Зародження та функціонування спеціальних місій, як особливого виду дипломатичних відносин

Функції спеціальної місії

Функції спеціальної місії визначаються за взаємною згодою між посилаючою державою і приймаючою державою.

Стаття 4

Направлення спеціальної місії у дві або кілька держав

Держава, яка бажає направити одну й ту саму спеціальну місію у дві або кілька держав, повідомляє про це кожну приймаючу державу, коли вона звертається до неї за згодою.

Стаття 5

Направлення спільної спеціальної місії двома або кількома державами

Дві або кілька держав, які бажають направити спільну спеціальну місію в іншу державу, повідомляють про це приймаючу державу, коли вони звертаються до неї за згодою.

Стаття 6

Направлення спеціальних місій двома або кількома державами для розгляду питання, що становить для них спільний інтерес

Дві або кілька держав можуть направити одночасно спеціальну місію в іншу державу за згодою цієї держави, отриманою відповідно до Статті 2, для спільного розгляду, за погодженням між усіма цими державами, питання, що становить для них спільний інтерес.

Стаття 7

Відсутність дипломатичних або консульських зносин

Наявність дипломатичних або консульських відносин не є необхідною для направлення або прийняття спеціальної місії.

Стаття 8

Призначення членів спеціальної місії

З винятками, передбаченими у Статтях 10, 11, 12, посилаюча держава може на свій розсуд призначити членів спеціальної місії, повідомивши попередньо приймаючій державі всю необхідну інформацію про чисельність і склад спеціальної місії і, зокрема, повідомивши про прізвища і посаду осіб, яких вона має намір призначити. Приймаюча держава може не дати своєї згоди на направлення спеціальної місії, чисельність якої вона не вважає розумною через обставини і умови у приймаючій державі та потреби даної місії. Вона може також, не повідомляючи причин своєї відмови, не дати згоди на призначення будь-якої особи як члена спеціальної місії.

Стаття 9

Склад спеціальної місії

(1) Спеціальна місія складається з одного або кількох представників посилаючої держави, з числа яких ця держава може призначити главу місії. До спеціальної місії може також входити дипломатичний, адміністративно-технічний та обслуговуючий персонал.

(2) Коли члени постійного дипломатичного представництва або консульської установи, що знаходиться в приймаючій державі, включаються до складу спеціальної місії, вони зберігають свої привілеї та імунітети як членів дипломатичного представництва або консульської установи, окрім привілеїв та імунітетів, наданих цією Конвенцією.

Стаття 10

Громадянство членів спеціальної місії

(1) Представники посилаючої держави в спеціальній місії і члени її дипломатичного персоналу в принципі мають бути громадянами посилаючої держави.

(2) Громадяни приймаючої держави не можуть призначатися до складу спеціальної місії інакше як за згодою цієї держави, причому ця згода може бути у будь-який час анульована.

(3) Приймаюча держава може обумовити за собою право, передбачене в пункті (2) цієї Статті, щодо громадян третьої держави, які не є одночасно громадянами посилаючої країни.

Стаття 11

Повідомлення

(1) Міністерство закордонних справ або інший орган приймаючої держави, щодо якого є домовленість, повідомляється:

а) про склад спеціальної місії та про будь-які наступні його зміни;

b) про прибуття і остаточне відбуття членів місії та про припинення їх функцій в місії;

с) про прибуття і остаточне відбуття будь-якої особи, що супроводжує члена місії;

d) про найм і звільнення осіб, які проживають у приймаючій державі, як членів місії або як приватного обслуговуючого персоналу;

е) про призначення глави спеціальної місії або, якщо такий не призначений, представника, про якого йдеться в пункті (1) Статті 14, та їх заступників;

f) про місцезнаходження приміщень, що займаються спеціальною місією, та особистих приміщень, що користуються недоторканністю відповідно до Статей 30, 36 і 39, а також про всі дані, необхідні для ідентифікації таких приміщень;

(2) Повідомлення про прибуття і остаточне відбуття мають робитися завчасно, якщо це не є неможливим.

Стаття 12

Особи, оголошені persona non grata або неприйнятними

(1) Приймаюча держава може в будь-який час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити посилаючу державу, що який-небудь представник посилаючої держави в спеціальній місії або який-небудь із членів її дипломатичного персоналу є persona non grata або що будь-який інший член персоналу місії є неприйнятним. У такому випадку посилаюча держава повинна відповідно відкликати дану особу або припинити її функції в місії. Та чи інша особа може бути оголошена persona non grata або неприйнятною до прибуття на територію приймаючої держави.

(2) Якщо посилаюча держава відмовиться виконати або не виконає протягом розумного строку свої зобов'язання, передбачені в пункті (1) цієї Статті, приймаюча держава може відмовитися визнати дану особу членом спеціальної місії.

Стаття 13

Початок функцій спеціальної місії

(1) Функції спеціальної місії розпочинаються з моменту встановлення місією офіційного контакту з міністерством закордонних справ або іншим органом приймаючої держави, щодо якого є домовленість.

(2) Початок здійснення функцій спеціальною місією не залежить ні від представлення її постійним дипломатичним представництвом посилаючої держави, ні від вручення вірчих грамот або повноважень.

Стаття 14

Повноваження діяти від імені спеціальної місії

(1) Глава спеціальної місії або, якщо посилаюча держава такого не призначила, один з представників посилаючої держави, зазначений останньою, уповноважений діяти від імені спеціальної місії і вести листування з приймаючою державою. Приймаюча держава адресує листування, що стосується спеціальної місії, главі місії або, якщо глава місії не призначений, зазначеному вище представнику або безпосередньо, або через постійне дипломатичне представництво.

(2) Однак член спеціальної місії може бути уповноважений посилаючою державою, главою спеціальної місії або, якщо глава місії не призначений, представником, про якого йдеться в пункті (1) цієї Статті, або заступати главу спеціальної місії або вищезазначеного представника, або вчинити конкретні дії від імені місії.

Стаття 15

Орган приймаючої держави, з яким ведуться офіційні справи

Всі офіційні справи з приймаючою державою, доручені спеціальній місії посилаючою державою, ведуться з міністерством закордонних справ або через це міністерство, або з іншим органом приймаючого уряду, щодо якого є домовленість.

Стаття 16

Правила щодо старшинства

(1) Коли дві або кілька спеціальних місій зустрічаються на території приймаючої держави або третьої держави, старшинство місій встановлюється, якщо немає спеціальної угоди, відповідно до алфавітного порядку назв держав, встановленого протоколом держави, на території якої місія перебуває.

(2) Старшинство двох або кількох спеціальних місій, що зустрічаються з нагоди церемоніальної або урочистої події, визначається протоколом приймаючої держави.

(3) Старшинство членів тієї ж спеціальної місії буде таким, як воно повідомлене приймаючій державі або третій державі, на території якої зустрічаються дві або кілька спеціальних місій.

Стаття 17

Місцеперебування спеціальної місії

(1) Місцеперебуванням спеціальної місії є місце, встановлене за згодою між зацікавленими державами.

(2) При відсутності згоди місцеперебуванням спеціальної місії є місце, де розташоване міністерство закордонних справ приймаючої держави.

(3) Якщо спеціальна місія виконує своє функції у різних місцях, зацікавлені держави можуть домовитись про те, щоб ця місія мала кілька місць перебування, з яких вони можуть обрати одне як основне місцеперебування.

Стаття 18

Зустріч спеціальних місій на території третьої держави

(1) Спеціальні місії двох або кількох держав можуть зібратися на території третьої держави лише після отримання прямо висловленої згоди цієї держави, яка зберігає за собою право на її анулювання.

(2) Даючи свою згоду, третя держава може визначити умови, які мають дотримуватися посилаючими державами.

(3) Третя держава здійснює права і бере на себе зобов'язання приймаючої держави по відношенню до посилаючих держав у тій мірі, в якій вона це зазначає, даючи свою згоду.

Стаття 19

Право спеціальної місії користуватися прапором і емблемою посилаючої держави

(1) Спеціальній місії належить право користуватися прапором і емблемою посилаючої держави на приміщеннях, що займаються місією, а також на її транспортних засобах, коли вони використовуються в офіційних цілях.

(2) При здійсненні передбаченого цією Статтею права мають братися до уваги закони, правила і звичаї приймаючої держави.

Стаття 20

Закінчення функцій спеціальної місії

(1) Функції спеціальної місії припиняються, зокрема:

а) за домовленістю зацікавлених держав;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5