Управління розрахунковими операціями підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (на прикладі дочірнього підприємства ТОВ "АНТ" ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр")

p align="left">Очевидним же недоліком авансового платежу для покупця є небезпека того, що експортер не виконає доставку товарів чи вони надійдуть не в належному стані і не відповідно до вимог специфікацій. Роблячи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за якийсь час до надходження товару в його розпорядження. У тому випадку, якщо експортер не виконає своєї частини зобов'язань за контрактом, імпортер зможе застосувати лише юридичний вплив через суд, якщо це виправдає його витрати часу, зусиль і грошей, адже судовий орган може, у тому числі, знаходитися в країні експортера чи в третій країні.

У міжнародній торгівлі широко використовується часткова передплата, при якій друга частина ціни товару оплачується за допомогою іншого методу. Цей варіант одержав поширення незважаючи на те, що стосовно залишку платежу експортер повинний погодитися на один з менш безпечних з його погляду способів платежу.

У випадку оплати після відвантаження відповідно до контракту продавець сплачує вартість товару тільки після того, як буде зроблене відвантаження. За цією схемою експортер повинний послати телеграму чи телекс покупцю, сповіщаючи його про відвантаження, і указати всі подробиці відвантаження. Після цього продавець очікує негайного виконання платежу покупцем. Якщо імпортер не виконає платіж після відвантаження, то експортер усе ще має право власності на товар, оскільки тримає в себе документи на право власності.

Для імпортера даний спосіб трохи безпечніший авансового платежу. Для експортера ж виникає питання про те, що робити на місці призначення з товаром у випадку відмови від оплати, адже товар вже на шляху доставки.

Оплата після одержання товару (торгівля по відкритому рахунку) являє собою продаж у кредит, при якій в експортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своїм боргом у передбачений термін.

Експортер відправляє товар покупцю разом з відвантажувальними документами, отже, він втрачає контроль над товаром, а також своє юридичне право власності на нього. При цьому імпортер, даючи згоду сплатити товари в обговорений термін у майбутньому, може розпоряджатися товарами за своїм розсудом.

На відміну від авансового платежу, оплата після одержання товарів забезпечує експортеру найменший ступінь безпеки, імпортеру ж навпаки - найбільшу ступінь волі.

Даний спосіб розрахунків припускає велику довіру до імпортера, що виникає, як правило, у процесі регулярних ділових відносин між торговими партнерами.

Згідно з «Положенням про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання» [37, c.5] наведені нижче терміни в операціях банківського переказу вживаються в такому значенні:

- бенефіціар - кінцевий отримувач коштів або банківських металів, на рахунок якого зараховуються кошти в іноземній валюті або банківські метали, переказ яких був ініційований за допомогою платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах;

- внутрішньобанківське повідомлення - документ на переказ коштів, складений відокремленим структурним підрозділом банку, що не має статусу юридичної особи (філією банку), на підставі поданих клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, який надсилається до уповноваженого банку та на підставі якого формується повідомлення до іноземного банку про перерахування коштів в іноземній валюті на користь бенефіціара;

- день валютування транскордонного переказу (далі - день валютування) - день, починаючи з якого переказані клієнтом кошти в іноземній валюті переходять у власність бенефіціара, який визначається уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, і узгоджується з ним в договорі про розрахунково-касове обслуговування. До настання дня валютування сума переказу обліковується в уповноваженому банку, що обслуговує клієнта;

- переказ у межах України (далі - переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів) - рух коштів в іноземній валюті або банківських металів, який проводиться за ініціативою клієнта уповноваженим банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на рахунок бенефіціара, розташованого в Україні. Клієнт, ініціатор цієї операції та бенефіціар можуть бути однією і тією самою особою;

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах - розрахунковий документ, який містить доручення клієнта уповноваженому банку, що його обслуговує, виконати переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь бенефіціара;

- транскордонний переказ (далі - переказ коштів в іноземній валюті) - рух коштів в іноземній валюті, який здійснюється за ініціативою клієнта уповноваженим банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті на рахунок бенефіціара, розташованого в іншій державі. Клієнт, ініціатор цієї операції та бенефіціар можуть бути однією і тією самою особою.

Оформлення оформлення платіжних доручень в іноземній валюті виконується у вигляді структурованих документів згідно положенням Національного банку України [37, c.4] :

1. Платіжне доручення в іноземній валюті (Додаток Д) заповнюється латинськими літерами. Разом з тим сума іноземної валюти, зазначена словами, заповнюється українською мовою (кирилицею). Назва (для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові) та місцезнаходження клієнта, найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що його обслуговує, та назва іноземної валюти можуть заповнюватися латинськими літерами або українською мовою (кирилицею). Під час переказу коштів у валютах країн СНД та Балтії дозволяється заповнювати платіжне доручення в іноземній валюті російською мовою.

Допускається використання англомовних аналогів назв текстових елементів бланків, але тільки разом з їх українською назвою.

2. Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).

3. Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах обов'язково мають містити такі реквізити:

- код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 N 1024;

- назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах";

- номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може включати цифри та слова);

- дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта (назва країни, міста);

- повну або скорочену назву клієнта, що збігається з назвою клієнта, яка заявлена ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання), його місцезнаходження (назва країни, місто);

- номер рахунку клієнта в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;

- цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378;

- суму переказу цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

- суму переказу та назва іноземної валюти словами;

- назву бенефіціара (для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові), його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку, на який перераховуються кошти (для бенефіціара - фізичної особи, яка не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);

- найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

- призначення платежу;

- комісійні - зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті за рахунок клієнта уповноваженого банку (OUR) або бенефіціара (BEN), або клієнта та бенефіціара (SHA) та надання права уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення клієнта;

- код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- ідентифікаційний код клієнта - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається ідентифікаційний номер платника податків;

- відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має проставляється лише її підпис).

Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах можуть містити такі допоміжні реквізити:

- код уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

- SWIFT-код (BIC kod) банку бенефіціара, IBAN банку бенефіціара;

- найменування та інші реквізити банку-посередника (заповнюється за потребою);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16