Місце національної економіки в системі світового господарства
p align="left">А. Баланс поточних операцій, який включає:· торговий баланс, сальдо якого представляє різницю між експортом і імпортом товарів;
· баланс послуг, сальдо якого дорівнює різниці між експортом і імпортом технологічних ліцензій, інновацій, патентів, послуг міжнародного туризму і страхування, транспорту, зв'язки та ін.;
· баланс процентних платежів, сальдо якого визначається як різниця між платежами по національних кредитах, розміщених в інших країнах, і виплатах відсотків по запозиченому країною капіталу;
· баланс трансфертів, сальдо якого є різницею від приватних і державних платежів з-за кордону і за межі країни. Сюди відносяться прямі інвестиції, які дають право контролю над фірмою, портфельні інвестиції, тобто капітали, вкладені в облігації, акції і інші цінні папери іноземними фірмами без права придбання контрольного пакету акцій.
В. Баланс руху довгострокових капіталів. Його сальдо представляє різницю між експортом і імпортом капіталів (інвестицій). Сюди відносяться прямі і портфельні інвестиції.
С. Баланс руху капіталу. Його сальдо відображає результат всіх міжнародних операцій з активами (валютою, цінними паперами). Позитивне сальдо цього балансу свідчить про чистий приплив капіталу в країну, а негативне - про чистий відтік.
Д. Баланс, який представляє групу статей, що коректують помилки в статистичних даних по попередніх розділах.
Крім платіжного балансу в міжнародній практиці у якості показників, які характеризують активність країни в світовому господарстві, використовуються такі показники, як ВВП, структура експорту-імпорту, об'єм, структура і динаміка іноземних інвестицій та ін.
Природно, що одні і ті ж країни не можуть займати однакові позиції в угрупуваннях держав по ознаках кожного з цих показників. Наприклад, США, Німеччина, Японія і Канада є першими по об'ємах ВВП та іноземних інвестиціях. Інші країни, наприклад, Сінгапур, Малайзія і Південна Корея можуть випереджати всіх за наслідками платіжного балансу і за іншими показниками.
Тому на практиці, при визначенні місця кожної країни в табелі про ранги в світовій економіці, як правило, ґрунтуються лише на даних про об'єм ВВП, платіжного балансу і резервів центрального банку країни.
Розділ 4 Національна економіка України та її місце в світовому господарстві
Національна економіка України все глибше інтегрується в систему світового економічного господарства. Вступ України в 2008р. у ВТО - це найістотніший інтеграційний крок останнього часу. Як відомо, цей процес тривав 15 років. Членство України у ВТО тепер робить можливим початок переговорів по створенню зони вільної торгівлі між Україною і ЄС.
Сьогодні для розвитку національного господарства України найбільш актуальним питанням стало питання про її долю в економічній глобалізації. Україна опинилася перед вибором: як оптимально поєднувати в зовнішньоекономічній політиці два стратегічні напрями - інтеграційну діяльність країни в рамках єдиного економічного простору (ЄЕП) та митного союзу і за його межами в рамках європейської економіки (ЄС).
Тому все більш важливим стає аналіз інтеграційних можливостей національної економіки як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Інтеграційний потенціал України повинен реалізовуватися як на близькому регіональному рівні (в рамках ЄЕП і ЄС), так і з віддаленими регіонами і країнами (через членство у ВТО). Для України через низку обставин (національна економіка не зрілого ринкового типу, наявність значного дефіциту багатьох ресурсів, істотно занижений рівень міжнародних зовнішньоекономічних контактів) кардинального значення набуває врахування тенденцій, які складаються в міжнародній економічній глобалізації. Ці тенденції вказують на перспективи і резерви, які можуть бути використані в ході пошуку інтеграційних рішень для України. А вони, в найзагальнішому плані, полягають у виборі не односторонньої, а різновекторної і збалансованої інтеграції національної економіки в світове господарство.
Частіше за все різновекторність інтеграційних устремлінь України (ЄС і/або ЄЕП) розглядається через призму зовнішньоекономічної безпеки країни. Тому одні економісти прагнуть мінімізувати російський вплив на інтеграційну перспективу України, а інші, дотримуючись європейської перспективи країни, пропонують ретельно оцінити можливі негативні наслідки її участі в інтеграційних процесах в ЄС. Проте треба було б не протиставляти західний чи східний напрями інтеграційної політики України, а йти по шляху вивчення можливих вигод від участі в тому чи іншому інтеграційному угрупуванні. Сприятливі соціально-економічні дивіденди економіка країни може отримувати, інтегруючись з різними економічними блоками, які діють сьогодні або можуть з'явитися в майбутньому. Важливо забезпечити реальну життєздатність тієї або іншої інтеграційного формування і захист в ньому своїх інтересів, а не замкнутість, однобічність або навіть закритість свого національного господарства від інтеграційних процесів. Ці аспекти інтеграційної діяльності України не знайшли всестороннього обговорення в наукових дискусіях і тому слабо враховуються в господарській практиці і економічній політиці держави.
Постановка питання про альтернативність ЄС і ЄЕП для України є некоректною в науковому плані і неперспективною для вибудови правильної інтеграційної політики країни. З одного боку, економічна інтеграція в рамках ЄЕП обіцяє ряд реальних вигод для економіки України через реанімацію господарських зв'язків, які існували в недавньому минулому. Україна і інші країни СНД по багатьом ознакам ще зберігаються як складові частини єдиного відтворювального комплексу з високим рівнем інтегрованості. Ця обставина дозволяє полегшити інтеграційні процеси, прийти до регіонального економічного співтовариства з найменшими витратами. З іншого боку, членство України в ЄС - це все-таки віддалена перспектива. ЄС віддає перевагу довгим поетапним переговорам і не має наміру дотримуватися чіткого графіка розширення, посилаючись на те, що організацію з більш ніж 20 членами вже зараз важко контролювати. Якщо процес вступу України у ВТО розтягнувся на 15 років, то повноправне членство в ЄС займе, швидше за все, теж тривалий період часу. Україна, як відзначають деякі дослідники, сьогодні знаходиться на початку свого євроінтеграційного шляху. Тут найближча задача - підписати з ЄС угоду про зону вільної торгівлі. А економічна інтеграція на колишньому пострадянському просторі може створити для нашої економіки в найближчій перспективі деякі додаткові сприятливі чинники її розвитку.
Тому національна економіка країни повинна орієнтуватися на три інтеграційні пріоритети. Перший: реінтеграція в межах СНД завдяки дії ряду сприятливих факторів (відновлення економічного потенціалу країн, зміцнення їх продуктивних сил, вдосконалення їх соціальної і фінансової інфраструктури та ін.). Другий: поетапна і поступова інтеграція в ЄС за допомогою перехідних форм (зона вільної торгівлі, асоційоване членство та ін.). Третій: реалізація можливостей через членство у ВТО, як з близькими, так і з віддаленими країнами і регіонами, зокрема Китаєм і країнами Південно-східної Азії.
Висновки
1. Національна економіка - це історично складена система суспільного відтворення країни, взаємозв'язана сукупність галузей, видів виробництва і територіальних комплексів, яка охоплює все форми суспільної праці. Головною метою всієї економічної політики любої з країн є створення ефективної і конкурентоздатної економіки. При цьому механізми і методи досягнення цієї мети включають набір інструментів, який дозволяє створити сприятливе середовище для господарської діяльності всіх суб'єктів незалежно від форм власності.
2. Світове господарство - це складна система, яка характеризується множинністю складових її елементів, ієрархічністю, багаторівневістю, структурністю. Основу системи складає міжнародне і обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання. Кожна з цих фаз світового відтворювального процесу як в глобальному масштабі, так і в рамках окремих держав залежно від їх місця і ролі в цілому впливає на функціонування всієї світової господарської системи.
3. Процеси інтеграції і створення світового господарства носять об'єктивний характер. Вони неминучі і не залежать від того, яка модель економічного розвитку реалізується в конкретному випадку. Тому ні нав'язана Заходом усьому світу модель, ні більш значущі переваги від участі в світовому господарстві розвинених країн не можуть означати, що для країн, що розвиваються, а також країн з перехідною економікою, участь в світовому інтеграційному процесі протипоказана і має тільки негативний сенс. Практика доводить, що входження держав, що розвиваються, в єдиний економічний союз з економічно сильними державами додає їхньому розвитку додатковий імпульс.
4. Процес лібералізації національної економіки має здійснюватися поетапно і зважено з урахуванням особливостей України та окремих її регіонів. Головний критерій при цьому - рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Його ігнорування може призвести до того, що під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть витіснені з внутрішнього ринку.
6. Уряду необхідно ініціювати створення міністерствами та відомствами на комерційній основі центрів досліджень кон'юнктури товарів на внутрішньому і світових ринках, проведення кваліфікованої цінової експертизи зовнішньоторговельних контрактів з видачею відповідних рекомендацій та аналітичних матеріалів суб'єктам господарювання, структурам виконавчої влади. Слід також створити науково-дослідну базу для системного вивчення стану світових ринків товарів (продукції, послуг) та маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів. Активно залучати до цієї роботи торговельно-економічні місії, відповідні підрозділи посольств України за кордоном, представництва різних українських фінансово-промислових структур, повніше використовувати можливості Торгово-промислової палати України.
Список літератури
ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» №2411-17 від 1.07.2010.
Бандурин В.В., Булатов А.С. Мировая экономика. Учебник. М., Юристъ, 2007.
Бандурин В.В., Рачич Б.Г. та ін. Глобализация мировой экономики и Россия.-М.: Буквица, 2007.-304 с.
Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. М., 2006.
Гаджиев К.С. Введение в геополитику. Учебник для вузов. М.: Издательская корпорация «Логос», 2008.
Долгов С.И. Глобализация экономики: новое слово или новое явление? М.: ОАО Изд-во “Экономика”, 2008.
Европа и Россия / Под. Ред. В.М. Кудрова, В.Н. Шенаева, Л.Н. Володина. М.: 2006.
Будкін В.С., Дудченко М.А., Філіпенко А.С. та ін. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності: монографія. К.:Знання, 2004. - 304 с.
Луценко В.О. Аналіз поточного стану експорту України й основні напрямки його підвищення. ДНТУ, 2002.
Філіпенко А.С. Інтеграційні перспективи Україні: бігравітаційна модель. Економіка України. - 2005. - №6. - С.11-12.
Інтернет http://www.lib.ua-ru.net/inode/p-2/35914.html
Інтернет. http://focus.ua/economy/49909
Інтернет http://ru.wikipedia.org/wiki/Леонтьев,_Василий_Васильевич
Інтернет http://economuch.com/page/mekonomiks/ist/ist-4--idz-ax252.html
Інтернет http://books.efaculty.kiev.ua/mek/2/g1/1.html
Інтернет http://literus.narod.ru/Bussines/MirEcon/1-g3-1.htm
