Быстрый поиск

Акцентуація рис характеру. Класифікація типології особистост

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

(ХІД УДУФМТ)

ЗАОЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Спеціальність: «Фінанси та кредит»

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Психологія і педагогіка»

Тема роботи:

«Акцентуація рис характеру. Класифікація типології особистості»

Студент: 1 курсу

Групи 11ф з/в

2008 року прийому

Кирель А.С.

Викладач: Кордюкова Н.А.

2009

План

Вступ

1. Характер

1.1 Акцентуація особистості та діагностика акцентуації

2. Характеристика типів акцентуації

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Люди різняться між собою не тільки акцентуаційними рисами. навіть не знаходячи рис, які виділяють особистість на фоні середнього рівня, люди все ж таки різні між собою. Маються на увазі ті особливості, які надають людині як такій її індивідуальних рис. Якщо ми задалися метою зрозуміти, що ж таке акцентуація особистості, необхідно пізнати ці відмінні риси.

Людей відрізняють один від одного не тільки природжені індивідуальні риси, але також й різниця у розвитку, пов'язана з течією їх життя. Поведінка людини залежить від того, в якій родині вона зростала, в якій школі вона навчалася, хто вона за професією, в якому колі обертається. Дві людини з натурами, спочатку схожими, можуть потім мати досить мало спільного між собою, а, з іншого боку, спільність життєвих обставин може відпрацювати схожі риси та реакції у людей, що від початку різні.

1. Характер

Каркасом особистості називають характер.

Характер створюється, будується, формується. Характер - це сукупність відповідно постійних індивідуальних особливостей особистості, що складається та появляється у діяльності та спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи й форми поведінки.

Характер людини не представляє собою випадкову сукупність різноманітних властивостей. Окремі властивості характеру залежать одна від одної, пов'язані одна з одною, створюючи цілісну систему. Тому, знаючи одну чи декілька рис характеру людини, ми можемо передбачити інші, невідомі нам риси. Так, якщо відомо, що людина зарозуміла та пихата, ми можемо припустити, що вона неуважна до людей, байдужа або навіть ворожа по відношенню до людей; якщо скромна, то вона тактична та ін.

У характері людини ми підкреслюємо вольові (рішучість, дисциплінованість чи, навпаки, нерішучість, спритність), інтелектуальні (допитливість, винахідливість чи, навпаки, тупість, зверхність) та емоціональні (пристрасть, веселість, байдужість) властивості.

Звичайно говорять про чотири групи властивостей людини (характеру).

1. Властивості, що виражають відношення до оточуючих людей (доброта, чуйність, вимогливість).

2. Властивості, що виражають відношення до праці (працелюбність, лінощі, відповідальність чи безвідповідальність до праці).

3. Властивості, що виражають відношення до самого себе (самолюбство, гордість, комплекс неповноцінності, відчуття особистої гідності, самокритика, скромність).

4. Властивості, що виражають відношення до предметів (дбайливість, акуратність)

На формування характеру впливає багато найрізноманітніших факторів (об'єктивних та суб'єктивних).

Який же характер вважати добрим? Критерії для цього можуть бути різними та часом досить суб'єктивними та протиставними, але одного критерію потрібно дотримуватися завжди: цінність характеру визначається суспільно корисною спрямованістю вчинків та поведінки людини.

Головне - на що спрямовані риси особистості: на створення чи на знищення, добро чи лихо.

Характер має велике значення не тільки для самої особистості, але й для оточуючих її людей: родини, учбового та трудового колективу. Характер впливає на ставлення товаришів та колег до людини, просування по службовій драбині. Людина з «важким характером», як то кажуть, «сам не живе та іншим не дає жити». Однак це не значить, що люди з «важким характером» безперспективні. До них потрібно шукати підхід. В тісному та працездатному колективі така людина може в якійсь мірі виправити свій характер й стати повноцінним членом. Багато у цих випадках буде залежати від позиції колективу, доброзичливості його настрою.

Не можна плутати (а це часто відбувається) темперамент з характером. Характер напряму не залежить від темпераменту, хоча з ним пов'язаним. Яким буде характер, від темпераменту не залежить.

Зв'язок темпераменту з характером проявляється в тому, що темперамент немов би то окреслює риси характеру. Буде сформована та чи інша риса характеру в людині, залежить від її активної діяльності, виховання та самовиховання, а на її зовнішні прояви, динаміку покладає відбиток темперамент. Одна й таж риса характеру у людей різного темпераменту ззовні може проявлятися по-різному. Візьмемо таку рису, як доброта. Досить зрозуміло, що зовнішні експресивні форми її прояву будуть різними у запального, імпульсивного, неврівноваженого холерика та спокійного, повільного, незворушного флегматика. Як результат, темперамент та характер створюють сплав, який зумовлює інтегральну характеристику особистості. Особливості темпераменту можуть також протистояти чи сприяти розвитку визначених рис характеру. Для меланхоліка, наприклад, важлива проблема - подолання тривоги та сором'язливість. Флегматику важче, ніж холерику або сангвініку, підтримувати в собі ініціативність.

1.1 Акцентуація особистості та діагностика акцентуацій

Особистості з ярко вираженим оригінальним психічним складом називаються акцентуаційними. В будь-якому колективі (і в дитячому, і у дорослому) завжди можна зустріти їх представників. Акцентуаційні особистості - це не патологія. Це ті особистості, які явно виділяються на фоні середнього рівня. Існують риси особистості, які за певних умов можуть розвиватися у двох напрямках: позитивному та негативному. За нормальних умов такі особистості стають яскравими, небуденними, залучаючи до себе оточуючих, за небажаних умов з такими особистостями ми пов'язуємо уявлення про соціальну чи навіть психологічну патологію (комплекс неповноцінності, боязкість натовпу, самотність, агресивність та ін.).

Риси, які роблять особистість акцентуаційною, природжені. Вони залишають відбиток на особистості в цілому. От чому спілкування з акцентуаційними особистостями потребує від педагога, вихователя, керівника особливого підходу та делікатності. Адже потрібно зовсім мало, щоб привести таку особистість до межі зриву. І настільки ж часто вчасно надана допомога, підтримка, розуміння, прийняття індивідуальних особливостей здатні зробити таку людину яскравою особистістю.

Підлітковий вік - період становлення характеру. У цьому віці риси характеру виступають найбільш яскраво, так як вони не розгладжені життєвим досвідом. З типом акцентуації підлітка (не менше 20% підлітків мають акцентуацію) необхідно обов'язково враховуватися. Він слугує одним із головних критеріїв для психолого-педагогічних рекомендацій, для порад у відношенні майбутніх професій. Він дозволяє передбачувати фактори, що призводять до дезадаптації та конфлікту з середовищем, і тим самим відкриває перспективу для ефективної психолого-педагогічної профілактики й навіть корекції. Все вищесказане стосується й дорослих особистостей. В будь-якому колективі завжди можна зустріти людей з «дивакуватістю», з точки зору здорового глузду та тверезої практичності.

Для діагностики акцентуацій підлітків та юнаків в СНД звичайно використовують патохарактерологічний діагностичний опитувальник А.Є. Личко (ПДО). Він включає в себе 25 таблиць - наборів висловів. У кожному наборі від 10 до 19 речень. Таблиці пов'язані з самопочуттям, відношенням до друзів, самотності, школі, лідерству, батькам, алкоголю та ін. цей опитувальник використовується зазвичай в роботі кабінетів психодіагностики.

Риси, які визначають індивідуальність людини, можуть бути віднесені до різних психічних сфер.

Назвемо найпершу сферу, яку найправильніше було б позначити як сферу скерованості інтересів і нахилів. Деякі інтереси мають егоїстичний характер; інші, навпаки - альтруїстичний.

Другу можна позначити як сферу почуттів і волі. Характер внутрішньої переробки явищ теж визначає значні індивідуальні відмінності. Відтак виникають модифікації індивідуальності й характеру. Третя сфера пов'язана з інтелектом; зазвичай її не включають у поняття особистості. Але існує сфера асоціативних почуттів, де закорінені такі риси особистості, як зацікавленість і прагнення до впорядкованості. Цю сферу можна назвати асоціативно-інтелектуальною.

Не завжди легко провести межу між рисами, що формують індивідуальність людини, і акцентуацію. Акцентуація завжди передбачає підсилення проявлення певної риси.

Акцентуація - це, власне ті індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. За більшого прояву вони накладають відбиток на особистість як таку і, врешті-решт, можуть набути патологічного характеру, руйнуючи структуру особистості.

Страницы: 1, 2