а думку деяких вчених у сучасної людини праворукість визначається не просто генетичним, а поєднаним з ним соціальним фактором, що забезпечують легкість проходження процесів, пов`язаних з мовою в лівій півкулі. До того ж праворукість передається спадково і визначається одним геном, а ліворукість - ні. Можливість впливу соціальної середи на формування домінування лівої півкулі підтверджується даними, виходячи з яких вираженність „ефекту правого вуха” прямо залежить від інтенсивності мовленевої стимуляції в ранньому дитинстві та її якісних аспектів. Однак, є й такі вчені які вважають ліворукість спадковою. Вірогідність народження дитини у якої домінує ліва рука від ліворуких батьків дорівнює 0,46; якщо тільки один з батьків ліворукий, то цей показник знижується до 0,17; і, нарешті, якщо дитина народжується у праворуких батьків, то вірогідність того, що дитина буде лівшею складає 0,02. Такі дані були отримані Райфом (1951). Таким чином, спадковість, на перший погляд, здається доведеним фактом, однак не слід виключати того, що ліворукі батьки можуть передавати своїм дітям не тільки певні гени, але й життєві навички, які, можливо, формують ліворукість. [1]Одним з підходів до вирішення проблеми розподілу домінування між правою та лівою руками є спостереження за близнюками того факту, як це відбувається в них. Ліворукість у близнюків спостерігається частіше ніж це можна спостерігати серед населення, за рахунок того, що один з близнюків виявляється лівшею. При народженні трійнят двоє з них виявляються лівшами. Серед одно яйцевих близнюків спостерігаються наступні співвідношення: у 78 % випадків обидва близнюки праворукі, у 2 % - обидва ліворукі, і в 20 % випадків один з них лівша, а другий правша. Однак серед однояйцевих близнюків процент пар, в яких обидва близнюки ліворукі, не вища, ніж у двояйцевих. Оскільки доцільно припускати, що індивідууми з однаковим набором генів більш схожі за генетичними ознаками, ніж індивідууми з меншим числом загальних генів, то ці факти можна тлумачити як протиставлення генетичному контролю ліворукості. Згідно даних інших вчених, серед однояйцевих близнюків ліворуких більше, ніж серед різнояйцевих, а процент пар, де тільки один з них лівша, приблизно однаковий. Істотно більша кількість лівшей серед близнюків і трійнят примушують припускати дії інших факторів, які обумовлюють ліворукість. Відомо, що серед близнюків частіше зустрічаються неврологічні та інші захворювання, що виникають через стиснене положення плоду в утробі матері. Встановлено також, що більшість лівшей виявляються або первонародженими, або останніми дітьми у матері, яка часто народжувала. Ці випадки ліворукості можна пояснити великою кількістю важких родів і, таким чином, більшою кількістю родових травм з порушенням лівої півкулі. Відзначають також більш часті ранні порушення кровообігу в лівій півкулі в анамнезі в ліворуких та амбідекстрів (41 % випадків у порівнянні з 22 % випадків у праворуких). Базуючись на такого роду спостереженнях, припускають, що ліворукість за своєю сутністю має патологічне походження й що всі випадки ліворукості являються результатом родової травми. Не дивлячись на багато численні клінічні свідчення, які доказують цю точку зору, ряд винахідників вважає, ліворукість має таки генетичну основу. Клінічні данні за тестами з амітал - натрієм показують, що у лівшей з ознаками раннього пошкодження лівої півкулі центр мови виявляється в правій півкулі , тоді як у лівшей без хворобливої симптоматики він локалізується в лівій півкулі. Іншими ознаками, які вказують на травматичне походження ліворукості, можуть бути: відносне збереження вербальних функцій при погіршенні зорово - просторових здібностей, геміплазія правої верхньої або нижньої кінцівки при низькій частоті родинного лівшества.[9]Можна припускати, що в полі зору винахідників виявилися більш демонстративні причини ліворукості. Пошук факторів, обумовлюючих адекватну перебудову функціональних відносин півкуль головного мозку з переважним залученням правої півкулі, слід продовжувати. Повертаючись до питання домінування правої руки, слід зазначити, що існують функціональні гіпотези, які діляться на декілька груп. Одна з них поєднує погляди клініцистів та фізіологів. Їхня думка полягає в тому, що права рука була вибрана для активних дій як результат того, що ліва рука і серце мають топографічну близькість своїх іннерваційних механізмів, в результаті чого при захворюванні серця у цей процес включається й ліва рука (іррадіація в неї болей). Цієї точки зору дотримувались М. І. Аствацатуров (1923) і С. І. Карчікян (1947). [34] З іншого боку, внаслідок такого зв`язку між лівою рукою та серцем робота цієї руки може відбиватися на роботі серця в більшій мірі, ніж робота правої руки. Існує й така гіпотеза, що оскільки серце розташоване зліва, то ліва рука має його захищати, а права володіти зброєю. Однак, мало ймовірно, що первісні люди володіли анатомічними знаннями.Критика цієї теорії зводиться до того, що, хоча у тварин серце розташоване посередині, анатомічна асиметрія кінцівок у них все одно є. Крім того, можна привести й інший доказ: як у наш час можуть існувати лівші, у яких серце, як і у праворуких, розташоване зліва.Інша група функціональних теорій домінування праворукості головною причиною вбачає асиметрію зору, і її прихильник Г. Гоулд (1909) пояснював її так: у всіх вищих тварин, в яких розвинена зорова функція, цілеспрямовані дії є результатом зорових подразнень. Розподіл півкуль на дві половини являються результатом односторонності в зоровій функції. У тварин, у яких поля зору не співпадають, праве око спостерігає за правою кінцівкою, а ліве - за лівою. У таких тварин не має необхідності в домінантному оці й тому немає асиметрії кінцівок. Але коли розвивається бінокулярне поле зору і виникає ведуче око для всіх правосторонніх актів передньої кінцівки асиметрія стає необхідною. [39]Критики цієї точки зору зробили наступні зауваження: що при бінокулярному зорі неможливо відрізнити поле зору одного ока від іншого; що якщо поле зору одного ока відрізняється від іншого навіть при бінокулярному зорі і якщо кожне око зберігає контроль за діями відповідної руки, то яка ж тоді користь від бінокулярного зору.Таким чином, на даний момент немає „твердої” теорії, яка б могла впевнено пояснити виникнення праворукості як родової ознаки людини.
1.2 Особливості різновидів асиметрійАсиметрія функцій півкуль є унікальною властивістю головного мозку людини. Вона присутня і в тварин. Видатному вченому В. Л. Біанкі належить перша в світі монографія (1985), яка систематизує дані, отримані „головним чином на ссавцях, а також на птахах, але в окремих випадках згадуються факти, які відносяться до риб та комах ”.Розділяючи асиметрію на індивідуальну (домінування однієї з півкуль кожної особи, але відсутність півкульової спеціалізації, характерної для виду), і видову (видоспецифічна латералізація домінуючої півкулі), В. Л. Біанкі розповідає про існування останньої в тварин. Перераховує приклади латеральної спеціалізації мозку тварин: у кішок виявлено домінування (в залежності від умов) правої або лівої півкулі за розміром виявлених потенціалів; у щурів при навчанні виявлена „певна закономірність динамізму латералізації, що підпорядковується правилу правого - лівого зміщення: при нестійкому умовному рефлексі домінувала права півкуля, а після його укріплені - ліва ”; у гібридних мишей виявлена „перевага” правої передньої кінцівки; у канарейок „ліва півкуля домінувала у здійсненні моторного контролю вокалізації”. На основі наведеного матеріалу В. Л. Біанкі приходить до висновку, що функціональна асиметрія являється „загальною закономірністю діяльності мозку хребетних ”. [36]В. Л. Біанкі не обмежувався описом асиметрії мозку тільки тварин, вперше ним була здійснена спроба порівняння асиметрії мозку тварин та людини; виділяються її загальні (як для людини, так і тварини) риси: формується до моменту народження й далі „проходить певний розвиток: вона може посилюватись, ставати більш стійкою, або ж послаблюватись. У старості асиметрія ,як правило, зменшується ”. Підкреслюється „принциповий збіг даних, отриманих при вивченні статевого диморфізму асиметрії мозку у людей і тварин”, - мозок чоловіків та самців більш асиметричний, ніж мозок жінок та самок тварин. Порівнюючи принципи обробки інформації, які припускалися як властивості правої та лівої півкулі мозку, В. Л. Біанкі виділяє „принциповий збіг” результатів вивчення людини та тварини.Обговорюється питання про „фактори й причини, що спричинили формування в еволюції домінування однієї з півкуль над іншою”. В. Л. Біанкі розвиває думку, яку висував раніше про те, що „латеральна соціалізація” виникла в еволюції не у зв'язку з появою мови й праворукості, тобто вона не обумовлена трудовою діяльністю. Й дійсно, праворукість так само як і мова та всі інші прояви, являють собою асиметрію мозку й не є її причиною. В. Л. Біанкі припускає, що „церебральна асиметрія у тварин може виступати у відношенні до латеральної спеціалізації функцій в мозку людини лише у якості біологічної передумови”. Інакше кажучи, та лінія еволюції мозку, яка заключалась в поступовому порушенні симетрії мозку двох половин мозку й на рівні людини виявляла формування свідомості, тобто становлення людини як соціального суб`єкта, виявляється в тваринному світі задовго до появи людини. Таким чином, і в тварин є дещо, аналогічне індивідуальним профілям асиметрії людини. З перерахування видової асиметрії видно, що й у тварин є тенденція до правої асиметрії рухової поведінки, домінування лівої півкулі при вокалізації. Разом з тим можна припустити, що становленню людини передували якісь принципово інші (у порівнянні з тваринами) розходження функцій півкуль мозку. Залишається питання: які нові властивості організації роботи мозку як парного органу сформувались в ході еволюції. [45] В. Л. Біанкі висуває індуктивно - дедуктивну гіпотезу функціональної асиметрії мозку. При цьому індукція та дедукція представлені як „фундаментальні методи відображення й пізнання навколишньої дійсності й виявляють латерелізацію вищої нервової діяльності”. Цією гіпотезою, за думкою автора, пояснюються всі дихотомії „відносно часткових принципів обробки інформації, які в даному випадку слід розглядати як її результат”. У числі дихотомій розглядаються сприйняття простору та сприйняття часу, які „латералізовані” в правій та лівій півкулях.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
