Быстрый поиск

Мотивація в структурі учбової діяльності молодших школярів

p align="left">59. Святогорова М.В., Вачков И.В. Динамика мотивации учения и адаптации к школе в младшем школьном воздасте // Психологическая наука и образование. - № 3. - 2000. - С. 26-31.

60. Сірий А.В. Мотиваційна сфера особистості як предмет психологічного дослідження // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова, Випуск 14, 2001. - С. 28-35.

61. Скороходова Н. Мотивация к учению: как управлять её развитием // Народное образование, 2006. - № 4. - С. 193-203.

62. Скрипченко О.В., Кривов'яз О.І., Скрипченко Л.О. Атлас з психології навчання і дидактики. - К., 1995. - 150 с.

63. Скуратівський Л. Мотив як рушійна сила пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення мови // Дивослово. - 2005. - № 2. - С. 2-4.

64. Троицкая О. Мотивация достижения школьников в процессе урока // Учитель. - 2007. - № 3. - С. 42-44.

65. Туріщева Л.В. Формування мотивації навчання // Управління школою. - 2007. - № 2. - С. 16-1- С.16-6.

66. Узнадзе Д.Н. Общая психология. - Тбилиси, 1984. - С. 512.

67. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителю. - М.: Просвещение, 1991. - 287 с.

68. Фролова Н.А. Приемы активного мотивированного овладения учащимися системой знаний и способами деятельности // Начальная школа. - 2006. - № 2. - С. 50-51.

69. Хекхаузен X. Мотивация й деятельность: В 2т. - М.: Педагогика, 1986. - Т.1. - 408 с.

70. Шпика И.В. Учебная мотивация как показатель качества обучения младших школьников // Начальная школа. - 2007. - № 2. - С. 18-19.

71. Юдина Н.О. Особливості дослідження мотивації навчання учнів молодшої школи // Обдарована дитина. - 2006. - № 9. - С. 41-61.

72. Якобсон П.М. Психологические проблеми мотивации поведения человека. - М.: Просвещение, 1969. - С. 8.

73. Ярошевский М.Г. История психологи. - 3-е изд., дораб. - М.: Мысль, 1985. - 575 с.

ДОДАТОК А

Психологічна характеристика молодшого шкільного віку

Віковий період. Молодший шкільний вік
Вікові межі. 6(7) - 10 (11) р.
Провідна діяльність. Учбова діяльність
На що спрямована пізнавальна діяльність. На пізнання основ наук.
Яка сфера психіки переважаюче розвивається. Інтелектуально-пізнавальна.
Психологічні новоутворення. На межі дошкільного і молодшого шкільного віку: “внутрішня позиція школяра” (являє собою сплав двох потреб - пізнавальної потреби та потреби у спілкуванні з дорослими на новому рівні). У молодшому шкільному віці: довільність психічних процесів, вміння свідомо ставити мету, шукати засоби її досягнення, долати труднощі; внутрішній план дій (у процесі навчання формується здатність до виконання дій про себе, дитина планує, намічає перспективи); рефлексія; самоконтроль.
Соціальна ситуація розвитку. Вступ дитини до школи зумовлює зміну соціальної ситуації розвитку. Встановлюються якісно нові відносини між дитиною і колективом класу, між дитиною і дорослим, який його навчає. Соціальна ситуація розвитку залежить від рівня задоволення соціальних потреб школяра, які реалізуються в межах взаємодії “вчитель-учень” і “учень-учень”. Система відносин “Дитина-суспільний предмет” (за Д.Ельконіним).
Сензитивний період. Сензитивний до засвоєння морально-психологічних норм і правил поведінки, до оволо-діння цілями і способами систематичного навчання.
Протиріччя віку. Моральний розвиток відстає від інтелектуального.
Вікові кризи. Криза 7 років: народження соціального Я. Дитина усвідомлює своє місце у світі суспільних відносин, відкриває значення нової соціальної позиції - позиції школяра. Криза супроводжується переоцінкою цінностей, узагальненням переживань, появою внутрішнього життя, втратою дитячої безпосередності.

ДОДАТОК Б.

Типи навчання (за характером прямого і непрямого продукту)

І тип	прямим продуктом навчання виступає виконавча частина способу дії, яка передбачає оперування школярами тільки тими об'єктами, які входять до змісту відповідної навчальної дисципліни. При цьому типі задаються: 1. зразок розв'язання задачі (вчитель розгортає дію в системі операцій перед учнем; 2. зразок продукту - результат розв'язування навчальної задачі. Недоліки: цей тип навчання не сприяє формуванню в учнів предметної та особистісної рефлексії. Школярі недостатньо здійснюють самоконтроль, саморегуляцію та самокорекцію своїх дій. У них виникають труднощі в знаходженні помилок та їх причин. Зазначені недоліки певним чином долаються у другому типі навчання.
ІІ тип	прямим продуктом навчання виступає власне орієнтування на виконавчу частину. Цей тип навчання передбачає, що для засвоєння того чи іншого способу дії учням пропонують відповідні алгоритми та детальні вказівки не тільки щодо виконання дії, а й щодо шляхів пошуку відповідної дії в конкретній ситуації. Недоліки: тут практично виключене власне орієнтування, яке забезпечує доцільність виконання дії, розуміння того, чому виконуються саме ці дії, а не інші елементарні операції у тій, а не іншій послідовності. Таке навчання не забезпечує формування у школярів теоретичного мислення. Контроль здійснюється тільки за виконавчою частиною способу дії (поопераційний контроль). В учнів не виникає необхідності у предметній рефлексії, яка забезпечує пошук і розробку нових засобів діяльності. Недоліки другого типу навчання долаються у третьому типі.
ІІІ тип	прямим продуктом навчання виступає власне орієнтування, що забезпечує досить високий рівень аналізу умови задачі. Саме тут найбільш виразно виявляється необхідність у залученні додаткового змісту навчання і відповідних розумових дій. Школяр не обмежується поверховим аналізом умови задачі, відсутні пошук розв'язку за методом “випадкових проб і помилок”. Він починається з ретельного аналізу об'єктів, що входять до складу умови, співвідносяться відомі та шукані величини. У цьому випадку зникає шаблонність у пошуках розв'язків, школярі в змозі самостійно відшукати шляхи розв'язування, оцінити їх оптимальність.

ДОДАТОК В

Структура учбової діяльності (Д. Ельконін, В.Давидов)

мотивація	Мотив - це те, заради чого учень здійснює ту чи іншу діяльність. О.М.Леонтьєв розрізняє мотиви, які розуміють учні і мотиви реально діючі. Л.І.Божович виділяє широкі соціальні мотиви і учбово-пізнавальні. С._урдю виділяє внутрішні мотиви (пов'язані з процесом і змістом діяльності) та зовнішні. До останніх відносить: а) широкі соціальні: мотив обов'язку і відповідальності перед суспільством, групою, окремими людьми; мотиви самовираження і самовдосконалення); б) вузько особистісні (прагнення отримати схвалення з боку інших людей; прагнення отримати високий соціальний статус); в) мотиви уникнення неприємностей, які можуть виникати через незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей.
Учбова задача	Учбова задача - це система завдань, при виконанні яких учень засвоює найбільш загальні способи дій. Учбова задача спрямована на удосконалення самого учня. Г.Балл виокремлює кілька видів учбових задач, які використовуються у початкових класах: проблемні задачі (евристичні вказівки); пізнавальні задачі (дають інформацію, яка має довго зберігатись у пам'яті: таблиця множення, граматичні правила); орфографічні і пунктуаційні задачі, яких немає в тексті підручника і які не даються вчителем, а які учні самостійно розв'язують під час написання контрольних диктантів, переказів, творів; комунікативні задачі (на передачу мовними засобами інформації від суб'єкта (учня) до об'єкта.
Учбові дії	Учбові дії необхідні для розв'язання учбової задачі. До їх складу входять ряд учбових операцій. За допомогою учбових дій діти відтворюють і засвоюють взірці загальних способів розв'язання задач і загальні прийоми визначення умов їх використання. Виконуються ці дії як у предметному, так і розумовому плані. Виокремлюють учбові дії: мисленнєві, перцептивні, мнемічні, інтелектуальні; репродуктивні (виконавчі) та продуктивні (створення нового). Окремим завданням навчального процесу на цьому етапі є спеціальне формування в учнів системи необхідних учбових дій.
Дії контролю	Дії контролю - це дії звірки, співставлення учбових дій із зразком, заданим ззовні, що здійснюються на основі механізму зворотного зв'язку або зворотної аферентації. Виокремлюють етапи контролю: 1) контроль вчителя; 2) взаємоконтроль; 3) самоконтроль. Види контролю: за кінцевим результатом; покроковий (корекція діяльності, слідкування за ходом дій, за тим, як дія виконується в даний момент, які дії виконані, що ще потрібно зробити); перспективний самоконтроль (найбільш досконалий вид саморегуляції, корегування діяльності на кілька операцій вперед, прирівнювання майбутньої діяльності зі своїми потенційними можливостями її виконання).
Дії оцінювання	Дії оцінювання - це оцінювання дитиною своєї діяльності на різних етапах її виконання. Найбільш загальна і важлива функція самооцінки - регулятивна. Виокремлюють такі етапи самооцінки: 1) оцінює вчитель; 2) взаємооцінка; 3) самооцінка. Види самооцінки: ретроспективна (оцінка досягнутих результатів своєї діяльності) та прогностична (оцінка учнем власних можливостей, співставлення умови задачі зі своїм досвідом). У діях самооцінки (як і самоконтролю) виділяють три ланки: а) модель, образ бажаного результату; б) процес зіставлення цього образу дії з реальною дією; в) прийняття рішення про продовження або корекцію дії.