Сучасні концепції регулювання міжнародних відносин
p align="left"> Всесвітня торгівельна організація - законодавча й інституціональна основа міжнародної торгівельної системи, механізм багатобічного узгодження і регулювання політики країн-членів в області торгівлі товарами і послугами, врегулювання торгівельних суперечок і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації.ВТО була утворена в 1995 році на підставі Марракешської угоди, підписаної в квітні 1994 року в м. Марракеш у Марокко в результаті закінчення Уругвайського раунду багатобічних торгівельних переговорів. Угода про створення ВТО містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, що визначають права й обов'язки країн у рамках багатобічної торгівельної системи, що ввібрали в себе все краще досягнуте в рамках ГУТТ і додали багато нового. ГУТТ, підписане в 1947 р. з наступними змінами і доповненнями, відоме зараз як «ГУТТ 1994», входить у число правових документів, що лежать в основі ВТО. Більшість у 3/4 голосів потрібно для схвалення тлумачення тієї або іншої багатосторонньої торгівельної угоди або для зняття з країни-члена зобов'язання, що накладається такою угодою. Рішення про зміну багатосторонньої угоди вимагає згоди всіх країн-членів, хоча такі рішення обов'язкові тільки для країн, що ратифікують них. Рішення про прийом нових членів приймається міністерською конференцією 2/3 голосів. Рішення у ВТО приймаються голосуванням на основі принципу «одна країна - один голос», але, успадкувавши традиції ГУТТ, ВТО приймає більшість рішень на основі згоди усіх - консенсусом.
Принципове розходження між ВТО і ГУТТ полягає в тім, що ГУТТ було простим зводом правил, багатосторонньою угодою, що має невеликий секретаріат. ВТО є постійною міжнародною організацією, що діє на основі угоди, ратифікованої країнами-членами, і, що має свій секретаріат. ГУТТ як угода складалася зі сторін, що беруть участь у ньому. ВТО складається з країн-членів. ГУТТ споконвічно вважалося тимчасовою угодою, що діє до моменту створення ВТО. ВТО - постійно діюча організація. ГУТТ було присвячено практично тільки торгівлі товарами. На ВТО покладені функції регулювання торгівлі не тільки товарами, але і послугами, включаючи такі специфічні, як права на інтелектуальну власність. Багато угод по окремих товарах, що входили в ГУТТ, і тому були селективними по характері своєї дії. Нарешті, система врегулювання торгівельних суперечок, що діяла в рамках ГУТТ, була громіздкою і неефективною, оскільки дозволяла окремим країнам блокувати прийняття рішень. Система врегулювання торгівельних суперечок, що діє у ВТО, більш ефективна, оскільки дозволяє приймати багато рішень, що не можуть бути блоковані окремими країнами, на автоматичній основі.
Угода про утворення ВТО носить чисто інституціональний характер і визначає такі організаційні параметри, як функції, сфера діяльності, структура, бюджет, формування секретаріату, механізм прийняття рішень і ін., але як додатки в нього включені всі основні угоди, підписані в рамках Уругвайського раунду ГУТТ. Таких додатків - чотири, причому документи, що утримуються в перших трьох з них, є обов'язковими для виконання всіма членами ВТО, тоді як документи, що утримуються в четвертому додатку, обов'язкові для тих країн-членів ВТО, що їх підписали. З правил ВТО можливі вилучення - тимчасове звільнення країн-членів на їхнє прохання і за згодою інших країн від окремих зобов'язань, що накладаються багатосторонніми торгівельними угодами в рамках ВТО. Найбільш розповсюджені вилучення зв'язані зі зміною тарифної класифікації або введенням нової класифікації, що робить необхідним знову провести переговори з торгівельними партнерами про надання взаємних торгівельних поступок, а також про вступ країн у регіональні інтеграційні угруповання.
На основі сукупності угоди про утворення ВТО і додатків до нього регулюється міжнародна торгівельна система. У даний час ВТО є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами й інтелектуальною власністю. Це регулювання полягає в реалізації погоджених принципів поводження країн у міжнародній торгівлі і комплексі заходів, проведених під егідою ВТО за участю більшості країн світу. Найбільш важливі принципи, на яких будується багатобічна торгівельна система:
Ш Торгівля без дискримінації - країни не повинні надавати кому-небудь кращий торговельний режим у порівнянні з тим, який вони надають всім іншим країнам, і не повинні надавати кращий режим своїм національним товарам у порівнянні з іноземними. У рамках ВТО передбачається взаємне надання всіма країнами режиму найбільшого сприяння, РНБ, закріплене в ст. 1 ГУТТ, так само як і в угодах по торгівлі послугами й інтелектуальною власністю, правило, що означає зобов'язання поширити на треті країни пільги і привілею, надані одному з торгівельних партнерів. Це фундаментальна для багатобічної торгівельної системи вимога ВТО спрямована проти дискримінації товарів у міжнародній торгівлі на основі країни їхнього походження або країни призначення. Вилучення з РНБ, зі схваленням ВТО, можливі, якщо країна є членом інтеграційного об'єднання, якщо країна-партнер проводить несправедливу торговельну політику, що наносить збиток національним виробникам. Як тільки іноземний товар потрапив на внутрішній ринок, йому відповідно до правил ВТО повинний бути наданий національний режим, що означає, що на внутрішньому ринку, як на національні, так і на іноземні товари повинні накладатися однакові податки, пред'являтися однакові технічні, санітарно-гігієнічні й інші вимоги. Національний режим повинний застосовуватися до імпортних товарів, що пройшли через митницю. Тому зміна митної ставки не є порушенням національного режиму.
Ш Лібералізація міжнародної торгівлі - проведення багатобічних переговорів по зниженню митних тарифів і усуненню інших перешкод на шляху міжнародної торгівлі. Середній рівень митного обкладання імпорту в результаті восьми раундів багатобічних торгівельних переговорів знизився з 35 до приблизно 6%. Останній раунд таких переговорів - Уругвайський - привів до домовленості про зниження тарифів на більш ніж 120 товарів, що буде здійснено поступово протягом п'яти років. У результаті середній рівень імпортних тарифів на промислові товари знизиться з 6,3 до 3,8%, або на 40%, що приведе до росту імпорту промислових товарів, на які поширюється режим безмитного ввозу в країни, що розвиваються, з 30 до 44%.
Ш Застосування мір, що обмежують імпорт, тільки на основі правил ВТО - відмовлення країн від використання протекціонізму як засобу торгівельної політики. Однак лібералізація торгівлі і дотримання правил ВТО не означають, що країна цілком позбавляється законної можливості захищати в разі потреби свій внутрішній ринок. Арсенал захисту внутрішнього ринку, передбачений правилами ВТО, досить широкий. Він включає:
1. Захисні міри - тимчасове обмеження імпорту визначеного товару у випадку, коли його масштаби наносять або загрожують завдати серйозної шкоди вітчизняним товаровиробникам;
2. Антидемпінгові мита - застосовувані проти джерела демпінгу захисні мита;
3. Компенсаційні мита - застосовувані проти експорту товару, експорт якого субсидіюється в явній або схованій формі.
Для використання захисних мір у кожнім конкретному випадку спочатку визначається серйозність наносного збитку на основі даних про масштаби росту імпорту, зміни обсягів національного виробництва, завантаження потужностей, продажів, рівня зайнятості й ін. Процедурні правила застосування захисних мір передбачають публікацію повідомлення про початок розслідування, розслідування компетентними органами країни причин, що імпортує, і масштабів наносного збитку, проведення консультацій із країною-експортером, публічні слухання, публікацію доповіді, що містить рекомендації. Захисні міри встановлюються у відношенні всіх країн, що експортують даний товар, на термін не більш чотирьох років. Західні країни активно користуються мірами захисту внутрішнього ринку. За даними ВТО, у 1950-1993р. захисні міри вводилися 151 разів 23 країнами, у тому числі США 22 рази; розслідування за обвинуваченням інших країн у демпінгу тільки в 1993-1994 р. проводилися 812 разів, у тому числі в США 262 рази; розслідування по використанню іншими країнами експортних субсидій проводилися в ті ж роки 125 разів, у тому числі в США 85 разів.
Ш Передбачуваність торгівельної політики - проведення торгівельної політики відповідно до встановлених правил і недопущення однобічного порушення прийнятих на себе зобов'язань. Країни, інвестори, корпорації повинні бути упевнені, що тарифи, нетарифні обмеження, інші інструменти торгівельної політики застосовуються країнами відповідно до визначеного ВТО правилами. Головним механізмом забезпечення передбачуваності торгівельної політики є зв'язування тарифів - прийняте країною зобов'язання не збільшувати ставку імпортного тарифу понад установлену межу. Країни можуть змінити рівень зв'язаного тарифу, але тільки після переговорів з її торгівельними партнерами і компенсації їх за нанесений збиток. Одне з головних досягнень Уругвайського раунду ГУТТ полягає в тім, що удалося домовитися про збільшення кількості зв'язаних тарифів з 78 до 98% у країнах, що розвиваються, з 21 до 73% у розвитих країнах і з 73 до 98% у країнах з перехідною економікою. В області торгівлі сільськогосподарською продукцією всі 100% тарифів зв'язані. Передбачуваність торгівельної політики також означає її максимальну транспарентність і відкритість, що означає насамперед спонукання країн до відмовлення від використання яких-небудь інших, крім опублікованого митного тарифу, методів захисту внутрішнього ринку, будь то квоти, внутрішні податки або субсидії місцевим виробникам.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
