Реферат: Контрольна з зовнішньоекономічної діяльності2
Договір франчайзингу є консенсуальним, вступаючи в силу з моменту підписання його обома сторонами, що досягли згоди з усіх істотним умов договору.
20. Умови міжнародної орендної угоди і обов’язки сторін.
Оренда - майнове наймання; договір, по якому власник (орендодавець) передає орендарю в термінове володіння і користування майно (орендовані активи), необхідне для самостійного ведення господарської діяльності за відповідну (орендну) плату.
Договором про оренду може бути передбачена можливість викупу орендованого майна.
Міжнародні орендні операції - надання в оренду майна, що перетинає границю країни орендодавця. У залежності від їхньої тривалості розрізняють довгострокову оренду - з наданням товарів в оренду на термін від 3 до 5 років, а по деяких видах устаткування - до 15-20 років, що одержала назву лізинг; середньострокову - здачу, що припускає оренду товарів на термін від 1 року до 3 років, називану хайринг; і короткострокову - тривалістю від декількох годин до одного року, іменовану рентинг.
Практично всі зовнішньоекономічні операції зв'язані з валютними операціями. Валютні операції - це будь-які операції, пов'язані з переходом власності й інших прав на валюту і валютні цінності. До таких операцій відносяться здійснювані юридичними і фізичними особами угоди по купівлі-продажу іноземної валюти, проведення міжнародних розрахунків по торгових і неторгових операціях, надання кредитів в іноземній валюті й ін.
У міжнародній практиці широко поширені орендні операції - одержання чи здавання в оренду, у тимчасове і виняткове користування на основі орендного договору.
Основним елементом зовнішньоторговельної операції є угода, предметом якої може бути купівля-продаж (постачання) товару, виконання підрядних робіт, оренда, міна, відряджання фахівців, підготовка кадрів і ін.
На етапах підготовки, підписання і виконання контрактів контрагенти укладаються значне число допоміжних договорів з консультаційними фірмами, рекламними агентствами, комерційними посередниками, транспортно-експедиторськими й іншими фірмами, а також здійснюють необхідні операції з митними й іншими організаціями, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки. У зв'язку з укладанням і виконанням одного основного контракту експортери й імпортери укладають більш десятка додаткових договорів.
Зовнішньоторговельна практика виробила структуру й основні змістовні елементи контракту купівлі-продажу. (торговий контракт:)
1. Контракт починається з визначення сторін, тобто з назви фірм або організацій, що є контрагентами.
2. Предмет контракту визначає вид договору і короткий опис товару.
3. Базисні умови постачань визначають поділ між продавцем і покупцем обов'язків, зв'язаних зі здійсненням постачань товарів.
4. Терміни постачання.
5. Кількість товару (у метричних одиницях, штуках, комплектах).
6. Ціна і загальна сума контракту.
7. Умови платежів.
8. Упакування і маркірування.
9. Якість товару.
10. Страхування.
11. Обставини нездоланної сили.
12. Санкції.
13. Арбітражні і судові розгляди.
14. Інші умови контрактів.
По контрактах підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується передати іншій стороні (замовнику) товар і виконати певний комплекс робіт відповідно до індивідуальних вимог замовника. У них передбачається повна відповідальність підрядчика, включаючи здачу виконаної роботи замовнику, фіксуються поетапні терміни виконання робіт, право контролю ходу робіт з боку замовника, можливість застосування змінних цін з урахуванням зміни цін на сировину, матеріали і ставок заробітної плати.
Контрактом на оренду оформляються відносини майнового наймання, при якому орендодавець однієї країни передає орендарю іншої країни майно в тимчасове користування за погоджену плату. У міжнародній торгівлі застосовуються короткострокова оренда - рентинг (транспортні засоби, туристичні й інші товари короткострокового користування); середньострокова - хайринг (транспортні засоби, дорожньо-будівельні і сільськогосподарські машини, різне устаткування); довгострокова - лізинг (конторське, будівельно-монтажне і технологічне устаткування).
У контракті при зустрічній торгівлі основні і зустрічні зобов'язання фіксуються в одному документі. Бартерні контракти передбачають безвалютний, але оцінений обмін товарів (для забезпечення еквівалентного обміну). Контракти з зустрічними закупівлями фіксують зобов'язання продавця закупити у покупця приналежний йому інший товар у рахунок частини вартості імпортованого товару.
Контракти на переробку давальницької сировини передбачають постачання сировини в кількостях, що забезпечують одержання запланованих обсягів продукту його переробки, а також покриваючі витрати на його переробку і транспортування.
Контракти з комплекцією закуповуваного устаткування передбачають комплектацію закуповуваного устаткування вузлами, деталями і частинами вітчизняного виробництва.
Поряд з контрактами договірні відносини контрагентів міжнародних економічних зв'язків у ряді випадків оформляються у вигляді угод. Розрізняють два види угод у зовнішньоекономічній діяльності: ліцензійна угода й агентська угода.
Під ліцензійною угодою розуміється передача права на використання запатентованої промислової власності (винаходу, наукові відкриття, промислові зразки - складова частина інтелектуальної власності) і/або “ноу-хау” і взаємозалежних з ними науково-технічних і інших знань покупцю-ліцензіатові продавцем-ліцензіаром за певну винагороду.
Існує три основних види ліцензійних угод: договір простої ліцензії, договір виняткової ліцензії, договір повної ліцензії.
За договором простої ліцензії ліцензіар дозволяє ліцензіатові на певних умовах використовувати предмет ліцензії, залишаючи за собою право видачі аналогічних ліцензій іншим особам.
За договором виняткової ліцензії ліцензіар надає ліцензіатові виключне право на використання винаходу чи секрету виробництва в межах, обговорених в угоді, і ліцензіар уже не може надавати аналогічні за умовами ліцензії іншим особам (фірмам). Це, однак, не позбавляє ліцензіара права на самостійне використання предмета ліцензії, а також на видачу ліцензії іншим особам (фірмам) на умовах, що не суперечать умовам першої угоди (найчастіше обмежуючі умови відносяться до території використання ліцензії).
Зміст договору повної ліцензії полягає в тому, що ліцензіар уступає ліцензіатові цілком усі права на використання винаходу (секретів виробництва) протягом усього терміну дії договору.
Однією з основних умов ліцензійного договору (угоди) є умова про виплату ліцензійної винагороди. У практиці прийняті дві форми виплати винагороди: паушальний платіж і роялті.
Паушальний платіж являє собою виплату твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди одноразово або в 2-3 прийоми.
Роялті - це ліцензійна винагорода у формі періодичних відрахувань (частки від прибутку або суми продажів продукції, зробленої по ліцензуємій технології). Ця форма використовується в переважній більшості ліцензійних угод. Зустрічається комбінування цих форм виплати винагороди.
Агентська угода, що укладається між сторонами, торкається комерційної частини їхньої діяльності. Письмова форма складання агентської угоди має ту ж структуру, що і контракт, і має таку ж юридичну чинність. Сторона, що доручає виконання робіт, послуг за агентською згодою, іменується Принципалом, а сторона, що приймає на себе обов'язки по виконанню цих робіт, послуг, іменується Агентом. Однією з основних умов агентської угоди є умова про виплату Принципалом комісійної винагороди Агенту.
У контрактах, як правило, обмовляється конкретний пакет комерційних документів, необхідний для успішної реалізації зовнішньоторговельної операції. У загальному випадку продавець оформляє наступні документи: комерційний лист, пакувальний аркуш, сертифікат про походження товару, транспортні документи, страховий поліс, проспекти товарів. Звичайно продавець представляє ці документи у свій банк для одержання оплати товарів. Однак, процедура передачі документів банку-продавця банку-покупця може призвести до затримки митного чищення в місці призначення. Тому переважніше, щоб продавець відіслав ще один комплект комерційних документів поштою або передав їхньому перевізнику.
Умовно-правовий договір звичайно містить такі положення:
1. Пропозиція по оренді, в якій узгоджуються вимоги до організації орендної угоди та ліміт часу, протягом якого ця угода має бути укладена.
2. Умови оренди. В цей розділ входять основні показники угоди, як ось назва майна, постачальник, ціна продажу, строк дії угоди, умови поставок, платежів, сплата податків, внесків, зборів.
3. Зміст договору, в якому узгоджуються основні принципи оренди (використання устаткування, можливість суборенди тощо).
На практиці перший пункт може виноситись у кінець договору, як роз’яснення до основного тексту, а пункти 2 і 3 можуть об’єднуватися.
4. Умови прийняття договору. Тут зазвичай оговорюється строк дії договору та початок його дії.
5. Умови відмови від договору та його розірвання. В цьому розділі детально розглядаються умови, за яких розірвати договір може орендодавець, орендар, їх дії, якщо договір розірвано через незалежні від них причини, третьою особою. Передбачаються також можливі дії орендодавця і орендаря у випадку незгоди з розірванням договору (штрафні санкції, арбітраж тощо).
6. Права і обов’язки орендаря в ході дії договору. Серед основних прав, які зазвичай передбачаються орендними договорами у відношенні до орендаря, можна перерахувати такі:
а) право висувати вимоги до державних та інших організацій в якості власника майна;
б) право передати використання орендованого майна кінцевому споживачу, якщо він таким не є, а також право суборенди;
в) право вибирати постачальника, незалежно від орендодавця, а також в деяких випадках право вибору страхової організації, способу транспортування, монтажу;
г) право висувати претензії до недоліків орендованого майна;
д) право переважного придбання орендованого майна;
е) право модернізувати орендоване майно (за умови повернення його в попередньому стані або за згодою орендодавця);
ж) право розірвати договір при недотриманні його умов орендодавцем чи іншими сторонами, які беруть участь в договорі, а також приведення орендованого майна до повної непридатності;
з) право продовження орендного договору;
і) право визначення осіб, направлених як представників та покликаних захищати його інтереси.
Можливі також і інші права, детально оговорені в договорах, але для орендодавця, як для особи, що безпосередньо ризикує власним капіталом, значно важливіше узгодити вимоги до орендаря — його обов’язки. Серед них звичайно вказуються такі:
а) виплачувати всі орендні платежі без затримок, вирахувань та утримань, пов’язаних з незалежними від орендодавця факторами;
б) зобов’язання підвищити орендні платежі за орендоване майно у випадку зміни податків, зміни курсу валют, темпів інфляції тощо;
в) зобов’язання відшкодувати орендодавцю всі інші додаткові витрати, пов’язані з проведенням орендної операції;
г) зобов’язання повернути орендоване майно по закінченні строку договору;
д) зобов’язання узгоджувати всі виниклі за договором зміни, пов’язані з орендованим майном (зміна строків поставок, реконструкція майна, суборенда тощо) з орендодавцем;
е) зобов’язання виконати своєчасне прийняття орендованого майна;
ж) зобов’язання спонукати постачальника повернути орендодавцю отримані від нього платежі у випадку відмови орендаря від договору;
з) зобов’язання виконати необхідні роботи по технічному обслуговуванню і ремонту орендованого майна за свій рахунок;
і) зобов’язання повідомити орендодавця про місце розміщення орендованого майна;
к) зобов’язання повідомити про можливе стягнення орендованого майна;
л) зобов’язання внести зміни в орендні платежі у випадку загибелі чи зникнення орендованого майна, а також придбати нове майно замість втраченого;
м) зобов’язання висунути претензії до страхувальників та інших третіх осіб від своєї особи і від особи орендодавця;
н) зобов’язання надати необхідні для поставки орендованого майна офіційні дозволи та ліцензії;
о) зобов’язання забезпечити страхування орендованого майна, включаючи ризик, пов’язаний з транспортуванням.
7. Права і обов’язки орендодавця в ході дії договору. Орендодавець зазвичай оговорює собі такі права:
а) право вимоги всіх зазнаних у зв’язку з здійсненням орендної операції витрат, в т.ч. внесених ним платежів фірмі-постачальнику орендованого майна;
б) право відмовитися від договору у випадку невиконання висунутих ним вимог;
в) право відкласти виконання або відступити від договору, якщо не виконуються договірні вимоги;
г) право передавати третій особі вимоги та інші права, які витікають із договору.
В той же час орендодавець зобов’язаний виконати і ряд абсолютних вимог, без яких укладання орендної угоди збоку орендаря втрачало б сенс. Це:
а) обов’язок після прийняття орендного договору купити майно у постачальника і передати його в оренду орендарю;
б) обов’язок передачі орендарю всієї договірної документації (в т.ч. документації для внесення претензій), а також документації з експлуатації майна, якщо останнє не зроблене постачальником;
в) обов’язок узгоджувати свої дії з постачальником, якщо умови орендної угоди не узгоджені з умовами поставок орендованого майна;
г) обов’язок по обміну нового орендованого майна на місце старого;
д) обов’язок нести відповідальність за недопоставку чи несвоєчасну поставку орендованого майна.
Взагалі, як показує досвід, узгодити в договорах обов’язки значно важливіше, ніж конкретизувати права, оскільки обов’язки одного з учасників є фактичними правами іншого.
8. Умовно-правовий договір зазвичай закінчується загальними положеннями з оформлення договору, правами та повноваженнями осіб, які представляють орендаря і орендодавця, умовами дії договору.
Результативність зовнішньоекономічної діяльності значною мірою залежить від правильного вибору контрагента. Вивчення оперативної і фінансової звітності фірм дає можливість виявити тенденції розвитку їх, визначити їхній економічний і виробничий потенціал, оцінити науково-технічний рівень продукції, що випускається, і конкурентноздатність. Аналіз певних показників діяльності фірми дозволяє визначити її зацікавленість у встановленні ділових відносин, виявити її платоспроможність і кредитоспроможність.
Список літератури
1. Васильев Н.М. Лизинг: организация, нормативно-правовая основа, развитие. — М.: 1997.
2. Довгань В. Франчайзинг путь к расширению бизнеса.- М.: Дело, 1991.
3. Стонер Джеймс А. Ф. Долан Едвін Г. Вступ у бізнес К. Видавництво Європейського факультету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. 2000р.
4. Предпринимательство. Учебник М.: «Дело». 1999р.
5. Цивільне право України. Підручник. Книга перша. К.: «Юринком Інтер». 2000р.
6. Журнал Предпринимательство, хозяйство и право И. Килимник «Договор франчайзинга: анализ содержания» №9 вересень 2000р.
7. Журнал Галицькі контракти Андрій Миронюк, Олена Мозгова Франчайзинг: за образом і подобою №24, червень 1999р.
