Особливості формування етнічних стереотипів
p align="left">1) пояснення існуючих відносин між групами, зокрема пошук причин складних і «зазвичай сумних» соціальних подій;2) виправдання існуючих міжгрупових відносин, наприклад дій, що здійснюються або планованих по відношенню до чужих груп. Так, психологічний механізм стереотипізації у всі часи використовувався в різних реакційних політичних доктринах, санкціонуючи захоплення і пригноблення народів, для збереження панування поневолювачів шляхом впровадження в масову свідомість негативних стереотипів відносно переможців і переможених.
Існує також розширена теорія Тешфела відносно функцій етнічних стереотипів. Він виділяє дві функції стереотипу на індивідуальному і дві - на груповому рівні. До індивідуального рівню відносяться:
1) когнітивна (схематизація, спрощення);
2) ціннісно-захисна (створення і збереження позитивного «Я-образа»).
До соціального рівня:
3) ідеологізуюча (формування і збереження групової ідеології, яка
пояснює і реабілітує поведінку групи);
4) ідентифікуюча (створення і збереження позитивного групового «Ми-образа). (52).
Вже неодноразово наголошувалося, що стереотипи служать для спрощення міжетнічної диференціації і «економії» сприйняття в етноконтактних ситуаціях. Їх роль також полягає в поясненні-виправданні (з позиції інтересів власної групи) відносин між етнічними групами конкретної етноконтактної ситуації або власної поведінки по відношенню до членів іноетнічної групи (54,55). Разом з тим, етнічний стереотип відображає прагнення людей до збереження і зміцнення позитивної етнокультурної ідентичності, граючи важливу соціальну роль як чинник консолідації і фіксації етнічної групи. Як відзначає Р. Солдатова, «этнические стереотипы - это когнитивные инструменты поддержания оптимальной проницаемости этнических границ. Оптимальность состоит в том, что плотность этнических границ, с одной стороны, должна быть не меньше, чем это требуется для сохранения группы как самостоятельного и целостного этнокультурного образования. С другой - не больше, чем это необходимо для непрекращающегося взаимодействия между разными народами» (43).
Іншими словами, зміст стереотипів визначається чинниками соціального, а не психологічного порядку. І саме ворожі, повні забобонів стереотипи, а не механізм стереотипізації сам по собі - явище суто негативне, яке сприяє лише стабільності міжгрупових відносин, заснованих на пануванні і підпорядкуванні. З іншого боку, етнічні стереотипи часто виконують негативну роль, коли використовуються індивідом в процесі міжособистісного сприйняття при недоліку інформації про конкретного партнера по спілкуванню (44).
Серед найбільш істотних властивостей етнічних стереотипів виділяють їх емоційно-оцінювальний характер. Емоційні аспекти стереотипів розуміються як ряд переваг, оцінок і настроїв. Емоційно забарвленими є і самі характеристики, що сприймаються. Іншою важливою властивістю етнічних стереотипів вважається їх стійкість, стабільність, навіть ригідність. Хоча стабільність стереотипів не раз підтверджувалася в емпіричних дослідженнях, вона все-таки відносна: при зміні відносин між групами або під час появи нової інформації їх зміст і навіть спрямованість можуть змінюватися (55).
Ще одна властивість етнічних стереотипів - узгодженість, або консенсус. Саме узгодженість вважав найважливішою характеристикою стереотипів Тешфел. На його думку, соціальними стереотипами можна вважати лише уявлення, що поділяються достатньо великим числом індивідів в межах соціальних спільнот. Стереотипи і особистісні переконання про етнічні групи, хоча і можуть частково співпадати, є різні когнітивні структури, кожна з яких - лише частина знань індивіда про свою або чужу групу. Більш того, якби стереотипи не були узгодженими, було би дуже мало сенсу в їх вивченні. Небезпека ворожих і зневажливих стереотипів, а значить, і основна причина їх вивчення, полягає в можливості схожих реакцій у відповідь на схожі стереотипи: якби кожен індивід реагував на членів групи, що принижувалася, відповідно до своїх власних переконань, негативний ефект стереотипів був би значно ослаблений (42,45).
Ще однією суттєвою властивістю стереотипу з часів Ліппмана вважається їх неточність. Надалі стереотипи отримували ще менш утішні характеристики і інтерпретувалися як «традиційна нісенітниця», «пряма дезинформація», «сукупність міфічних уявлень» і тому подібне. Втім, починаючи з 1950-х років набула поширення гіпотеза, згідно якої об'єм дійсних знань в стереотипах перевищує об'єм помилкових, - так звана гіпотеза «зерна істини». На даний час вже не викликає сумнівів, що етнічні стереотипи не зводяться до сукупності міфічних уявлень, та є образами етносів, а не просто думки про них. Вони відображають, хай і в спотвореному або трансформованому вигляді, об'єктивну реальність: властивості двох взаємодіючих груп і відношення між ними (47).
Для сучасного наукового підходу до проблеми істинності стереотипу
характерний зсув акценту з його когнітивного змісту на афектний: у центр уваги ставиться питання про причини стійкості і поляризованості стереотипу. Згідно концепції У. Вайнекі, особливість стереотипу полягає в тому, що він співвідноситься головним чином не з відповідним об'єктом, а із знаннями інших людей про нього. При цьому неважливо, істинне дане знання або помилкове, оскільки головне в стереотипі - не сама істинність, а переконаність
у ній, причому відмінною стороною такої переконаності є її стійкість, міцність (11). Дійсно, практика показує, що навіть в випадку доведеності невідповідності стереотипу дійсності, він часто продовжує функціонувати, причому з не меншою силою і виразністю. Існують різні спроби пояснити цю особливість стереотипів. З чисто психологічної точки зору можна вивести схильність стереотипізованого мислення з когнітивного стилю індивіда (5). Але разом з тим очевидно, що одна і та ж людина може демонструвати у відношенні різних об'єктів різний когнітивний стиль: навряд чи можна погодиться з тим, що людина, що догматично міркує в одному випадку, у всіх інших також виявиться догматиком. В зв'язку з цим важливим представляється пояснення, запропоноване ще Ліппманом: «Системы стереотипов могут быть ядром наших личных традиций, защитой нашего положения в обществе… Это гарантия нашего самоуважения. Это проекция на мир нашего собственного чувства, наших собственных ценностей, нашей собственной позиции и наших собственных прав. Поэтому стереотипы в высшей степени заряжены теми чувствами, с которыми они связаны» (52). Сильною стороною міркування Ліппмана є пояснення специфіки дії стереотипу не природженими властивостями психології мислення і сприйняття, а функцією захисту соціальних цінностей. Цією ж захисною функцією пояснюється і ще одна відмінна особливість стереотипу - його емоційна насиченість. Чим твердіше оцінка, тим, як правило, більшу емоцію викликає будь-яка спроба поставити під сумнів її, і, навпаки, чим інтенсивніше емоція тим більш категорична думка, що виражає її.
Цікавий аспект дії стереотипів на міжособистісне і групове спілкування зачіпає Н. Лєбєдєва: вона виділяє 4 основні характеристики стереотипів, що впливають на комунікативну поведінку.
1.Стереотипізація - результат когнітивного «відхилення», викликаного ілюзією зв'язку між груповим членством і психологічними характеристиками (наприклад, англійці - консервативні, німці - педантичні).
2.Стереотипи впливають на спосіб проходження інформації, її відбору (наприклад, про свою зазвичай запам'ятовується найбільш сприятлива інформація, а про чужу - найбільш несприятлива).
3.Стереотипи викликають очікування певної поведінки від інших, індивіди мимоволі намагаються підтвердити ці очікування.
4.Стереотипи народжують прогнози, схильні підтверджуватися (оскільки люди мимоволі «відбирають» моделі поведінки інших людей, схожі із стереотипами) (19,20,21).
1.2 Джерела етнічних стереотипів
Причини формування етнічних стереотипів
Формування етнічних забобонів і упереджень, тих, що несуть в собі негативний заряд і ведуть до посилення міжетнічної напруженості, є серйозною перешкодою до взаєморозуміння між народами. У механізм формування стереотипів залучені не тільки схематизація, категоризація і т.п., але і інші когнітивні процеси, перш за все каузальна атрибуція, або приписування причин поведінки і досягнень індивідів на підставі групової (зокрема, етнічної) приналежності (30). Люди пояснюють поведінку впливом внутрішніх (особистісних, суб'єктивних) і зовнішніх (ситуативних, об'єктивних) чинників. При цьому вони схильні свої успіхи пояснювати своїми внутрішніми якостями, а невдачі - зовнішніми обставинами. Навпаки, успіхи інших частіше пояснюються зовнішніми, а невдачі - внутрішніми чинниками. Цей феномен нерозривно пов'язаний з функцією, яку виконує в психологічній структурі особистості «Я-образ», що складається як результат взаємодії базового оцінювального відношення людини до світу, себе і інших людей. Ця функція полягає в захисті позитивної самооцінки найрізноманітнішими способами: від завищення своєї самооцінки до заниження оцінки інших (33,34).
Надзвичайно цікава в зв'язку з цим проблема походження і формування стереотипів: чи є соціальні стереотипи наслідком індивідуально-психологічних особливостей людини або викликані іншими причинами? У психології існує ряд теорій, що намагаються по-своєму відповісти на це питання. Однією з них є теорія фрустрації і агресії, розроблена в руслі необіхевіорізму. Незадоволене заблоковане прагнення людини створює в психіці стан напруженості, фрустрації, яке у пошуках розрядки часто знаходить її в акті агресії. На рівні суспільної психології об'єктом агресивної поведінки виявляється расова або національна група (31,37). В рамках психоаналітичної школи схожий механізм має теорія проекції, основна ідея якої полягає в універсальності несвідомого приписування іншим власних прагнень і імпульсів, не сумісних з свідомою установкою індивіда: «Руйнівна, збочена сторона «людської природи», яку ми пригнічуємо в самих собі, зберігає свій вплив в житті «інших», роблячи їх тим самим не тільки нижчими по відношенню до «нас», але і небезпечнішими для нас, для нашої культури, раси, релігії і т.д.» (50).
