Курсовая работа: Діагностика захворювання коня із синдромом колік
Товста кишка включає в себе три кишки: сліпу, ободову та пряму. У цих кишках закінчується всмоктування поживних речовин, розщеплюється клітковина і формуються калові маси.
Анальний канал – пристосований для затримання та виділення калових мас. Має два сфінктери – внутрішній і зовнішній. [1]
Травну систему досліджую основними методами(опитування, розпитування, огляд, спостереження, пальпація, перкусія, аускультація, обнюхування) і додатковими(зондування,дослідження вмісту шлунка) за такою схемою:
1. Анамнез.
2. Оцінка апетиту, прийому корму і пиття, жування та ковтання.
3. Відрижка та блювання.
4. Дослідження ротової порожнини, глотки й стравоходу.
5.Дослідження черева.
6. Дослідження шлунку.
7. Дослідження кишечника.
8. Дослідження акту дефекації і калу.
9. Ректальне дослідження.
10. Дослідження печінки.
11. Спеціальні методи дослідження.
Анамнез. Годівля тварини незадовільна, це переважно концентровані корми. Моціон недостатній для тварини даного виду. Черево збільшене в об’ємі, тварина виявляє занепокоєння, дивиться в бік черева, качається на землі. Інколи відригує.
Апетит і спрага. Тварина відмовляється від їжі(мал.8). Відмічено зменшення спраги.
Відрижка та блювання. Не спостерігаються.
Ротова порожнина. Рот закритий, проте нижня губа розслаблена, слинотеча не відмічена(мал.6). Губи без ушкоджень. Ротова порожнина волога, слизова гіперемічна, без висипань, цілісна. Язик вологий, цілий, без нашарувань, нормального розміру. Зуби у задовільному стані. Запах із рота природній.
Глотка та стравохід. Положення шиїта голови невимушене, тварина вільно обертає головою, та рухає шиєю. Пальпацією припухань та сторонніх тіл виявлено не було.
Черево. Збільшене в об’ємі, голодні ямки та здухвини випинають.
Шлунок. Тварина приймає неприродні положення, черево збільшене в об’ємі, тонус міжреберних м’язів підвищений, на задньому схилі холки відмічена підвищена чутливість(мал.9). Зондуванням отримано вміст шлунку.(додаток 2)
Кишечник. Тварина приймає неприродні пози, черево збільшене в об’ємі, консистенція вмісту м’яка, кишечник наповнений. Аускультацією виявлено добре чутні «бурчання», «муркотіння».
Ректальне дослідження. Тонус сфінктера ануса підвищений, пряма кишка порожня. Виявлено рівномірне переповнення газами усіх петель кишок,що
заважає внутрішній пальпації інших органів.
Акт дефекації. Дефекація відсутня.
Печінка. Не збільшена. Показники крові та сечі у нормі.
Аналіз виявлених змін: Дослідивши систему травлення тварини виявлено що за анамнезом тварина має передумови для порушення діяльності травної системи, особливо враховуючі вразливість її у даного виду тварин. Відмічається відсутність апетиту та спраги, відвисання нижньої губи; збільшення черева в об’ємі, болючість заднього схилу холки, підвищений тонус міжреберних. Крім цього ректальним дослідженням виявлено переповнення кишечнику газами.
2.2.4 Сечова система - Systema urinarium
Нирки – це основні видільні органи. Утворюючи та виділяючи сечу, вони видаляють з організму воду та розчинені у ній продукти обміну речовин, особливо азотисті, також надлишок мінеральних солей, а також інородці речовини що надійшли ззовні. [10]
Нирки являють собою парний компактний паренхіматозний орган. За формою ліва нагадує дещо сплющений біб, а права – серцеподібна. Ліва нирка розміщується на рівні від 18-го грудного до 3-го поперекового хребця, а права – від 14-15 ребра до 2-го поперекового хребця.
До органів сечовиділення також належать сечоводи, сечовий міхур і сечівник.
Сечовід – парний трубчастий орган, який проводить сечу з нирки в сечовий міхур, - непарний еластичний порожнистий орган, що виконує роль резервуара, в якому накопичується сеча.
Сечівник(уретра) – трубчастий орган який у самців відразу з’єднується із сім’явипорскувальною протокою, утворюючі сечостатевий канал. Починається внутрішнім отвором у шийці сечового міхура, а зовнішнім отвором закінчується на головці статевого члена. Виводить сечу.[1]
При дослідженні сечової системи застосовую основні методи( огляд, спостереження, пальпація) та лабораторні методи.
Досліджую за такою схемою:
1.Анамнез.
2. Дослідження акту сечовиділення.
3. Дослідження нирок.
4. Дослідження сечоводів.
5. Дослідження сечового міхура.
6. Дослідження уретри.
7.Лабораторні дослідження сечі.
Анамнез. Тварина утримується у задовільних умовах. Має постійний доступ до води(автонапувалка). Годують переважно грубими та концентрованими кормами.
Дослідження акту сечовиділення. Поза природна, характерна для виду та статі тварини. Частота сечовиділення та кількість сечі у нормі. Виділення не супроводжувалося болем.
Нирки. Ректальна пальпація не дала результатів через переповненість кишечника газами, що заважало дослідженню. Набряки на кінцівках, в ділянці підгрудка та черева, міжщелепного простору відсутні.
Сечоводи. Ректальне дослідження не дало результатів.
Сечовий міхур. Ректальною пальпацією встановлено що сечовий міхур помірно наповнений, розміщується у тазовій порожнині. Болючість не відмічена.
Дослідження уретри. Порушень прохідності уретри не виявлено. Тварина безперешкодно здійснює акт сечовиділення, пальпацією на ділянці статевого члена новоутворень та каменів не виявлено. Болісна реакція відсутня.
Дослідження сечі. (додаток 3)
Аналіз виявлених змін: дослідивши сечову систему тварини виявила що відхилень немає, усі показники сечі у межах норми.
2.2.5 Нервова система - Systema nervorum
Нервова система є однією з найважливіших інтегрувальних систем в організмі, що зумовлює його єдність і цілісність, а також тісний зв’язок з навколишнім середовищем. Нервова система поділяється на центральну і периферичну. А також соматичну і вегетативну. Центральна нервова система поділяється на спинний мозок, який лежить в хребетному каналі, і головний мозок, розміщений у черепній порожнині. Мозок побудований із сірої та білої мозкової речовини. Сіра мозкова речовина складається з нервових клітин та їх відростків, а біла мозкова речовина – з відростків що утворюють центральні провідні шляхи.
Спинний мозок – має вигляд циліндричного тяжа, дещо сплющеного дорсовентрально. Він поділяється на шийний, грудний та попереково-крижовий відділи.
Головний мозок глибокою поперечною щілиною подяляється на великий мозок і ромбоподібний мозок. Зверху розмішуються дві півкулі великого мозку. [1]
Нейрони (нервові клітини), у функціональному відношенні поділяють на три групи: чутливі, або аферентні; рухові, або еферентні; вставні, або проміжні. Аферентні проводять збудження від рецепторів до ЦНС, еферентні передають збудження від ЦНС до робочих органів, а вставні здійснюють зв’язок між аферентними та еферентними нейронами. [10]
Досліджую нервову систему перш за все розпитуванням, опитуванням, оглядом та спостереженням. Також застосовую пальпацію і перкусію.
План дослідження:
1. Анамнез.
2. Дослідження поведінки тварини.
3. Дослідження черепа та хребта.
4. Дослідження органів чуття.
5. Дослідження поверхневої та глибокої чутливості.
6. Дослідження рухової сфери.
7. Дослідження поверхневих та глибоких рефлексів.
8. Дослідження вегетативного відділу нервової системи.
Анамнез. Тварина не контактувала з хворими тваринами. Травм, укусів не мала. Порушень координації, паралічів та парезів не відмічалося.
Дослідження поведінки. Тварина знаходиться у збудженому стані, приймає вимушені положення.
Дослідження черепа і хребта. Форма, об’єм та розміри черепа відповідають нормі для даної породи коней. Деформації відсутні. Температура така ж як і на сусідніх ділянках тіла. Болючості не відмічено. Кістки цілі, консистенція тверда. Хребет не викривлен, рухомість фізіологічна.
Органи чуття: зір збережений, повіки у нормі, витікання з очей не відмічаються(мал.11), кон’юнктива гіперемічна. Очі чисті, ясні, без ушкоджень; зіниці під впливом світла звужується рівномірно, у затемненні – розширюється. Слух, нюх та смак збережені.
Чутливість, рефлекси. Зміну чутливості не відмічено. Рефлекси збережені.
Рухова сфера. Парези, паралічи, судоми не відмічені. М’язи помірно напружені. Координація рухів збережена.
Вегетативна нервова система. Вегетативна система нормотонічна(за око-серцевим рефлексом).
Аналіз виявлених змін: тварина перебуває у стані збудження.
Інші данні досліджень нервової системи відповідають нормі.
2.2.6 Кровоносна система і кров - Systema haematogenum et haema
Органи гемопоезу виконують кровотворну функцію, та забезпечують імунітет. Вони поділяються на центральні і периферичні. До центральних органів належать червоний кістковий мозок і тимус. У червоному кістковому мозку утворюються еритроцити, моноцити, гранулоцити, В-лімфоцити і попередники Т-лімфоцитів. Периферичні органи кровотворення та імунного захисту становлять селезінка, лімфатичні вузли, гемо лімфатичні вузли та лімфоїдні утвори слизової оболонки глотки, шлунка, кишок, апарату дихання, сечо-статевого апарату і шкіри. В ці органи з течією крові заносяться Т-лімфоцити і В-лімфоцити. У периферичних органах здійснюється також елімінація клітин крові, які завершили свій життєвий цикл.
Тимус – непарний орган, добре розвинений у молодих тварин, з віком значно редукується. Складається з парної шийної та непарної грудної часток. Права і ліва шийні лежать на відповідних поверхнях трахеї. Грудна частка велика, розміщена в грудній порожнині попереду серця.
