Емоції в політичному дискурс

Емоції в політичному дискурс

ЗМІСТ

Вступ

1. Види емоцій і їх загальна характеристика

2. Відчуття і настрій як вид емоційного стану

3. Роль емоцій в політичній свідомості

4. Емоції в політичному дискурсі

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Дана робота присвячена вивченню емоцій, способів позначення емоцій в тексті, а саме її комплексного підходу на основі вербальних і невербальних засобів, вживання емоцій в політичному дискурсі. Актуальність теми роботи пояснюється високою значущістю засобів і способів вивчення емоцій, як для створення, так і для вивчення емоційного плану комунікацій на політичному рівні.

Мета роботи полягає у вивченні різновидів емоцій, їх характеристик і способів вживання емоцій в політичному дискурсі.

Співвідношення вербальних і невербальних засобів емоцій різне. Можливі стосунки їх рівноцінної значущості в процесі представлення емоцій, коли домінанта засобів позначення належить комбінації лінгвістичних і паралінгвістичних засобів.

Новизна роботи полягає в тому, що в ній пропонується комплексний підхід до вивчення способів представлення емоцій в політичному дискурсі.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та закордонні публікації, наукові статті та підручники.

1. Види емоцій і їх загальна характеристика

Все, з чим ми стикаємося в повсякденному житті, викликає у нас певне відношення. Певні об'єкти і явища викликають у нас симпатію, інші, навпаки, відразу. Одні викликають інтерес і цікавість, інші -- байдужість. Навіть ті окремі властивості предметів, інформацію про яких ми отримуємо через відчуття, наприклад колір, смак, запах, не бувають байдужі для нас. Відчуваючи їх, ми отримуємо задоволення або незадоволення, інколи виразно виражені, інколи ледве помітні. Це своєрідне забарвлення відчуттів, що характеризує наше відношення до окремих якостей предмету, називається чуттєвим тоном відчуттів.

Складніше відношення до себе викликають життєві факти, узяті у всій їх повноті, у всьому різноманітті їх властивостей і особливостей. Стосунки до них виражаються в таких складних чуттєвих переживаннях, як радість, горе, симпатія, зневага, гнів, гордість, сором, страх. Всіма цими переживаннями є відчуття або емоції.

Слід звернути увагу на те, що використовувалося два поняття: «відчуття» і «емоції». А наскільки тотожні ці поняття? Чи є одне з них похідним від іншого?

Річ у тому, що емоції -- це ширше поняття, відчуття ж є одним з проявів емоційних переживань. У практичному житті під емоціями ми зазвичай розуміємо найрізноманітніші реакції людини -- від бурхливих вибухів пристрасті до тонких відтінків настроїв. У психології під емоціями розуміють психічні процеси, що протікають у формі переживань і відображають особисту значущість і оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини. Отже, найбільш істотною характеристикою емоцій є їх суб'єктивність.

Завдяки емоціям людина усвідомлює свої потреби і предмети, на які вони направлені. Інша загальна межа емоцій, про яку необхідно сказати, -- це їх сприяння в реалізації потреб і досягненні певної мети. Оскільки будь-яка емоція позитивна або негативна, людина може судити про досягнення поставленої мети. Так, позитивна емоція завжди пов'язана із здобуттям бажаного результату, а негативна, навпаки, з невдачею досягши мети.

З точки зору впливу на діяльність людини емоції діляться на сценічні і астенічні. Сценічні емоції стимулюють діяльність, збільшують енергію і напругу сил людини, спонукають його до вчинків, висловів. В цьому випадку людина готова «гори перевернуті». І навпаки, інколи переживання ведуть до скутості, пасивності, тоді говорять про астенічні емоції. Тому залежно від ситуації і індивідуальних особливостей емоції можуть по-різному впливати на поведінку. Так, у людини, що переживає почуття страху, можливе підвищення мускульної сили, і він може кинутися назустріч небезпеці. Те ж саме почуття страху може викликати повне знесилення, від страху у нього можуть «підгинатися коліна».

Слід зазначити, що неодноразово робилися спроби виділити основні, «фундаментальні» емоції. Зокрема, прийнято виділяти наступні емоції:

Радість -- позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю досить повно задовольнити актуальну потребу.

Здивування -- емоційна реакція на раптово виниклі обставини, яка не має чітко вираженого позитивного або негативного знаку.

Страждання -- негативний емоційний стан, пов'язаний з отриманою достовірною або такою, що здається такою інформацією про неможливість задоволення найважливіших життєвих потреб.

Гнів -- емоційний стан, негативний по знаку, як правило, що протікає у формі афекту і викликається раптовим виникненням серйозної перешкоди на шляху задоволення виключно важливої для суб'єкта потреби.

Відраза -- негативний емоційний стан, що викликається об'єктами (предметами, людьми, обставинами і т. д.), зіткнення з якими вступає в різке протиріччя з ідеологічними, етичними або естетичними принципами і установками суб'єкта.

Презирство -- негативний емоційний стан, що виникає в між особових взаєминах і породжуване незгодою життєвих позицій, поглядів і поведінки суб'єкта з життєвими позиціями, поглядами і поведінкою об'єкту відчуття.

Страх -- негативний емоційний стан, що з'являється при здобутті суб'єктом інформації про реальну або уявну небезпеку.

Сором -- негативний стан, що виражається в усвідомленні невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не лише очікуванням тих, що оточують, але і власним уявленням про належну поведінку і зовнішній вигляд.

2. Відчуття і настрій як вид емоційного стану

Слід зазначити, що емоційні переживання носять неоднозначний характер. Один і той же об'єкт може викликати неузгоджені, суперечливі емоційні відчуття. Це явище отримала назва амбівалентність (подвійність) відчуттів. Зазвичай амбівалентність викликана тим, що окремі особливості складного об'єкту по-різному впливають на потребі і цінності людини.

Відчуття -- це ще один вигляд емоційних станів. Головна відмінність емоцій і відчуттів полягає в тому, що емоції, як правило, носять характер орієнтовної реакції, тобто несуть первинну інформацію про недолік або надлишок чого-небудь, тому вони часто бувають невизначеними і недостатньо усвідомлюваними (наприклад, смутне відчуття чого-небудь). Відчуття, навпаки, в більшості випадків наочні і конкретні. Таке явище, як «смутне відчуття» (наприклад, «смутне терзання»), говорить про невизначеність відчуттів і може розглядатися як процес переходу від емоційних відчуттів до відчуттів. Іншою відмінністю емоцій і відчуттів є те, що емоції більшою мірою пов'язані з біологічними процесами, а відчуття -- з соціальною сферою. Ще однією істотною відмінністю емоцій і відчуттів, на яку необхідно звернути увагу, є те, що емоції більшою мірою пов'язані з областю несвідомого, а відчуття максимально представлені в нашій свідомості. Окрім цього, відчуття людини завжди мають певний зовнішній прояв, а емоції найчастіше не мають.

Відчуття -- ще триваліші, ніж емоції, психічні стояння, що мають чітко виражений наочний характер. Вони відображають стійке відношення до яких-небудь конкретних об'єктів (реальним або уявним). Людина не може переживати відчуття взагалі, якщо вони не віднесені до кого-небудь або чому-небудь. Наприклад, людина не в змозі переживати почуття любові, якщо у нього немає об'єкту прихильності. Так само він не може переживати почуття ненависті, якщо у нього немає того, що йому не подобається.

Відчуття виникли і формувалися в процесі культурно-історичного розвитку людини. Способи вираження відчуттів мінялися залежно від історичної епохи. У індивідуальному розвитку людини відчуття виступають як значимий чинник у формуванні мотиваційної сфери. Людина завжди прагне займатися тим видом діяльності і тією працею, які йому подобаються і викликають у нього позитивні відчуття.

Відчуття грають значиму роль і в побудові контактів з навколишніми людьми. Людина завжди вважає за краще знаходитися в комфортній обстановці, а не в умовах, що викликають у нього негативні відчуття. Окрім цього, слід зазначити, що відчуття завжди індивідуальні. Те, що подобається одному, може викликати негативні відчуття в іншого. Це пояснюється тим, що відчуття опосередкують системою ціннісних установок конкретної людини.

Особливою формою переживання є вищі відчуття, в яких поміщено все багатство достовірно людських відносин. Залежно від наочної сфери, до якої вони відносяться, відчуття підрозділяються на етичні, естетичні, інтелектуальні.

Етичними, або моральними, називаються відчуття, що переживають люди при сприйнятті явищ дійсності і порівнянні цих явищ з нормами, виробленими суспільством. Прояв цих відчуттів передбачає, що людиною засвоєні етичні норми і правила поведінки в тому суспільстві, в якому він живе. Етичні норми складаються і змінюються в процесі історичного розвитку суспільства залежно від його традицій, звичаїв, релігії, пануючій ідеології і так далі. Дії і вчинки людей, відповідні поглядам на моральність в даному суспільстві, вважаються моральними, етичними; вчинки, не відповідні цим поглядам, вважаються аморальними, аморальними. До етичних відчуттів відносять почуття обов'язку, гуманність, доброзичливість, любов, дружбу, патріотизм, співчуття і так далі До аморальних можна віднести жадність, егоїзм, жорстокість і так далі. Слід зазначити, що в різних суспільствах ці відчуття можуть мати деякі відмінності в змістовному наповненні.

Страницы: 1, 2