Реферат: Міжнародний ринок туристичних послуг України
Туроператорська діяльність - це діяльність по формуванню, просуванню і реалізації туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем (туроператором).
Турагентська діяльність - діяльність по просуванню і реалізації туристичного продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичним особа або індивідуальним підприємцем (турагентом).
Взаємовідносини між туроператором і туристом частіше за все будуються на основі агентського договору про надання першим другому права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором.
Саме тому при організації турів туристичні фірми співробітничають зі страховими компаніями. Страховий внесок входить у вартість путівки. Його величина залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, які засновуються на:
- умовах посольств, які можуть визначити мінімальну величину страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США;
- терміні поїздки;
- кількості чоловік в групі (можливі знижки від 5 до 20%);
- віці (старше за 60 років страхова сума може бути збільшена в два рази).
На сьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування туристів.
1) Компенсаційна.
Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат і відшкодування їх лише після повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, оскільки змушує туриста мати при собі значний грошовий запас на цей випадок.
Програма страхування багажу.
Сума страхового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленні документів, підтверджуючих, що багаж був загублений або пошкоджений під час зберігання або транспортування. Це найбільш поширений вигляд страхування, так як тариф страхування багажу складає біля 50 центів в день.
2) Сервісна.
Страхування медичних витрат.
Юридичний і інформаційний асістанс - забезпечення правової підтримки мандрівникам у разі адміністративних або цивільних порушень, а також гарантія отримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути.
Страхування від нещасного випадку.
Програма страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну третіх осіб, нанесених туристом внаслідок “ненавмисних дій".
Страховий поліс - обов'язковий документ при турпоїздці. Більшість країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.
Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування у страховому випадку, обов'язково містить номер телефону фірми-партнера, по якому можна звернеться за допомогою, інформацію про страхувальника, страхувальника, умови, вартість страховки і звільнення від (відповідальність) зобов'язань компанії у разі війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічних захворювань і т.д.
Туристична фірма пересилає постачальнику запит і гарантійний лист з термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобів пересування, приймаючої фірми, кількістю туристів поіменно з вказівкою номера паспорта і віку.
Подібним образом оформляються і візи.
Існує декілька видів віз в залежності від цілей поїздки - туристичні, візи по приватному запрошенню, візи по діловому запрошенню.
Оформлення віз по приватних і ділових запрошеннях здійснюється в консульстві країни. Випадки відмови у візі становлять 5 - 7% від кількості всіх звертаючихся, причому відмова може бути переглянена. Консульський збір за даний вид послуг становить 10-60 доларів США.
Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику зарубіжної фірми на певну кількість туристів зі списком, заявленим раніше туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї групи або призначена для окремих туристів.
При розробці програм враховується не стільки вартість, скільки складність процедури оформлення.
Все описане характерне передусім для Сполучених Штатів Америки і Західної Європи, де до дозволу на в'їзд відносяться дуже суворо.
14 червня 1985 року в Люксембургськом місті Шенген державами Бенілюксу, Францією і Німеччиною була підписана угода про майбутнє поступове скасування паспортного контролю на своїх внутрішніх кордонах.
У червні 1991 року до Шенгенському угоди приєдналися Іспанія і Португалія, і був складений список країн, які обов'язково повинні мати відкритий візовий режим. 17 грудня 1992 року був затверджений список з 120 країн, громадяни яких для перетину кордонів повинні мати візу єдиного зразка (до них відноситься і Україна), був прийнятий бланк єдиної візи і 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про набирання чинності Шенгенських угод з 26 березня 1995 року. У 1997 році до Шенгенському угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часу українські туристи, що виїжджають в одну з цих держав на термін менш трьох місяців, отримують Шенгенськую візу, при більш тривалому перебуванні в країні призначення діють національні візи.
З одного боку, пересування по території семи європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручне, але, з іншого боку, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається питання про видачу дозволу на виїзд. Це пов'язано з тим, що посольства цих держав посилають один одному запити на того, який звернувся.
Існують також держави, в яких оформлення на в'їзд здійснюється безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Об'єднані Арабські Емірати і Туреччина.
Безвізовий в'їзд по запрошенню без оформлення закордонного паспорта дозволений в країни Східної Європи, Монголію, Кубу.
Українські громадяни мають право на в'їзд без оформлення віз в Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр і інш. країни.
При оформленні документів в обов’язки турфірмы входить інформування туристів про вимоги прикордонних і митних служб.
Система взаємовідносин між основними суб'єктами операцій міжнародного туризму юридичний оформляється різними договорами (контрактами).
Договір між туристичною фірмою і туристом, як правило, містить наступні типові умови:
- предмет договору (придбання туристом прав(гарантій) на тура, оформлених у вигляді путівки);
- вартість послуг фірми і форма їх оплати (готівка або переказ грошей на розрахунковий рахунок фірми);
- обов'язки туристичної фірми (по наданню туристичного продукту в повному об'ємі і якісно; по медичному страхуванню туристів; по оформленню для них посольських віз);
- відповідальність і звільнення від відповідальності сторін (у випадках форс - мажорних обставин, зміни якості послуг, що надаються, термінів їх надання, відмови сторін від тура);
- обов'язку туриста (по оплаті, наданні необхідних документів для оформлення віз і т.п.).
У договорі з клієнтом доцільно відобразити наступні відомості: дату укладення договору, терміни надання послуг, вигляд транспорту до місця відпочинку і зворотно, клас готелю, його найменування і місце розташування.
Договір між туроператором і турагентом в залежності від змісту відносин між турфірмами може бути декількох видів.
Агентські згоди передбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продаж окремих видів послуг і інклюзив-турів від імені і за рахунок туроператора. У договорі звичайно містяться чіткі інструкції по виконанню покладених задач, територіальне обмеження сфери дії, встановлюються права і обов'язки сторін, а також порядок виплат комісійних винагород. Об'єм і характер вимог до агента неоднаковий і залежить від конкретних умов, існуючих на національних ринках.
У угоду може бути внесена обмовка, що зобов'язує агента не вступати у ділові відносини з іншими фірмами, а також обмовка про монопольне право продажу окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності, з одного боку, дає можливість працювати, не маючи великих витрат на рекламу, маркетинг, організацію турів і отримуючи комісійні, але, з іншого боку, не дає можливості істотного розширення і отримання великих прибутків. Крім того, агент часто дуже залежить від туроператора і по суті справи позбавлений самостійності.
Саме тому часто туристичні фірми придбають путівки як готову продукцію, сформовану іншою компанією, і надалі продають її дорожче. У обов'язку продавця входить бронювання місць в готелі, оформлення необхідних для поїздки документів, забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем і інформування покупця про можливі зміни, а покупець здійснює набір, комплектацію і відправку туристів, забезпечує надання їх списків в трьох примірниках для оформлення документів і бронювання місць на транспорті і готелі, інформує туристів про вартість і порядок розрахунків.
У разі не виконання зобов'язшкодань і не дотримання термінів перекладу вартості обслуговування або не надання анкет і списків громадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відовує збитки.
Висновок.
Отже я розглянув становище міжнародного ринку туристичних послуг на сьогодняшний день. Хочу сказати, що Україні потрібно змінити свій напрямок в цій галузі і почати займатися залученням туристів не тільки з країн колишнього СРСР, а й з Західної Європи і інших частин світу. Для цього в нас є всі природні умови – з узбережжям Криму може порівнятись тільки французька рів’єра, а Карпати – непогане місце для лижного курорту. Але прибутку не буває без початкових витрат– нам треба поставити на набагато більш якісний рівень систему обслуговування туристів, і тоді, я впевнений, Україна теж стане туристичною державою.
Список літератури
1) Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. М.: Прогресс 1992
2) Бабышев Л. Туризм как отрасль итальянской экономики. МЭиМО. 1995 № 12
3) Балабанов И.Т. Валютные операции М.: Финансы и Статистика, 1993. 200 с.
4) Герчіков І. Маркетинг і міжнародна комерційна справа М., Київ, 1990 503 з.
5) Добрецов А. Экспорт услуг и международный туризм. Экономика и жизнь. 1995 №42.
6) Сироткин С.П. Экономическая теория. - СПб, 1997.
