Контрольная работа: Будова і монтаж електропроводок
Проводка на роликах. Проводку на роликах використовують переважно в існуючих будівлях, а також для споруджуваних невеликих житлових будинків. У нових великих культурно-побутових, адміністративних будівлях проводку на роликах не використовують.
Для відкритих проводок на роликах при монтуванні освітлювальних і силових мереж використовують проводи марок АПВ і АПР.
При паралельному прокладанні на роликах декількох проводів використовують стальні планки і скоби. Планки прикріплюють одним або двома шурупами: на дерев'яних основах — вкручують в нього, на цегляних і бетонних — за допомогою дюбелів або приклеюванням.
Відстань між роликами в ряді не повинна перевищувати 80 см, а між сусідніми проводами — не менше 35 мм. Висота прокладання над підлогою не менше 2,5 м. Від стелі та від суміжної стіни ролики кріплять на відстані, що дорівнює 1,5 — 2-кратній висоті ролика.
Проводка на ізоляторах. Для проводок на ізоляторах використовують проводи тих же марок, що і для проводки на роликах або кліпсах, тобто АПВ і АР.
Ізолятори встановлюють на гаках, штирях і якорях за допомогою пенькового волокна, просоченого оліфою з тертим суриком. Для кріплення гаків і якорів з насадженими на них ізоляторами в дерев'яних конструкціях попередньо просвердлюють у місці їх установлення отвори діаметром на 5—6 мм меншим діаметра нарізки хвостової частини якоря чи гака. Гак і якір повинні бути вкручені в дерево всією своєю хвостовою частиною. Ізолятори, закріплені на штирях, монтують на скобах. Отвори для скоб вирубують у вигляді квадратних гнізд зі стороною квадрата, що дорівнює подвійній ширині лапи скоби, а глибина гнізда повинна дорівнювати 1/3 довжини лапи, але бути не меншою 50 мм. Для закріплення кріпильних деталей використовують розчин, який складається з однієї частини цементу, що розширюється при затвердінні, і двох частин піску. Для прискорення схоплення до розчину додають рідке скло із розрахунку 1 л на відро розчину. На проміжних ізоляторах провід прив'язують на шийках або головках, на кутових — тільки на шийках. Перед змащуванням хвостові частини гаків, якорів і лапи скоб очищають від бруду і мастила, а отвори — від сміття, і змочують водою. Вставлені в отвори гаки, якорі та скоби забивають цементним розчином.
Монтаж проводів починають з розкладання заготовленої проводки вздовж траси так, щоб відгалуження до світильників, вимикачів і штепсельних розеток розмістилися на ізоляторах. Далі встановлюють проводи на ізолятори, закріплюють на початку ділянки проводки і, натягнувши вручну або поліспастом, кріплять їх до головок і шийок ізоляторів оцинкованим дротом 0,8—1 мм, попередньо намотавши на проводи два-три шари ізоляційної стрічки, (щоб запобігти пошкодженню їх ізоляції в'язальним дротом). На прямих ділянках проводки проводи кріплять на шийках або головках ізоляторів , а на поворотах і в місцях зміни напрямку проводки — лише на шийках або петлею-заглушкою . При перетинах проводів один з них вміщують в ізоляційну трубку.
3. Відкриті та сховані електропроводки плоскими проводами
Електропроводки плоскими проводами використовують у групових лініях освітлення житлових і громадських будівельна також службових і допоміжних приміщеннях промислових підприємств.
Плоскі проводи марок АПВ, АПН прокладають як схованими під шаром штукатурки або всередині стін та перекриттів (без використання будь-яких захисних оболонок), так і відкритими по поверхнях стін та стель в сухих і вологих, опалювальних і неопалювальних приміщеннях (у тому числі в кухнях, на сходових клітках, підвалах). У санвузлах використовується тільки схована проводка.
Електропроводки плоскими проводами забороняється виконувати при відкритому прокладанні у пожежонебезпечних приміщеннях і на горищах, при відкритому та схованому прокладанні у вибухонебезпечних, особливо сирих приміщеннях та в приміщеннях з хімічно активним середовищем, а також у дитячих і лікувальних закладах, клубах, спортивних спорудах.
При відкритому прокладанні по стінах і стелях слід дотримуватися архітектурних ліній приміщень, прокладаючи провід на відстані не менше 20 мм від карнизів, виступаючих декоративних елементів. У приміщеннях, обклеєних шпалерами, верхній горизонтальний провід прокладають вище від шпалер.
При схованій проводці горизонтально по стінах проводи укладають паралельно до ліній карнизів на відстані 100—200 мм від стелі або 50—100 мм від карниза; спуски до вимикачів, штепсельних розеток або світильників виконують вертикально по виску. В перекриттях (під плитою перекриття, в щілинах, пустотах і т. д.) допустиме прокладання по найкоротшій відстані.
У вологих приміщеннях (кухні, ванн) довжину проводки слід намагатися максимально скоротити, розміщуючи проводку і вимикачі поза цими приміщеннями. При паралельному прокладанні проводів як сховано, так і відкрито, відстань між проводами приймають за 3—5 мм.
При відкритій прокладці провід прикріплюють до опорної площини приклеюванням, цвяхами або скобами. Його прибивають до опорної конструкції по середній лінії розділювальної плівки проводу з відстанню між точками кріплення 120—200 мм з діаметром цвяха від 1,4 до 3 мм.
За схованого прокладання плоских проводів кріплення цвяхами не допускається, воно здійснюється "приморожуванням" проводу алебастровим розчином в кількох місцях по довжині траси.
Згинаючи сховано прокладений провід, в місці згину на довжині 40—60 мм вирізують роздільну плівку, стежачи за тим, щоб не пошкодити ізоляцію жил, одну жилу згинають під потрібним кутом, а іншу — відводять всередину кута і згинають, не допускаючи доторкання жил між собою. При відкритому прокладанні допускається зближення жил, тому під час згинання проводу досить плівку розрізати в місці згину, щоб полегшити згинання.
Прокладати плоскі проводи пакетами або пучками заборонено.
Проходи відкрито прокладених проводів через стіни, перегородки та перекриття виконують в Гумових напівтвердих трубах з окінцьованими на їх виході фарфоровими або пластмасовими втулками. Виходи сховано прокладених проводів на поверхню стін окінцьовують фарфоровими або пластмасовими втулками чи воронками. Використовуючи трижильні проводи для спусків до вимикачів в освітлювальних мережах у різні фази, включають жили, розділені між собою роздільною плівкою.
З'єднання і розгалуження плоских проводів, що прокладають сховано, виконують у розгалужувальних коробках і в коробках вимикачів, штепсельних розеток і світильників за допомогою з'єднання і розгалуження плоских проводів, що прокладають сховано, виконують у розгалужувальних коробках і в коробках вимикачів, штепсельних розеток і світильників за допомогою затискачів.
Для схованої прокладки використовують пластмасові або металеві розгалужувальні коробки і коробки для встановлення вимикачів і штепсельних розеток, вставляючи їх в стіну або перекриття. Внутрішню поверхню металевих коробок покривають ізоляційним лаком або обкладають електро-картоном; у місцях вводу в них проводів установлюють втулки з ізоляційного матеріалу.
Приєднуючи кінці проводів до затискачів вимикачів, щитків і т. д., розділювальну плівку слід вирізувати лише на ділянці, необхідній для виконання підключення. В місцях з'єднання проводів та приєднання їх до світильників і вимикачів залишають запас проводу не менше 50 см.
Під час стендової заготовки електропроводок на місці монтажу виконують роботи тільки по укладанню та кріпленню проводів, установці і кріпленню коробок, штепсельних розеток та інших установочних виробів.
4. Тросові електропроводки
Тросовими електропроводками називаються відкриті електропроводки, виконані спеціальними тросовими проводами або ізольованими та захищеними проводами і кабелями, прикріпленими до стального троса.
Тросову проводку використовують у приміщеннях промислових підприємств зі складною конструкцією будівельної частини, де через наявність великої кількості різних трубопроводів, колон, ферм і балок важко виконати проводку іншого типу.
Тросові електропроводки монтують з найбільшим ступенем індустріалізації в дві стадії. Це найдешевші електропроводки і вони мають обмежене число кріплень на одиницю довжини. Тросові електропроводки монтують у приміщеннях з будь-яким середовищем, обираючи проводи і кабелі для цього середовища.
Залежно від умов прокладання, кріплення ліній і місць встановлення світильників використовують три варіанти попереднього заготовлення тросових проводок:
1) заготовляють на всю проектну довжину лінії несучий трос із закріпленими на ньому проводами і кабелями або тросовими проводами з натяжним пристроєм, кінцевими петлями, відгалужувальними коробками та приєднаною освітлювальною арматурою (без скла);
2)виконують те ж саме, крім приєднання освітлювальної арматури;
3)те ж саме, що й у першому варіанті, але постачається секціями з подальшим з'єднанням секцій на об'єкті монтажу.
Для влаштування тросових проводок використовують спеціальні проводи з гумовою та полівінілхлоридною ізоляцією і з несучим тросом (APT, АВТ, АВТВ) чи з підсиленим несучим тросом АВТВУ). Крім звичайних, застосовують також ізольовані проводи АПР (ПР), АПВ (ПВ) або легкі неброньовані кабелі АВРГ (ВРГ), АВВГ (ВВГ), АНРГ (НРГ), з трьома — чотирма струмопровідними жилами перерізом до 16 мм2.
Тросову проводку заготовляють в МЕЗ індустріальними методами. В майстерні відрізок троса або дроту відповідної довжини натягують між двома опорами на висоті 1—1,5 м від підлоги. На закріпленому таким чином тросі підвішують проводи, монтують освітлювальну арматуру і приєднують розгалуження від лінії до затискачів світильників. На одному кінці троса закріплюють гак, а на іншому — гак з натяжною гайкою, необхідний для регулювання натягу троса при закріпленні його в цеху. Заготовлену в майстерні лінію тросової проводки змотують в бухту і транспортують на місце монтажу. За допомогою блоків і напрямляючих її піднімають уверх і закріпляють. Перед установленням на проектну висоту встановлюють кінцеві та проміжні деталі й підвіски для кріплення несучого троса, підтримуючих конструкцій і кронштейнів для світильників та інших апаратів. Потім піднімають електропроводку на проектне місце, закріплюють трос одним кінцем за анкерну конструкцію, з'єднують його з проміжними підвісками, попередньо натягують і насаджують на другий анкерний гак. Натягування виконують вручну при прогонах до 15 м, а при більших прогонах — лебідкою. Після цього остаточно натягують несучий трос і всі металеві деталі лінії та приєднують лінію до джерела живлення (рис. 3.8.). Натягнений до встановленої стрілки провисання несучий трос остаточно закріплюють на всіх проміжних точках до підвісок і розтяжок. Стріла провисання повинна становити 100—150 мм для прогону 6 м і 200—250 мм для прогону 12 м.
