Вивчення історії та етнографії Криму в тюркомовній періодиці кримськотатарської діаспори (1888 – 1991 рр.)
p align="left">Апробація результатів дисертації здійснена на більш, ніж 10 міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях, серед яких: Науково-практична конференція «Україна - країни Сходу: Від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій» (Київ, 2000); I та II Міжнародні конгреси «Археологія та етнологія Східної Європи » (Одеса, 2002; Донецьк, 2004); VIII та IX Всеукраїнські науково-теоретичні конференції «Українська періодика: Історія і сучасність» (Львів, 2003; 2005); Четвертий міжнародний симпозіум «Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі» (Севастополь - Ласпі, 2003); ІІ Міжнародна науково-теоретична конференція «Знаки питання в історії Україні: Українська історія у східноєвропейському контексті» (Ніжин, 2004); XV міжнародна конференція «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні» (Київ, 2006); I та II Всеукраїнські науково-практичні конференції «Актуальні проблеми етнополітичної й соціально-економічної історії та культури Криму» (Сімферополь, 2006, 2007).Публікації. Основні положення і висновки дисертації розкриті в монографії (з додатком бібліографічного покажчика на 3938 позицій), 13 наукових публікаціях (у т.ч. в 7 статтях у провідних фахових наукових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України).
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів (8 підрозділів), висновків (усього 180 стор.), списку використаних джерел і літератури (689 позицій, 41 стор.).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, наукове значення, визначені предмет і об`єкт дослідження, окреслені хронологічні та географічні межі дисертації, сформульовані її мета й завдання, визначені новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв`язок із науковими програмами, темами, вказано на апробацію роботи.
У першому розділі - «Методологічні прийоми дослідження, історіографія та джерельна база» - здійснено аналіз наукових робіт із проблематики дослідження та використаних джерел, розкрито основні методи, що дозволили вирішити поставлені у дослідженні завдання.
У підрозділі 1.1. - «Методологічні прийоми дослідження» - наголошується, що дослідження має комплексний міждисциплінарний характер. Його концептуальні засади базуються на таких традиційних науках, як історія, історіографія, етнографія, біографістика, бібліографія й інші. В дисертації використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи дослідження. Серед загальнонаукових: індукція, дедукція, опис, пояснення й інші, які є конкретними пізнавальними засобами окремих фактів і подій. Із числа загальнонаукових методів, передусім, найширше використовувалися історичний, логічний і структурно-системний методи. Активно використано просопографічний підхід до історіографічного дослідження, коли наукова спадщина розглядається в річищі біографій кримознавців.
У підрозділі 1.2. - «Історіографія питання» - визначено рівень науково-теоретичного опанування проблеми в літературі, проаналізовано історіографічну спадщину з досліджуваної проблеми, яка хронологічно включає три періоди: довоєнний; кінець 40-х років ХХ ст. - 1991 р. та сучасний. Періодичні видання кримськотатарської діаспори стали об'єктом вивчення починаючи з кінця 20-х років. ХХ ст. Загальна інформація про періодичні видання кримських татар в еміграції виявлена у студіях Д. Сейдамета (Киримера)Sejdamet D. Krym / In-t wschodnэ.- Warszawa, 1930.- 114 s., Б. В. Чобан-задеЗoban-zad? B. Krьm-tatar ?d?bijatьnda kyryltajcьlьк v? mill?tсiliq.- Baku, 1929.- 33 s. . В дослідженнях довоєнного періоду не висвітлювалася історія заснування та розвитку видань. Не був репрезентований тематичний діапазон публікацій.
В основу наступних досліджень історії періодики кримських татар за кордоном покладені праці М. Хаджі Фазила (Улькусала), який уперше зібрав і оприлюднив відомості про періодичні видання кримськотатарської діаспори, що видавалися в Румунії й Туреччині наприкінці XIX - на початку XX ст.Ьlkьsal M. Dobruca ve Tьrkler.- Ankara: Tьrk Kьltьrьnь Araюtэrma Enstitьsь, 1987.- 270 s. . В монографії М. Улькусала «Kэrэm Tьrk-Tatarlarэ: Dьnь-Bugьnь-Yarэnэ»Ьlkьsal M. Kэrэm Tьrk-Tatarlarэ: Dьnь-Bugьnь-Yarэnэ.- Эstanbul: Baha Matbaasэ, 1980.- 366 s. систематизовані відомості щодо історії заснування та діяльності редакцій журналів «Emel», «Kэrэm» та «Dilde, Fikirde, Эюte Birlik», газети «Halk». Однак, ці матеріали обмежені лише інформацією про початок їх видання. Відомості про періодичні видання тюрків, у т.ч. кримських татар, були систематизовані в ґрунтовній статті американського історика турецького походження Х. Іналджика, яка ввійшла до збірника Інституту досліджень тюркської культури в Туреччині «Tьrk Dьnyasэ El Kitabэ» («Настольная книга тюркского мира»)Tьrk Dьnyasэ el Kitabэ.- Ankara, 1976.- 1452 s. . 1981 року в Анкарі була видана праця Ю. Уралгірая «Romanya'da Tьrk ve Эslam Kьltьrь» («Тюркська та мусульманська культура в Румунії»), в одному з розділів якої автор подав назви всіх періодичних видань тюрків у Румунії, які видавалися наприкінці XIX - на початку ХХ століттяUralgiray Y. Romanya'da Tьrk ve Эslam Kьltьrь.- Ankara, 1981.- 354 s..
Видавнича діяльність кримських татар в еміграції стала об'єктом вивчення в дослідженні К. Чапраза «Видавнича діяльність кримськотатарських тюрків»Зapraz K. Kэrэm-Tatar Tьklerinde basэn (1881-1990): Yьksek lisans tezi.- Istanbul, 1990.- 57 s.. Автор доповнив відомості, наведені у працях М. Улькусала, інформацією про американські, турецькі та румунські видання кримських татар другої половини ХХ ст. Турецький історик Г. С. Алтуг - автор біографічної праці «Життя та діяльність Мустеджипа Улькусала»Altuр G. S. Mьstecib Ьlkьsal'эn Hayatэ ve Faaliyetleri: Yьksek lisans tezi.- Istanbul, 1994.- 162 s. - зупинилася на його видавничій діяльності. Нею висвітлені деякі аспекти, пов'язані з історією видання періодичних видань кримських татар у Румунії в 30-х роках ХХ ст. Таким чином, історіографія зазначеної проблеми в часописах кримськотатарської діаспори до 1991 р. представлена виключно зарубіжними студіями, в яких було зроблено спробу зібрати відомості про кримськотатарські періодичні видання. Взагалі був відсутній аналіз матеріалу, опублікованого на сторінках цих видань, не було репрезентовано й повного списку часописів кримськотатарської діаспори.
На сучасному етапі інтерес до історії періодичної преси та кримознавчої спадщини кримськотатарської діаспори посилився. Х. Киримли Kэrэmlэ H. Kэrэm Tatarlarэnda Milli Kimlik ve Milli Hareketler (1905-1916).- Ankara: Tьrk Tarih Kurumu Basэmevi, 1996.- 296 s. відновив історію видання в Туреччині на початку ХХ ст. кримськотатарських журналів «Tonguз» («Первісток») і «Зolpan» («Зірка Венера») «Tearrif-i Muslimin» та «Эslam Dьnyasэ», та намагався простежити змістовну лінію цих журналів і газет. Важливим для вивчення періодики став початок роботи з транслітерації текстів періодики. Були транслітеровані публікації журналу «Emel» за 1930 р. Yьksel Z. Romanya'da 1930-1940 yэllarэ arasэnda yayэnlanan Emel mecmuasэnэn birinci cildinin yeni tьrk alfabesine зevrilmesi / Эstanbul Ьniversitesi edebiyat fakьltesi tьrk dili ve edebiyatэ bцlьmь mezuniyet tezi.- Эstanbul, 1980.- 486 s. . 2003 року в Констанці окремим збірником було транслітеровано статті журналу «Mektep ve Аile» («Школа та родина») Mektep ve Aile Mecmuasэ (1915-1916) / Hazэrlayanlar E.Ьlgen, A.Aksu.-Constanta, 2003.- 208 s.. За два роки в Стамбулі побачило світ дослідження, присвячене одному з авторів публікацій журналу «Kэrэm» Февзі Алтугу, були транслітеровані з арабської латинським шрифтом і перевидані його публікації з журналу «Kэrэm» Altuр F. Dikinli Эliюkiler: Kэrэmlэ Bir Црretmenin Anэlarэ ve Юiirleri.- Эstanbul, 2005.- 200 s. .
Наприкінці ХХ ст. з'явилися ґрунтовні дослідження, присвячені систематичному вивченню періодичних видань народів Криму113 Непомнящий А. А. Історичне кримознавство (кінець XVIII - початок XX століття): Біобібліографічне дослідження.- Сімферополь, 2003.- 456 с.3, але багата наукова та популярна кримознавча історико-етнографічна спадщина там не розглядалася. Проблема емігрантської преси стала предметом інтересу в наукових студіях С. Нагаєва та Р. Фазилова114 Фазылов Р., Нагаев С. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы.- Симферополь: Крымское учебно-педагогическое изд-во, 2001.- 640 с.4. Г. Юксель висвітлені обставини, що обумовили появу таких видань, як «Emel», «Yэldэrэm», «Halk»115 Юксель Г. Къырымтатар иджрет матбуасы // Йылдыз.- 2003.- № 3.- С. 103-110.5, зроблена спроба визначити основний діапазон проблем, які порушувалися на сторінках «Emel» в 30-х роках ХХ ст.116Юксель Г. З. Кримськотатарська пресса в 1917-1928 гг.: Тенденції розвитку й національна своєрідність: Автореф. дис. ... канд. філол. наук / 10.01.08 - журналістика; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; Ін-т журналістики.- К., 2006.- 17 с. 6. Професор І. А. Керімов уперше в історіографії відмітив значення публікацій журналу «Emel», для розвитку кримськотатарської літератури117 Керимов И. Къырымтатар эдебияты.- Симферополь, 1995.- 352 с.7.
Вивченню преси народів Криму було присвячене комплексне ґрунтовне дослідження Н. В. Яблоновської118 Яблоновська Н. В. Етнічна преса в Криму: Історія та сучасність.- Сімферополь, 2006.- 312 с.8. Питання вивчення кримськотатарської періодичної преси в еміграції хоча й було порушене автором, але не отримало належного висвітлення. Залишилися нерозкритими процеси зародження та розвитку видавничої діяльності діаспори, біоісторіографічні характеристики авторських колективів.
У цілому, аналіз праць із проблематики дисертаційного дослідження виявив фрагментарне вивчення історії періодичних видань кримськотатарської діаспори. Багата, різноманітна за рівнем і сюжетною гамою історико-етнографічна кримознавча спадщина, що міститься на сторінках таких часописів, узагалі до останнього часу була поза зором дослідників. У історіографії досі не існує комплексної праці, присвяченої проблемі дослідження спадщини кримськотатарської тюркомовної емігрантської преси.
