RSS    

   Реферат: Корран та Сунна - святий переказ та святе письмо мусульман

Реферат: Корран та Сунна - святий переказ та святе письмо мусульман

Міністерство освіти України

Львівській національний університет ім. І. Франка

Економічний факультет

Контрольна робота

з курсу: “Релігіезнавство”

на тему: “Коран і Сунна – Святе письмо та Святий переказ мусульман”

Роботу виконав

студент групи Екі-21з

Дмитрів Тарас Степанович

Львів – 2000

План:

1.   Коран – «книга книг» ісламу

2.   Коран і ранній іслам

3.   Історія людства по Корану

4.   Сунна

5.   Шаріат – правова і богословська система

1. Коран – «книга книг» ісламу

 У багатьох   релігіях   світу  маються  книги,  що  шануються віруючими  як  священні.   Такі   Веди   в   індусів,   Авеста   в зороастрійців,  Біблія  (Старий завіт) в іудеїв,  Біблія, що  включає крім Старого завіту Новий завіт, у християн. Звичайно в них містяться сказання  про  бога  і  про богів,  їхніх вісниках,  посланниках і пророках, розповіді про загробне царство,  ангелів і чортів, раї і пеклі, про те, як і ким створені світ,  земля, людина, тварини і рослини, установлені обряди  і   звичаї,   визначені   учинки   віруючих,   часом   навіть перелічується,  які з них похвальні,  гідні нагороди - земної і загробної і які -  засуджувані,  переслідувані  людськими  і  небесними законами...

 Проповідники всіх релігій затверджують,  що тільки книги  їхньої  віри правильні,  божественні, боговдохновенні. Наука ж підходить до всім цим  книгам  однаково,  об'єктивно,  без   упередженості.   Так   вона розглядає і Коран  -  головну  священну  книгу однієї з найбільше розповсюджених і щодо молодих релігій - ісламу.

Спочатку пророчі одкровення передавалися в громаді неписемно, по пам'яті. Але згодом, у Медині за вказівкою Мухаммеда стали вестися систематичні записи. Канонізація змісту Корану і складання остаточної редакції відбулося при халіфі Оліфі (644-656 р.р.). Коран наказує арабам залишити "звичаї батьків" на користь правил, встановлених ісламом. У самому Корані його правова значимість визначається в такий спосіб: "Отже, ми ниспослали його як арабський судебник" (№3 стор. 165-166).

Коран складається з 14 глав (сур), розчленованих на 6219 віршів (аята). Велика частина цих віршів має міфологічний характер, і лише близько 500 віршів містить розпорядження, що відносяться до правил поведінки мусульман. При цьому не більш ніж 80 з них можна розглядати як власне правові (в основному це правила, що відносяться до шлюбу і родини), інші стосуються релігійного ритуалу й обов'язків (№6 стор.420).

Сури розташовані без усякого порядку, просто по розмірах: більш довгі ближче до початку, більш короткі - до кінця. Сури меккійські (більш ранні) і мединські (більш пізні) перемішані. Те саме повторюється багатослівно в різних сурах. Вигуки і прославляння величі і могутності Аллаха чергуються з розпорядженнями, заборонами і погрозами «гієною» у майбутнім житті всім непослушникам. У Корані зовсім непомітно слідів такої редакційно-літературної обробки, як у християнському Євангелії: це зовсім сирі, неопрацьовані тексти.

Велика частина положень Корана носить казуальний характер і являє собою конкретні тлумачення, дані пророком у зв'язку з окремими випадками. Але багато встановлень мають дуже невизначений вигляд і можуть набувати різного сенсу в залежності від того. який зміст у них вкладається. У наступній судово-богословській практиці й у правовій доктрині в результаті досить вільного тлумачення вони одержали своє вираження в суперечливих, а нерідко і у взаємовиключних правових розпорядженнях.

Сури Корана різного розміру:  у 2-й,  найбільшої з  них  -  286 аятов,  а в найменших - 103,  108 і 110-й - усього по трьох аята.  Довжина сур зменшується,  якщо не вважати невеликих відхилень, до кінця книги. Перша  сура  -  "аль-фатіха"  - "Відкриваюча [книгу] " містить усього сім аятов; уживається як молитва, свого роду мусульманський "Отче наш".

   По віровченню ісламу,  Коран - книга нестворена,  існуюча предвечно, як сам бог,  Аллах;  вона його "слово" (2:70;  9:6;  48:15). Назва "Коран" походить від арабського дієслова "кара'а", що означає читати  вголос речитативом,  декламувати.  Оригінал Корана,  згідно ісламу,  написаний арабською мовою на аркушах - сухуф і сувої  з  ним зберігаються  на  сьомому  небі,  звідси  й одне з його назв - Світки, Книга (74:52;  80:13;  98:2).  Коран - "Мати книги" -  розум  аль-кітаб, знаходиться  під  престолом Аллаха;  і тільки один Аллах у цієї небесний книзі "стирає,  що бажає,  і затверджує" (К.,  13:39)

Природно, що створення настільки великого добутку, як Коран, хоча і виробляючого при найближчому ознайомленні  враження  збірника висловлень,  проповідей,  сказань  і  правових  норм,  як правило, тематично  і  хронологічно  не  систематизованих,  було   справою непростим,  так  ще  в  народу, що  не  мав  до цього настільки великих письмово  зафіксованих  релігійних  чи  світських  творів.  Не випадково  в  самому  ж  Корані  поява  цього  великого письмового пам'ятника не раз витлумачується як  небувале,  чудесне.  Від  імені Аллаха в ньому написано: "Скажи: "Якби зібралися люди і джини, щоб зробити подібне до цього Корана,  вони б не створили подібного,  хоча  б одні з них були іншим помічниками" (К.,  17:90).  Звідси ж випливає,  що для сочинивших цю фразу казкові демонічні сили  -  джини  -були  настільки  ж реальними,  як і люди,  їм здавалося навіть,  що люди і джини могли спільно виконувати ту саму  роботу,  допомагати  один одному.

Судячи з  цього  більш  пізнім  даним   мусульманської   традиції, "одкровення" Аллаха  передавалися  пророку  приблизно  в  610-632 роках  н.е.,  а їхній запис,  збирання зафіксованого й особливе складання книги розтяглися на довгі роки. Труднощі, що при цьому довелося переборювати,  як побачимо,  не зводилися лише до відсутності в арабів  у минулому подібної практики.

Історія, як відомо, підносить людям часом чимало несподіваних уроків.  У їхньому числі і той, що книга, з початку додавання якої пройшло майже 14 століть, і в наші дні в ряді країн зберігає значення не тільки як  історичний  і  релігійний  пам'ятник,  але  і  як  добуток широкого  соціального змісту.  У країнах,  де іслам – державна релігія,  з  положень  Корана   виходять   багато   правових   норм, законодавство   -  шаріат,  на  Корані  присягають  і  дають  клятви, порушення яких визнається найважчим гріхом, злочином. Вивчення Корана  і  його  тлумачень  (тафсир)  є  одним із профілюючих предметів багатьох навчальних закладів  у  таких  країнах,  як  Пакистан, Іран,  Саудівська  Аравія.  Пояснимо  інтерес  до  цієї  книги  й у тих сучасних закордонних державах,  де труднощів  пошуку  "третього шляху" сприяють звертанню до минулого,  плекають надію знайти в ньому бажаний вихід...

     Коран вивчається давно:  не буде перебільшенням сказати - століттями. Але в країнах поширення ісламу, за рідкісними винятками, вивчення його було підлегле задачам конфесіонального і  правового  порядку.  У регіонах,   де  пануючими  є  інші  релігії,  особливо католицизм і іудаїзм,  ця задача не тільки в середні століття й  у  Нове час, але часто ще і тепер визначається цілями місіонерства і тісно зв'язаного з ним колоніалізму і неоколоніалізму.

     Крах колоніальної системи імперіалізму вніс чимало позитивного  в життя  народів  Ближнього  і  Середнього  Сходу,  розбудив  і підняв на принципово нову висоту історична  самосвідомість  і  національні інтереси народів, що звільнилися, спонукав їх об'єктивно оцінити минуле і сьогодення своїх країн,  щоб намітити можливі шляхи  в  завтрашній день, у майбутнє.

2. Коран і ранній іслам

Іслам зародився в Аравії в VII столітті нашої ери. Походження його ясніше, ніж походження християнства і буддизму, тому що воно майже із самого початку висвітлюється письмовими джерелами. Але і тут багато легендарного. За мусульманською традицією, засновником ісламу був пророк божий Мухаммед, араб, що жив у Мецці; він нібито одержав від бога ряд «одкровень», що записані у священній книзі Коран, і передав їх людям. Коран - основна священна книга мусульман.

Рівень пізнання основ мусульманської релігії дуже різний в різних шарів населення й у різних країнах традиційного поширення ісламу. Усякий мусульманин знає арабське звучання і зміст символу віри релігії ісламу: "немає ніякого божества, крім Аллаха, і Мухаммед - посланник Аллаха". Тут коротко виражені два головних догмати ісламу: існує єдиний, один, і вічний усемогутній бог - Аллах; своїм посланником Аллах обрав араба з Мекки, Мухаммеда, через нього бог передав людям текст священної книги - Корана, його руками він заснував громаду віруючих (умма). За 14 століть з невеликої групи Аравії вона перетворилася в багатомільйонну масу людей різних національностей, різних мов, різних соціальних шарів і культурних орієнтаций.

Зв'язок віри з традиційним життям був характерний для ісламу за всіх часів, але особливо очевидним він постає сьогодні, коли ідеологи і політики, що виступають під гаслом ісламу, намагаються якнайбільше людей оголосити мусульманами тільки тому, що вони дотримуються багатьох звичаїв своїх батьків.

У сучасному розумінні іслам – і релігія, і держава через активне втручання релігії в державні справи.

"Іслам" у перекладі з арабського означає покірність,  "мусульманство" ( від арабського "муслім" ) – відданий Аллаху.

Засновником ісламу є арабський "пророк" Мухаммед (Мухаммад чи Магомет), вплив якого на загальну долю людства важко переоцінити, тому на цій історичній особистості треба зупинитися особливо.          

Страницы: 1, 2, 3


Новости


Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

                   

Новости

© 2010.