Статус біженців у Європейському Союз
) дедалі більш важливого значення набувають визначення поняття „біженець”, прийняті на регіональному рівні (особливо ті, що спрямовані на розширене, деталізоване тлумачення поняття „біженець”, визначеного Конвенцією 1951 р. і Протоколом 1967 р); зокрема, у рамках ЄС правові акти проводять чітке розмежування правового статусу біженців, шукачів притулку, переміщених осіб, які користуються тимчасовим захистом у випадках масового припливу біженців, та осіб, які користуються додатковими формами захисту; 4) рух до створення Загальної Європейської Системи Притулку у рамках ЄС сприяє окресленню єдиного загальноєвропейського підходу до забезпечення реалізації правового статусу біженців (регламентований положеннями Директиви Ради ЄС 2004/83/EC від 29 квітня 2004 р. з питань мінімальних стандартів щодо кваліфікації та статусу громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, які інакше потребують міжнародного захисту, а також щодо обсягу наданого захисту); 5) основні статуси, якими можуть володіти у рамках ЄС групи осіб, які користуються міжнародним захистом (громадяни третіх країн та особи без громадянства) - це статус біженця („refugee status”) та статус особи, яка користується додатковими формами захисту („subsidiary protection status”); 6) у рамках ЄС увага окремо акцентується на забезпеченні реалізації правового статусу біженців, які є апатридами або іноземцями (громадянами держав, що не є членами ЄС) - з огляду на це у рамках Європейського Союзу визначено, що права біженців, шукачів притулку та апатридів, які користуються захистом, загалом не повинні відрізнятися від прав громадян третіх країн, які на законних підставах проживають в державах-членах ЄС (режим найбільшого сприяння), а передбачений на внутрішньодержавному рівні (приміром, Україною) національний режим доволі важко забезпечити на практиці; 7) загалом, для держав-членів ЄС у процесі імплементації ними положень відповідних міжнародно-правових актів на національному рівні характерними є відсутність синхронності та доволі значні відмінності у виборі першочергових проблем для вирішення, а також стратегій та способів їх розв'язання; 8) практична реалізація норм, що визначають правовий статус біженців у державах-членах ЄС, ускладнюється тим, що держави-члени ЄС скорочують обсяги соціального забезпечення біженців та шукачів притулку, щоб „відлякувати” нових біженців, а також вирішувати питання пріоритетності фінансування заходів сприяння реалізації їх окремих прав (право на соціальне забезпечення, право на житло, право на працевлаштування); 9) відповідними міжнародно-правовими актами органів ЄС у сфері захисту прав та забезпечення правового статусу біженців не передбачене встановлення окремих часових обмежень щодо реалізації лише окремих прав зазначеної категорії населення (наприклад, щодо їх права на працевлаштування в державі притулку), проте в окремих державах-членах ЄС такі обмеження застосовуються на практиці; 10) національне законодавство України у сфері захисту прав біженців свідчить про одночасне використання підходів, визначених як нормами Конвенції 1951 р. та Протоколу 1967 р., так і правових актів, ухвалених органами ЄС: з одного боку - Україна створює більш сприятливий (порівняно з Конвенцією 1951 р) режим захисту прав біженців, з іншого боку - запозичення Україною західноєвропейської концепції „третьої безпечної країни” звужує можливість допуску біженців на свою територію. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇСірант М.М. Європейський досвід вирішення проблем біженців // Митна справа. - 2003. - № 3. - С.80-86.
Сірант М.М. Генеза поняття „статус біженця” в міжнародному праві // Митна справа. - 2003. - № 4. - С.89-96.
Сірант М.М. Правовий статус біженців в Україні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. -2003. - № 1. - С.273-282.
Сірант М.М. Міжнародно-правові аспекти визначення поняття „біженець” // Одеський інститут внутрішніх справ. - 2003. - № 1. - С.165-171.
Сірант М.М. Принципи правового регулювання статусу біженців у міжнародному праві // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2003. - №3 - С.169-181.
Сірант М.М. Діяльність міжнародних інституцій щодо захисту прав біженців // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003. - № 4. - С.26-35.
Сірант М.М. Інститут біженців у структурі сучасного імміграційного процесу в Україні // Вісник Львівського юридичного інституту. - 2004. - № 2(2). - С. 207-219.
Сірант М.М. Механізм регулювання правового статусу біженців у рамках Співдружності Незалежних Держав // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - 2007. - № 3. - С.175-181.
АНОТАЦІЯСірант М.М. Статус біженців у Європейському Союзі. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11. - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка - Київ, 2008. Дисертація присвячена проблемі дослідження статусу біженців у Європейському Союзі. Викладено історичні передумови становлення й розвитку міжнародно-правових норм, які стосуються статусу біженців в межах Європейської системи. Проаналізовано правовий механізм забезпечення норм, що визначають правовий статус біженців в ЄС. Досліджено, що дедалі більш важливого значення набувають визначення поняття „біженець”, прийняті на регіональному рівні, через те є потреба у розширенні даного поняття і на універсальному рівні. Визначено, що права біженців не повинні відрізнятися від прав громадян третіх країн, які на законних підставах проживають у державах-членах ЄС. Проаналізовано законодавство України про біженців та запропоновано зміни та доповнення до чинного законодавства з метою його подальшого вдосконалення та приведення у відповідність з нормами міжнародного права. Ключові слова: біженець, статус біженця, Європейський Союз, переміщені особи, шукачі притулку, внутрішньо переміщені особи. АННОТАЦИЯСирант М.М. Статус беженцев в Европейском Союзе. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008. Диссертация посвящена исследованию статуса беженцев в Европейском Союзе. Все чаще чувствуется разница в возможностях реализации правового статуса беженцев в странах разных географических регионов, в разных правовых системах, а также в национальных подходах к имплементации соответствующих международно-правовых норм на внутригосударственном уровне. Изложены исторические предпосылки возникновения и развития международно-правовых норм, касающихся статуса беженцев в Европейской системе. Обращается внимание на то, что международное сотрудничество стран в области защиты прав беженцев осуществляется не только на универсальном уровне, как в случае УВКБ ООН, но и на региональном уровне. Особое внимание в работе посвящено анализу деятельности международных неправительственных организаций. Подчеркивается, что в начале последнего десятилетия XX-го века страны-участницы ЕС отказались передавать часть своих суверенных полномочий относительно регулирования миграции в пользу ЕС. Тем не менее, они признали, что отмена контроля на внутренних границах стран в рамках ЕС делает практически невозможным исполнение их национальной юрисдикции относительно контроля за миграционными потоками, поскольку после того, как конкретная личность попадала на общую территорию ЕС, вряд ли можно ли было бы повторно проверить ее передвижение. Утверждается, что в первой половине 90-х годов ХХ-го века европейская система приюта пребывала в кризисе, поскольку основные усилия европейских стран в области регулирования миграционных процессов на национальном и региональном уровнях концентрировалась, преимущественно, на борьбе с нелегальной иммиграцией, а не на обеспечение защиты прав беженцев и искателей убежища. Проанализировано правовой механизм обеспечения норм, определяющих правовой статус беженцев в ЕС. Обосновано, что более важное значение приобретают определения понятия "беженец", принятые на региональном уровне. Поэтому необходимо расширить данное понятие и на универсальном уровне. Проанализированы современные механизмы обеспечения норм, определяющих правовой статус беженцев в странах ЕС относительно: обеспечения странами-членами ЕС минимальных стандартов принятия искателей убежища, а также обеспечение реализации их правового статуса. Определено, что права беженцев не должны отличаться от прав граждан третьих стран, проживающих на законном основании в странах-членах ЕС. В диссертации выделяются и анализируются отдельные неурегулированные надлежащим образом практические и правовые вопросы, усложняющие полную реализацию правового статуса искателей убежища и беженцев на Украине. Проанализировано законодательство Украины о беженцах, предложены изменения и дополнения к действующему законодательству с целью его дальнейшего усовершенствования и приведения в соответствие с нормами международного права. Ключевые слова: беженец, статус беженцев, Европейский Союз, переселенцы, искатели убежища, внутренние переселенцы. SUMMARYSirant M. M. The refugee status in the European Union. - Manuscript. The thesis for the scientific degree of a Candidate of Law in speciality 12.00.11. - International Law. - The Taras Shevchenko National University in Kyiv. - Kyiv, 2008. The thesis is devoted to the problem of the refugee status in the European Union. The historical pre-conditions of forming and developing the international-legal standards which concern the refugee status within the European system are presented. The legal mechanism of ensuring the norms determining the refugee legal status in the European Union is analysed. The determination of the concept „refugee” on the regional level gains the more important significance, that's why there is a necessity to broaden this concept on the universal level, too. It is also determined, that refugee rights must not differ from the rights of citizen of the third world, who live in the countries of the European Union legally. The Ukrainian legislation concerning refugees has been analysed, changes and additions to the valid legislation for improving and bringing them into comfort mity with international law norms are suggested. Key words: refugee, refugee status, European Union, transfered individuals, asylum-seekers, internal transferred individuals.
