Україна в сучасній системі міжнародних відносин
Україна в сучасній системі міжнародних відносин
Курсова робота на тему:
Україна в сучасній системі міжнародних відносин
План
Вступ
Розділ І. Україна, Росія, Євроатлантика: деякі аспекти взаємовідносин
Розділ ІІ. Україна - Прибалтика: вектори співпраці
2.1 Геополітичний вибір країн Балтії
2.2 Інтеграція в європейські структури економічної співпраці -- надмета країн Балтійського регіону
2.3 Сьогодення взаємин України та країн Балтії
Висновки
Література
Вступ
Міжнародні відносини є об'єктом зовнішньої політики, міжнародної політики в цілому. Втім, звичний для нас термін «міжнародні відносини» не зовсім точний, оскільки відповідні відносини ніколи не складаються безпосередньо між народами. Як демократія не буває безпосередньо владою народу, так і міжнародні відносини не бувають відносинами безпосередньо між народами. Вони опосередковуються державами -- через охорону кордонів, митний контроль, візові режими, закордонні паспорти, монополію на здійснення зовнішньої політики тощо. Франкомовний еквівалент терміна «міжнародні відносини» -- relations іnternationales, що дослівно означає «міжнаціональні відносини», чи відповідний англомовний термін дещо точніші, оскільки в західноєвропейській традиції нація ототожнюється з державою. Визначення «народу» як головного суб'єкта міжнародних відносин передбачає саме державні народи-нації, а по суті -- держави.
Звичайно міжнародні відносини визначаються як система політичних, економічних, соціальних, культурних, воєнних, правових та інших зв'язків між державами й народами.
Вивчаються вони різними науками. Так, історія аналізує проблеми виникнення й розвитку зовнішньої політики та дипломатії. Економічна наука досліджує міжнародні економічні зв'язки. Наука міжнародного права зосереджується на вивченні норм і принципів, які регулюють систему міжнародних відносин, а також взаємовідносини в межах окремих груп країн або на двосторонній основі. Політологія відіграє особливо велику роль у дослідженні міжнародних відносин. Вже хоча б тому, що найважливішим об'єктом її вивчення є держава, яка виступає головним суб'єктом міжнародних відносин. Політологія зосереджується на дослідженні саме політичних зв'язків між державами, розглядаючи їх як суб'єкт зовнішньої політики.
Міжнародні відносини виступають специфічним видом суспільних відносин. Як і суспільні відносини в цілому, вони є відносинами між людьми; в них чітко вирізняються економічний, соціальний, політичний і духовно-культурний аспекти. Водночас міжнародні відносини характеризуються низкою особливостей. Це, по-перше, їх невладний характер. Влада є одним із основних регуляторів суспільного життя всередині держави, де існують відносини панування і підкорення, керівництва й підпорядкування. У відносинах між державами владні відносини як відносини панування і підкорення є не правилом, а відхиленням від нього. Тут має бути рівність партнерів під кутом зору міжнародного права. Це відносини конкуренції, суперництва або співробітництва і лише як виняток -- панування й підкорення.
Оскільки міжнародні відносини не мають владного характеру, то постає проблема виокремлення їх політичного аспекту. Цей аспект не може бути визначений через владу, як це робиться стосовно політики всередині держави. Він може бути виокремлений на основі суб'єктів відносин, якими є політичні інститути та особи, що їх представляють. Іншими словами, міжнародні політичні відносини -- це відносини між державами, політичними партіями, громадсько-політичними організаціями і рухами, міжнародними організаціями та іншими суб'єктами політики на міжнародній арені. За такого розуміння міжнародних політичних відносин навіть суто економічні відносини між державами як політичними інститутами набувають політичного характеру. Політичний аспект, політичні відносини складають основний зміст міжнародних відносин.
По-друге, система міжнародних відносин має децентралізований характер. Якщо всередині держави є загальнодержавний центр прийняття рішень, яким виступає система владних органів, то в міжнародних відносинах таких керівних центрів, діяльність яких ґрунтувалася б на пануванні й підкоренні, немає.
По-третє, основним засобом розв'язання суперечностей в міжнародних відносинах є консенсус -- прийняття рішення на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі спільної згоди учасників без проведення формального голосування, якщо проти нього не виступає жоден з учасників. Консенсус застосовується також як засіб забезпечення єдності позицій держав до проведення голосування з обговорюваних питань, яке в такому разі відкладається на час процесу узгодження. Консенсус має важливе значення в досягненні домовленості між державами, оскільки відкриває можливості для відшукання взаємоприйнятних рішень для всіх учасників переговорів. Він передбачає прийняття рішень усіма державами на основі добровільних компромісів, поваги суверенітету одна одної, рівності і взаємного визнання інтересів сторін, виключає диктат, тиск або прийняття рішення механічною більшістю голосів на міжнародній конференції чи в міжнародній організації.
По-четверте, в міжнародних відносинах більшу, ніж у внутрішніх, роль відіграє суб'єктивний чинник, особливо діяльність керівників держав і міжнародних організацій, у розв'язанні наявних суперечностей.
Метою курсової роботи є визначення поняття «міжнародні відносини» і розгляд їх на прикладі держави Україна. При цьому особливого значення набуває висвітлення особливостей міжнародних відосин держави і спроможність її уникати конфліктних ситуацій у відносинах з іншими державами.
Об'єктом дослідження є міжнародні відносини країн сучасного світу.
Предметом курсової роботи є зовнішня політика України і її міжнародні відносини.
Методологічною основою курсового дослідження є принципи історизму та об'єктивності, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний методи та метод аналізу.
Матеріали періодичної преси відображають реалії сьогодення, основні чинники українсько-російських, українсько-балтійських відносин на сучасному етапі. Автори статей зазначають поглиблення позитивної тенденції в розвитку відносин України з сусідніми країнами. Сжора І.44 Сжора І. Україна та міжнародне співробітництво // Політична думка. - 1993. - №1. - С.25., Віднянський С.55 Віднянський С. Зовнішня політика України // УІЖ. - 2001. - №4. - С.5., Гончаренко О.66 Гончаренко О. Поширення НАТО і Україна // Економічний часопис. - 1994. - №14. - С12., Железов Б.77 Железов Б. Захід і СНД // Міжнародна економіка. - 1993. - №3. - С.10-12., Шредер Х.88 Шредер Х. Європа і держави СНД // Міжнародна економіка. - 1993. - №12. - С.99-102. висловлюють думку про необхідність розвитку і поширення розвитку українського співробітництва з іншими державами для покращення економічного, політичного, культурного стану держави, яка в 1993 році потрапила в економічну кризу. Тому пріоритетним напрямком на той час держава обирає західний вектор і підписання угод із прикордонними країнами: Білорусія, Румунія, Угорщина, Польща тощо99 Кудряченко А. Східна Європа на шляху змін. - К., 1990. - С.254; Кульчицький С. Утвердження незалежністі України // УІЖ. - 2001. - №2,3,4. - С.25-26..
Забезпечення державою своєї безпеки із підписанням угоди з Польщею про кордони і яка ж співпрацює з НАТО, забезпечили Україні, на думку Гаджиєва К.11 Гаджиєв К. Од біполярності до нової конфігурації геополітичних сил // Міжнародна економіка. - 1993. - №7. - С.9., Кононенко Л.22 Кононенко Л. Україна на порозі ХХІ століття // Історія України. - 1999. - №25-28. - С.5-9., Симен Е.33 Симен Є. Идея Евроатлантического союза // Міжнародна економіка. - 1993. - №10. - С.78., Симоненко Р.44 Симоненко Р.І. Про геополітичний фактор в історії України // УІЖ. - 2003. - №3. - С.20-24., Шпорлюка Р.55 Шпорлюк Р. Російське питання // Політична думка. - 1996. - №4. - С.14-15., певну захищеність від російської імперської політики. Відстороненість від Росії у пострадянський період, вимагає від української влади розробки нової постбіполярної стратегії зовнішньоекономічного і політичного напрямку, що на думку Грищенко Т.66 Грищенко Т. Геостратегія пост біполярності // Політична думка. 1997. - №1. - С.22., Видріна Д.77 Видрін Д. Україна на порозі ХXI ст.--К., 1995. - С.126., Кононенко С.88 Кононенко С. Новітня великодержавність // Політична Думка. - 1997. - №1. - С.17. призводить до поглиблення і розвитку відносин із західними прикордонними країнами.
Проблемами співпраці із ЄС, за статтями Будкіна В.66 Будкін В. Проблеми співпраці України з ЄС // Економіка України. - 2000. - №9. - С.82., Гайдукова Л.77 Гайдуков Л.Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика. - К., 1990 - 2000. - 226-300с., Деркач А.88 Деркач А. Бесконечно длящееся настоящее.Украина: 4 года пути. - К., 1995. - 260с., Кашпіра Р.110 Кашпір Р. Фінансово-економічні передумови і проблеми монетарної інтеграції до ЄС // Економічний журнал. - 2004. - №1. - С.64-69.0, можуть стати монетарна політика ЄС та встановлення нових кордонів, що для України невигідно через можливість становлення її як держави „буфера” між Росією і Заходом. Практичне значення роботи полягає у можливості використання матеріалів курсового дослідження у підготовці до семінарських занять, для написання рефератів і творчих робіт.
Структура дипломної роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.
Розділ І. Україна, Росія, Євроатлантика: деякі аспекти взаємовідносин
