умовах помітного посилення ролі імпорту в забезпеченні населення і зростаючої диференціації доходів громадян платоспроможний попит все більше орієнтується на загальносвітові стандарти споживання, індивідуалізується, стає вибірковим і вимогливим до цінових та якісних параметрів товарів і послуг. Безсумнівно, ці зрушення у характері попиту сприяють розвитку конкурентних переваг вітчизняних виробників.Специфіка нинішньої соціально-економічної і монетарної ситуації в Україні (невисокий за світовими мірками рівень доходів населення, нестача обігових засобів у підприємств та ін.) зумовлює ставлення споживачів до вибору продукції. Перевага, як правило, віддається більш дешевим, а не більш якісним її видам. Тому масовий попит на внутрішньому ринку за своєю вимогливістю до споживацьких якостей і якості продукції поступається попиту в промислово розвинутих країнах, що позбавляє вітчизняні підприємства можливості орієнтуватися на перевагу внутрішнього ринку при просуванні своїх виробів на ринки цих країн. Вихід на ринки країн, що розвиваються, та інших країн з перехідною економікою, з опертям на відносно невимогливий внутрішній попит, може принести українським виробникам лише тимчасовий успіх, а в кінцевому підсумку здатний призвести до консервації технологічної відсталості виробництва [12, с. 9].Україна має масштабний і диференційований за галузями промисловий комплекс, спроможний випускати різноманітну продукцію - від найпростіших інструментів до космічних об'єктів. Однак, промисловий виробничий апарат України істотно зношений, значна частина основного капіталу морально і фізично застаріла. Країна, по суті, не має жодного важливого блоку суміжних підприємств, всі елементи якого були б конкурентоспроможними на світовому ринку. Це одна з основних причин того, що Україна за рейтингом конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму посідає передостаннє 58-ме місце серед охоплюваних індексом 59 країн.Досвід розвинутих країн показує, що досягти успіху в тій чи іншій галузі тим легше, чим більше в країні конкурентоспроможних споріднених галузей. Діяльність конкурентоспроможних постачальників створює для переробних галузей можливість швидкого й ефективного доступу до передового оснащення, технологічних та інформаційних ресурсів. Місцеві постачальники добре знають внутрішній ринок, близькі до споживачів географічно, а також щодо культури і стилю ведення бізнесу. Тому наявність конкурентоспроможних постачальників у країні важливіша, ніж орієнтація на іноземних, не заінтересованих у створенні нових продуктів на місцевому ринку. Проте це не означає, що для успіху на ринку необхідно мати всіх конкурентоспроможних постачальників всередині країни [12, с. 10].Основна маса українських промислових підприємств, на думку уряду, здатна утримувати свої позиції на ринку, і тільки приблизно 30 % потужностей не можуть виробляти конкурентоспроможної продукції. Конкурентоспроможними у зовнішній торгівлі є підприємства металургії, оборонного комплексу та деяких інших галузей. Але очевидно, що за відсутності кластерів конкурентоспроможних галузей завдання щодо просування кінцевої продукції українських виробників на зовнішні ринки є досить важким. ВисновкиПотреба в порівнянній економічній інформації, що відбиває рівні і тенденції розвитку, структуру і пропорції національних економік, рівень життя населення, постала давно, але стала нагальною за умов інтенсивного розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. Нині результати міжнародних зіставлень широко використовуються міжнародними організаціями (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР, ЄЕС тощо), національними державними органами і неурядовими організаціями різних країн, а також окремими вченими для аналітичних і практичних робіт.Концепції обчислення ВВП орієнтовані загалом на категорії ринкового господарства, і тому будь-які об'єктивні чи суб'єктивні відступи від них впливають на якість економіко-стати-стичного виміру. Деякі ускладнення в цьому процесі поступово зникатимуть у міру подолання перехідного стану економіки, інші ж, як свідчить аналіз, вимагають змін у методології розрахунків.Найбільш обґрунтованою альтернативою обмінному курсу в міжнародних зіставленнях є ПКС - паритет купівельної спроможності валюти. ПКС показує, скільки потрібно кожної валюти в країнах, що порівнюються, для купівлі однакової кількості товарів і послуг. Розділивши суми ВВП в національних валютах на ПКС, одержуємо значення ВВП у міжнародна заставних цінах. Такі значення можуть бути співвіднесені між собою у вигляді просторових індексів реального ВВП, або - просторових індексів фізичного обсягу ВВП.За основу розрахунку береться склад ВВП за категоріями використання, тобто з розподілом за окремими товарами, витратами і кінцевими покупцями. З метою пом'якшення впливу різниці в економічній орієнтації країн, які порівнюються, індекси фізичного обсягу для окремих товарів і послуг зважуються за структурою ВВП кожної країни, а потім за ними обчислюється середня геометрична величина. Така процедура набуває вирішального значення, коли не є очевидним, яка із країн може вважатися еталоном. Водночас зменшується вплив різного роду помилок.Проведення зіставлень передбачає широке охоплення цінових різновидів на товари приблизно так, як це робиться при визначенні індексу споживчих цін за типами, спеціалізацією та розміщенням торговельних підприємств.Загальний принцип обчислення реального ВВП за ціновими паритетами використовується у чистому вигляді лише стосовно ринкових компонентів валового внутрішнього продукту. Обсяг неринкових послуг визначається в національних рахунках як сума поточних витрат на зазначені цілі і розрахункової величини споживання основного капіталу, тобто - з їх собівартістю. Тому теорією зіставлень рекомендується два непрямих підходи: переоцінка кожної складової собівартості та кількісний вимір неринкової діяльності.За останніми даними рейтингу країн світу, Україна перебуває на 73-й позиції, спустившись на чотири сходинки порівняно з торішнім показником. Перелік конкурентних переваг економіки України, на жаль, дуже короткий і містить лише 18 пунктів. Водночас перелік недоліків економіки України включає аж 92 позиції. Серед них - інфляція (106-те місце), торгові бар'єри (123-тє), податковий тягар (123-тє), обмеження на рух капіталу (102-ге), ефективність антимонопольної політики (98-ме), якість автомобільних доріг (116-те), якість авіаційної інфраструктури (116-те), професіоналізм керівників вищої ланки (102-ге), «відплив мізків» (93-тє), темпи поширення туберкульозу (86-те) і ВІЛ-інфекції (104-те), середня тривалість життя (89-те).Світовий досвід свідчить, що практично всі країни-лідери, котрі досягли найвищих показників ВВП на душу населення (понад 20 тис. дол.), мають такі високорозвинені інституції:· відкриту ринкову економіку, вільне ціноутворення, низькі митні бар'єри, висококонкурентне ринкове середовище;· превалювання приватної власності при одночасному її захисті;· ефективне податкове адміністрування, податкову систему, підконтрольну платникам податків через демократичні представницькі інституції;· ефективні державні організації з низьким рівнем корупції;· прозорі суспільні та фінансові інститути;· демократичну політичну систему з високим рівнем політичної конкуренції, надійними механізмами контролю над державою та бюрократією;· законослухняність громадян, незалежну судову систему, якій довіряють громадяни, сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень;· мінімальний розрив між формальними й неформальними нормами соціальної поведінки.Отже, як ми бачимо, що для ефективного входження національної економіки в світове господарство, України потрібно розвивати вище перераховані інституції, що стане основою підвищення світового рейтингу нашої держави. Список використаних джерел та літератури1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - №29. - С. 377.2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - №19. - С. 81.3. Указ Президента України від 23.02.2001 №113 «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції». // режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=113%2F2001.4. Авдученко Л.Д. Національні рахунки України: становлення, розвиток та перспективи // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №5(23). - С.10. 5. Башнянин Г.І., Копич І.М. Яку систему регуляції національної економіки ми повинні створити в Україні // Регіональна економіка. - 1997. - №2. - С. 25-26.6. Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. Україна і європейська інтеграція // Політика і час. - 2000. - №3-4. - С.5-14.7. Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. - 2001. - №1. - С. 4.8. Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посіб. / П.С.Єщенко, Ю.І.Палкін. - К.: Вища школа, 2005. - 327 с. 9. Економічна теорія. Макроекономіка / За ред. З. Ватаманюка, С.Панчишина. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 408 с.10. Економічна теорія: Підручник. / За ред. В.М. Тарасевича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.11. Економічна теорія: Політекономія / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 631 с.12. Згуровський М. З. Україна в глобальних вимірах сталого розвитку // Дзеркало тижня. - 2006. - №19. - С. 8-10.13. Камашева Н.В. Використання статистичних методів для дослідження взаємозв'язків між макроекономічними показниками // Статистика України. - 2002. - №1 (16). - с.11.14. Качество жизни населения и конкурентноспособности Украины и стран ЕС: Монография / Н. А. Кизим, В. М. Горбатов. - Харьков.: Инжэк, 2005. - 164 с.15. Козик В.В., Панков Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник - 2-ге видання., стер. - К.: Знання-Прес, 2001 - 277 с.16. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. - К.: Професіонал, 2004. - 288 с.17. Макроекономіка / Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. та інші. - К.: Основи, 1998. - 517 с.18. Макуха, С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації - Харків: Легас, 2003. - 352 с.19. Манків Г. Н. Макроекономіка: Підручник для України: пер. с англ.; наук. ред. пер. С. Панчишина. - К.: Основи, 2000. - 588 с.20. Маштабей В. Курс на інтеграцію. // Віче. - 2000. - № 8. - С. 24-25.21. Мезенцев К.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності. - К.: Федерація профспілок України; Інститут туризму, 2003. - 160 с.22. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин. - К.: Либідь, 1994. - 255 с.23. Моторин Р. М., Моторина Т. М. Система національних рахунків: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 336 с.24. Моторин Р. М., Трубнік-Шаковяш Т. Є., Мазур М. В. Система національних рахунків / За заг. ред. Р. М. Моторина. - К.: КНЕУ, 2004. - 196 с.25. Небава М.І. Теорія макроекономіки: Навчальний посібник. - К.: Слово, 2003. - 536 с. 26. Панасюк Б., Литвинов В. Національний продукт: теоретичні основи обчислення // Економіка України. - 2003. - №8. - С.17.27. Паспорт економіки України // режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/makro_pokazniki/28. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпченко, В.С. Будкін, О.І. Рогач та ін. - К.: Либідь, 2007. - 640 с.29. Скрипниченко М. І. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку. - К.: Фенікс, 2004. - 256 с.30. Тарлопов І.О. Визначення макроекономічних статистичних показників та їх трансформація на сучасному етапі. // Збірник наукових праць «Теорії мікро-макроекономіки», 2006. - 76 с.31. Україна: економічна оцінка 2007 рік. // Економічні дослідження ОЕСР. - 2008. - С. 8-17.
