Механізми обмеження застосування насилля в конфліктах
p align="left">9. прояви нещирості, лицемірства.До числа негативних прийомів невербального рівня відносяться: порушення персонального простору партнера, зневажливі жести на його адресу й ін.
Отже, усього цього треба уникати в умовах конфлікту. Використання подібних прийомів може призвести до зростання емоційної напруженості, до посилення конфлікту, навіть в умовах, коли його конструктивне розв'язання здається зовсім близьким.
2.4 Позитивні методи
Зовсім інший характер носять позитивні методи регулювання конфлікту. Вони служать не тільки цілям розв'язання конфліктних ситуацій, але можуть грати й профілактичну роль, попереджати конфлікти, особливо деструктивні. Їх можна умовно розділити на чотири групи:
1. рекомендації самого загального характеру, що відносяться не тільки до конфліктної взаємодії, але й до будь-якого виду спілкування людей. До їхнього числа відносяться такі правила, як постійна увага до співрозмовника, здатність терпляче вислухувати його; доброзичливе, дружелюбне, поважне відношення до нього; постійна підтримка зворотного зв'язку зі співрозмовником, що відповідає реагуванню на його поводження; деяке вповільнення темпу, ритму бесіди в тому випадку, якщо виявляється, що співрозмовник зайво схвильований; прагнення співчувати партнерові, відчувати ті ж самі почуття, які характерні для людини, що перебуває поруч із вами, тобто, виявляти здатність до співчуття, емпатію.
2. блок методів, які використовуються на початковій, переважно ще дословесній фазі бесід, переговорів, проведених з метою розв'язання конфліктної ситуації. На цій фазі важливо дати можливість більш повно виговоритися співрозмовникові, не намагаючись його перебивати, дати йому можливість, як говорять, «випустити пару»; показати мімікою, жестами, що ви розумієте стан партнера; зменшити соціальну дистанцію, навіть торкнутися його плеча, посміхнутися.
3. основні рекомендації на другій, основній фазі бесіди або переговорів можна звести до наступного: потрібно хоча б на короткий час відволікти або перемкнути увагу співрозмовника із предмета конфлікту, дати йому невеликий перепочинок від емоційної напруги, запропонувавши хоча б випити чашку кава, закурити, або просто сказати йому що-небудь приємне: запропонувати присісти, але бажано не навпроти один одного, оскільки така позиція, як уважають психологи, не зменшує, а підсилює конфронтацію, а поруч, на відстані до напівметра, під вутлому друг до друга; тільки після цих попередніх поведінкових акцій варто приступитися до обговорення проблеми, що викликала конфлікт; при цьому корисно якщо буде потреба визнати й свою провину за виникнення протиборства; потрібно визнати й правоту співрозмовника в тих пунктах, де він виявився правим; важливо в процесі обговорення підкреслювати спільність, а не тільки розходження в інтересах сторін; не менш важливо звернути увагу на кращі якості співрозмовника, які є в партнері і які допоможуть йому впоратися зі своїм хвилюванням і знайти оптимальний вихід зі сформованої ситуації; звичайно, найкраще вирішити питання, що призвело до розбіжностей питання відразу ж або спробувати вирішити його в найкоротший термін, тому що зволікання, як правило, тільки збільшує ситуацію.
4. рекомендації універсального характеру, що утворять блок спеціальних, оперативних прийомів, можуть бути використані в складних конфліктних ситуаціях. Вони припускають облік слабких, уразливих місць у позиції співрозмовника, а також деяких болючих точок його як особистості. Так, у деяких випадках варто показати співрозмовникові, що він надто різкий у висловлюванях, прийнявши із цією метою підкреслено ввічливий тон; іноді буває необхідно виявити до партнера більше сильну агресію, чим та, котру продемонстрував він; можна сказати співрозмовникові про ті негативні наслідки конфліктної ситуації, які можуть піти для нього особисто; і нарешті, іноді варто показати, що задоволення його вимог може привести до негативних наслідків для людей, думкою яких він дорожить.
Звичайно, всі зазначені тактики й прийоми можуть уточнюватися, удосконалюватися при їхньому застосуванні для регулювання конкретних конфліктних ситуацій, кожна з яких неповторна.
Досвідчений керівник, накопичуючи досвід керування конфліктами, поступово перетворює його у свого роду зведення правил, кодекс принципів. Одне з таких зведень правил поводження в конфліктній ситуації пропонує конфліктолог В. И. Андрєєв. Це такі правила:
1. Не прагніть домінувати будь-що-будь.
2. Будьте принципові, але не боріться заради принципів.
3. Помятайте , що прямолінійність гарна, але не завжди.
4. Критикуйте, але не критиканствуйте!
5. Частіше посміхайтеся! Посмішка мало коштує, але дорого цінується.
6. Традиції гарні, але до певної межі.
7. Сказати правду теж треба вміти.
8. Будьте незалежні, але не самовпевнені!
9. Не перетворюйте наполегливість, у настирливість!
10. Не чекайте справедливості до себе, якщо ви самі несправедливі.
11. Не переоцінюйте свої здатності й можливості.
12. Не проявляйте ініціативу там, де в ній немає потреби.
13. Проявляйте доброзичливість!
14. Проявляйте витримку й спокій у будь-якій ситуації.
15. Реалізуйте себе у творчості, а не в конфліктах!
Подібні кодекси не тільки є узагальненням змісту сучасної теорії керування конфліктом, але й служать практичним керівництвом для регулювання поводження людей у конфліктній ситуації. Саме ця різноманітна практика розв'язання конфліктів перешкоджає догматизації сформованих правил і норм, сприяючи їхньому подальшому вдосконалюванню й розвитку.
3 Результати керування конфліктом
Найбільш переконливим свідченням ефективності застосування як загальних стратегічних принципів, так і конкретних тактик регулювання конфліктів служать реальні результати. Результати керування конфліктом можуть бути двох видів:
1. позитивні, або конструктивні.
2. негативні, або деструктивні.
Позитивний, або конструктивний результат успішно розв'язаного конфлікту може бути виражений в:
1. розрядженні емоційної напруги;
2. глибокому взаєморозумінні сторін, їхньому зближенні, забезпеченні бажаного результату;
3. зростанні продуктивності праці, стимуляції соціальних змін, прогресу;
4. розкритті наявних протиріч і визначенні шляхів їхнього подолання;
5. збільшенні можливостей переоцінки колишніх цінностей і норм;
6. посиленні взаємної довіри, терпимості членів даної групи, їхньої згуртованості
На думку класика американської конфліктології Льюїса Козера, саме ці позитивні функції конфліктів є джерелом соціальної зміни й розвитку. Однак він уважає що, ця соціальна функція конфлікту вільно реалізується тільки в умовах демократичного, плюралістичного суспільства. У суспільствах же недемократичних, в умовах панування методів насильства конфлікти здобувають характер конфронтації, ворожнечі між групами й класами, служать джерелом руйнування соціальних зв'язків і навіть самого суспільства, тобто мають переважно негативні наслідки.
Ці негативні наслідки конфліктів полягають у наступному:
1. у почутті незадоволеності, пригніченості, депресії, зниженні активності, падінні продуктивності праці, плинності кадрів;
2. у низькому ступені співробітництва, дистанціюванні й відчуженні між конфліктуючими сторонами;
3. у ствердженні «комплексу ворога», тобто уявлень про іншу сторону як про ворога;
4. у тенденції до збільшення ворожості між сторонами в міру зменшення співробітництва;
5. у збереженні можливості подальшої ескалації конфлікту.
Висновок
Ці негативні наслідки конфліктів можливі й у демократичних суспільствах, якщо в конфліктних ситуаціях у силу тих або інших причин не використаються відповідні методи конфліктного керування.
Але негативні наслідки конфліктів можуть бути, звичайно, не тільки психологічними, але й соціальними, вони нерідко несуть із собою втрати величезних матеріальних і людських ресурсів. Особливо руйнівними можуть бути наслідки великомасштабних конфліктів, таких, як масові мітинги й демонстрації протесту, страйку, повстання, революції й війни. Причому той або інший результат конфлікту багато в чому залежить від способу його розвязання. Як відзначалося, найбільш надійним шляхом до позитивного результату є тактика взаємовигідного співробітництва, компромісу, переговорів.
Зіставлення двох полярних за своїм характером типів завершення конфліктної ситуації ще раз показує високу ціну ефективного керування конфліктом, а також особливе соціальне й психологічне значення його своєчасного попередження.
Література
1.Андрєєв В.И. Саморозвиток культури дозволу конфліктів. \\ Хрестоматія по соціальній психології. - М: Міжнародна педагогічна академія. 2005. - С. 82.
2.Дэн Д. Подолання розбіжностей. - Спб.: Інститут особистості, 2008. - С. 17.
3.Карнелиус X., Фейр Ш. Виграти може кожний. - М.: Стрингер, 1997.
