Діалог дитини та дорослого
p align="left">Якщо в іграх із старшими дітьми, а потім в діяльності з однолітками привабливість результату полягає для трьох-чотирилітнього, та і для більш старшого дитяти в самому спілкуванні, то в разі контактів з дорослим до цього часу самооцінка спілкування вже не забезпечує готовності дитяти підкорятися.При спілкуванні з дорослим, для того, щоб дитя стало чомусь активно вчитися, виконувати які-небудь вимоги, орієнтуватися на керівного загальною діяльністю дорослого, потрібно, аби ця діяльність була для дитяти цікава, аби йому хотілося в ній брати участь. Необхідний загальний контекст спільної діяльності, рівно актуальний для дорослого і для дитяти.
В рамках контексту загальної діяльності захоплені нею дитя і дорослий неодноразово міняють позиції «знизу» і «зверху». Те ж саме відбувається у дитяти, що підросло, при спілкуванні з іншими дітьми. Він починає активно займати позицію «зверху» по відношенню до дітей молодше або особово слабкіше за себе, продовжуючи із задоволенням і інтересом орієнтуватися на старших або жвавіших, вміліших і популярніших дітей, на їх справи і ігри, активно наслідуючи їм і вчившись у них. В результаті до кінця дошкільного віку у дитяти складається здібність до в не ситуативному, довільного спілкування з дорослими і з іншими дітьми, що реалізовується в різних іграх і заняттях.
А що ж відбувається з позиціями «поруч» і «разом»? Чи набувають вони нові форми або так і залишаються рудиментом позиції, що зберігся з дитинства,?
Необхідно сказати, що позиція поступаючись верховенством іншим формам і позиціям спілкування, зберігає актуальність не лише в дошкільному, але і в молодшому шкільному віці, а у деяких дітей і довше. Вона використовується вчителями при індивідуальній роботі з дітьми, що мають труднощі в навчанні. Наприклад, чарівна дія може надати рука, лежача на плечі або голові не упевненого в собі школяра, що виконує важке завдання в зошиті. Ця рука - знак спільності, єдність з дорослим, захищеності».
На основі становлення довільності спілкування з'являється позиція ділового наочного спілкування, яку можна умовно назвати партнерською. За своєю суттю це позиція «на рівних», хоча психологічний аналіз напевно дозволить виділити в ній мікрофази позицій «знизу» і «зверху» і в того, і у іншого партнера. Таке партнерське спілкування виникає разом з розвитком колективно-розподілених форм дитячої гри. Одночасно з колективними формами ігри розвиваються і колективні форми продуктивної діяльності: музичення, побутової дитячої праці, перед шкільні колективні форми навчання. Всі ці ситуації - ґрунт для формування і реалізації партнерського ділового спілкування «на рівних». Основною діагностично значимою ознакою, по якій можна визначити, що дитя володіє партнерським спілкуванням, є перехід до ігор з правилами.
Слід згадати ще один вигляд позиції в спілкуванні - нарочиту усунутість дорослого по відношенню до дитяти. На перший погляд така позиція зовсім не має на увазі спілкування. Але це не зовсім вірно. Так, присутність в класі вчителя, демонстративно зайнятого своєю справою, але готового прийти на допомогу тому, хто цього потребує, дуже значимо для дітей. Цілком можливо, що ніхто з них і не підійде до нього з питаннями, але вони відчуватимуть себе впевненіше, ніж якби вони залишилися одні із завданням. То ж можна сказати про маму або бабусю, яка сидить з шиттям біля дитяти, що робить уроки, малює, щось майструє. Вона тут, вона бачить краєм ока, як у нього йдуть справи, і він знає це, орієнтується на неї і її відношення до того, що відбувається.
Позиція демонстративної усунутості є для дитяти потенційним джерелом розгортання спілкування в будь-яких доступних йому позиціях. Її актуальність для дитяти - це результат довгої дороги розвитку спілкування.
Позиції в спілкуванні у дорослої людини включають все ті стадії і етапи, які реалізовувалися у дитяти в його розвитку. Дорослий уміє довільно використовувати їх в побудові свого спілкування з різними партнерами. Якщо у дорослої людини є труднощі в спілкуванні, це означає, що свого часу, в дитинстві, відповідна стадія розвитку спілкування чомусь виявилася не прожитою їм повноцінно, і цей пропуск продовжує позначатися в його дорослому житті.
2. ДІАЛОГ З ДОРОСЛИМИ
Вже на ранній стадії розвитку чутливість дитяти до зовнішніх дій, характер реакції на них можуть сильно розрізнятися. Реакція маляти залежить від багатьох причин. Велике значення мають стан його здоров'я, настрій, відношення до дорослого, такого, що знаходиться поруч. Ще до того; як дитя навчиться взнавати матір і батька, він розрізняє, хто його доглядає. Рухи дорослого, голос, запах різні. Зрозуміти поведінку дитяти можна, лише маючи з ним безперервний контакт.
Початок діалогу. Рухи новонародженого дитяти, його плач, вираз обличчя, напружене тільце показують, що він потребує захисту дорослого. Дитя як би подає сигнал: Допоможіть! Якщо ви прагнутимете відповідати на такі сигнали, то тим самим покладете початок найпершого діалогу між вами і вашим малям. Але спочатку ініціатива дії завжди належить лише вам. Адже в період новонародженості в поведінці дитяти виявляються рефлекси виключно безумовні, тобто природжені, такі, що передаються по спадку, як те: смоктання, ковтання. Наприклад, спочатку маля однаково реагує на наближення будь-якого предмету до рота - смокче і груди, і свої пальці, і білизну, і пустушку. Проте поступово він починає розуміти, що смоктання різних предметів дає неоднакові результати і його реакції на різні дії також видозмінюються. Смоктання грудей він пов'язує із здобуттям їжі, а смоктання пальця приносить йому інше задоволення. Так відбувається формування рефлексів умовних, які складаються в процесі пізнання навколишнього світу.
Поступово здібність дитяти до взаємодії з оточенням зростає. Він починає посміхатися, грати своїми ручками і ніжками. Як і раніше велике значення має для нього акт годування, коли він відкриває для себе, як приємно бути разом з матір'ю (смоктальні рухи починаються у нього в той момент, коли він, будучи голодним, її бачить). Проте діалог змінюється. Оскільки ви постійно задовольняєте найважливіші потреби маляти, то його крик стає сигналом, призначеним спеціально для вас. Якщо ви відповідаєте на цей крик без зволікання, то тим самим допомагаєте дитяті встановити зв'язок між сигналом і допомогою дорослого, і у нього починає формуватися відчуття упевненості і довіри до вас. Але у тому випадку, коли ви своєю поведінкою не даєте дитяті підтвердження, що йому буде надана допомога, як тільки в цьому виникне необхідність, довіра вашого дитяти до вас може ослабіти.
Діалог продовжується. Коли добовий ритм дитяти набуває деякої регулярності і ви починаєте розуміти, що у кожному конкретному випадку йому потрібно, ваше спілкування набуває нових рис. Віднині ви можете підтримувати ритм, що понад усе владнує вашого маляти, і в той же час дістаєте можливість планувати свої дії.
Саме на цьому етапі потреба в їжі вже не обов'язково повинна задовольнятися без зволікання. Проте допускати тривалого чекання не можна, оскільки око може підірвати довіру дитяти до вас.
Встановленню тісного контакту з дитям сприяє також безліч ситуацій, в яких ви здійснюєте догляд за ним.
Подальший розвиток діалогу. З часом дитя починає розрізняти знайомі і незнайомі обличчя, голоси людей, реагувати на зміну навколишнього оточення. У цей період контакт з дорослими стає дуже значним чинником для його розвитку. Сите і відпочиле маля до свого оточення налагоджене позитивно, унаслідок чого проявляє допитливість, активний інтерес до інших людей і предметів. Проте коли до нього присувається дуже близько незнайоме обличчя, дитя відводить погляд, його тільце напружується, він може заплакати. Але якщо, сидячи в колясці, він посміхається і сміється, це може означати, що він чекає, коли до нього виявлять цікавість близькі люди. Цей період грає велику роль не лише для нього, але і для вас, батьків. Зараз можна встановити контакт і чекати спілкування один з одним. . .
Умови, сприяючі діалогу. У перший рік життя дитяти велика частина діалогів заснована на тому, що дорослі усувають те, що йому не подобається, і допомагають робити те, що він хоче. Якщо ви дозволятимете своєму маляті лежати (або сидіти) так, як йому хочеться, і там, де йому хочеться, то тим самим зробите позитивний вплив на його активність і нормальний розвиток.
Після того, як маля навчиться пересуватися рачки, повзати і ходити, він повинен знаходитися в ліжечку лише тоді, коли втомився і йому необхідний відпочинок або сон. Пам'ятаєте, що в цей період дитяті потрібні умови, в яких він мав би можливість контактувати з оточенням і вільно діяти.
Треба так організувати повсякденний побут дитяти, аби у вашій розмові з ним частіше звучало так, чим немає, оскільки у немовлят здатність утримуватися від якої-небудь забороненої дії надзвичайно мала. Доцільніше не повторювати багато раз не можна, не вирішую, а відразу ж постаратися перемкнути увагу маляти, відвернути його.
Говорите з дитям спокійним голосом. Він відчуває себе упевненіше, коли бачить, що ви спокійні. Це закладено природою: дитя - маленьке дзеркало вашого стану. Якщо ви чимось стривожені, дитя це швидко відмітить і теж затурбується.
ВИСНОВКИ
Однією з важливих умов спілкування дорослих і дітей є позитивне ігрове середовище. Довгий час при спілкуванні з дитям словесний діалог ведете ви. Маля сприймає інтонацію вашої мови, її методику задовго до того, як почне говорити сам. А коли він знаходить здатність виголошувати окремі слова, то радості його немає межі. Віднині він імітує вас у ваших діях, інтонаціях і словах, його неспання починають заповнювати ігрові пісеньки і приказки, а сам він незрідка буває ініціатором різних ігор і дій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Марцинковская Т.Д. Детская практическая психология - М.: Гардарики, 2006 - 564 с.
2. Реан А.А. Психология и педагогика. - П.: Спб, 2006 - 240 с.
3. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 4-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр "Академия", 1999. - 456 с.
4. Абрамова Г.С. Практическая психология. Учебник для студентов вузов.. - М.:Юнити, 2004. - 224 с.
Страницы: 1, 2
