Порушення вол

p align="left">Гіпобулія - загальне зниження волі. Слід враховувати, що у хворих з гіпобулією пригнічені всі основні потяги, включаючи і фізіологічні. Спостерігається зменшення апетиту. Лікар може переконати пацієнта в необхідності , але той приймає їжу неохоче і в малих кількостях. Зниження сексуального потягу проявляється не тільки падінням інтересу до протилежної статі, а й відсутністю уваги до власної зовнішності. Хворі не відчувають потреби у спілкуванні, обтяжуються присутністю сторонніх і необхідністю підтримувати бесіду, просять залишити їх самих. Пацієнти занурені у світ власних страждань і не можуть проявляти турботу про близьких (особливо дивним виглядає поведінка матері з післяпологовою депресією, яка не в силах змусити себе піклуватися про новонародженого). Придушення інстинкту самозбереження виражається в суїцидальних спробах. Характерно почуття сорому за свою бездіяльність і безпорадність.

Гіпобулія є проявом депресивного синдрому. Придушення потягів при депресії - тимчасове. Купіювання нападу депресії призводить до відновлення інтересу до життя, активності.

Парабулія - патологія поведінки, яка випливає з порушення механізмів формування мотивів. Мотив при цьому не формується або є неадекватним внутрішній природі потреби. Відхилення у поведінці можуть бути такими як:

- імпульсивні, реактивні і безглузді дії кататоничених пацієнтів. Ясні мотиви поведінки тут відсутні, це безмотивна дії;

- неправильні дії, обумовлені обманами сприйняття і маренням - тут мова йде про психотичної мотивації поведінки;

- зниження рівня мотивації, регресія особистості. Так, вживання алкоголю і наркотиків буває пов'язане з потребою в емоційній рівновазі - «засмутився і випив».

- надмірний рівень мотивації, коли індивід ставить собі над завдання, перфекціонізм. Результати діяльності найчастіше бувають нікчемними. Як кажуть у таких випадках, найкраще - ворог хорошого. Недосяжні цілі паралізують активність, викликають страх невдач, страх перед дією, не приносять задоволення від реально досягнутого;

- мотиви поведінки, метою яких є самовиправдання. Властива невротикам, які не бажають розлучитися з ілюзіями стосовно себе.

- переважання зовнішньої мотивації поведінки, підвищена сугестивність. Розрізняють первинну сугестивність - надмірну сприйнятливість до самонавіювання і гіпнозу. На цій основі може формуватися залежність пацієнта від лікаря. Лікар стає ніби відсутньою частиною особистості пацієнта.

Парабулії не розглядаються як самостійні захворювання, а є лише симптомом. Причинами виникнення патологічних потягів бувають грубі порушення інтелекту (олігофренія, тотальне слабоумство), різні форми шизофренії, а також психопатії (стійкі дисгармонії особистості). Крім того, розлади потягів бувають проявом порушення обміну речовин (наприклад, поїдання неїстівного при анемії або вагітності), а також ендокринних захворювань (підвищення апетиту при діабеті, порушення сексуальної поведінки при дисбалансі статевих гормонів).

3. Порушення потягів

Імпульсивні потяги спрямовані на цілі, які заперечуються свідомістю і реалізуються без опору, хоча і з наступною критичною їх оцінкою. Імпульсивні потяги виникають як напади, нездоланні, тривають кілька годин, днів, нерідко періодично повторюються. Під час нападу пацієнт зазвичай захоплений потягом, який ідентифікується з його «Я». Спонукання здорової частини особистості загальмовані, згадуються як щось далеке, чуже, якщо згадуються взагалі. Після виходу з хворобливого стану оцінка потягу змінюється - тепер вже він сприймається чужим особистості, чимось стороннім, їй невластивим. По суті, ми зустрічаємося тут з феноменом подвійної особистості. В одному індивідуумі ніби існують дві полярні особистості, тільки діють вони поперемінно. Наслідком їх антагонізму є боротьба мотивів на початку нападу імпульсивного потягу. До числа останніх відносять діпсоманію, дромоманію, піроманію, клептоманію, міфоманію, копролалію, гіперсексуальні напади; потяг до азартних ігор (гемблінга) також може бути імпульсним.

Діпсоманія - імпульсивний потяг до пияцтва; проявляється періодично повторюваними тяжкими запоями. Початок запоїв пов'язано з аутохтонними зрушеннями настрою. Після виходу з запою нерідко виявляються великі провали пам'яті, оскільки значну частину часу пацієнт перебуває в глибокому сп'янінні. Ймовірно, амнезія почасти обумовлена дією механізмів витіснення. Запої купіюются мимовільно. Діпсоманія розцінюється як симптом деяких захворювань (ціклотіміі, маніакально-депресивного психозу, епілепсії) - епсилон-діпсоматіческій алкоголізм.

Дромоманія (поріоманія, вагобандаж) - періодично виникає нестримний потяг до зміни місць, поневірянням, бродяжництва. Синдром бродяжництва зустрічається при деяких захворюваннях (шизофренії, епілепсії), але частіше спостерігається при неврозах, психопатії, порушеннях розвитку особистості. В динаміці зазначеного синдрому існує певна етапність. Перший, реактивний етап виражається ситуативно обумовленими і психологічно зрозумілими уходами. Другий етап характеризується звичними, фіксованими уходами; поява таких уходів пояснюється також патологічно підвищеними потягами. На третьому етапі уходи та бродяжництво стають нездоланними, імпульсними.

Піроманія - непереборний і невмотивований потяг до підпалів.

Клептоманія - періодично і раптово виникає пристрасть до безцільних крадіжок. Вкрадені речі, зазвичай не мають великої цінності, потім викидаються або повертаються власникові. Крадіжки відбуваються відкрито, без прийняття типових для банального злодійства заходів обережності, так що виявляються майже відразу ж, як і особи, які їх вчинили.

Міфоманія - непереборна потреба до обману, містифікації оточуючих. Подібно клептоманам, міфомани не мають на меті вигоди, більш того, своєю поведінкою сильно підривають собі репутацію. Їх захоплює скоріше не бажання ввести інших в оману, а сама дія, задоволення приносить сам процес написання неймовірних історій. У психологічному плані подібна діяльність ілюструє процес переходу мотиву на ціль - механізм утворення нових, в даному випадку патологічних потреб.

Копролалія - непереборне прагнення вживати в мові цинічні лайки. Зустрічаються при синдромі Жиль де ля Туретта. За своїм походженням лайки або інвективна лексика пов'язана з магією слів. Цинічна лайка з статевої символікою бере початок від давнього культового ставлення до геніталій. Лайка в цьому сенсі є продовженням архаїчних традицій. Втративши первісний зміст, вони зберегли колишній психологічний зміст: багато хто з тих хто лається, робить це з метою «розрядки». Поява лайки у пацієнтів, які раніше її уникали, свідчить про регресії особистості.

Німфомания (у жінок), сатіріазіс (у чоловіків) - імпульсивно виникають еротичні потяги. Сексуальна активність під час таких нападів може носити неприборканий і безладний характер, супроводжуватися насильницькими діями по відношенню до партнера. Статеві контакти, проте, не знижують інтенсивності потягу, не приносять задоволення. Більш того, вони можуть погіршити самопочуття, в зв'язку, з чим пацієнти вважають за краще їх уникати.

Це тільки деякі види порушень, що насправді їх дуже багато і вони стосуються майже всіх сфер життєдіяльності людини.

Висновки

Воля - це здатність до планомірної, організованої діяльності, спрямованої на досягнення свідомих цілей. Вольовою слід вважати лише таку діяльність, яка регулюється уявленнями про майбутні результати цієї діяльності.

Вольова поведінка завжди зумовлюється основними потребами, цілями, інтересами, об`єктивними умовами життя людини. Але у деяких людей можна спостерігати порушення в емоційно-вольовій сфері.

Психопатологія волі може бути виражена в таких формах: абулія (відсутність прагнення до діяльності), гіпербулія (стан надмірної активності), гіпобулія (загальне зниження волі), парабулія (порушення механізмів формування мотивів).

До порушення потягів відносять діпсоманію, дромоманію, піроманію, клептоманію, міфоманію, копролалію, гіперсексуальні напади; потяг до азартних ігор.

Від розладів потягів слід відрізняти вчинки, які обумовлені патологією інших сфер психіки.

Список літератури

1. Адаптація організму підлітків до навчального навантаження. / Под ред. Д.В. Колесова. - М: Педагогика 1987.

2. Брей Рикк. Як жити в ладу з собою і світом? - М.: Школа-Пресс, 1992.

3. Бурменская В.Г. Карабанова О.А., Лідерса А.Г. Вікове психологічне консультування. Проблеми психічного розвитку дітей. - М.: Изд-во МГУ, 1990.

4. Бютнер К. Жити з агресивними дітьми / Пер. с нем. - М.: Педагогіка, 1991.

5. Гостюшкін А.В., Шубіна С.І. Азбука виживання. Изд.2-е.-М.: Знання, 1996.

6. Доскін В.А., Куїнджі М.М. Біологічні ритми організму, що росте .- М.: Медицина, 1989.

7. Жариков Е.С., Крушельницький Е.Л. Для тебе і про тебе: Книга для учащихся .- М.: Просвещение, 1991.

8. Кінчер Джонні. Книга про тебе / Пер. з англ. - СПб: Питер Пресс, 1996 .-

9. Петров М.М. Людина в надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник. - Челябинск: Пд. - Урал.кн.ізд-во, 1996.

10. Татарникова Л.Г., Захаревич Н.Б., Калиник Т.О. Валеологія - основи безпеки життя дитини: Посібник до курсу валеології "Я і моє здоров'я" для школи першого ступеня. - Изд. 2-е. - СПб.: Изд-во "Петроградський і К", 1995.

11. Татарникова Л.Г. Педагогічна валеологія: Генезис. Тенденції розвитку. - СПб.: Изд-во "Петроградський і К", 1995.

Страницы: 1, 2