Мислення - психолого-пізнавальний процес
p align="left">В нашому випадку, при трактуванні процесу мислення поняття особа є невід'ємним. Кожний з нас індивідуальний і хороший по-своєму, розумовий процес протікає в кожному з нас автономно і орієнтований на потреби і реальні можливості.2.3 Рішення розумових задач
Розумова діяльність людини виявляється в розумінні об'єктів мислення і в рішенні на цій основі різноманітних розумових задач. Мислення носить цілеспрямований характер і необхідне лише в тих ситуаціях, де виникає нова мета, а старі колишні засоби вже недостатні для її досягнення. Такі ситуації називаються проблемними.
Проблемна ситуація - це невизначена ситуація, яка вимушує шукати нові рішення.
Проблемні ситуації виникають протягом всього життя кожного, і рішення приходить по-різному. Велику роль грає ситуація вимагаюча рішення. Вона може бути пов'язана з повсякденним життям, робочою діяльністю, орієнтована на сімейну сферу кожного суб'єкта. Від цих параметрів залежить швидкість ухвалення рішення. Слід враховувати таке поняття як розуміння, оскільки воно є однією з основних фаз при протіканні процесу мислення. Розуміння - процес проникнення думки в єство чого-небудь. Об'єктом розуміння може бути будь-який предмет, явище, факт, ситуація, дія, мова людей, твір літератури і мистецтва, наукова теорія і т.д. Розуміння може бути включено в процес сприйняття об'єкту і виражатися в пізнаванні, усвідомленні його, воно може здійснюватися і зовні сприйняття. Розуміння є обов'язковою умовою рішення розумових задач. Всякий розумовий процес є актом, направленим на дозвіл певної задачі, постановка якої включає мету і умови. Мислення починається з проблемної ситуації, потреби зрозуміти. При цьому дозвіл задачі є природним завершенням розумового процесу, а припинення його при недосягнутій меті буде сприйнято суб'єктом як зрив або невдача. З динамікою розумового процесу пов'язано емоційне самопочуття суб'єкта, напружене на початку і задоволене в кінці.
Діючи, людина вирішує різноманітні задачі. Задача є ситуацією, яка визначає дію людини, що задовольняє потребу шляхом зміни цієї ситуації. Єство задачі полягає в досягненні мети. Складні задачі людина вирішує у декілька етапів. Усвідомивши мету, питання, виниклу потребу, він потім аналізує умови задачі, складає план дій і діє. Одні задачі людина вирішує безпосередньо, шляхом виконання звичних практичних і розумових дій, інші задачі вирішує опосередкований, шляхом придбання знань, необхідних для аналізу умов задачі. Задачі останнього типу називаються розумовими. Рішення розумових задач проходить декілька етапів.
Перший етап - усвідомлення питання задачі і прагнення знайти на нього відповідь. Без питання немає задачі, немає взагалі діяльності мислення. Перша ознака мислячої людини - уміння побачити проблему там, де вона є. Виникнення питань (що характерне у дітей) є ознака роботи думки, що розвивається. Людина бачить тим більше проблем, чим більше круг його знань. Таким чином, мислення припускає наявність якихось початкових знань.
Другий етап рішення розумових задач - це аналіз умов задачі. Не знаючи умов, не можна вирішити жодної задачі, ні практичної, ні розумової. Від усвідомлення проблеми думка переходить до її дозволу. Рішення задачі здійснюється різними способами. Є особливі задачі (задачі наочно-дієвого і сенсомоторного інтелекту), для вирішення яких достатньо лише по-новому співвіднести початкові дані і переосмислити ситуацію. (Представники гештальтпсихології помилково намагалися звести до такої схеми рішення всіх задач.)
Третій етап рішення розумової задачі - саме рішення. Процес рішення здійснюється за допомогою різних розумових дій з використанням логічних операцій. Розумові дії утворюють певну систему, послідовно змінюючи один одного.
Останнім етапом рішення розумових задач є перевірка правильності рішення. Перевірка правильності рішення дисциплінує розумову діяльність, дозволяє осмислити кожний крок її, знайти непомічені помилки і виправити їх.
Уміння вирішувати розумові задачі характеризує розум людини, особливо, якщо людина може вирішувати їх самостійно і найбільш економними способами. Отже, ми з'ясували, що в перебігу всього життя вирішуємо задачі різної складності, але чому кожний мислить по-різному і рішення однієї задачі може бути досягнуте різними способами і мати різний часовий поріг у декількох чоловік.
Мисленню конкретної людини властиві індивідуальні особливості. Ці особливості у різних людей виявляються, перш за все, в тому, що у них по-різному складається співвідношення взаимодоповнюючих видів і форм розумової діяльності. Виділяють три типи розумових дій, характерних для процесу рішення задач.
1.Орієнтовні дії - починаються з аналізу умов, на основі якого виникає головний елемент розумового процесу, - гіпотеза. Вона виникає на основі одержаної інформації, аналізу умов і сприяє подальшому пошуку, направляє рух думки, у результаті переходить в план рішення. Усвідомлення гіпотези породжує потребу в перевірці, коли закінчується перевірка розумовий процес переходить до остаточної фази - думки з даного питання.
2.Виконавчі дії - зводяться в основному до вибору прийомів рішення задачі. Відбувається розрахунок різних дій необхідних для вирішення задачі і відсівання неактуальних або нелогічних одиниць дії.
3.Знаходження відповіді - полягає в звірці рішення з початковими умовами задачі. Якщо в результаті звірення результат узгоджується з початковими умовами, процес припиняється.
2.4 Індивідуальні якості мислення
Приведемо приклад декількох індивідуальних якостей властивих кожній людині.
Самостійність мислення - уміння побачити і поставити нове питання або проблему, а потім вирішити його власними силами. Творчий характер мислення виразно виражається саме в такій самостійності. Цими якостями наділюють люди творчих професій. Виразно простежується при суто індивідуальних видах діяльності.
Гнучкість мислення - здатність змінювати аспекти розгляду предметів, явищ, їх властивостей і відносин, уміння змінити намічений шлях рішення задачі, якщо він не задовольняє умовам, що змінилися . Це здатність розуміти і усвідомлювати що будь-яка задача має безліч шляхів рішення. Здатність трансформувати початкові дані і використовувати їх відносність. З розвитком інтелектуальної діяльності варіативність, пластичність поведінки істотно збільшується, придбаваючи як би нове вимірювання. Істотно змінюється співвідношення між послідовними - попередніми і подальшими - актами поведінки і разом з тим і співвідношення акту поведінки і ситуації, в якій він скоюється.
Інертність мислення - якість мислення, що виявляється в схильності до шаблона, до звичних ходів думки, в трудності перемикання від однієї системи дій до іншої.
Темп розвитку розумових процесів - мінімальне число вправ, необхідних для узагальнення принципу рішення. Ця якість включає поняття швидкості мислення, тобто швидкість протікання розумових процесів. Від цієї якості прямо-пропорційний залежить час, що затрачує на рішення задачі і ефективність самого процесу мислення. Властиво людям, що мають динамічний спосіб життя і рід діяльності.
Економічність мислення - число логічних ходів (міркувань), за допомогою яких засвоюється нова закономірність. Це здатність відсікання зайвих дій і думок, необхідних для вирішення задачі або ухвалення рішення.
Широта розуму - уміння охопити широкий круг питань в різних областях знаннях і практиці. Даний критерій має на увазі під собою поняття кругозору людини, здатність застосовувати знання з різних областей.
Глибина мислення - уміння вникати в єство, розкривати причини явищ, передбачати наслідки; виявляється в ступені істотності ознак, які людина може абстрагувати при оволодінні новим матеріалом, і в рівні їх узагальненості.
Послідовність мислення - уміння дотримувати строгий логічний порядок в розгляді того або іншого питання.
Критичність мислення - якість мислення, що дозволяє здійснювати строгу оцінку результатів розумової діяльності, знаходити в них сильні і слабкі сторони, доводити істинність положень, що висуваються. Критичність - ознака зрілого розуму. некритичний розум легко приймає будь-який збіг за пояснення, перше рішення, що підвернулося, за остаточне.
Стійкість мислення - якість мислення, що виявляється в орієнтації на сукупність виділених раніше значущих ознак, на вужі відомі закономірності. Це є здатністю зіставити дану ситуацію з вже відомими по теорії або практиці.
Всі вказані якості індивідуальні, змінюються з віком, піддаються корекції. Ці індивідуальні особливості мислення необхідно спеціально враховувати, щоб правильно оцінити розумові здібності і знання.
2.5 Інтелект
Сукупність всіх критеріїв оцінки розумового процесу породжує таке поняття як інтелект. Розглянемо деякі визначення інтелекту.
1)Інтелект - загальна здібність до пізнання і рішення проблем, визначальна успішність будь-якої діяльності і лежача в основі інших здібностей.
2)Інтелект - досягнутий до певного віку рівень психічного розвитку, який виявляється в сформованості пізнавальних функцій, а також в ступені засвоєння умінь і знань.
Виходячи з цих визначень, зробимо висновок, що інтелект є поняттям, що узагальнює мислення і всі пізнавальні процеси. Поняття є абстрактним і неможливо судити про інтелектуальні здібності людини по конкретній діяльності або ситуації. Необхідно узяти в увагу певний період життєдіяльності людини, яка включає: ситуації, дії, сфери життєдіяльності. Інтелект пов'язаний з поняттям розумового розвитку.
Під розумовим розвитком розуміється сукупність як знань, умінь, так і розумових дій, що сформувалися в процесі придбання цих умінь і знань. Самою загальною характеристикою рівня розумового розвитку є підготовленість функціонування мислення в межах вікового соціально-психологічного нормативу (СПН). Тобто рівень розумового розвитку повинен відображати найтиповіші, загальні, характерні для даного соціуму особливості розумової діяльності, що стосуються як об'єму і якості знань і умінь, так і запасу певних розумових дій.
Інтелект розглядається в психології як: система психологічних механізмів, які обумовлюється можливість побудови "усередині" індивіда суб'єктивної картини відбувається. Інтелект, як поняття дуже обширне і вимагає окремого тлумачення з погляду інтелектуальної психології.
Процес формування розумових дій, по П.Я. Гальперіну.
1. Ознайомлення з складом майбутньої дії в практичному плані, а також з вимогами, яким воно повинне відповідати. Є орієнтовною основою майбутньої дії.
2. Виконання заданої дії в зовнішній формі в практичному плані з реальними предметами або їх замінниками. Освоєння цієї зовнішньої дії йде по всіх основних параметрах з певним типом орієнтування в кожному.
3. Виконання дії без безпосередньої опори на зовнішні предмети або їх замінники. Перенесення дії із зовнішнього плану в план гучної мови. Мова - суб'єктивне уявлення про дію у вигляді мови. Є як би безпредметним виконанням дії.
4. Перенесення мовної дії у внутрішній план. Особливістю внутрішньої мови є її стислість, конспективність, згорненість. Але при виникненні розумових утруднень внутрішня мова приймає розгорнену форму і нерідко переходить в шепітну або гучну мову. Це дозволяє краще аналізувати і закріплювати абстрактний мовний матеріал: формулювання, умови задач і т.п.
Мова є засобом абстрагування, відвернення істотних ознак предметів, засобом фіксації і зберігання знань, засобом передачі знань іншим людям. Тільки завдяки мові суспільно-історичний досвід всього людства стає надбанням окремого індивідуума. Знаряддям мислення є значення слова.
5. Виконання дії в плані внутрішньої мови з відповідними його перетвореннями і скороченнями, з відходом дії, його процесу і деталей виконання з сфери свідомого контролю і переходом на рівень інтелектуальних умінь і навиків.
Висновок
Таким чином процес мислення є самостійним і генеральним по функціях, в перебігу всієї життєдіяльності людини. Мислення вимагає досконального розгляду при педагогічній і керівній діяльності. Мислення є направляючою функцією поведінки людини, що відображає істинну картину миру даного суб'єкта. При педагогічній діяльності слід брати до уваги вікову психологію. При керівній діяльності, слід брати до уваги індивідуальність кожної людини і в теж час відповідність нормам даного підприємства. Якості мислення у всіх розвинені по-різному, але не слід відступати від традицій і норм поведінки, що склалися. Науково-технічна революція постійно змінює структуру сучасної свідомості, спрощуючи розумові операції і представляючи на загальний розгляд нові гіпотези. Сукупність всього перерахованого відкриває нові інтелектуальні сфери діяльності для пізнання миру і дослідження можливостей людської свідомості.
Список літератури
1.Психологія. Немов Р. З.вид. "Валдос" 2003г.
2.Психологічні механізми мислення людини. Маланов С.В. - "Московський психолого-соціальний інститут." 2003г.
3.Загальна психологія. Маклаков А.Г.-. "Пітер" 2006г.
4.Психологія і педагогіка в питаннях і відповідях. Петерс В.А. - "Проспект " 2004г.
