Допомога сім`ї та дитині у подоланні девіантної поведінки в практиці роботи шкіл

равами й обов'язками батьків і дітей повною мірою володіють прийомні діти й усиновителі.

Батьки можуть пручатися протизаконному втручанню в дане їм право по вихованню дітей.

За виховання своїх дітей батьки несуть відповідальність перед суспільством. Вони не можуть перекласти свої обов'язки на вихователів і вчителів. Батьки мають право активно співробітничати з всіма учасниками виховного процесу, не покладаючи на них своїх батьківських обов'язків.

Зловживання і зневага батьківськими правами й обов'язками - це серйозний антигромадський напрямок, що може розцінюватися як порушення суспільних відносин. Закон передбачає різні види, покарання за поводження батьків, що ігнорують свої права й обов'язки по вихованню рідних і прийомних дітей.

Сьогодні усе більше створюється родин, у яких тільки один з чоловіків є рідним, котрий живе в цій родині. Закон покладає на нерідного чоловіка обов'язок допомагати у вихованні своєму чоловіку (дружині), хоча він не має батьківські права стосовно цієї дитини.

У процесі виховання батьки зобов'язані стежити за тим, щоб їхня дитина не робила таких юридичних дій. При порушенні цієї умови закон вимагає, щоб за дії неповнолітнього відповідали батьки.

У практиці часто приходиться зіштовхуватися з дуже важливою проблемою, зв'язаної зі здійсненням контакту між дитиною і батьком, що пішли з родини. Закон дає можливість судовим органам визначати час для зустрічі того батька з дитиною. Якщо батько позбавляється батьківських прав, то він позбавляється і права контакту з дитиною. Діти мають право користатися матеріальними і культурними благами родини, по можливості допомагати батькам своєю працею.

Виховні міри державних органів.

Державні органи зобов'язані ужити відповідних заходів у будь-якому випадку порушення виховного процесу. Національним комітетам в області виховання дітей довірені важливі і широкі задачі різноманітного характеру. Національний комітет може прийняти, наприклад, такі конкретні міри:

1. Робити офіційні зауваження неповнолітній дитині і його батькам.

2. Установити нагляд над дитиною, разом із працівниками школи, громадськими організаціями, спостерігати за навчанням і поводженням.

3. Запобігати шкідливий вплив на виховання неповнолітньої дитини. Забороняти йому відвідування ряду закладів, що не підходять по віку.

Виховні міри судів: У першу чергу, суд може обмежити батьківські права по об'єктивних причинах -тривале перебування батьків у лікарні і т.д. Є причини суб'єктивного характеру - батьки не виконують батьківські права. Однак ніколи не перестає існувати обов'язок батьків по змісту дитини.

Рішення про позбавлення батьківських прав суд може прийняти і стосовно усиновленої дитини.

Види сімейної опіки. Сімейна опіка - це особливі сімейно-правові відносини, що дають можливість замінити дитині його кревних батьків, забезпечити йому нову родину.

Загальною рисою для усіх видів сімейної опіки є те, що державні органи забезпечують турботу про виховання неповнолітнього громадянина, про яке по різних причинах не піклуються батьки.

Розходження між окремими формами сімейної опіки полягає в обсязі взаємних прав і обов'язків, способі суспільного контролю над виконанням прав і обов'язків того громадянина, якому передана дитина.

Серед форм сімейної опіки на першому місці коштує усиновлення, що займає надзвичайний стан серед інших форм сімейної опіки. Між родителями й усиновленій дитині звичайно виникають такі взаємини, які бувають у родинах з рідними дітьми.

Дитина живе в сімейному колективі, у якому він формує свої перші життєві навички, одержує основи необхідних знань. У родині в першу чергу формуються такі якості людини, як чуйність, доброта, уміння любити і переживати радість і горе іншої людини. Від сімейного виховання в дитячі роки багато в чому залежить усе майбутнє життя дорослої людини.

8. Захист прав дитини в школі

У 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла конвенцію про права дитини - документ найвищого правового і педагогічного значення. В даний час права дитини захищені Законом України про освіту (статті 5, 6, 32, 50, 51 і ін.); викладання права включене в обов'язкову частину базисного, навчального плану, затвердженого Міністерством освіти України.

Перш ніж перейти до питання про захист прав дитини в школі, необхідно скласти чітке представлення про тім, а від чого ж його варто захищати. Так у статті 15 закону України про освіту записано, що застосування методів "фізичного і психічного насильства стосовно вихованців, що навчаються, не допускаються".

Неможливо провести в життя цю статтю закону, не знаючи, які дії можуть бути квалифицированни як "фізичні і психічні насильства", як воно виявляється в різних вікових групах учнів.

Щоб відповісти на ці питання М.А. Галагузова та І.А. Шеланков у плині 5 років проводили дослідження, експериментом були охоплені понад 5 тисяч шкіл, що учаться, 150 вчителів і батьків. Дослідники відвідували уроки, проводили довірчі бесіди, організовували дискусії з проблем прав людини, аналізували творчі роботи дітей.

У результаті було зроблено 2 висновки:

1. У школах панує авторитарний стиль спілкування в системі: "адміністрація - учитель - учень".

2. У школах практикуються різні види насильства над учнем.

Озброюючи дитини морально-педагогічними знаннями і не надаючи йому ніяких гарантій захисту, ми створюємо умови для формування в нього соціальної чи апатії цинізму.

Аналіз сутності фізичного чи психічного насильства застосовуваного в школі стосовно учня, дозволив виділити трохи його видів.

Самим грубим і жорстоким видом є фізична образа.

Піддаються йому найбільшою мірою учні молодшого шкільного віку: "У другому класі, - розповідала п'ятикласниця Олена К., - мене учителька вдарила по голові лінійкою за те, що я не зрозуміла урок. І в мене з'явився страх до цього предмета." Морально естетическое свідомість дитини в початкових класах перебуває в стадії становлення. Йому складно орієнтуватися у своїх почуттях, адже цьому віку властиво унікальна й уразлива якість душі - довіра. І проте, дані дослідження показують, що пік усіх видів насильства приходиться саме на початкову школу.

Під словесною образою розуміється така ситуація, коли дорослий навмисно, намагається скривдити учня, викликати в нього почуття психологічного дискомфорту за допомогою брутальних слів. Такі дії звичайно викликані невдоволенням поводженням учня, його успішністю, учитель не задумується над наслідком своїх слів. Характерна риса цієї ситуації - відсутність свідків.

Словесна образа при свідках ще більше збільшують ситуацію і виділяється в окремий вид насильства - публічне приниження: "Це було в третьому класі - пише Катерина К. - Я сиділа з хлопчиком - непосидою і "розібралася" з ним, учителька, поставила мене в кут і стала лаяти при всьому класі. Потім змусила мене вибачитися перед нею. Мені було так кривдно, що я навіть заплакала. Так мене унизили перед усім класом".

Під колективним осудом із приниженням достоїнства ми розуміємо принижуючі достоїнство дитини осуд його вчинку при участі свідків з метою сформувати визначену суспільну думку і відношення навколишніх.

Під шантажем, як видом психічного насильства, застосовуваного в шкільній практиці, ми розуміємо погрозу небажаним, суперечним етичним нормам розголошення інформації про чи дитину його родині з метою корекції його поводження.

У шкільному житті досить часто практикується покарання працею, найчастіше принижуюча особистість школяра, що зазіхає на його індивідуальність і здоров'я: "Я був покараний працею через, що прийшов без "сменки". Учитель змусив мене забирати сніг. Справа була узимку і на вулиці було холодно".

Усе сказане підтверджує гостру необхідність створення системи мір, що забезпечили реальний захист і дотримання прав дитини в школі. У цьому зв'язку дослідниками була розроблена й апробована концепція соціальної служби, призначеної для організації активного співробітництва шкільної адміністрації, педагогів, учителів, батьків, зовнішніх соціальних структур з метою надання реальної, всебічної і своєчасної допомоги по захисту прав особистості і попередженню порушення цих прав у школі.

Принципи діяльності соціальної служби школи:

· Об'єктивність - прийняття в увагу як можна більшого числа аспектів життєдіяльності конкретного шкільного колективу й окремої особистості, вироблення неупереджених рекомендацій, облік вікових особливостей особистості.

· Коммуникативність - організація широких зв'язків (з адміністрацією школи, педагогами, учнями, родителями, лікарями, психологами, юристами і т.д) для одержання різноманітної інформації про життя шкільного колективу, для вільної орієнтації у всіх його справах, швидкого перебування засобів кваліфікованої допомоги.

· Інтеграція - акумулювання отриманої інформації в замкнуту систему, що забезпечує її нерозголошення й анонімність респондентів.

· Оперативність - швидкий дозвіл назрілих чи профілактика назріваючих проблем і конфліктів.

· Автономність - незалежність від адміністрації школи й органів керування освітум.

· Репрезентативність - представництво і врахування інтересів усіх підрозділів шкільного колективу.

· Адаптація - оперативність і швидке реагування на зміни в зовнішнім середовищі й усередині колективу.

Основні функції соціальної служби школи:

· Діагностична - вивчення на основі сучасних досягнень соціології і психології особливостей особистості, мікро-колективів, шкільного колективу, неформальних об'єднань молоді, у яких беруть участь представники даної школи, а також дослідження міжособистісних відносин і процесів;

· Прогностична - складання на основі спостережень і досліджень прогнозу розвитку негативних і позитивних параметрів, що характеризують ту чи іншу соціальну групу;

· Консультативна - розробка рад і методик, що забезпечують корекцію поводження учнів, педагогів, адміністрації, чи профілактику стимуляцію того чи іншого соціального процесу, явища;

· Послужливо-профілактична - розробка на підставі зібраної інформації комплексу мір і заходів, що запобігають розвиток негативних процесів і тенденцій, що послабляють їхній вплив на особистість, навчально-виховний процес у школі, функціонування шкільних мікро-колективів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10