Структура та зміст зовнішньоторгового контракту

p align="left">§ арбітражне рішення остаточне, оскарженню не підлягає та є обов'язковим для сторін. До того ж рішення арбітражного суду легше виконати.

Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) регулюється національним законодавством, міжнародними двосторонніми та багатосторонніми угодами. Одними із найважливіших багатосторонніх договорів з питань арбітражу є Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, підписана понад 80 країнами у 1958р. у Нью-Йорку, та Європейська Конвенція про зовнішньоторговий арбітраж: від 1961р. Підписання Нью-Йоркської Конвенції про примусове виконання іноземних арбітражних рішень було викликане тим, що у міжнародній торговій практиці нерідко траплялися випадки невиконання рішень арбітрів. За цією Конвенцією сторона, що одержала позитивне рішення арбітражу, може звернутися до національного суду країни контрагента, який не виконує арбітражне рішення, з проханням про примусове його виконання. Суди країн, що підписали конвенцію, зобов'язані без розгляду суті справи, тим більше без перегляду рішення арбітражу, прийняти рішення про примушення контрагента до його виконання аж до арешту винної сторони та утримання сум на користь позивача.

Розгляд суперечок в арбітражних судах здійснюється, як було сказано вище, на основі регламентів цих судів.

Арбітражі, або третейські суди існують у двох видах:

постійно діючий арбітраж: (інституційний), який охоплює арбітражні суди, колегії арбітрів, арбітражні комісії, що функціонують при ТПП, асоціаціях, біржах. У них розгляд суперечок здійснюється відповідно до прийнятих у цих арбітражах правил (регламентів);

арбітраж "adhoc": (ізольований, разовий, випадковий), який створюється кожного разу для розв'язання одного чи декількох спірних питань за конкретним контрактом. З метою одностайності у процесуальній роботі арбітражів "adhoc" під егідою ООН були розроблені три регламенти:

1. Арбітражний регламент ЄЕК 1966 р.

2. Правила Міжнародного комерційного арбітражу Економічної Комісії ООН для Азії та Далекого Сходу (ЕКАД С) 1966 р. (з 1974 р. ЕСКАТО - Економічна та соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану).

3. Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976р.

За першими двома регламентами у випадку розбіжностей стосовно кандидатур арбітрів та суперарбітра вони можуть призначатися самими комісіями. При застосуванні ЮНСІТРАЛ таке призначення доручено Генеральному секретарю Постійного третейського суду у Гаазі.

Міжнародний комерційний арбітраж залежно від характеру суперечок ділиться на:

§ загальний арбітраж, який розглядає усі суперечки щодо зовнішньоекономічних угод;

§ спеціалізований арбітраж, до якого належать:

- арбітражі, які розглядають морські суперечки (арбітраж при комітеті Ллойда у Лондоні, Морська арбітражна палата у Парижі, Японський морський арбітраж у Токіо, Морський третейський суд у Гамбурзі, Морська арбітражна комісія у Москві та Києві);

- арбітражі, які розглядають суперечки, пов'язані з торгівлею конкретними товарами (арбітраж Лондонської асоціації по торгівлі зерновими, арбітражний суд при Федерації по торгівлі вовною у Гдині, арбітраж при Комітеті по торгівлі зерновими у Роттердамі; арбітраж при Біржі по торгівлі шкірою та шкіряними виробами у Генуї, арбітраж при Нідерландській асоціації по торгівлі кавою).

У заключному акті загальноєвропейської наради у Гельсінкі, прийнятому 1 серпня 1975 р., містяться рекомендації організаціям, підприємствам та фірмам країн-учасниць передбачати у комерційних угодах та контрактах про промислове співробітництво арбітражні застереження, вважаючи, що арбітраж на основі взаємоприйнятого регламенту є одним із відповідних способів швидкого та справедливого розгляду суперечок.

Міжнародні комерційні арбітражні суди набувають компетенції на розгляд суперечок тільки на підставі письмової згоди сторін, що сперечаються. Арбітражна угода може називатись: третейським записом - це угода відносно суперечки, що вже виникла; арбітражним застереженням - угода відносно суперечок, які можуть виникнути у майбутньому.

В арбітражному застереженні сторони повинні домовитись про таке:

§ які предмети суперечки виносяться на розгляд арбітражу;

§ в якому арбітражі буде розглядатися суперечка, чи буде використовуватися регламент цього суду;

§ матеріальне право якої країни буде використане;

§ у якому місці та якою мовою буде здійснюватись розгляд;

§ кількість арбітрів та порядок їх вибору;

§ що будь-яка суперечка або розбіжність, які можуть виникнути із Контракту або у зв'язку з ним, підлягають, з виключенням (а не за виключенням) підсудності місцевим судам, передаванню на розгляд арбітражу.

Наприклад, арбітражне застереження, яке рекомендує включати до контрактів Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України, має такий вигляд:

"Будь-яка суперечка, що виникає за цим договором або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення у Міжнародний комерційний суд при ТПП України.

Сторони погоджуються з тим, що у процесі розгляду та розв'язання суперечки буде застосовуватись Регламент Міжнародного комерційного суду при ТПП України.. Правом, що регулює чинний договір, є матеріальне право_____________(країни). Арбітражний суд складається з одного (або трьох) арбітра (арбітрів).

Місце проведення засідань суду__________________(місто).

Мова (мови) арбітражного розгляду__________(українська, російська тощо) ".

Приклад формулювання арбітражного застереження згідно з Правилами арбітражу "ЮНСІТРАЛ":

"Арбітраж повинен складатись із трьох суддів, мати місце у Стокгольмі (Швеція) (або інша нейтральна держава), мова документів, рішення арбітрів тощо - англійська, регулювання та тлумачення Контракту - за допомогою положень Шведського права ".

Якщо одна із сторін вважає, що ЇЇ права порушені, то вона висуває претензію винній стороні. У випадку незадоволення претензії та виникнення суперечки між сторонами сторона, що прагне врегулювання суперечки, може подати до вибраного сторонами арбітражного суду заяву на примирення. Примирення здійснюється мировим посередником, який призначається арбітражним судом. Звичайно термін узгодження суперечок становить 90 днів з дня перших переговорів.

Якщо примирення не приводить до згоди між сторонами, сторона, права якої порушені, подає до арбітражного суду позовну заяву. У позовній заяві зазначаються: ціна позову, вимоги позивача, викладаються обставини, що лежать в основі позовних вимог, надаються документи, що підтверджують обґрунтованість позову та сум, що заперечуються.

Відповідальний секретар суду повідомляє позивачу суму арбітражного збору, направляє йому регламент суду та рекомендаційний список арбітрів, з якого позивач повинен вибрати одного арбітра. Одночасно про позов повідомляється відповідачу, йому надаються копії позовних документів, регламент та список арбітрів, з якого відповідач також вибирає одного арбітра.

Якщо сторони встановили в арбітражній угоді, що суперечка розглядається трьома арбітрами, то арбітри, вибрані сторонами, повинні вибрати третього арбітра - голову даного складу суду (суперарбітра). Якщо за арбітражною угодою суперечка розглядається одним арбітром, сторони повинні домовитись, кого із наданого списку вони вибирають. Арбітрів може призначати і керівництво суду, якщо сторони добровільно передають йому це право, або у разі, коли сторони не визначили арбітрів протягом встановленого регламентом суду строку.

Після одержання позовних документів відповідач повинен направити до арбітражу свої пояснення (відгук на позовну заяву) або подати зустрічний позов.

Якщо відповідач не подає арбітражному суду свої заперечення, не з'являється на засідання суду, не подає документальних доказів, суд все одно продовжує розгляд справи та виносить своє рішення.

Арбітражний суд розв'язує суперечки на основі норм права, зазначеного сторонами в арбітражній угоді. Якщо таке зазначення відсутнє, суд сам на основі колізійних норм, які вважає найприйнятнішими, вибирає право, що застосовує для розгляду суперечки. Як правило, у цьому випадку арбітри виходять із правових норм, що містяться як у внутрішньому законодавстві країн, так і у міжнародних угодах.

На роль арбітрів звичайно залучаються фахівці, які є провідними у тій галузі, до якої належить конкретна угода. Ними можуть бути вчені, президенти провідних фірм, адвокати, службовці державних організацій. При необхідності арбітри залучають технічних експертів.

Вартість послуг арбітрів, суперарбітра та технічних експертів є дуже значною. Для проведення арбітражу орендуються приміщення та залучаються технічні працівники для ведення протоколу, оформлення експертиз, рішень тощо. Тому в умовах контракту доцільно уточнити, яка з сторін і у якому розмірі повинна відшкодовувати арбітражні витрати, а також авансувати роботи тривалих арбітражів. Контракти найчастіше передбачають, що витрати по арбітражу несе сторона, яка програла, що є додатковим мотивом, який стримує передачу розгляду суперечок третейським судам. Проте може бути передбачено, що рішення про те, яка з сторін та у якому розмірі буде оплачувати арбітражні витрати, приймає сам арбітраж.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15