Кохання та закоханість в юнацькому віц
p align="left">Дівчата почувають себе у спілкуванні з юнаками вільніше і впевненіше, ніж юнаки з дівчатами. Менш проблематичними взаємини статей стають до 16-18 років. Поведінка хлопців і дівчат стає впевненішою і врівноваженішою. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні відносини між хлопцями і дівчатами, що ґрунтуються на міцній, взаємній емоційній прив'язаності і духовній близькості.
Рання юність -- пора виникнення і переживання першого кохання, яке відчутно впливає на емоційне життя старшокласника, становлення його особистості. Цю пору називають “періодом утворення пар”, перших побачень, перших почуттєвих контактів і відповідного зближення. Настає певна стабілізація, врівноваженість у стосунках молоді обох статей. Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих людей. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні стосунки між хлопцями і дівчатами. Виникають та розвиваються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатія, приязнь, флірт, кокетування, залицяння, закоханість). Дівчата і хлопці вчаться звертати на себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й уподобання іншої сторони, пристосовуватися до них. Отже, у старшому шкільному віці створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх.
Як молодший підліток чекає появи вторинних статевих ознак, так юнак чекає, коли ж, нарешті, він покохає. Якщо ця подія запізнюється (а ніяких хронологічних норм тут немає), він нервує, іноді намагається замінити істинне захоплення надуманим і т. д. Ігровий характер підліткових залицянь очевидний, та й для старшокласників на початках вони іноді важливіші, ніж об'єкт прив'язаності. Виникають і усталюються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування, залицяння, закоханості).
Які ще складності може зустріти підліток, випробовуючи першу закоханість? Уявлення про те, якою повинна бути кохана людина, часто розходяться з реальністю. Ідеальний образ зазвичай містить багато завищених, неіснуючих вимог, а інші важливі якості не усвідомлюються, залишаються непоміченими.
Така ідеалізація властива закоханим обох статей, але дівчата схильні до цього більшою мірою, ніж юнаки. Чим молодше й недосвідченіше закохані, тим частіше їхні почуття оточені ореолом романтики. Звичайно, розчарування неминучі, але вони не повинні сприйматися як трагедія й рішучий розрив відносин.
Першому коханню передує потреба в коханні. У зв'язку зі статевим дозріванням розвивається специфічний загальний стан, який і є першопричиною кохання. „Про такого підлітка можна сказати, що ще невідомо, в кого він закохається, але вже твердо відомо, що він закохається”. Якщо сексуальні переживання раннього дитинства виникають через зовнішні стимули, то причина кохання - внутрішня. „Кохання - результат статевого розвитку, який є необхідною, але, звичайно, не єдиною його причиною”.
На початок навчання у X класі із 360 опитаних школярів 50% юнаків і 80% дівчат експериментальних шкіл мали досвід зустрічей з особами протилежної статі. 70% старшокласників до цього часу вже пізнали „радощі першого поцілунку”. Постійно зустрічалися з однією і тією ж дівчиною близько 56% юнаків, 33,4% дівчат мали постійних хлопців. Проте найважливішою референтною групою для юнаків ще залишаються однолітки своєї статі, а головним конфідантом (повіреним таємниць) є друг своєї статі. У дівчат цей тип спілкування вже позаду - в ролі ідеального друга вони все частіше вибирають юнака і в колі їх спілкування значно більше хлопців, причому старшого віку. Нерідко в класі починається ворожнеча між хлопцями через дівчат, що призводить до виникнення нездорової моральної атмосфери в класі.
У шкільному віці здатність зрозуміти й оцінити іншу людину розвинута недостатньо. Про це свідчать результати наукових досліджень, спостереження і статистика стійкості ранніх шлюбів. По-перше, ні юнак, ні дівчина самі ще не знають, що саме їм потрібно, а по-друге, вони не здатні оцінити в цьому плані особисті якості партнера.
Школярі по-різному переживають почуття закоханості. В шкільному віці воно залежить від індивідуальних особливостей юнака і дівчини, від їх свідомості, моралі, вольових рис. Своєрідно переживає молодь відсутність взаємності, розбіжності поглядів на кохання, відмінність у характерах. У результаті дослідження виділено дві моделі поведінки закоханого. Першу умовно можна назвати натхненням: людина відчуває приплив інтелектуальних і творчих сил, активно реалізує свої потенціали, перевершуючи саму себе. Друга модель поведінки закоханого - загальмованість. Для неї характерні спад сил, обмеження потреб та інтересів особистості в площині „Я і мій коханий”, деяке притуплення інтелекту і емоцій.
У 16-18 років у життя юнака чи дівчини може ввійти вже й перше кохання. Зовнішня його ознака - повна захопленість обранцем, спрямованість на єдиний об'єкт при явній байдужості до інших можливих. Внутрішньо ж - це безмежна ідеалізація коханого, піднесеність переживань. У першому коханні виразно виступає безкорисливе ставлення до іншої людини як найвищої цінності, замилування коханим, гордість за нього, прагнення поділяти з ним радощі й горе, особлива чутливість до всього, що якось із ним пов'язане, готовність до самопожертви заради його спокою й щастя. Перше кохання - перший поштовх до того, щоб погляд став уважнішим, вухо - слухнянішим, розум - гострішим, душа - чуйнішою. П. П. Блонський переживання першого кохання відносив до найцнотливіших почуттів, вільних від будь-яких думок про статеву близькість. Перше кохання відрізняється тим, що юна людина не лише відкриває для себе іншу, її красу і привабливість, але насамперед відкриває себе саму. Нерозуміння свого нового стану, радість і страх - усе це хвилює юнака чи дівчину.
Не кожному випадає на долю пережити таке напівдитяче, але багатогранне й самовіддане почуття, але ті, хто зазнав його, зазвичай, вже не скочуються до вульгарності й розпусти. Дослідження показують, що більшість із тих молодих людей, які в старших класах були серйозно закохані в когось (навіть і без взаємності), у свій час зазнали й щастя дорослої, зрілої любові в сім'ї. У тих же, які у своїх стосунках не йшли далі сексуальних розваг, флірту, „колекціонування розбитих сердець”, нерідко і в подальшому зберігався той же стиль взаємин. Отже, виховна цінність першого кохання, кохання-дружби, ніжності, поваги в статевій соціалізації, підготовці школярів до сімейного життя є стратегічною, оскільки значною мірою впливає на всі інші стадії цього процесу.
У підлітковому і юнацькому віці закохуються практично всі. Любов приходить як грип і протікає так само - то жар, що супроводжується|супроводиться| піднесеним настроєм, коли підліток готовий гори скрутити|згорнути|, то озноб у вигляді пригніченого настрою із-за невіри|невір'я| в успіх і взаємність.
Любов може виникати як удар блискавки - з першого погляду, а може плавно і несподівано вирости з|із| найзвичайнішої|звичнішої| дружби. Одні закохуються в зовнішність, інші - в зміст|вміст,утримання|, треті в розум|глузд| і чарівливість, і т.д.
Спотворюють свої взаємини|взаємостосунки| теж|також| по-різному, але|та| в основному за допомогою прийомів інстинктивного самозахисту від нападу любовної недуги: іронією, колючістю, насмішками|кепкуваннями| і уїдливими|дошкульними| зауваженнями. Розуміння того, що в любові|коханні|, як і в дружбі всі шукають миру|світу|, а не війни, моральної підтримки, розуміння і утіхи|втіхи,розради|, прийде набагато пізніше, а іноді|інколи| і взагалі - надто пізно.
Одного разу|одного дня| Тургенєв, очевидно переживши всю красу любові|кохання| на власному досвіді|досліді|, сказав: "Любов - не відчуття|почуття|. Це - хвороба душі і тіла". Навряд чи можна виразитися|виказатися,висловитися| точніше. Тому, що закохавшись, людина втрачає|розгублює| спокій, втрачає душевну рівновагу і звичний ритм життя. З цієї миті вона вже собі не належить, тому що|бо| постійно думає|вважає| про обранця і вже не може в думках відокремити|відділити| себе від нього ні в спогадах про недавнє|нещодавнє| минуле, ні в думках|гадках| про сьогодення, ні в мріях про майбутнє. Жадання зустрічі стає головним, і при цьому просто нав'язливою ідеєю. Будь-яка перешкода на шляху до цього повергає в бурхливе обурення і пучину відчаю.
У любові|коханні| представники чоловічої і жіночої статі поводяться по-різному. Тут, "де мисливець, де здобич|видобуток| - все здається|видається| навпаки"! До того ж, романтичність хлопців|юнаків| з|із| їх тягою до загадок і пригод не завжди співпадає|збігається| з|із| ідеалізмом дівчат, створюючих собі кумирів, щоб одного разу|одного дня| скинути з п'єдесталу або їх самих, або свої нездійснені мрії. І те і інше переживається хворобливо|болюче|. А тут ще нерозуміння внутрішнього настрою один одного.
Дівчата в любові|коханні| більш розкриті, щирі і довірливі, більше тримаються за відносини, що зжили себе, продовжуючи ідеалізувати часто|частенько| просто вигаданий образ|зображення| коханого, а хлопці|юнаки| схильні швидше розчаровуватися і рвати відносини, спрямовуючись до нових занять або потрапляючи|попадаючи| в полон нових симпатій.
4. Переживання любові в юнацькому віці
Любов - складніше явище, ніж прихильність, а значить і важче|скрутніше| для визначення і вивчення. Люди жадають любові|кохання|, живуть ради неї, вмирають|помирають,умирають| із-за неї. Коли у|в,біля| людей питають, чому вони дружать|товаришують| з|із| ким-небудь|будь-ким|, то вони з|із| готовністю обґрунтовують свою відповідь. Такі ж тенденції молоді люди виявляють і відносно коханих|любих| людей, пояснюючи, що ті повні|цілковиті| достоїнств. Люди старших віків відзначають, що люблять|кохають|, швидше|скоріше,скоріш| «всупереч», чим за щось. Джерелом любові|кохання| вони усвідомлюють себе, а не партнера. Ще очевиднішою стає ситуація, якщо любов|кохання| безмовна. Для хлопця|юнака| або дівчини любов|кохання| - це, найчастіше, незнайоме відчуття|почуття|. Вони поки не знають, як вона приходить, і як йде|вирушає|. Поява предмету любові|кохання| - високо значуща подія в житті молодої людини, що викликає|спричиняє| «бурю» емоцій, напружені переживання|вболівання|. «Юнацький вік характеризується новим типом спілкування, предметом якого є|з'являється,являється| сама молода людина як суб'єкт відносин. Найбільші відкриття|відчинення| в таких відносинах робляться|чиняться| про себе самого». «Юнацька потреба в саморозкритті часто переважує інтерес до іншого, яким він фактично є|з'являється,являється|, спонукаючи не стільки вибирати коханого, скільки придумувати|вигадувати| його». Справжня інтимність відносин в юності, тобто|цебто| поєднання|сполучення| життєвих цілей і перспектив закоханих при збереженні|зберіганні| індивідуальності і особливості кожного, можлива тільки|лише| на основі|відносно| стабільного образу|зображення| «Я». Поки|доки| його немає, хлопець|юнак| часто кидається між бажанням|волінням| повністю злитися з іншою людиною і страхом втратити|згубити,змарнувати,загубити| себе в цьому злитті.
