Міжнародний контракт
p align="left">Великої уваги в угоді приділяється обов'язкам сторін. Ліцензіар несе відповідальність за новизну винаходу, за його економічну ефективність, гарантує можливість виробництва продукції ліцензіатом такої ж якості, як і на його підприємствах. А ліцензіат забезпечує своєчасне і правильне виплати винагороди, і головне, використання ліцензіатом предмету ліцензійної угоди.3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ТА УМОВ
МІЖНАРОДНОГО КОНТРАКТУ
Ми задаєм питання, чому українські бізнесмени воліють купувати франшизу в західних компаній, а не просувати свою торгову марку за кордоном.
Різниця в менталітеті, складність контролю франчайзі, невисока конкурентоспроможність вітчизняних товарів, митні й транспортні витрати -- ось далеко не повний перелік причин, з яких українські підприємці не просувають власну торгову марку в західних країнах. Однак такі самі труднощі, що супроводжують входження західних брендів на вітчизняний ринок, не заважають їхнім торговим точкам дедалі частіше з'являтися у великих містах України.
Наприклад, магазини одягу Sela і Benetton, кафе Wookie-Dookie та Baskin Robbins, супермаркети Spar. Американські та європейські корпорації нечасто відкривають свої торговельні представництва, воліючи укладати з вітчизняними бізнесменами франчайзингові угоди. Контракти спробували виявити основні переваги й недоліки роботи на умовах франчайзингу із західними компаніями.
Купуючи франшизу відомої західної корпорації, вітчизняний бізнесмен отримує відразу кілька переваг: перевірену часом модель ведення бізнесу, право використовувати відому у світі торгову марку, доступ до якісної продукції за помірними цінами.
Водночас така форма співпраці із закордонним партнером має свої недоліки і труднощі. Наприклад, Олександр Пархоменко, директор ТОВ «Аскей» (торгова марка Baskin Robbins, продаж морозива класу De luxe), звертає увагу на високу вартість іноземної франшизи порівняно з ціною на аналогічну українську пропозицію. Часом європейці запитують у кілька разів більше грошей, ніж вітчизняні підприємці [5,72].
Друга проблема, з якою стикається кожен український франчайзі, -- поставки продукції. Оскільки товар доводиться везти через кордон, транспортна та податкова складові істотно впливають на кінцеву ціну продукції, наприклад, морозива. А прагнення західних підприємств контролювати асортиментний ряд і цінову політику франчайзі створює додаткові труднощі. Приміром, в усіх магазинах одягу, що працюють під однією торговою маркою, має продаватися одна й та сама колекція, причому за заздалегідь визначеними цінами. При цьому часто ігноруються особливості регіону (де, припустімо, більшим попитом користуються утеплені джинси) і платоспроможність місцевого населення.
Крім того, нерідко українські підприємці контактують не безпосередньо з власниками торгової марки, а з їхніми майстер-франчайзі по країнах СНД -- зазвичай російськими компаніями. Зрозуміло, наявність посередника між українським бізнесменом і керівництвом західної корпорації значно ускладнює ведення бізнесу. Хоча Олександр Пархоменко вважає, що в деяких випадках з російськими колегами спілкуватися легше, ніж безпосередньо із західними бізнесменами.
Багато українських підприємців декларують прагнення просувати свою продукцію на західні ринки. По-перше, це престижно, по-друге, прибутково, а по-третє, наявність торговельних точок у європейських країнах значно підвищує вартість бренда і бізнесу загалом. Однак більшість представників українського середнього бізнесу поки що так і не відкрили свої філії в Європі. Та й продаж франшизи європейським компаніям є швидше винятком, аніж правилом. Кожен з опитаних Контрактами підприємців має на це свої причини.
Приміром, Олександр Качанов, директор з розвитку ТОВ «Каміон-Ойл» (торгова марка Liqui Moly, мережа автосервісів із заміни оливи), переконаний, що український ринок у сегменті спеціалізованих автосервісів далекий від насичення. «Нам є де розвиватися і в Україні. Вихід на європейський ринок пов'язаний з великими витратами, і там нам відразу доведеться зіткнутися з жорсткою конкуренцією, тому наразі розвиватимемо нашу мережу в Україні» [2,67].
«На жаль, якість більшості вітчизняних товарів, яка цілковито влаштовує українців або росіян, навряд чи задовольнить запити європейців, -- скаржиться Юрій Шикота, керівник відділу регіонального збуту компанії «Пальміра-Рута» (ТМ «Монарх», виробництво і продаж взуття). -- Щоб конкурувати з європейськими виробниками, нам доведеться значно збільшити витрати на виробництво. Крім того, не слід забувати і про податкову складову -- постачати товар доведеться щонайменше через дві митниці, що значно збільшить собівартість продукції. У підсумку вийде, що ми втратимо головну конкурентну перевагу -- можливість продавати взуття за нижчими цінами, ніж європейські виробники» [15].
«В Україні ми є ексклюзивними постачальниками кави Blaser і кількох фірм -- провідних виробників кавового обладнання (наприклад, Saeco, Gaggia тощо). Певна річ, за кордоном ці компанії мають власних дистриб'юторів, які також уклали договори на ексклюзивні поставки. Таким чином, одна з основних наших переваг -- ексклюзивність поставок -- зникне. У сьогоднішній ситуації нам просто немає сенсу виходити на європейський ринок, -- переконаний Денис Чорненький, менеджер компанії «Дім кави» (ТМ «Дім кави», поставка і продаж кави та кавового обладнання). -- Водночас ми можемо успішно просуватися на схід: у нас вже відкриті представництва в Грузії та кількох регіонах Росії» [7,423].
Олександр Вацьківський, координатор проекту відділу франчайзингу корпорації «Кохан» (ТМ «Чайкоф»), переконаний, що однією з головних перешкод для просування вітчизняних торгових марок, які працюють у сегменті громадського харчування, є складність контролю над франчайзі. «Контролювати якість продукції і роботу франчайзі в західних країнах складно -- лише щомісячні ревізії обійдуться в чималеньку суму. Залишати партнера зовсім без контролю теж ризиковано -- якщо він дискредитує ТМ, повторно вийти на той самий ринок буде непросто» [14].
З одного боку, франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із заснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з іншого - як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але оскільки франчайзинг дедалі більше приваблює дрібних підприємців, то переваги переважають над недоліками.
Переваги системи для франчайзі полягають у тому, що:
- за певну фіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;
користуючись розробками материнської компанії, франчайзі ідуть у ногу зі споживчим попитом;
- власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;
- конкуренція відносно невелика (франшиза знижує гостроту суперництва на визначеному сегменті ринку).
До недоліків слід віднести:
- обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;
- обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії-франчайзера;
- небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера;
- проблеми спадкоємності справи: у разі смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичів можуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж справи у разі смерті франчайзі.
З позиції франчайзера перевагами вважаються:
- збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;
- економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: франчайзі як власник підприємства має особистий стимул до максимізації прибутку;
- одержання додаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;
- франчайзі, безпосередньо обслуговуючи споживача, точніше відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивним джерелом новаторських ідей.
Водночас слід зазначити ряд недоліків:
- зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні об'єкта;
- неможливість заміни "небажаного" франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою: доки він не порушив умови франшизи, він "недоторканний";
- проблеми з обліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує від франчайзі правдивий звіт про діяльність;
- складність проведення контролю: погана репутація одного франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, зашкодити авторитету торгової марки.
Отже, підбиваючи підсумки в цілому, необхідно вказати, що для розвитку франчайзингу в Україні існує ряд перепон:
- нечітка нормативно-законодавча база, яка не регулює багато вищезгаданих питань, пов'язаних з франчайзингом;
- проблеми фінансово-кредитного характеру;
- відсутність необхідного інформаційного забезпечення;
- недостатня обізнаність підприємств щодо можливостей і особливостей такого способу ведення бізнесу, як франчайзинг. Відсутність знань, в першу чергу правових, необхідних для ведення бізнесу як в якості франчайзера, так і в якості франчайзі;
- брак відповідних консультаційних структур.
Для вирішення проблем розвитку договору франчайзингу в Україні необхідно зміцнити законодавчу базу шляхом прийняття Закону України "Про франчайзинг", де передбачити переддоговірне регулювання відносин між франчайзером і франчайзі, особливості правового регулювання товарного, виробничого, ділового франчайзингів, а також, крім субфранчайзингу, доречно передбачити існування регіонального франчайзингу і франчайзингу, що розвивається.
ВИСНОВКИ
Міжнародна діяльність передбачає активний пошук партнерів за рубежем. Перспективні взаємовигідні відносини завершуються укладанням відповідного контракту.
У комерційній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі. Цей документ містить письмову домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього необхідну грошову суму чи зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної операції.
У практиці здійснення зовнішбоекономічної діяльності зазначені вимоги щодо порядку оформлення зовнішньоекономічних контрактів нерідко порушують українські суб'єкти господарювання. Особливо це стосується контрактів, укладених на початку лібералізації зовнішньоекономічної діяльності та у зв'язку з широким доступом українських підприємців на зовнішній ринок. Від імені юридичної особи ці договори підписує або лише її керівник, або коли на тексті договору є два підписи, то нерідко відсутня довіреність на представника, який уповноважується на підписання контракту керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Недодержання форми і порядку підписання зовнішньоекономічного контракту іноді є предметом спору між його сторонами, який передається на вирішення компетентного органу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посіб. / За ред. IB. Багрової. -- К.: "Центр навчальної літератури". -- 2004. -- С 168--169.
2. Кириченко М. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України.- 2006. - №7. - С.67-74
3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Навч. посіб. - 5-те видання. - К.: Знання, 2004. - 406 с.
4. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 1999. - 560 с.
5. Макогон Ю. Україна на зовнішніх ринках, перспективи // Економіка України -- 2005 -- №4 -- С. 72-80
6. Международные экономические отношения. Учебник для ВУЗов / Жуков Е.Ф., Капаева Т.И. - М.: Юнити-Дана. - 1999. - 458 с.
7. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. -- К.:, КНЕУ, 2003.--948с.
8. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. - 472 с.
9. Основи економічної теорії. За редакцією А.А.Чухна. Київ "Вища школа". 2001. - 460 с.
10. Рубан А. Про деякі питання і тенденції сучасної зовнішньої торгівлі України // Економіка України.- 2004. - №10. - С.56-63
11. Cавельев Є.В. Європейська інтеграція і маркетинг. Наукові нариси. - Тернопіль: Карт - бланш, 2003. - 482 с.
12. Cавельев Є.В., Мельник В.В., Чеботар С.І. Українсько-польські економічні відносини у контексті стратегічного партнерства. - Тернопіль: Економічна думка, 2003. - 344с.
13. Сухарський В. С. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: теорія, методологія, практика. - Тернопіль: Астон, 2001. - 284 с.
14. www. Kontrakty.com.ua
15. www. niss.gov.ua
16. www.analitik.org.ua
17. www.economics.com.ua
