні розлади у зв'язку з дитячим церебральним паралічем (ДЦП). Причинами його служать шкідливі фактори, що діють на центральну нервову систему плода в період вагітності матері, включаючи інфекційні захворювання: краснуху, грип, листериоз, токсоплазмоз й ін. Гостра фаза захворювання, таким чином, доводиться на самий ранній період онтогенезу, ще до початку розвитку в дитини складної психічної діяльності.

Основу дитячого церебрального паралічу становлять неврологічні порушення, характер і вагу яких залежать від ваги й переважної локалізації поразки головного мозку. Психічні розлади спостерігаються в 30-40 % випадків захворювання. До них відносять, зокрема, затримку психічного розвитку. У легких випадках вона проявляється психічним інфантилізмом з реакціями гіперкомпенсації у вигляді патологічного фантазування («На мене десять чоловік напали, я їх усіх розкидав!»). У важких випадках наступає слабоумство різного ступеня виразності. Важливо при цьому відзначити, що зовні хворі ДЦП роблять враження людей з більше глибоким ступенем розумової відсталості, чим це є на самому справу. Таке враження створюється завдяки супутнім неврологічним симптомам: судорогам лицьових м'язів з характерними для них «гримасами», явищами моторної алалії, гіперсалівації. Це потрібно враховувати при діагностиці ступеня розумової відсталості й виборі реабілітаційних медико-педагогічних заходів.

У деяких хворих спостерігається енцефалопатичний синдром із властивими йому ригідністю мислення, психомоторними й психосенсорними пароксизмами, судорожними припадками. Спостерігається також патологічне формування характеру по типі «органічної» психопатії. Всі ці зміни в тій або іншій формі зберігаються у хворих у дозрілих літах.

Соматичне обумовлений екзогенний тип реакції (ЕТР)

Цей тип реакції спостерігається при гострих соматичних й інфекційних захворюваннях, при опіковій хворобі, при травматичних ушкодженнях тулуба й кінцівок, при різної соматичної патології, що супроводжується важкою інтоксикацією організму. До цієї ж групи психічних захворювань варто віднести також гострі психози, що виникають у зв'язку із серйозним хірургічним втручанням по виходу хворого зі стану наркозу. Незважаючи на більші розходження патогенних факторів, що викликають гострі психотичні розлади при цих формах захворювань, загальним для них є інтоксикація організму. Розрізняють специфічну інтоксикацію, викликувану дією токсинів, які виділяються збудником інфекційного захворювання, і неспецифічну, котра пов'язана з дією токсичних продуктів, утворених у тканинах організму при некротичних і запальних процесах поза залежністю від виду патогенної шкідливості. У випадку проникнення через бар'єр вони викликають порушення функції головного мозку, серед яких на перший план виступають розладу свідомості із психотичними симптомами.

За роки свого розвитку психіатрія «перехворіла» марними спробами знайти характерні для кожного виду соматичної шкідливості психічні розлади. Якщо й вдавалося встановити тип найбільше що часто зустрічаються ЕТР при вірусному грипі, ревматизмі, кліщовому енцефаліті й інших хворобах, то це, як правило, залежало не від специфічних властивостей патогенної шкідливості, а від гостроти, ваги й темпу розвитку соматичного захворювання, наявності або відсутності ефективних методів його лікування. Істотну роль грають також особливості реактивності організму й вік хворого.

У дитячому віці гострі психотичні стани при соматичних й інфекційних захворюваннях зустрічаються особливо часто. Короткочасні розлади свідомості на висоті гарячкового стану, при травмах й опіках у повсякденній медичній практиці навіть не розглядаються як психічні порушення й тому не враховуються в медичній статистиці. У побуті про їх говорять: «Дитина марить». Тим часом мова все-таки йде про психічні розлади різної психопатологічної структури, багато в чому обумовленої віком хворого, характером основного захворювання й супутніх патогенних факторів, такими як невропатія в раннім дитинстві, органічні зміни головного мозку; і ін.

У дітей молодшого віку, від 0 до 3 років, типовою реакцією на гостре екзогенне захворювання й гарячковий стани служить астенічний синдром, що проявляється вже в періоді хвороби. Астенія непомітно переходить у стан оглушення свідомості. Діти виглядають загальмованими, млявими, байдужими до навколишнього, на питання не відповідають або відповідають із великою затримкою. У важких випадках оглушення легко переростає в сопор або кому.

У дошкільному й молодшому шкільному віці на тлі зниження рівня пильнування в дітей з великою легкістю виникають деліріозні й онейроїдні стани. Найчастіше епізоди порушення свідомості проявляються ввечері й уночі й бувають короткочасними. З'являються рухове занепокоєння, страх, дитина кричить, відштовхує від себе батьків, закриває особу руками. В інших випадках він у страху забивається в кут, щось шепотить, шукає в складках ковдри. Все поводження відбиває в нього наявність ілюзій і галюцинацій, переважно зорових. Як з'ясовується потім, йому здавалося, що «страшний старий забрал у мішок маму», «голова відірвалася й летить у повітря» і т.п. Ці патологічні переживання звичайно зникають, коли дитина засинає, або до ранку. Порівняно рідко порушення свідомості зі переживаннями затягуються до 1-2 тиж., підсилюючись у нічний час і послабляючись удень; вони можуть тривати навіть якийсь час після припинення гарячкового стану. У завершенні наступає астенія, що іноді затягується на тривалий час.

Література

1.Еникеева Д.Д. Основи популярної психіатрії. - К., 1997

2.Селецкий А.И. Психопатологія дитячого віку. - К., 1987

3.Бухановський А.О., Кутявин Ю.О., Литвак М.Е. Загальна психопатологія. - К., 2003

4.Коркина М. В., Лакосина Н.Д., Личко О.Є. Психіатрія: Підручник. - К., 1995

5.Руководство по психиатрии. //Под ред. Г.В. Морозова. В 2-х томах. -- М., 1988.

Страницы: 1, 2