Контрольная работа: Периферійне обладнання та мережеві технології
Типи звітів:
- рядкові
- звіти в стовпчик
- звіти для розсилок
- поштові наклейки
1. Вибрати вкладнику Отчеты, натиснути на кнопку Создать, вибрати Мастер отчетов та натиснути на кнопку Ok.
2. Вибрати потрібну таблицю або запит та поля
3. Задати рівні групування, а саме поля, для яких у звіті будуть виводитися проміжні підсумки (Наприклад, НАЗВА МІСЯЦЯ). Натиснути на кнопку Далее.
4. Визначити порядок сортування записів у звіті та, натиснувши на кнопку Итоги, задати підсумкові операції. Натиснути на кнопку Далее.
5. Вибрати макет для звіту. Натиснути на кнопку Далее.
6. Вибрати стиль звіту. Натиснути на кнопку Далее.
7. Увести назву звіту і натиснути на кнопку Готово.
8. Переглянути звіт, вибравши його у вікні бази даних та натиснувши на кнопку Просмотр
Поняття звіту в СУБД MS Access. Створення звітів із полями, що обчислюються, та підсумковими даними.
Розрахунок заг.функцій в звітах. Звіт відкривають у режимі конструктора кнопкою Поле, створюють поле в частині Примечание Отчета. Після створення із меню правою мишею команда Свойства – Данные – Данные, з’являється вікно Построитель виражений, ліворуч - перелік функцій Встроенные функции, в третій частині вибираємо функції, середня частина містить категорії функцій, кнопка Вставити. З’являється у вікні назва функції AVG (Expr), треба виділити те, що в дужках, замість нього: активізувати “Звіт по” або відповідний об”єкт і шукаємо потрібне і кнопка ОК.
Форми у СУБД ACCESS створюються самостійно або за допомогою майстрів. Форму, створену за допомогою майстра, можна доробити у режимі конструктора.
3. Протоколи середнього та високого рівня у мережевих технологіях. Призначення та приклади
У процесі обміну даними беруть участь різноманітні програмні та апаратні засоби (від прикладних програм до засобів керування каналами передавання інформації). Щоб усі учасники процесу обміну даними чітко взаємодіяли один з одним, вони мають дотримуватися у своїй роботі певних правил.
Правила, що визначають, як мають взаємодіяти пристрої мережі, називають комунікаційними або мережними протоколами.
У цих протоколах, зокрема, визначено, як дані мають поділятися на пакети, якими сигналами підтвердження передачі обмінюватимуться приймальний та передавальний пристрої, як будуть виявлятися й оброблятися помилки передавання.
Розроблено також мережні стандарти, у яких визначено вимоги до обладнання та програмного забезпечення мережі.
Зазначені протоколи і стандарти створюють та затверджують відповідні міжнародні організації.
Протоколи можна поділити на три рівні : низького рівня, середнього рівня, для перенаправлення файлів.
В будь-якій ЛОМ мережеві адаптери здійснюють передачу і прийом повідомлень за допомогою кабелів , і тільки наявність певних протоколів обміну перетворює комп’ютери в ту чи іншу ЛОМ.
На самому низькому рівні комп’ютери і мережі обмінюються інформацією один з одним пакетами повідомлень. Ці пакети становлять фундамент на якому базується робота ЛОМ.
Пакети можуть нести довільну інформацію:
· початок сеансу обміну даними;
· передача даних;
· підтвердження прийому пакета даних;
· передача повідомлення всім адаптерам;
· кінець сеанса роботи.
В різних мережах пакети визначаються по-різному, але наступні елементи є загальними для всіх:
· унікальна адреса відправника;
· унікальна адреса отримувача;
· ознака, що визначає вмістиме пакета;
· дані або повідомлення;
· контрольна сума для визначення помилок при передачі.
Зв’язок між комп’ютерами ЛОМ здійснюється за двома основними принципами: визначення колізій (зіткнень) і передача маркера.
Маркер - дуже коротке повідомлення, яке є ознакою того, що мережа вільна.
Прикладами системи на базі принципу визначення колізій і передачі маркера є, відповідно, системи Ethernеt i Toren Ring.
Розглянемо формат пакета Ethernеt.
На малюнку показано розміщення і визначення полів пакету в системі Ethernеt.
|
Приамбула |
Призначення |
Джерело |
Тип |
Дані |
Контрольна сума |
Приамбула. Це поле довжиною 8 байт, яке використовується для синхронізації пакету. Воно звжди містить код 10101010 в перших 7-ми байтах і 10101011 в останньому.
Призначення. Це поле довжиною 6 байт, яке містить адресу вузла ЛОМ, куди надсилається повідомлення. Старший (лівий) біт в першому байті має спеціальне призначення. Якщо він дорівнює нулю, то це є унікальна фізична адреса. Перші три байти задають адресу групи, а наступні 3 - задають адресу в групі. Якщо ж біт дорівнює 1, то останні байти визначають станції призначення.
Джерело. Це поле має має 6 байт і визначає адресу вузла відправника. Старший байт завжди дорівнює нулю.
Тип. Має 2 байта і ідентифікує тип протокола більш високого рівня.
Дані. Воно може мати довжину від 46 до 1500 байт і містить повідомлення.
Контрольна сума. Поле довжиною 4 байта, яке містить залишок зайвої циклічної суми.
Розглянутий протокол працює на низькому рівні. Даний протокол передає дані між комп”ютерами, але не знає нічого про файл-сервер і перенаправлення файлів. Ці протоколи не мають засобів для забезпечення вірної послідовності прийому-передачі даних а також засобів для ідентифікації прикладних програм, що потребують дані.
Протоколи середнього рівня NetBIOS, IPX/SPX, TCP/IP більше відповідають транспортному рівню. Ці протоколи дозволяють комп”ютерам в ЛОМ легко обмінюватись даними.
Протоколи високого рівня призначені для виконання функцій перенаправлення файлів, використовують протоколи середнього рівня, для передачі пакетів повідомлень між РС і файловим сервером.
Незалежно від внутрішньої конструкції кожного окремого протоколу, всі вони мають певні спільні функції і властивості:
Ініціалізація зв’язку. Кожен протокол має засоби для ідентифікації РС по імені, номеру або двох атрибутах. Ця схема є доступною для всіх рівнів передачі інформації. Обмін інформацією між певними вузлами активізується після визначення вузла-адреси (як правило- файлового серверу робочої станції, що ініціює діалог. Ініціююча станція також встановлює один із двох типів діалогу: датаграму і сеанс.
Відправка і отримання даних. Кожен протокол надає засоби для відправки і отримання повідомлень робочими станціями адресата і джерела. Протокол накладає певні обмеження на довжину повідомлень. Крім того, він надає учасника діалогу сеансового типу засоби для визначення статусу діалогу.
Завершення обміну. Протокол надає засоби для коректного завершення діалогу (4, С.123).
Як вже повідомлялось, існує два типи міжкомп'ютерного обміну даними - датаграми та сеанси.
Датаграма - це повідомлення, яке не потребує підтвердження про прийом від приймаючої сторони. Якщо таке підтвердження необхідно, то адресат повинен сам послати спеціальне повідомлення. Для здійснення обміну цим способом приймаюча і передаюча сторони повинні дотримуватись певного протоколу. Кожна датаграма є окремим повідомленням і при наявності декількох датаграм в ЛОМ порядок їх доставки не гарантується. В деяких випадках максимальна довжина датаграм набагато менша, ніж довжина повідомлень в сеансах. Проте, в більшості випадків швидкість передачі датаграм набагато більша ніж швидкість передачі повідомлень у сеансах.
На противагу датаграмам, в сеансі передбачається створення логічного зв’язку для обміну повідомленнями між РС і гарантується отримання повідомлень. В той час, коли датаграми можуть передаватись в будь-який період часу, в сеансах для передачі повідомлень спочатку необхідно виконати деяку підготовчу роботу:сеанс необхідно спочатку встановити, після цього йде передача даних, і після закінчення обміну сеанс необхідно закрити.
