Медико-психологічні аспекти роботи психолога в психоневрологічних закладах
ивчена нами структура депресивного синдрому в різних випадках мала особливості. Так, тривожна депресія характеризувалася більш вираженою тривогою, що реалізовувалася в скаргах на непосидючість, серцебиття, задишку. Хворі знаходилися в постійній напрузі, скаржилися на масу вегетативних розладів. Зміст думок при тривожній депресії - тривога за майбутнє: хворі не наважуються залишити родину для лікування в клініці, тому що вважають, що вдома без них з господарством ніхто не справиться, діти не будуть нагодовані, чоловік не одержить необхідної уваги.Іпохондрична депресія завжди супроводжувалася пильною увагою до свого здоров'я, найчастіше хворі перебільшували сам факт хвороби. На тлі зниженого настрою вони висловлювали ідеї невиліковності захворювання, відсутності результатів від терапії, у більш серйозних випадках починали підозрювати, що лікарі ховають дійсний діагноз їхнього захворювання. У них виникали думки про те, що життя кінчене, майбутнє виглядає в похмурих тонах, стан безвихідності сполучилося з ідеями провини за свій стан. Вони вважали, що стали тягарем для родини; з метою позбавити родичів від страждань починали суїцидальні спроби. Часто іпохондрична депресія супроводжувалася якимсь зверхцінним відношенням до хвороби (зверхцінна іпохондрія). Так, у пошуках діагнозу хворі, не довіряючи лікарям, мігрують з одного лікувального центра в іншій, домагаються найсучасніших і дорогих обстежень, переводять лікарів своїми можливими висновками, самі коректують призначувану терапію, іноді безпідставно застосовуючи сильнодіючі препарати.Тривожно-фобічний синдром сполучається, як правило, з іпохондричній або депресивним, виражається в тривозі, що доходила до стану паніки (що бувало рідко), в основному ж превалювали ідеї погрози своєму соціальному статусу, страх появи в суспільстві (соціофобія), страх почервоніння (ерейтофобія). Хворі найчастіше через це уникали відвідування пляжів, громадських місць, прагнули до самоти, виникали труднощі у сімейній адаптації. Іноді можна було відзначити симптом, що позначається як фобофобія (страх виникнення страху).Обумовлений неврастенічний синдром на тлі сверблячки і порушення сну, безсоння (дисомнії) розділився на дві складові: астенічний - з перевагою загальної слабості, млявості, швидкій стомлюваності, зниженням працездатності і безсонням на тлі сверблячки і гіперстенічний - із дратівливістю, що супроводжується швидкою виснаженістю як емоційною, так і фізичною.Дисфоричний (експлозивний) синдром спостерігався при хроніфікації важкого шкірного процесу і супроводжувався вираженими спалахами злості, дисфоричними приступами, провокованими самими незначними причинами, у яких хворий ставав некерованим, агресивний по відношенню як до оточуючих, так і до медичного персоналу. Хворі з таким станом виглядали похмурими, напружено мовчазними, виявляли злопамятность, в'язкість, ригідність у своїх реакціях, надовго фіксувалися на негативних емоціях.Психопатологічні синдроми і їхні комбінації в обстежених хворих представлені в таблиці 3.1.Таблиця 3.1 Частота психопатологічних синдромівПсихопатологічний синдром | Kількість хворих | ||
Абс. | % | ||
Депресивний | 75 | 62 | |
Тревожно-фобічний | 57 | 47 | |
Неврастенічний на тлі сверблячки і дисомнії | 40 | 33 | |
Астенічний | 29 | 24 | |
Іпохондричний | 23 | 19 | |
Експлозивно-дисфоричний | 14 | 12 |
Синдром | Форма атопичного дерматиту | ||||||
локалізована | дисемінірована | дифузійна | |||||
абс. | % | абс. | % | абс. | % | ||
Депресивний | 5 | 21 | 31 | 52 | 26 | 71 | |
Тревожно-фобічний | 11 | 46 | 22 | 48 | 17 | 46 | |
Неврастенічний | 0 | 0 | 17 | 29 | 15 | 42 | |
Астенічний | 8 | 33 | 13 | 23 | 0 | 0 | |
Іпохондричний | 0 | 0 | 17 | 29 | 3 | 8 | |
Експлозивно-дисфоричний | 0 | 0 | 6 | 10 | 7 | 12 | |
Зверхцінні утворення | 0 | 0 | 9 | 16 | 8 | 21 |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19