Реферат: Экономический анализ

Дина­мічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і та­рифів.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які да­ють змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншо­го економічного явища. Ряди динаміки можуть бути по­будовані за абсолютними, відносними або середніми вели­чинами. Прикладом рядів можуть служити такі дані фінан­сово-господарської діяльності промислового підприємства за період 1993—1999 рр. (табл. 1).

Таблиця 1.

Вже просте прочитання й осмислення даних, представ­лених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо витримується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перера­хування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів Динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.

Групування — це прийом аналізу, який полягає у фор­муванні з масиву даних, що аналізуються, класифікацій­них груп за ознаками, істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування ма­сиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналі­зу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показ­ників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об’єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групуван­ня набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітич­них таблиць жодна більш-менш складна аналітична зада­ча не може бути розв’язана раціонально.

Балансовий метод аналізу — це відображення й аналіз кількох (найчастіше — двох) груп взаємопов’язаних і взаємоврівноважених економічних показників. У формі балан­су підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стан своїх фінансових ре­сурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); велике аналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо. Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурса­ми (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов’язаних показ­ників. Наприклад, при складанні фінансового плану підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується можливість одержання прибутку та інших джерел фінан­сових ресурсів виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (в тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Особливістю об’єктів фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предмет­ними з точки зору можливості вжиття певних конкрет­них заходів для підвищення ефективності роботи підприєм­ства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінце­вий результат аналізу певних факторів як таких, що зу­мовлюють цей результат. Тому задача виключення впли­ву одних факторів на аналізований об’єкт з метою визна­чення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона має назву елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається вели­чина впливу кожного з них на кінцевий результат.

Якщо зв’язок між аналізованим об’єктом і факторами, що його визначають, представлений функціонально, тобто через модель (формулу), в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

•     індексний метод;

•     метод ланцюгових підстановок;

•     метод різниць.

Індексний метод аналізу застосовується для вивчення у динаміці економічних явищ, які формуються під впли­вом кількох факторів, кожен з яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об’єкта аналізу даним ме­тодом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що у кожного підприємства (промислового, торго­вельного) обсяг продажу окремих товарів з року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси   обся­гу реалізації (продажу) товарів характеризують динаміку за­гальної виручки від реалізації, але не відповідають на за­питання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисель­ника і знаменника даної функції входять незіставні вели­чини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізо­вані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окре­мо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якіс­ного) на кінцевий результат — виручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв’язати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів. Агрегатні індек­си — це загальні індекси, у яких з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбуваєть­ся фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатних індексів для загаль­ного індексу обсягу реалізації продукції

I=åg1p1 / åg0 p0    мають такий вигляд:

а) агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації про­дукції

Iоп =åg1p0 / åg0 p0  ;              (1)

б) агрегатний індекс цін на продукцію підприємства

Iц =åg1p1 / åg1 p0   ;           (2)

Для побудови індексів Iоп і Іц  використовується правило побудови агрегатних індексів, яке обґрунтовується у за­гальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні ба­зового періоду, кількісні елементи — на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного ін­дексу показує: який відокремлений вплив на загальний результат справив той чи інший фактор.

Застосування індексного методу виявлення впливу фак­торів на результатний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фак­тори у мультиплікативних моделях типу у = аb. Застосу­вання цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універ­сальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомо­гою цього методу, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв’язок фак­торів і результатного показника, можна визначити від­окремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і пере­вірити одержані результати аналізу шляхом балансуван­ня факторів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5