Реферат: Судебная баллистика
За способом перезарядки і ступенем автоматизації розрізняють:
· неавтоматичну зброю (стрілецьку зброю, в якій всі операції перезарядки і виконання кожного пострілу здійснюється стрілком вручну. До неї відносяться револьвери, вся однозарядна та магазинна зброя, в якій патрони подаються в патронник ствола вручну).
· автоматичну зброю (стрілецьку зброю, в якій всі операції перезарядки і виконання чергового пострілу здійснюються без участі людини за рахунок енергії порохових газів або інших джерел енергії).
· самозарядну зброю (не дозволяє вести безперервний вогонь, хоч перезарядка здійснюється автоматично, а для виконання кожного пострілу необхідно натискання на спусковий гачок. До нього відносяться більшість пістолетів, багато карабінів, гвинтівки і т.д.)
За характером стрільби розрізняють:
Ø зброю одиночного вогню (дозволяє вести стрільбу тільки одиночними пострілами; до неї відносяться вся неавтоматична і самозарядна зброя);
Ø зброя безперервного вогню (не розрахована на виконання одиночних пострілів і дозволяє вести тільки безперервну стрільбу: всі кулемети, деякі пістолети-кулемети);
Ø стрілецька зброя серійного вогню (являється автоматичною зі спусковим механізмом, що автоматично обмежує тривалість безперервної стрільби; серії є короткими, за звичай 3 або 5 пострілів; з’явилась така зброя лише в окремих країнах в останні десятиріччя і розповсюдження не отримала);
Ø зброя комбінованого вогню (дозволяє вести стрільбу більше чим одним його видом; частіше за все комбінується зброя одиночного і безперервного вогню (автомати, більшість пістолетів-кулеметів, автоматичні гвинтівки, деякі автоматичні пістолети).
За кількістю патронів виділяють однозарядну зброю (ручна ствольна зброя, що має пристрій для розміщення одного патрона або пулі в кожний ствол) та багатозарядну зброю (ручна ствольна зброя, що має пристрій для розміщення і подачі двох або більше патронів або куль хоча б в один ствол).
По способу заряджання зброю поділяють на дульнозарядну (як правило саморобну), яка в свою чергу за засобом спламеніння поділяється на капсульну, кременеву, фітільну, запальну, і казнозарядну (виготовляється за звичай під унітарні патрони) і поділяється на:
Ø зброю бокового бою (шпилечну) – капсюльний склад розташовується всередині гільзи безпосередньо в контакті з зарядом димного пороху, а крізь бокову стінку гільзи вставлена шпилька, що виконує роль бойка, один кінець якого спирається в капсюльний склад, а по другому наноситься удар пласкою ділянкою курка зброї при пострілі;
Ø зброю кільцевого бою – вибухова речовина, що ініціює постріл, розташована в краях шляпки (фланця) гільзи по колу, бойок ударника розташований так, що наносить удар по краю денця гільзи;
Ø зброю центрального бою – бойок ударника наносить удар в центр денця гільзи, де розміщується капсюль.
Також розрізняють зброю за кількістю стволів – одноствольну, двоствольну, багатоствольну; за калібром зброї – малокаліберну (<6,5 мм), середнього калібру (6,5-9 мм), крупнокаліберну (>9 мм); за довжиною ствола – довгоствольну (>550 мм), середньоствольну (160-550 мм); короткоствольну (<160 мм); за конструктивними особливостями каналу ствола – нарізна, гладкоствольна, гладконарізна (коли дульна частина стволу для поліпшення бойових якостей має нарізи – “парадокс”); за засобом виготовлення – заводське, кустарне (в тому числі перероблене), тобто виготовлене в кустарних майстернях без дотримання стандартів, як правило невеликими партіями, саморобне, тобто виготовлене взагалі із підручних матеріалів іноді з частковим використанням деталей заводської зброї або яких-небудь пристроїв.
За особливостями конструкції, способу використання та тримання:
1. Стандартна зброя.
2. Нестандартна зброя.
3. Атипічна зброя.
Стандартна зброя буває таких видів:
1) Револьвери (від англ. revolve – крутитись) – портативна ручна вогнепальна зброя з барабаном, що крутиться, на 4-12 (найчастіше 5-7) патронів, камери якого служать патронником. Довжина ствола за звичай не більше 200 мм. Призначений для ураження противника на відстані до 50 м.
Поява револьверів відноситься до XVI ст. Широкого розповсюдження набули з 30-х років XIX ст. З появою в першій половині ХХ ст. самозарядних пістолетів, револьвери поступово втратили своє значення і були зняті з озброєння армій. Однак, завдяки своїй високій надійності і постійної готовності до застосування, в поліції, спецпідрозділах, а також для спортивної стрільби револьвери використовуються по наш час. Калібр бойових револьверів складає 7,62-11,56 мм, маса – 0,7-1,3 кг, ємність барабану – 5-7 патронів, швидкість стрільби – 6-7 пострілів за 15-20 секунд.
2) Пістолети – портативна ручна зброя без барабану, одно- або багатозарядна, для ураження противнику на відстані до 50-70 м. Довжина ствола за звичай не більше 200 мм.
Сучасні пістолети, як правило, самозарядні. Деякі зразки можуть вести автоматичний вогонь. Для підвищення стійкості при стрільбі такі моделі мають приставний плечовий опір, а також пристосовані для прикріплення дерев’яної чи пластмасової кобури-прикладу або мають додаткову відкидну рукоятку.
3) Гвинтівки – це ручна вогнепальна зброя з гвинтовими нарізами для ураження противника на відстані до 2000 м. Довжина ствола більше 600 мм. Перші зразки зброї з гвинтовою нарізкою в каналі ствола з’явились на початку ХVI ст. В Росії називалися гвинтовими пищалями (до XVIII ст.), пізніше гвинтовими рушницями, штуцерами, а з 1856 р. – гвинтівками. Після другої світової війни в основному застосовуються автоматичні гвинтівки і карабіни. Існують також снайперські і спортивні гвинтівки. В автоматичній гвинтівці передбачено ведення як автоматичного вогню так і одиночної стрільби. В порівнянні з неавтоматичною (магазинною) вона має більшу швидкість стрільби, забезпечує меншу втому стрільця і зручність спостерігання за цілями. Перший проект такої зброї був запропонований в 1863 р. американцем Р.Пілоном. В Росії перша автоматична гвинтівка була створена Д.А.Рудницьким в 1886 р. Автоматичні гвинтівки під малокаліберний малоімпульсний патрон мають вагу 3,0-3,9 кг, темп стрільби 650 пострілів за хвилину, бойову швидкість стрільби 30-200 пострілів за хвилину, ємність магазину 20-50 патронів, прицільну дальність стрільби 300-800 м. В гвинтівках нормального калібру використовуються більш потужний патрон, вони тяжче на 1-2 кг і менш точні при автоматичній стрільбі. З самозарядної гвинтівки стрільба ведеться тільки одиночними пострілами. Вона має масу 4-4,5 кг, бойову швидкість стрільби 30-60 пострілів за хвилину, ємність магазину 10-20 патронів, прицільну дальність стрільби 500-1300 м. Снайперські гвинтівки призначені для ведення високоточної стрільби по найбільш важливим одиночним цілям з використанням оптичного прицілу. При стрільбі вночі використовується нічний приціл або підсвітка прицільної марки оптичного прицілу. Снайперські гвинтівки можуть бути неавтоматичними, магазинними та самозарядними. Для стрільби застосовуються, як правило, снайперські патрони з покращенною балістикою.
4) Карабіни (від франц. carabine) – точна копія гвинтівки з довжиною ствола до 600 мм. Використовувалась для озброєння переважно особового складу кавалерії і артилерії. Вперше з’являється в XVI ст. Розрізняють магазинні та автоматичні. Їх вага складає 2,5-3,5 кг, бойова швидкість стрільби 10-40 пострілів за хвилину, ємність магазина 5-10 патронів, прицільна дальність стрільби – 1000 м.
5) Пістолети-кулемети (ручна вогнепальна нарізна зброя з довжиною стволу 200-500 мм для ураження противника на відстані до 200 м.)
Вони збирають в собі портативність пістолету з безперервним кулеметним вогнем. Перший зразок пістолета-кулемета створений італійцем А.Ревеллі в 1915 р. Широке застосування набрали під час другої світової війни. В наш час стоять на озброєнні спеціальних підрозділів, МВД, поліції, повітряно-десантних військ, екіпажей бойових машин та ін.
6) Автомати (від грецького automatos – самодіючий, термін “автомат” застосовується тільки в країнах СНД, в інших країнах зразки зброї подібного класу називаються автоматичними гвинтівками або автоматичними карабінами) – ручна вогнепальна зброя з довжиною стволу 200-500 мм під проміжні патрони.
Вперше автомат створений в Росії в 1916 р. В.Г. Федоровим, під 6,5 мм японський гвинтівковий патрон. Автомати розроблені під патрон, що займає проміжне положення між пістолетним і гвинтівковим патроном, а також під малоімпульсний патрон малого калібру.
6) Рушниці – призначені для полювання, дуже різноманітні за конструкцією – гладкоствольні, нарізні, комбіновані, кількість стволів від 1 до 4; довжина стволів від 600 до 800 мм; куркові та безкуркові.
7) Штуцери – призначені для полювання, довжина стволів від 400 до 500 мм, калібр від 13 до 21 мм.
8) Кулемети – це автоматична стрілецька зброя для стрільби з спеціальної опори (станка, сошок), призначене для ураження кулями, наземних, повітряних та надводних цілей (найпотужніша військова бойова стрілецька зброя безперервного вогню з нарізними стволами (іноді змінними)). Калібр від 5,45 до 8 мм, а у крупнокаліберних – від 12,7 до 14,5 мм.
Перший кулемет був винайдений в 1883 р. американцем Х.С.Максимом. Своїм зовнішнім виглядом він нагадував артилерійську гармату. Живлення патронами здійснювалось за допомогою холщової стрічки. Для охолодження стволу застосовувалась вода, що заливалася в кожух, в якому знаходився ствол. Вперше в бойових діях кулемет був застосований в англо-бурській війні 1899-1902 рр., де показав достатньо високу бойову ефективність. На початку ХХ ст. з’явились ручні кулемети, а в 1918 р. – крупнокаліберні. Станкові і ручні кулемети широко застосовувались в роки першої і другої світових війн. Після другої світової війни на озброєння армій поступили нові кулемети з більш високими бойовими характеристиками. Дія автоматики більшості сучасних кулеметів базується на використанні енергії віддачі стволу або на відводі порохових газів через отвір в стінці стволу. Живлення патронами відбувається з стрічки чи магазину. Стрільба може вестись короткими (до 10 пострілів), довгими (до 30 пострілів) чергами та безперервно. Охолодження стволу, як правило, повітряне. Живучість деяких кулеметів (наприклад ККМ – кулемету Калашнікова модернізованого) забезпечується заміною розігрітого при стрільбі стволу на запасний, що входить до комплекту. В залежності від способу (місця) використання, будови і призначення кулемети поділяються на ручні (на сошках), станкові, крупнокаліберні піхотні, зенітні, танкові, бронетранспортерні, казематні, корабельні та авіаційні. В якості зенітних, танкових, бронетранспортерних і корабельних за звичай використовуються піхотні кулемети, пристосовані до умов експлуатації та монтажу. В наш час великого розповсюдження набули так звані єдині кулемети, що мають великий спектр тактичного застосування.
