Професійна діяльність шкільних психологів
p align="left">Проведеним дослідженням складу неповнолітніх правопорушників, які стоять на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх, за видами зайнятості встановлено, що він має досить стабільну структуру. Так, у 1996р. неповнолітніх, які не працювали і не вчились, було 8,2%, у 1997 р. - 23,8%, у 1998 р. - 27,7%, - у 1999 р. - 25,2%, у 2000 р. - 25,1%, у 2003 р. - 25,3%. За цей проміжок часу серед засуджених осіб віком до 18 років частка неповнолітніх, які ніде не навчались і не працювали згідно державної статистичної звітності, становила: у 1996р. - 26,1%, у 1997р. - 40%, у 1998р - 28,4%,у 1999 р. - 24,9%. У 2000 р. їх кількість збільшилась на 12,9% і станом на сьогоднішній день цей показник залишається на постійному високому рівні.Не секрет, що при народженні дітей і протягом всього періоду взаємодії з ними батькам потрібна підтримка і допомога. При цьому важливо, щоб і батьки, і психолог були готові вирішувати складні проблеми разом. Це значить, що треба формувати потребу в психологічній допомозі, для чого кожний батько повинен усвідомлювати необхідність втручання в ситуацію з боку психолога, якому, у свою чергу, потрібно бути готовим до цих складнощів, а також деколи до неадекватного уявлення про специфіку його роботи і зіткнення з іншими труднощами.
По-перше, дуже часто до психологів звертаються батьки, що заявляють про труднощі спілкування з дитиною. Але не слід забувати, що в більшості випадків за труднощами спілкування ховаються більш глибокі особові проблеми клієнта. Проте до роботи на більш глибокому рівні, пов'язаному з дитячою і юнацькою дружбою і знайомствами, особливостями батьківської сім'ї і т.д., більшість шкільних психологів не підготовлена, але головне, що до цього не підготовлені і клієнти, чекаючи від психолога негайної допомоги і що не розраховують на тривалу, яка вимагає великих душевних і матеріальних витрат, психотерапію. (Проте навіть на самому поверхневому рівні за допомогою корекції поведінки або установок можна в значній мірі сприяти рішенню проблем клієнта.)
По-друге, під час роботи з батьками психолог стикається з небажанням самих батьків мінятися. Дорослі не хочуть нічого робити, вважаючи, що якщо вони не змогли вплинути на свою дитину, то тепер ця справа психолога. Батьки вважають, що проблеми є наявними у дитини, а не в сім'ї, не у них, і тому не готові до участі в сумісних коректувальних заняттях з дітьми або безпосередній роботі з ними. В дуже непросте положення ставить батьків і суспільство, надзвичайно багато вимагаючи від них, критикуючи і звинувачувавши в нещастях їх дітей. Батькам досить складно сформувати цілісний і гармонійний образ себе як батька в таких умовах.
Відношення батьків до психологічної допомоги, зокрема до допомоги шкільного психолога, повинен формуватися тривалий час і на різних рівнях.
Необхідно працювати з самими батьками:
* привертати їх до активної участі в учбово-виховному процесі в школі;
* створювати умови для зміни власних дитячо-батьківських відносин;
* формувати потребу в конструктивній взаємодії з власними дітьми і мотивацію на особове зростання, самозміну.
Необхідно працювати і з дітьми, де для нас важливо два результати:
* реальні, видимі для батьків зміни в розвитку їх дітей і поліпшення дитячо-батьківських відносин;
* формування у дітей мотивації на отримання психологічної допомоги в майбутньому, коли вони самі стануть батьками.
Необхідна спільна робота з дітьми і їх батьками.
Є і ще одна складова такої роботи -- з кадрами, що забезпечують надання психологічної допомоги:
* професійний супровід студентів-психологів у вузах;
* підвищення професійної компетентності фахівців.
Велика значущість цілеспрямованого спілкування співробітників школи, зокрема педагогів і шкільних психологів, з батьками полягає в тому, що, направляючи по потрібному руслу дію батьків на дітей, педагог і психолог впливають і на перебудову внутрішньосімейних відносин, сприяють вдосконаленню особи самих батьків. Тим самим вони підвищують рівень загальної культури населення і, зокрема, формують адекватне відношення до психологічної допомоги.
Якщо говорити про взаємодію з батьками співробітників шкільної психологічної служби, то важливо відзначити, що така робота здійснюється в двох напрямах: з колективом батьків і індивідуально. На практиці склалися найраціональніші її форми: загальні і класні збори батьків, колективні і індивідуальні консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідини сімей вчаться, оформлення різних за формою і змістом текстових матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт вчаться. Батьки притягуються до участі в організації учбово-виховного процесу: керівництво кухлями, виступи перед батьками і дітьми, участь в позакласній і позашкільній роботі, господарська допомога.
Бесіда з батьками, з одного боку, дає можливість останнім знайти правильний підхід до дітей, а з іншою -- сприяє більш ефективній роботі фахівця, адже часто розмова з батьками допомагає знайти правильний підхід до учня, оскільки близькі добре знають свою дитину і можуть багато що підказати.
Великі можливості дає робота з колективом батьків -- це широка педагогічна інформація, обмін досвідом, створення в необхідних випадках громадської думки, залучення батьків до участі в житті класу. Крім того, це сприяє підвищенню педагогічної культури батьків і більш зробленому у зв'язку з цим виконанню ними обов'язків вихователів своїх дітей.
Основна форма роботи з колективом батьків -- батьківський збір (разом з вчителями, шкільними психологами, соціальними педагогами), який проводиться щомісячно, а якщо виникає необхідність, то і частіше. На таких зборах батьків систематично знайомлять з метою і задачами, змістом, формами і методами виховання і навчання дітей в сім'ї і школі.
Можливі і інші форми взаємодії з батьками: оформлення стендів, кутів для батьків, створення психолого-педагогічної бібліотеки, яку вони можуть користуватися. Також проводяться планові і позапланові колективні консультації, в яких можуть брати участь також юристи, працівники дитячої кімнати міліції і ін. Основною задачею батьківських конференцій є обмін досвідом сімейного виховання.
Якщо говорити про надання індивідуальної психологічної допомоги батькам з боку психолога-консультанта, то важливо зупинитися на відмінностях в консультуванні батьків спільно з дітьми або тільки батьків, особливо одного з них.
Позначимо деякі переваги спільної роботи з батьками.
1. Перш за все бесіда з батьками і дітьми більш діагностична, дозволяє зразу ж побачити ті труднощі, на які клієнти скаржаться. Особливості їх взаємодії під час консультації розкривають багато що з того, про що їм важко говорити, і допомагають виділити головне, що визначає характер відносин з дитиною.
2. Робота з дітьми і батьками дозволяє в ході прийому безпосередньо апелювати до їх відносин, що виявляється в особливостях взаємодії між батьками під час консультації. Звернення до того, що відбувається «тут і тепер» переконливіший і ефективно, ніж аналіз того, що відбувається за межами кабінету.
3. Присутність обох батьків і їх дітей дозволяє з успіхом використовувати цілий ряд особливих технік і прийомів, сприяючих більш успішному і ефективному веденню роботи. Їх застосування в присутності тільки батьків або лише одного батька або у принципі неможливо, або вельми утруднено.
4. Прихід всіх членів сім'ї на консультацію означає їх більш серйозну мотивацію до роботи, припускає, що робота буде більш тривалою і більш поглибленою. Також можна відзначити, що при одночасній роботі з двома батьками можна у разі потреби підтримувати робочу мотивацію одного з них «за рахунок» іншого.
5. Консультування обох батьків є більш ефективним, ніж робота тільки з одним з них. Адже якщо обидва батько серйозно налаштовано на зміну своїх відносин з дитиною і прагнуть реалізувати все те, що обговорюється і наголошується під час зустрічі з психологом, то зміни у відносинах між ними і в дитячо-батьківських відносинах наступають значно швидше і у принципі можуть бути більш значними і стабільними, ніж при роботі з одним з батьків.
Але існують і недоліки при взаємодії з обома батьками і їх дітьми. Стисло перерахуємо їх.
1. Перш за все, вести прийом, в якому беруть участь троє або більше клієнтів, звичайно важче, особливо на перших етапах консультативного процесу. Учасники можуть перебивати один одного, вступати в переговори і сперечатися, прагнучи щось пояснити або довести перш за все один одному, вступати в коаліції проти консультанта. Хоча можлива і зворотна реакція, коли присутність інших учасників консультаційного процесу призводить до того, що один з них стає неговірким, кожний з них чекає, що щось важливе буде сказано іншим. І в тому і в іншому випадку від консультанта потрібні особливі навики і уміння, щоб переорієнтувати учасників на спільну роботу, організувати і направити процес консультування.
2. Робота з батьками і дітьми в якомусь значенні більш уразлива. Небажання одного з учасників рухатися далі, характерологічні особливості одного з батьків, перешкоджаючі більш поглибленій роботі, можуть серйозно перешкодити консультуванню. З одним батьком легше взаємодіяти, під одного простіше підстроїтися, вибравши той темп роботи, який більшою мірою відповідає клієнту.
У зв'язку зі всіма вище зазначеними перевагами і складнощами роботи в рамках сімейної консультації нам здається бажаним використовування групових методів роботи з дітьми і батьками.
Використана література
1. Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. - М: Питер, 2000.
2. Ковальов С.В. Психологія сучасної сім”ї. - Наука, 1999
3. Сім'я. Довідник. - Просвітництво, 2000.
4. Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. - Наука, К 2001.
5. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. (Психологическое исследование).- М.: Просвещение, 1968. - 464 с.
6. Балл Г.О. Гуманізація освіти як джерело особистісної свободи // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Науково-методичний збірник /Ред. кол. Н. Софій та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 с.
7. Коберник О.М. Організація виховного процесу на засадах проективної педагогіки // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 4. - 192 с.
8. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989. - С. 308.
9. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти: Науково-методичний посібник. - К.: УІПККО, 1995. - 152 с.
10. Рибалка В.В. Особистiсний пiдхiд у профільному навчанні старшокласників: Монографія / За ред. Г.О. Балла - К.: ІПППО АПН України, 1998. - 160 с.
11. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. посіб. - К.: ІЗМН, 1996. - 236 с.
12. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. -- СПб., 2002.
13. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений: Курс лекций. -- М.: Апрель-Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2000.
14. Горностай П.П. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. -- К.: Наук. думка, 1995.
15. Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного психологи.
