Методи аналізу міжособистісних конфліктів
Методи аналізу міжособистісних конфліктів
РЕФЕРАТ
на тему:
«Методи аналізу міжособистісних конфліктів»
2010
Вступ
Завдання, що стоять перед сучасною психологічною наукою в Україні, вимагають від нас досліджувати процеси взаємодії та взаємини між людьми в найрізноманітніших ситуаціях: співробітництва, конкуренції, конфлікту, в групі, родині, при масовому і міжособистісному, офіційному і неофіційному спілкуванні. [8]
Насиченість сучасного життя конфліктами, невміння адекватно сприймати та інтерпретувати їх породжують високий потенціал конфліктогенності особистості, суспільства, сприяють розвитку психосоматичних станів, неврозів, формуванню неадекватних психологічних захистів і стереотипів поведінки особистості. [7]
Актуальність проблеми. Зростання напруженості у сучасному суспільстві обумовлює збільшення різноманітних конфліктів та необхідність їх всебічного вивчення з метою нівелювання негативних наслідків та якнайповнішого використання закладених у них позитивних можливостей для розвитку особистості. [2]
Об'єкт дослідження - суспільні відносини в сфері регулювання міжособистісних конфліктів.
Предмет дослідження - методи аналізу міжособистісних конфліктів.
Мета роботи полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей поняття міжособистісного конфлікту.
Для досягнення мети в роботі були поставлені наступні дослідницькі задачі:
- визначити теоретичні аспекти поняття міжособистісний конфлікт;
- проаналізувати існуючі види та особливості;
- проаналізувати сучасні методи аналізу міжособистісних конфліктів.
1. Теоретичні аспекти проблеми міжособистісних конфліктів у психологічній науці
1.1 Поняття міжособистісного конфлікту
Конфлікт - це надзвичайно складне та суперечливе психологічне явище, до глибинних причин виникнення та розвитку якого вчені тільки приступають. При всіх плюсах і мінусах конфліктів вони неминучі, більше того, найчастіше необхідні. Іноді без них проблема так і не вирішується.
Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) - це зіткнення протилежних інтересів (цілей, позицій, думок, поглядів тощо) на ґрунті суперництва; це відсутність взаєморозуміння з різних питань, пов'язана з гострими емоційними переживаннями. [9]
До найпоширеніших психологічних конфліктів належать міжособистісні конфлікти. Вони охоплюють практично всі сфери людських відносин. Будь - який конфлікт зрештою зводиться до міжособистісного. [1]
Міжособистісний конфлікт - зіткнення людей, що взаємодіють, чиї цілі, інтереси, цінності, норми поведінки або методи роботи взаємно виключають одне одного або заважають, протидіють, несумісні в даній ситуації. В міжособистісному конфлікті повинні бути присутні необов'язково тільки два учасники, їх може бути і декілька. Подібний вид конфлікту може відбуватися як між товаришами по службі в рамках організації, так і між найближчими людьми. [4] Конфлікт блокує взаємодію між ними і робить їх співпрацю неможливою чи малоефективною. Конфлікти між особами виникають там, де стикаються різні погляди, манери поведінки; їх може живити і бажання одержати щось, не підкріплене відповідними можливостями. Міжособистісний конфлікт може також виявлятися як зіткнення людей з різними рисами вдачі, поглядами і цінностями.
В організації міжособистісний конфлікт - це найчастіше боротьба керівника за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання устаткування або схвалення проекту; це боротьба за владу, привілеї; це зіткнення різних поглядів у рішеннях проблем щодо різних пріоритетів у роботі. [1]
1.2 Види та особливості міжособистісних конфліктів
З початком вивчення такого складного психологічного явища, як конфлікт, не вщухають суперечки про те, що є конфлікт - благо чи зло. Ряд психологів стверджують, що конфлікт це благо, тому що він:
- сприяє підвищенню ефективності діяльності;
- іноді може згуртувати колектив проти зовнішнього тиску.
Прихильники іншої точки зору стверджують, що конфлікт це зло, тому що він:
- веде до погіршення соціально-психологічної атмосфери;
- підвищує нервозність людей, призводить до стресів;
- відволікає увагу багатьох людей від виконання безпосередніх службових обов'язків.
У числі основних структурних компонентів конфлікту можна виділити такі:
1. Об'єкт конфлікту - соціальне явище (найчастіше спірне питання, проблема), що викликало дану конфліктну ситуацію.
2. Учасники (опоненти) конфлікту - це окремі особи, групи людей і навіть організації.
3. Конфліктна ситуація - наявність об'єкта й учасників (опонентів) конфлікту.
4. Інцидент - тобто дії з боку учасників (опонентів) конфлікту, спрямовані на оволодіння об'єктом чи інтересами, які вражають інші сторони. [9]
Міжособистісні конфлікти можна класифікувати:
1) за сферами їх розгортання (ділові, сімейні, побутові, майнові тощо);
2) за ефектом і функціональними наслідками (конструктивні та деструктивні);
3) за критерієм реальності або правдивості - справжні (конфлікт існує об'єктивно та сприймається адекватно); умовні (конфлікт залежить від зовнішніх обставин, які легко змінюються); зміщені (за явним приховується інший конфлікт); латентні (існує конфліктна ситуація, але конфлікт не відбувається); хибні (не існує об'єктивних підстав для конфлікту, відбувається лише у зв'язку з помилками сприйняття та розуміння). [5]
У свою чергу міжособистісний конфлікт має три підтипи:
* конфлікт «так-так», у якому в середини особистості борються між собою бажання обрати одну з позитивних альтернатив, які, однак, суперечать одна одній;
* конфлікт «ні-ні» відбувається при наявності двох негативних альтернатив та необхідності вибору;
* конфлікт «так-ні» свідчить, що вибір будь-якого рішення має як позитивний, так і негативний наслідок. [6]
Міжособистісні конфлікти мають свої особливості, які зводяться до наступного:
1. У міжособистісних конфліктах протиборство людей відбувається безпосередньо, тут і зараз, па основі зіткнення їх особистих мотивів.
2. У міжособистісних конфліктах виявляється весь спектр відомих причин: загальних і конкретних, об'єктивних і суб'єктивних.
3. Міжособистісні конфлікти для суб'єктів конфліктної взаємодії є своєрідним «полігоном» перевірки характерів, темпераментів, прояву здібностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних якостей.
4. Міжособистісні конфлікти відрізняються високою емоційністю і поширенням на практично всі сторони відносин між конфліктуючими.
5. Міжособистісні конфлікти зачіпають інтереси не тільки конфліктуючих, але і тих, з ким вони безпосередньо пов'язані або службовими, або міжособистісними відносинами. [1]
1.3 Причини і чинники міжособистісних конфліктів
Конфлікти у колективі можуть виникати з реальних протиріч або за їх відсутності - внаслідок спотворених уявлень окремих осіб про певні аспекти життєдіяльності. [7]
Відповідно до концепції Р. Кричевського (1996), можна виділити три основні групи причин, що викликають конфлікти.
1. Група причин, породжених процесом діяльності:
- технологічна взаємозалежність і взаємозв'язок працівників, коли дії одного негативно впливають на ефективність дій іншого. Наприклад, виконання завдання бригадою, командою, коли дії одного ставлять під удар дії всіх;
- перенос проблем, розв'язуваних по вертикалі, на горизонтальний рівень відносин. Наприклад, нестача обладнання, наочних посібників іноді веде до напруженості у відносинах по горизонталі;
- невиконання функціональних обов'язків у системі «керівник - підлеглий». Наприклад, керівник не забезпечує належних умов діяльності для підлеглих або підлеглі не виконують вимог керівника, що веде до типового вертикального конфлікту;
- невідповідність учинків людини прийнятим у даному колективі нормам і життєвим цінностям. Наприклад, потрапляючи в новий колектив, людина не може відразу засвоїти норми міжособистісних відносин, що панують там, і це веде до конфлікту.
2. Група причин, породжених психологічними особливостями людських відносин:
- взаємні симпатії й антипатії;
- несприятлива психологічна атмосфера в колективі (наявність протиборчих угруповань, культурних розходжень тощо);
- погана психологічна комунікація (люди не зважають на потреби інших, не враховують їхній стан);
- порушення принципу територіальності (коли порушуються встановлені емпіричні зони та території, які існують у кожної людини).
3. Група причин, породжених особистісною своєрідністю членів колективу:
- невміння контролювати себе;
- низький рівень самоповаги;
- підвищена тривожність;
- некомунікабельність;
- надмірна принциповість у поєднанні з догматизмом тощо. [9]
Причина становить джерело конфлікту, перебіг якого, його глибина, тривалість обумовлені певними чинниками (табл. 1.3). [1]
