Міжнародна економіка

. 1. Якщо порівняти середній дохід самого багатого одного відсотка громадян США (три мільйони осіб з щорічним доходом 700 тис дол.) із середнім доходом самого бідного одного відсотка населення Конго (650 тис. осіб з доходом приблизно 140 дол.), то співвідношення складе 5000: 1.

Отже, можна припустити, що глобалізація вигідна лише розвинутим країнам, в той час, як в країнах, що розвиваються вона обумовлює багаточисельні негативні тенденції. Цю думку висловлюють противники глобалізації. Як вказує популярна неурядова організація "Attac" - соціальна і матеріальна диференціація між Північчю і Півднем стає все очевиднішою: багаті стають все багатшими, а злидні в третьому світі зростають.

3. Істотні недоліки міжнародного торгового порядку і несправедлива практика міжнародної торгівлі гальмує розвиток країн, що розвиваються. Як відмічає американський економіст Дж. Стігліц у міжнародних торговельних угодах існує асиметрія. Розвинуті країни настояли на тому, щоб країни, що розвиваються відмінили торговельні субсидії і торгові митні бар'єри для товарів у виробництві яких вони мають порівняльні переваги, але самі вони не відповіли взаємністю на товари цих країн. Наприклад, в сфері сільського господарства США надають своїм фермерам-виробникам бавовни більше ніж 100% -ву субсидію,що складає 4 млрд. дол., в той час як вартість виробленої бавовни дорівнює 3,5 млрд. дол. Це дозволяє США продавати бавовну по зниженим цінам, що знижує і світові ціни на бавовну. В той час як 25 тис. американських фермерів розкошують, 10 млн. африканських бавовнярів несуть великі збитки. В окремих африканських країнах втрати доходів місцевих виробників бавовни складають 1-2% ВВП. В цілому ж, за оцінкою Світового банку, через погіршення умов торгівлі африканські країни щорічно втрачають 70 млрд. дол., що набагато перевищує розміри іноземної допомоги.

Асиметрія існує не тільки в галузі сільського господарства, а й у сфері послуг. В ході Уругвайського раунду СОТ лібералізація була розповсюджена і на сферу послуг, до того ж не на усі її види, а тільки на фінансові, де США мають явні переваги.

Багаторічні протести країн, що розвиваються проти несправедливості торгових угод у сфері сільського господарства і послуг спонукають СОТ знову внести ці питання в порядок денний чергового раунду переговорів. Цей раунд було навіть названо "раундом розвитку". Однак, США і Європа не пішли на поступки і переговори провалилися.

Недоліки в роботі СОТ дають привід для різкої критики діяльності цієї організації з боку економістів, представників союзів промисловців і підприємців, а також неурядових організацій. Зокрема, неурядові організації стверджують, що світова торгова система збільшує нерівність між тими, хто "все має", і тими, хто "не має нічого" і вимагають проголошення нової концепції Світового торгового порядку.

4. Лібералізація фінансових ринків привела до багаточисельних негативних тенденцій. Одним із основних індикаторів глобалізації є бурхливий розвиток міжнародних фінансових ринків. Глобалізація охоплює практично всі сфери фінансової діяльності (грошову, кредитну, операції з цінними паперами, а також деривативні фінансові інструменти). Фінансова глобалізація породжує велику кількість проблем, що дає підставу для розробки критичних аргументів. Критика фінансової глобалізації зводиться переважно до таких аспектів:

- глобалізація робить фінансові ринки неконтрольованими;

- у господарській практиці часто відбуваються "помилки фінансових ринків";

- в умовах глобалізації виникає проблема негативного впливу на економічну політику держави (податок Тобіна);

- фінансові кризи на нових (нерозвинутих) фінансових ринках;

- діяльність МВФ і Світового банку мали багаточисельні помилки. Так, на думку Дж. Стігліца, кризові тенденції у фінансових секторах викликані такими факторами: а) задоволення вимог МВФ про швидку лібералізацію фінансових ринків; б) беззаперечне розповсюдження вимог "Вашингтонського консенсусу" на країни, що розвиваються; в) помилкові дії МВФ при ліквідації наслідків фінансових криз, які ще більш посилювали кризові тенденції.

5. Переміщення виробництва за кордон " непатріотично" сприяє появі масового безробіття. В умовах глобалізації спостерігається масове переміщення виробництва із розвинутих країн в країни, що розвиваються або інші індустріальні країни з більш низьким рівнем заробітної плати. Основна мета переміщення виробництв - зменшення витрат. Мова йде переважно про працемісткі галузі, де рівень заробітної плати в індустріальних країнах традиційно високий. Критичні аргументи в цьому аспекті посилюють той факт, що в результаті переміщення виробництва у розвинутих індустріальних країнах різко скорочується кількість робочих місць, що викликає негативний ефект з точки зору професійних можливостей місцевого населення. Таким чином, діяльність багатонаціональних корпорацій, пов'язана з переміщенням виробництв за кордон, визнається "непатріотичною" і розглядається як одна із передумов масового безробіття в індустріальних країнах з усіма негативними соціальними наслідками.

Отримавши найбільший розвиток в економічній сфері, глобалізація наприкінці ХХ ст. вийшла за її межі і стала реально перебудовувати політичну структуру світу. Людство вступило у надзвичайно складну епоху свого існування, коли світ одночасно організується і хаотизується, глобалізується і локалізується, об'єднується і роз'єднується. Тому сьогодні в центрі уваги знаходяться такі суперечності глобалізації:

- між загальнолюдськими інтересами у взаємозалежному світі і національними та етнічними особливостями;

- між глобалізацією і прагненням до ідентичності, самовизначеністю народів, соціальної спільності, особистості;

- між громадським порядком, який зберігається всередині держав і " природним станом", що панує в межах міжнародних відносин та ін.

Разом з тим, аналізуючи глобалізаційні процеси необхідно підкреслити, що глобальні проблеми - не є синонімом проблем (чи суперечностей) глобалізації. Перші означають, що вони мають планетарний загальний характер (не обов'язково породжений глобалізацією), друга ж група проблем передбачає, що вони дійсно викликані глобалізацією, присутні її нинішньому етапу.

Питання для обговорення:

1. В чому сутність процесу глобалізації?

2. Назвіть основні фактори що обумовлюють процес глобалізації світогосподарських зв'язків.

3. Назвіть основні напрямки розвитку глобалізації.

4. В чому проявляються нові тенденції розвитку МЕВ в умовах глобалізації?

5. Виділіть основні сфери прояву глобалізації і в чому вона проявляється?

6. В чому, на вашу думку, полягають позитивні моменти процесу глобалізації?

7. Які негативні сторони глобалізації та їх можливі наслідки?

8. Назвіть основні глобальні проблеми людства і в чому їх сутність.

9. Розкрийте суть сучасної глобальної демографічної проблеми.

10. Які шляхи вирішення глобальної продовольчої проблеми?

11. Чим викликане загострення енергетичної і сировинної проблеми у сучасному світовому господарстві?

12. В чому полягають економічні аспекти глобальних соціальних проблем?

Тема 7. Інтеграція України у світову економіку

1. Економічні та політичні передумови інтеграції України у світову економіку

Кожна країна, вирішуючи проблеми свого розвитку, намагається створити власну модель національної економіки і систему господарського регулювання. Це дозволяє максимально використовувати її ресурси і конкурентні переваги. Однак сьогодні, розвиток національного господарства у всезростаючих масштабах залежить від впливу зовнішніх факторів та входження країни у світову економічну систему.

Ніни, перед Україною стоїть надзвичайно важлива проблема органічної інтеграції до світової економічної системи. Від того, яке місце посяде економіка у світовому поділі праці найближчими роками та у перспективі, безпосередньо залежатиме майбутнє держави та добробут народу. Перехід економіки на ринкові умови, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності створюють сприятливі умови насамперед у налагодженні взаємовигідних зв'язків із зарубіжними партнерами, розширенні товарообміну, залученні сучасних технологій, передового управлінського досвіду, кредитів, інвестицій, фінансової допомоги, тощо.

З встановленням незалежності України проводиться курс на поступове зближення з європейським і світовим співтовариством, на входження до світової економічної системи ринкового типу. Однак, інтеграція України у систему світової економіки потребує певного часу й переорієнтації відповідно до вимог, що випливають з передумов такої інтеграції. Ці передумови поділяються на: політико - правові, економічні, інфраструктурні та ін.

До політико-правових передумов можна віднести: політичне визнання України; забезпечення територіальної цілісності й створення адекватної системи національної безпеки; побудова демократичної держави; виконання міжнародних зобов'язань у сфері прав і свобод людини; безпосередня участь у регіональних і глобальних політичних процесах; розроблення відповідного законодавства та його всебічного дотримання.

До економічних передумов відноситься: оцінка економічного потенціалу і визначення напрямів структурної перебудови; розроблення і забезпечення реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення; оцінка експортного потенціалу, вироблення експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності; стабілізація національної грошової одиниці та її включення до системи міжнародних розрахунків та ін.

Розвиток світогосподарських зв'язків передбачає забезпечення таких інфраструктурних передумов: удосконалення транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних) для нормальної життєдіяльності держави; розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з їх включенням до міжнародних систем тощо.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22