Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
p align="left">В сучасному світі погана репутація, або взагалі її відсутність є вагомою нестачею для державної політики та для іміджу країни, яка прагне бути конкурентоспроможною на міжнародній арені. Такі поняття як імідж, репутація розглядаються як необхідні складові стратегічного надбання держави. [2]Імідж країни повинен відповідати таким вимогам:
· він має бути оригінальним та асоціюватися з країною;
· легко піддаватися змінам та нововведенням відповідно до міжнародної ситуації;
· використовувати постійні цінності та культурні особливості країни;
· для його створення та просування необхідна професійна в різних сферах команда, яка має бути аполітичною та інтернаціональною;
· мати в наявності слоган (назва країни - обов'язкова) та логотип, який би містив елементи державної символіки (герб, прапор).
Досить важливим в процесі створення іміджу будь-якої країни є оцінка цього іміджу ззовні, тобто, так би мовити, особливості зовнішнього іміджу. Адже саме враховуючи зауваження та побажання представників не їхньої спільноти, можна визначити, над чим саме потрібно працювати в процесі іміджу країни. [17]
Інформаційна складова іміджу держави, це:
· економічна -- організація, координація, регулювання економічних процесів за допомогою податкової та кредитної політики, створення стимулів і пільг економічного росту або здійснення санкцій. Саме завдяки економічному показнику ми бачимо рівень розвитку країни її дохід. Найповніше уявлення про групи країн у світовій економіці дає інформація, міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу; [31]
· політична -- найважливіша складова іміджу держави, що за-безпечує політичну стабільність, здійснення владних повно-
важень, вироблення політичного курсу, який би поділяли
найширші верстви суспільства;[12]
· дипломатична -- це складова щодо ведення переговорів, підписання між-народних угод, вивчення основних тенденцій та перспектив розвитку як регіональних, так і глобальних міжнародних відносин. Спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики, захист національних інтересів у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном.[14] Призначенням дипломатії вважається представлення країни на міжнародній арені та забезпечення її політичної стабільності у зовнішніх відносинах. Взагалі, держава як суб'єкт міжнародного права практично не могла б виконувати свої функції без встановлення і розвитку міжнародних відносин з іншими суб'єктами міжнародного права. Для того щоб реально здійснювати ці відносини і особливо у зовнішній сфері, потрібна система відповідних органів. Адже саме систематизовані органи, функції між якими чітко поділені, можуть забезпечити безперечне функціонування цілісної системи. Вищі державні органи, наділені відповідною компетенцією у сфері міжнародних відносин, умовно можна поділити на два види внутрішньодержавні та закордонні. Будь-які рішення, що приймаються цими органами з питань зовнішньополітичної діяльності, покладають на державу відповідні обов'язки перед іншими державами та міжнародними організаціями. До системи внутрішньодержавних органів, які беруть участь у дипломатичному процесі, слід віднести: парламент, главу держави, главу уряду та уряд, міністерство закордонних справ;
· мас-медії -- інформаційні потоки, розраховані на велику, гетерогенну аудиторію, як правило, розділену просторовими і часовими бар'єрами.[15] Це донесення інформації про свою державу завдяки ЗМІ, телебачення та радіомовлення, особливо Інтернет.
· соціальна -- полягає в задоволенні потреб людей у
житлі, праці, підтримці здоров'я, в соціальних гарантіях, яка теж в тій чи іній формі формує імідж держави;
· культурна -- що спрямована на задоволення
культурних потреб населення, залучення його до творінь
світової художньої культури, створення умов щодо самореалізації особи у творчості й аматорстві. Представлення країни на міжнародній арені як культурної, талановитої нації.
Всі ці складові допомагають кожній країні створити імідж. Імідж своєї власної держави. Політичну, економічну, культурну, соціальну складову держава віддзеркалює в засобах масової інформації, зокрема в газетах, телебаченні, та звичайно ж Інтернеті. Саме ефективна праця ЗМІ допомагає сформулювати думку про державу.
Щодо дипломатичної складової, дипломатичні представництва та консульські установи за кордоном є постійно діючими установами держави, основними завданнями яких є представництво країни в державі перебування та підтримання офіційних міждержавних відносин, захист інтересів своєї держави, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном.
Розділ 2. Імідж США.
2.1 Історія створення іміджу США на міжнародній арені.
США на сьогоднішній день має імідж держави лідера всього світу, країна яка за рівнем та масштабами розвитку значно випереджає будь-яку з інших розвинених країн. За умовами більшої глобалізації міжнародної економіки показники ділової активності всередині США є „барометром” для світової економіки, безпосередньо впливають на рух циклу та зміни стану національних економік. США виробляє найбільше у світі товарів та послуг.
Причини, що зумовили економічні досягнення країни, можна умовно поділити на дві групи. Перша -- пов'язана з певними особливо-історичного розвитку США: на її території не велися воєнні дії. Друга група об'єднує причини або чинники, що є результатом сучасної політики макроекономічного регулювання.[31]
До чинників, що стимулювали економічний розвиток Сполуче-них Штатів в історичному контексті, належать:
· наявність значних природних ресурсів і сприятливих кліма-тичних умов. За оцінками, на США припадає 20 % світових запасів
мінеральних ресурсів. А багатство та різноманітність кліматичних
умов дає змогу вирощувати у країні майже весь спектр рослинної
сільськогосподарської продукції: від жита до цитрусових;
· основну частину населення Сполучених Штатів складали
мільйони переселенців з інших країн, яких свого часу приваблюва-ли сюди землі, відносно високий рівень заробітної плати та інших
доходів. За психологічним типом це були переважно тверді ду-хом люди, готові до важкої праці і труднощів, соціально активні;
· значний, постійно зростаючий споживчий ринок спричинив
розвиток масового виробництва, яке швидко стало основою еконо-мічного зростання, стимулюючи розвиток відповідних базових га-лузей, що сприяли формуванню прогресивної структури національ-ної економіки країни. У деяких галузях масове виробництво було створене ще на початку XX століття. Так, ще у роки Першої світо-вої війни СПІА виробляли більше ніж мільйон легкових автомобілів (у 1916 р. -- більше ніж 1,5 млн шт.);
· на розвиток американської економіки не мали негативного
впливу світові війни. їхня роль була швидше позитивною, ніж на-впаки. Так, за 1939--1944 рр. ВВП США збільшився на 93 %, а
промислове виробництво у 2,4 раза;
· економічному зростанню в країні сприяла традиційно існую-ча тут свобода економічної діяльності, захист і підтримка конку-ренції. Як відомо, законодавство у Сполучених Штатах було започатковане ще наприкінці XIX століття;
· ще одним з чинників економічного зростання у США можна
вважати специфічно американський культ підприємництва, що
міцно і традиційно закладений у суспільну свідомість. Відмітна
особливість психології американського суспільства -- прагнення
до успіху. Це та мотивація, що змушує людей напружено вчитися,
працювати, підвищувати кваліфікацію та свій статус і, загалом, --
власний і суспільний добробут.
Отже, економічна модель СПІА, яка сьогодні більшістю експертів визнається однією з найбільш ефективних, характеризується мі-німальним регулюванням підприємництва, приватизованою про-мисловістю, низькими торгівельними бар'єрами, стабільною моне-тарною політикою, низькими податками. Саме сприятливий інвес-тиційний клімат дає змогу Сполученим Штатам бути на крок по переду інших держав світу, коли йдеться про нові технології, що, своєю чергою, забезпечує конкурентоспроможність американської економіки.[7]
США послідовно домінували у світовій торгівлі, експорті позико-вого капіталу, прямих і портфельних закордонних інвестиціях. Сьо-годні це переважання реалізується, головним чином, у масштабах економічного потенціалу та динамізмі його розвитку, науково-тех-нічному прогресі, закордонних інвестиціях і впливі на світовий фінансовий ринок.
90-ті роки для економіки США виявилися надзвичайно сприят-ливими. Економічне зростання країни триває незважаючи на чис-ленні негативні прогнози щодо подальших перспектив розвитку. За 1996--1998 рр. щорічні темпи зростання економіки Сполуче-них Штатів сягнули 4 %, а в 1998 р. навіть 6 %. Лише за 2-й квартал 2000р. темпи зростання ВВП США становили 5,2 %, а темпи зростання продуктивності праці -- 5,3 %, що вважається найвищим показником за останні 17 років і, своєю чергою, зумов-лює збільшення інвестицій в американську економіку на 15 % про-тягом 2000р. агалом цей бум зростання у Сполучених Штатах пояснюється сукупністю чинників макрорегулювання у 80-х роках, спрямова-них на проведення серйозних структурних реформ, та ефективною політикою адміністрації Клінтона, перш за все, у сфері фінансово-кредитної політики. Найбільш важливими серед зазначених чин-ників експерти вважають, по-перше, потужні інвестиції, по-друге, -- масове реформування структури тисяч компаній, чому значною мірою допоміг Інтернет, і, по-третє, -- гнучкість і відкритість ринків праці, товарів і капіталів. Усе це спонукало підприємців створюва-ти нові компанії. Окрім того, обсяги інвестицій компаній у новітні технології в США у середньому в 5 разів більші, ніж в Європі. Саме новітні інформаційні технології у поєднанні з поглибленням процесу глобалізації надають економіці США можливість протя-гом тривалого періоду розвиватися значно скоріше, ніж раніше, за низького рівня безробіття та незначної інфляції.[31]
