Реферат: Поняття та структура світового ринку
На частку країн ОЕСР припадає 55% світового товарообігу продовольчих товарів при населенні, яке становить 18% від населення планети. Країни, що розвиваються концентрують більше половини світового населення, а частка їх у світовій торгівлі становить 30%. Тільки 15% світового товарообігу продовольчих товарів належить східноєвропейським країнам та СНД.
Кон’юнктура світового ринку продовольчими товарами залежить від ряду факторів національного та міжнародного характеру. Нерівномірність розвитку та особливості міжнародного поділу праці у виробництві продовольства історично зумовлені;
1) розбіжностями географічного положення території країн, їх агроресурсним потенціалом;
2) кількістю населення;
3) кваліфікацією трудових ресурсів;
4) соціально-економічними факторами виробництва та торгівлі продовольчими товарами.
На початку 90-х років у країнах ОЕСР сільськогосподарське виробництво складає 2,5% ВВП, у Латинській Америці - 10%, у Східній Азії -22%, Південній Азії - 33%, в Африці - 34%. Число економічно активного населення, зайнятого в сільському господарстві промислове розвинутих країн становить 6%, в країнах, що розвиваються - 60%. Аграрний характер економіки, низький рівень механізації виробництва, експортна спеціалізація на культурах тропічного та субтропічного землеробства зумовлюють залежність країн, що розвиваються від світового ринку продовольства. В більшості цих країн сільськогосподарські товари в загальній структурі товарного експорту коливаються від 50 до 100%. Нестабільність та обмеженість валютних надходжень від експорту тропічних товарів негативно впливає на покупну спроможність аграрних країн Африки, Азії, Америки. Висока зовнішня заборгованість ускладнює оплату імпорту продовольства країн третього світу. Відставання темпів зростання виробництва продовольчих товарів /1-2%/ від швидких темпів збільшення населення /3-4%/ загострює продовольчу проблему країн, що розвиваються, де за оцінками експертів ФАО 00Н, 800 млн. чоловік хронічно недоїдають та голодують.
У промислово-розвинутих країнах високо механізовані інтенсивні системи виробництва продовольства забезпечують високі темпи його розвитку /2-3%/, які випереджують збільшення темпів зростання населення /1%/, що веде до накопичення експортних ресурсів продовольчих товарів, насичення місцевим продовольчих ринків.
Циклічність агропромислового виробництва відбивається на кон’юнктурі світових цін на продовольчі товари, на прибутках фермерів. В умовах надвиробництва продовольчих товарів наприкінці 80-х на початку 90-х років в’ялий попит на них на внутрішніх ринках веде до пошуків зовнішніх ринків збуту, пожвавлення зовнішньої торгівлі, яка розвивається високими темпами /5-7% в рік/. У випадку накопичення надлишків продовольчих товарів використовуються експортні субсидії для стимулювання їх вивозу на світові ринки. Для обмеження доступу імпортних товарів на свої ринки застосовується система протекціонізму - підвищення мита на увіз продукції, введення нетарифних заходів - квотувань увозу, ліцензування, вибіркове оподаткування, мінімальні імпортні ціни, антидемпінгові та компенсаційні засоби, введення санітарних норм, "добровільне обмеження експорту" країнами постачальниками. Субсидіювання експорту часто приводить до зниження цін на світовому ринку, може використовуватись для захоплення сегментів товарних ринків у конкурентній боротьбі.
Для зменшення надлишків продовольчих товарів на внутрішніх ринках і підтримування доходів фермерів країни ОЕСР виплачують грошові субсидії виробникам за скорочення посівів зерна, зменшення .поголів'я тварин, вводять квотування виробництва товарів, здійснюють закупки продукції за гарантованими цінами для державних продовольчих резервів.
Країни, що розвиваються, як правило, не можуть субсидіювати національне виробництво та експорт сільськогосподарських товарів через обмеженість фінансових ресурсів.
СВІТОВИЙ РИНОК ПОСЛУГ
Світовий ринок послуг — це система міжнародних відносин обміну, які існують на основі міжнародного поділу праці та інших форм міжнародних економічних відносин, де основним товарним об'єктом виступають різноманітні види послуг.
Послуга — це продукт праці, створений в результаті угоди, про купівлю-продаж, якому іманентні властивості товару, але у якого відсутня уречевлена форма.
Передумови та умови розвитку світового ринку послуг:
— прискорення розвитку процесу міжнародного поділу праці, який призводить до виникнення нових видів діяльності;
— иауково-технічний прогрес;
— ускладнення виробництва;
— насичення ринків товарами;
— інформаційний бум;
— прискорений розвиток нових видів транспорту;
— нові наукові відкриття;
— нові форми розвитку економічних процесів.
Що стосується структури світового ринку послуг, то її розглядають по-різному. У Міжнародному валютному фонді, наприклад, усі послуги зводять до чотирьох груп:
— фрахт;
— решта транспортних послуг;
— туризм;
— інші послуги.
За іншим, більш детальним підходом, структуру послуг можна подати по-іншому:
— фінансові послуги, до яких відносять: міжнародний лізинг, міжнародний факторинг, міжнародним френчайзинг, міжнародний форфейтинг;
— міжнародний туризм;
— міжнародний ринок професійних послуг;
— міжнародний консалтинг;
— інші послуги.
Міжнародний лізинг.
За останні 15—20 років надзвичайно бурхливо розвивається міжнародний лізинг. Це одна із форм міжнародних послугових відносин, яка має вигляд кредитування експорту й імпорту товарів, що полягає в довгостроковій оренді машин, устаткування, транспортних засобів, будівель виробничого призначення тощо.
Міжнародний лізинг — це складна фінансова операція, при якій спеціальна лізингова фірма (орендонадавач) у відповідності з домовленістю з офіційним орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини, наймає людей і передає на визначений час за встановлену плату орендарю. Отже, лізинг є своєрідним симбіозом кредиту та оренди, при якому споживач бере в оренду необхідний товар чи об'єкт оренди не безпосередньо у виробника, а у спеціальної компанії, котра і займається такою специфічною послугово-креднтною діяльністю. Виграють від цього усі три суб'єкти: виробник, реалізуючи товар, відразу ж отримує гроші; споживач не виплачує повну суму за товар відразу, а тільки здійснює незначні виплати протягом досить тривалого періоду; лізингова компанія, як правило, отримує стабільні значні прибутки від своєї діяльності. Якщо суб'єкти лізингу належать до двох і більше країн, то такий лізинг є міжнародним. Обсяг лізингових операцій світі за рік дорівнює в середньому 300—500 млрд. доларів США.
Загальна цінність міжнародного лізингу полягає в тому, що в такни спосіб споживачеві полегшується доступ до високих технологій, вдається оперативно заміняти старе обладнання на нове, прогресивніше направляти зекономлені кошти на інші цілі, що в кінцевому результаті призводить до оптимального розвитку світової економіки.
Міжнародний факторинг.
У світі спостерігається тенденція до чіткого виділення в окремі види діяльності таких ще порівняно недавно суто банківських послуг, як факторинг і форфейтинг.
Міжнародний факторинг — це вид міжнародної послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило, 70-90% платежу уже за 2—3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків.
Іншими словами, суть міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірма погоджується звільнити експортера від фінансового тягаря експортної угоди, особливо від очікування платежу від закордонних покупців, для того, щоб експортер зміг зосередитися на своїй безпосередній діяльності: виробництво, продаж і маркетинг товарів.
Міжнародним форфейтинг.
Якщо факторинг функціонує у сфері короткотермінових кредитів, то форфейтингова стихія — це середньострокові кредити (до 7 років).
Міжнародний форфейтннг є таким видом послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому експортер продає форфейтеру (форфейтинговій компанії) без права регресу боргове зобов'язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем.
Аваль — це письмове фінансове поручительство, тобто це форма гарантії банку, фірми або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових можливостей володаря обігового кредитно-грошового документу, на якому зазначене таке поручительство.
Отже, суть міжнародного форфейтингу полягає в тому, що зобов'язання імпортера-боржника, термін виконання якого ще не настав, може бути експортером-кредитором перетворене у валютне надходження шляхом продажу цього зобов'язання форфейтеру, котрий погоджується його купити па беззворотній основі тільки при умові наявності гарантії з боку якоїсь відомої фінансової установи у країні імпортера.
Надзвичайно ефективним міжнародний форфейтинг є при експорті засобів виробництва, коли договір купівлі-продажу може передбачати сплату купівельної ціни частинами протягом 2—5 років.
Міжнародний френчайзинг.
Міжнародний френчайзинг — це система міжнародних послуговнх відносин, що виникають з приводу надання дозволу відомою великою фірмою однієї країни бізнесмену чи фірмі (як правило, малому підприємству) іншої країни на використання її торгової марки або на експлуатацію її готового підрозділу. При цьому фірма, котра віддає право на користування своїм підрозділом або іменем, називається френчайзером, а мале підприємство чи бізнесмен, що придбав дозвіл на таке користування, має назву френчайзі. І нарешті сам дозвіл, що виступає об'єктом купівлі-продажу, зветься френчайзою.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9