Быстрый поиск

Методи і технічні засоби ергономіки

РЕФЕРАТ
з інженерної психології
тема: “МЕТОДИ І ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЕРГОНОМІКИ”

МЕТОДИ І ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЕРГОНОМІКИ

Ідуть у минуле дискусії про предмет, задачі і границі ергономіки. На перший план вийшли проблеми професійної діяльності ергономістів і насамперед питання методології і методів ергономічного дослідження і проектування, що залишаються найбільш складними в ергономіці.

Протягом тривалого часу існувало лише кілька книг по методах ергономіки [1, 2, 3]. У 1990 р. у Великобританії випущена фундаментальна праця "Оцінка людської роботи. Методологія практичної ергономіки" [4]. Розвиток ергономіки й ускладнення її задач обумовлюють поява нових і усе більш витончених методичних прийомів, технічних засобів дослідження і проектування. Методична культура і професійна майстерність -- найважливіші умови коректного й ефективного використання арсеналу методів і технічних засобів ергономіки.

Загальна характеристика ергономічних досліджень
Ергономічне вивчення й оптимізація діяльності людини з технікою мають свою специфіку. По-перше, спрямованість ергономіки на проектування діяльності і її засобів вимагає застосування не тільки експериментальних, але й апріорних проектувальних методів, а також прийомів, за допомогою яких удається формалізувати те, що раніше задавалося лише описово. По-друге, оперування узагальненими показниками активності, напруженості і комфортності діяльності обумовлює процедури одержання інтегральних критеріїв на основі комплексу приватних показників. По-третє, ергономічне дослідження, проектування або оцінка, як правило, припускають одночасне застосування різних методів, що відбивають взаємозв'язки між компонентами й основними властивостями системи "людина-машина". Перераховані особливості визначають стратегію вибору методів для рішення конкретних ергономічних задач.

Методи дослідження в ергономіці умовно можуть бути розділені на три групи: аналітичні, або описові, експериментальні і розрахункові. У більшості досліджень вони тісно переплетені між собою і застосовуються одночасно, доповнюючи і збагачуючи один одного.

Практично кожна ергономічна проблема виникає в результаті переформулювання реальних задач, що аналізуються ергономістами з погляду виявлення специфіки діяльності людини або групи людей з технікою у виробничому або іншому середовищі. Ергономіст повинен уміти кваліфіковано аналізувати виробничу сферу діяльності -- продуктивність праці, професійний досвід, умови праці, брак, плинність кадрів, помилкові дії, травматизм і т.п.

Ергономічне дослідження починається з аналізу діяльності людини і функціонування системи "людина -- машина". Його ціль -- визначення місця і ролі людини в системі; опис функціональної структури його діяльності, властивих їй психічних і психофізіологічних функцій; виявлення людських факторів у техніку, що впливають на ефективність і надійність системи в цілому і її частин.

Цілі аналізу залежать від конкретної задачі. Якщо потрібно проводити експериментальні дослідження, то аналіз потрібний головним чином для вибору адекватної моделі діяльності або окремих дій, а також для визначення задач експерименту. Якщо потрібна експертиза системи "людина -- машина", то метою аналізу буде виявлення тих компонентів системи, по яких повинна вироблятися ергономічна оцінка. При розробці критеріїв і методів професійного добору аналіз буде спрямований на визначення властивостей особистості, що істотно впливають на якість виконання діяльності.

Удосконалення технічних засобів або системи з метою найбільш повного обліку можливостей і особливостей працюючої людини припускає, по-перше, точне знання причин незадоволеності існуючими видами техніки з погляду ергономіки, по-друге, ясне представлення про те, у якому напрямку потрібно їх модифікувати. Відповіді на ці питання можна одержати, якщо в ході попереднього аналізу діяльності розкриті недоліки в організації взаємодії людини і техніки і визначені вимоги, що даний вид діяльності пред'являє до психофізіологічних властивостей людини і технічних засобів, які її реалізують. В ідеальному випадку результатом аналітичного етапу повинне бути рішення ергономічних проблем удосконалення існуючого або проектування нового технічного засобу, системи. На аналітичному етапі ергономічного дослідження виявляються корисними багато сучасних методів проектного аналізу.

Експериментальне дослідження дозволяє виявити такі особливості організації взаємодії людини з технічними засобами, що не виявляються безпосередньо в процесі аналізу. Важливим методичним прийомом є ускладнення діяльності (постановка додаткових задач, моделювання аварійної ситуації й ін.), що дозволяє виявити перевагу одного серед декількох проектних рішень у порівняльних дослідженнях. Виконання додаткової задачі одночасно з основною діяльністю, що підлягає оцінці, використовується для реєстрації резервного часу. Воно являє собою надлишковий час (понад мінімально необхідний), який може розподіляти працююча людина для запобігання відхилення регульованого параметра за припустимі межі. У свою чергу, величина резервного часу, що міняється в залежності від рівня мобілізації можливостей людини, служить одним з показників, на підставі якого передвіщається, при якому ступені ускладнення діяльності надійність роботи людини різко знизиться.

При організації ергономічних досліджень необхідно враховувати, що на результати випробуваних впливають присутність експериментатора, його установки і чекання. Не менш істотно, що випробуваний здатен експериментувати над експериментатором. Проблема "екологічної валідності" лабораторних досліджень (можливість проектування лабораторних результатів на ситуації "реального життя"), спочатку поставлена в області соціально-психологічних досліджень, продовжує залишатися предметом пильної уваги й в ергономіці.

Труднощі прямого перенесення даних, отриманих у лабораторних умовах, на реальні ситуації зв'язані з тим, що в першому випадку випробувані діють під впливом специфічних мотивів, що утрачають свою силу, як тільки випробуваний залишає лабораторію. Не можна випустити з уваги, що схожа по своїй операційній структурі діяльність в умовах лабораторій і в ситуаціях "реального життя" може визначатися різними мотивами. Оскільки характер мотивації є визначальним у регуляції діяльності, перенос результатів лабораторних досліджень без обліку специфіки мотивації приводить до непередбачених результатів.

Обмеження, що накладають лабораторні умови, змушують до проведення експериментів у виробничих умовах. Однак і ці експерименти не вільні від недоліків. Частина з них зв'язана з дією соціально-психологічних факторів. Оскільки логіка дослідження вимагає порівняння виконання завдання в умовах дії незалежної перемінної (гіпотетичної причини очікуваного ефекту) і при її відсутності, у дослідженнях беруть участь, як правило, експериментальна і контрольна групи випробуваних. Оскільки у виробничих умовах ізоляція однієї групи людей від іншої утруднена, контрольна група може вступати в змагання з експериментальною, що маскує вплив досліджуваного фактора. Діяльність контрольної групи може погіршитися й у зв'язку з тим, що її члени будуть почувати себе защемленими через відсутність тих нововведень (як правило, привабливих), що змінюють умови праці експериментальної групи. Знання про існування таких факторів допомагає уникнути поспішних висновків.

Класифікація ергономічних методів
Першу групу методів умовно називають організаційними. До них відносяться методологічні засоби ергономіки, що забезпечують системний і діяльнісний підходи до дослідження і проектування. Вони виступають як інструмент інтеграції методів різних наук і сфер практичної діяльності, на стику яких виникають і вирішуються якісно нові проблеми вивчення і проектування систем "людина-- машина". Характерною рисою таких досліджень і проектування є не синтез результатів, отриманих на основі незалежних досліджень, а організація такого дослідження і проектування, у ході яких використовуються у визначеному сполученні принципи і методи різних дисциплін.

Системний підхід сам по собі як такий не дає рішення проблем ергономіки безпосередньо, він служить спорідненістю правильної їхньої постановки, відіграє конструктивну роль у побудові і розвитку предмета дослідження. Ефективним інструментом здійснення такої функції є системне моделювання, "де предмет моделювання розглядається як система і сам модельний пізнавальний процес розчленовується на систему моделей, кожна з яких відображає дисциплінарний зріз моделюючої системи, а усі разом дають її багатодисциплінарне представлення" [6, з,465].

Пояснювальна схема, заснована на понятті діяльності, утворить як би змістовне ядро предмета ергономіки, дозволяє побачити реалії, що емпірично були відомі і раніш, але сьогодні виступили як об'єкт спеціального вивчення і проектування. Поняття діяльності задає такий погляд на систему "людин -- машина", при якому "виокремлюється те і тільки те, що поєднується у визначене ціле як світ діяльності, її продуктів, умов і форм організації" [7, с.295].

Другу групу методів складають емпіричні способи одержання наукових даних. До цієї групи відносяться спостереження і самоспостереження; експериментальні процедури (лабораторний, виробничий, "формуючий" експерименти), діагностичні методики (різного роду тести, анкети, соціометрія, інтерв'ю і бесіди); аналіз процесів і продуктів діяльності; моделювання (предметне, математичне і т. д).

Третю групу методів складають різні способи кількісної і якісної обробки даних.

Нарешті, у четверту групу методів входять різні способи інтерпретації отриманих даних у контексті цілісного опису функціонування систем "людина -- машина".

Страницы: 1, 2, 3, 4