Етноботанічні характеристики рідкісних видів рослин флори Чернігівщини
віти білих лілей не можна було приносити додому -- це загрожувало загибеллю всієї домашньої худоби.Містичну й лікувальну славу мала лілея й серед слов'ян, а в закаспійських краях їй і досі приписують такі властивості.Таємниче значення квітки вміщено в її російській назві -- «одо-лень». За твердженням Афанасьева («Погляди слов'ян на природу»), вона походить від слова «одолевать»-- а саме: перемагати нечисту силу й недугу. «Кто найдет одолень-траву,-- зазначається в одному народному травникові,-- тот вельми талант себе обрящет».Відваром такої здолай-трави лікували зубний біль й отруєння, крім того, він вважався любовним напоєм, здатним пробуджувати ніжні почуття в серцях жорстоких красунь. Із кореневищем квітки пастухи обходили поле, щоб худоба не пропала.Давні слов'яни вважали її важливим оберегом під час подорожей. Кожен, хто вирушав на чужину (особливо торгова людина), повинен був, за твердженням того ж таки Афанасьева, запастися цією травою, оскільки з нею -- «хоч куди піде -- багато добра надбає». І ось, вирушаючи в далеку дорогу, обережні люди убезпечували себе закляттям: «їду я у чистому полі, а в чистому полі росте здолай-трава. Здо-лай-траво! Не я тебе поливав, не я тебе породив; породила тебе мати -- сира земля, поливали тебе діви простоволосі, баби закушкані. Здолай-траво! Переможи ти злих людей: лихого б на нас не думали, поганого не замишляли, віджени чародія і ябеду. Здолай-траво! Подолай мені гори високі, доли низькі, озера сині, береги круті, ліси темні, пні та колоди!.. Збережу тебе я, здолай-траво, біля серця палкого на усьому шляху і по всій доріженьці».Таку ж пошану мали до цієї рослини і давні серби. Про що свідчить їхня пісня:«Якби знала баба,Що такі здолай-траву, Зашила б у пояс Та й носила б на собі». 2.3 Сніг і підсніжникВсе має свій колір, усьому Бог дав якусь барву. А снігові сказав:-- Колір добери собі сам.І пішов сніг шукати собі кольору. Просив у трави:-- Травичко-зеленичко! Дай мені свій зелений колір!Засміялася трава:-- І я зелена, і листя дерев зелене, -- ніхто тебе не впізнає. Краще попроси у фіалки.Фіалка сказала, що її вбрання дуже скромне, і в такому одязі на сніг ніхто й не гляне. Може б червона рожа дала свій колір. Але й горда рожа відмовила.Ходив сніг і ходив, просив і просив... Нарешті звернувся зі слізьми до підсніжника:-- Маленька моя квіточко! Білий мій дзвіночку! Дай мені свій колір. Дуже прошу. Бо буде зі мною, як з вітром, що такий недобрий, бо ніхто його не бачить.-- Та моя одежа простенька дуже. Але як тобі подобається, бери собі -- зглянувся ласкавий підсніжник.Забрав сніг колір у підсніжника, і з того часу став білим. Але відтоді не любить він жодної квітки. А підсніжники пестить і голубить, як рідну дитину.Одна із старовинних легенд говорить, що в той час, коли перші міфічні люди були вигнані з раю, ішов сніг, і Єва дуже замерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, декілька ажурних сніжинок перетворились у ніжні квіти підсніжника -- провісника тепла, символ сподівань на краще майбуття. Так вони і лишились у народі символом надії.Масове цвітіння підсніжника -- воістину захоплююче видовище. Здається, грунт у весняному лісі прикритий якоюсь тонкою мережаною білою скатертиною, зітканою з безлічі дзвоникоподібних сніжно-білих квіточок. Ці чарівні прекрасні квіточки -- справжні посланці зеленокосої весни. Вони всім своїм єством повідомляють, що надходить радісна пора пробудження природи із зимового сну.У багатьох місцевостях України, де колись підсніжників було багато, вони зникають або вже зовсім зникли. Тому підсніжники потребують охорони. Треба берегти їх повсюдно, щоб навесні в наших лісах завжди розкривалися квітки надії.2.4 РястМасове цвітіння рясту -- картина неймовірної краси. Над морем трійчастих зелено-сизуватих листочків здіймається справжнісінька повінь суцвіть -- китиць з білими, рожевими, бузковими, кремовими, пурпурно-фіолетовими квітками, які мають приємний, витончений запах меду з ваніллю. Якою б байдужою до природи не була людина, але таку красу не помітити не змогла б. У народі ряст називають кокірчиками, кукурічками, півниками. Мабуть, це пов'язано з легендою, в якій оповідається, що в одному пралісі жила відьма. За ніч вона намотається на мітлі, а вдосвіта повертається до своєї лісової хатини, щоб заховатись від людських очей і відпочити. Лишень задрімає, а вже півень починає кукурікати і спати відьмі не дає. Розсердилась вона на півня й перетворила його на квітку ряст, яка дещо скидається своєю формою на голову півня.Інша легенда розповідає, що напровесні летіли над лісом жайворонки, посварились між собою та й почали битися. Билися так, що аж шпорці та чуби свої погубили. Попадали вони на родючий лісовий ґрунт і попроростали гарними весняними квітами. 2.5 Сон-траваУ весняному хороводі квітів є своя загальновизнана королева весняної флори. Зустрічі з нею кожної весни приносять багато радості й естетичної насолоди. Ось вони великі, дзвонико- або келихоподібні темно-фіолетові або бузково-сині, а часом білі чи ніжно-жовті, закутані від весняних холодів у теплий кожушок густого опушення білястих волосків. Здається, ніби сріблясте сяйво оточує ці квіти. Це цвіте одна з найкращих весняних рослин -- сон.У погану погоду та на ніч квіти еону закриваються і схиляють свої квітчані голівки.Враження таке, ніби вони справді засинають. Може, тому в народі і назвали цю рослину так поетично: сон-трава, сон-зілля, сончик. А може, назва пов'язана із стародавнім слов'янським повір'ям, яке говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє. Або, може, з тим, що цю рослину використовують як заспокійливий та снодійний засіб. Існує легенда про мисливця, який побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, після чого солодко заснув. Мисливець і собі спробував полизати і також заснув.В Україні була поширена ще й така легенда. Кожна квітка, як і все живе на світі, має свою матір. Лише у сон-трави не рідна мама, а зла мачуха. Ще тільки-тільки сніг зійшов, а вона вже розбудила її розштовхала: «Вставай, сонлива та дрімлива, вже всі квітки цвітуть, а ти все спиш!». Сон-трава схопилася й одцвіла раніше за всіх, і ніхто її краси не бачив.При зустрічі з прекрасними квітками «королеви весняної флори» майте шану до цих справді чарівних і до того ж цілющих рослин. Не наривайте даремно оберемки квітів, які згодом бездумно викинете. Краще помилуйтесь ними в природі, а на згадку візьміть одну-дві квіточки. Тим дорожчі вони будуть для вас. Бережіть красу природи, весняні усмішки рідної землі -- сапфірові квіти сон-трави. Вони справді варті цього! 3 Використання етноботанічного матеріалу у виховній роботі з біології в школіВечір на тему: "РОСЛИНИ, ОВІЯНІ ЛЕГЕНДАМИ"Мета: узагальнити і поглибити знання учнів про лікарські рослини, які ростуть на Україні і використовуються в народній медицині; ознайомити з правилами заготівлі лікарських рослин; виховувати любов до природи.Ведучий 1. Українці завжди добре зналися на травах. Майже в кожному селі хтось займався лікуванням травами, зіллям. Люди знали час їх цвітіння і дозрівання, пору збирання. Понад 350 видів рослин з лікувальними властивостями, використовували з давніх-давен. Добре знали лікувальну дію культурних рослин (часнику, цибулі, моркви, картоплі, гарбуза та ін.).Ведучий 2. Травознавці говорили, що на Івана пахощі квітів і трав найп'янкіші, зілля -- найкорисніше. Тому і народ оспівував ці рослини в піснях, легендах, віршах і коломийках.Ведучий 1. Є рослини, які народ особливо шанує і вони обов'язково ростуть біля хати дбайливої господині. Це -- м'ята, рум'янок, любисток, мальви, нагідки, чорнобривці.Звучить пісня "Чорнобривців насіяла мати ".Ведучий 2. Швидко минає дитинство. І нехай колись у спогадах про рідний дім у вашій пам'яті спливуть пахощі м'яти, цвіт любистку, яскравіші за вогонь нагідки під вікном батьківської оселі.Ведучий 1. Існують легенди про рослини, що ростуть поблизу наших домівок.Учень 1. По берегах річок росте рослина із видовженими листками на коротких черешках та блідо-фіолетовими квітками. У рослини чудовий запах. Вважають, що рослині дали ім'я на честь німфи Менти (у давньогрецькій міфології -- покровителька річок і лісів). М'ята користується в н? юді повагою, юна покращує настрій, від її аромату людина весь день залишається веселою, бадьорою. У Римі стіни і підлогу обприскували м'ятною водою, столи натирали листям м'яти. М'яту використовують у медицині для лікування шлунка, кишечника, печінки, жовчного міхура.Учень 2. Нагідки. Існує така легенда. Якось летів голуб і випала у нього із дзьоба зернина. Вона вмить проросла, перетворившись на рослину із блідо-зеленим стеблом і квітами оранжевого кольору. Впав поранений голуб, але ось клюнув він квіточку і став на лапки, ще і ще раз клюнув -- і злетів. Бачив це пастух, який пас овець. Відтоді люди почали лікуватись нагідками. Нагідки цвітуть з квітня до осені. їх квітки з лікувальною метою застосовують ари ранах, опіках, хворобах очей, загальних захворюваннях горла.Учень 3.Серце в тривозі:
Як при дорозі
Мальви високі цвітуть?
Вітер схиляє,
Люди ламають,
Зливи із градом січуть,
В ніжні пелюстки
Досвітки сині
Трусять холодну росу, Кидають тіні
Крила пташині
На придорожню красу.
Сіра пилюка
Густо кружляє,
А вони -- рясно цвітуть:
Жовті, червоні,
Блідо рожеві,
Як їй розмістились тут?Учені. 4. З давніх-давен чебрецем обкурювали людей, які хворіли на сухоти. Дим чебрецю мін: бактерицидну дію. Відвар із чебрецю в народній медицині використовується при кашлю. Заготовляють рослини у пору цвітіння.Пропливе в чебрецях надвечір'яСамоцвітом далеких надій...Заспівай, заспівай, наша мамо,Щоб від серця журба відійшла,Щоб і діти, й онуки співалиІ земля чебрецями цвіла...Ведучий 2. Конвалія -- символ ніжності, радості і краси, вірності й чистоти кохання. Є така українська легенда, ніби квіти конвалії виросли там, де плакала дівчина, не дочекавшись козака з походу.Може, хтось із присутніх хоче розповісти іншу легенду про конвалію?Учень 5. В народі кажуть, що сріблясті дзвіночки конвалії з'явилися зі щасливого сміху лісової русалки -- Мавки, коли вона вперше відчула повноту справжнього кохання. Тому в Україні прийнято дарувати конвалії коханим, ідучи на побачення.Сестра нарцисів, лілій ніжних: І неповторна серед них --Цвіте прекрасна білосніжка,Конвалія в лісах моїх.Мов наречена з тонким станомСтоїть, всміхається мені.А запах ніжний, незрівнянний,П'янкий, мов чари весняні. Ведучий 1. Лікувальні властивості конвалії відомі давно. Її трава, листя і квіточки дуже ефективні при гострій та хронічній серцевій недостатності, кардіосклерозі, вадах і неврозах серця. Відвар або настій вживають як сечогінний засіб при серцевій недостатності та хворобі сечостатевих органів. Ці ліки допомагають при базедовій хворобі, епілепсії, при різних нервових станах, стресах, безсонні.Ведучий 2. Скромну, милу ромашку вплітають у традиційні українські віночки як символ доброти і ніжності. Чи відомі вам лікувальні властивості ромашки лікарської?Учень 6. У народній медицині рослину використовують при хворобах шлунка, печінки, сечового міхура, нирок та різних захворювань нервової системи. Відвар з листя і квітів вживають при циститі та нетриманні сечі. Під час вагітності і пологів його застосовують як заспокійливий засіб.Ванни з ромашки вгамовують напади мігрені, поліпшують сон, створюють лікувальний ефект при екземі, заспокоюють болі при суглобному ревматизмі, подагрі. Тепла ромашкова ванна, яка супроводжується вдиханням випарів ромашки, корисна на початковій стадії гострих респіраторних захворювань.Обіч стежини польової,Немов ровесниці-сестриці,Ведуть розмову між собоюСтрункі ромашки яснолиці.Медово пахне тут повітря,Вітрець приносить запах кашки.Ми линемо на крилах літаУ царство білої ромашки. Ведучий І. У любистку купали дітей, щоб їх любили оточуючі. Любисток був одним із найпопулярніших приворотних зіль. Відваром рослини лікують водянку, нервові захворювання. Учень 7.Край вікна любистокПророста весною,Тягнеться до сонцяголубе стебло.Зароста стежинаРутою-травою,Ожива любисток,Як й колись давно.Ведучий 2. Рослину, про яку я вам хочу розповісти, вважають символом терпіння і страждання. Про неї складають легенди, пісні. Це -- терен. Християнська релігія стверджує, що Ісусу Христу, розп'ятому нахресті, на голову одягли колючий терновий вінок. "Тернистий шлях" -- так говорять про борців за щастя і волю народу, які свідомо прирекли себе на важкі випробування і навіть на смерть заради Батьківщини.Учень 8. Терен -- цінна лікарська рослина. Всі її частини мають лікувальні властивості: коріння, кора, листя, квіти, плоди.Ведучий 2. Барвінок -- символ краси, безсмертя. Здавна вважалося, що ця рослина подарує дівчині вроду, коли умивається у її відварі. Барвінковий вінок для дівчини -- символ цноти, незайманості, чесного дівування.Не минають без барвінку купальські свята і весільні урочистості. Хрещатим барвінком прикрашають і обжинковий вінок.Учень 9. У народі живе чудова легенда про походження рослини. Було це годі, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли мороги в одне село і винищили там усіх людей. Лише парубок та дівчини схопилися у лісі. Але і їх знайшли бусурмани. Парубка люті порубали, а дівчину здушили. Ото від парубочої крові й виріс барвінок.Учень 10. У народній медицині траву барвінку малого застосовували при дизентерії, коліті, гіпертонії та зубному болю. Міцний підпар використовують для примочок, потовченою свіжою травою спиняють кровотечу, прикладаючи до рани.Блакитне небо, райдуги крило, Народна пісня, що несеться дзвінко, Любов і ніжність, віра і тепло -- Все поєдналося в хрещатому барвінку.Вважалося, що варто чоловікові й жінці з'їсти листок барвінку, як між ними спалахне палке кохання.Ведучий 1. Лікувальні властивості мають суниці, шипшина, береза, дуб, липа, глід, звіробій, кропива, грицики, череда, лопух та інші рослини.Ведучий 2. Збираючи лікарські рослини, пам'ятаймо такі правила:1. Заготівлю потрібно проводити в строго визначений час.2. Усі наземні частини рослини краще збирати за гарної погоди.3. Зривати краще лише нижні листки рослини.4. Підземні частини викопують і обов'язково миють.5. Сушити рослини найкраще повітряно-тіньовим способом.6. Термін зберігання лікарських рослин -- 2-3 роки. Ведучий 1. Без потреби на зривайте рослин! Мабуть, найбільшу насолоду і радість викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів -- усе це дороге серцю. Ведучий 2. У кожного з нас залишився в серці найдорожчий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тіньовий гай з суничними галявинами, широке поле, де так легко і солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки й маки і по якій, здається, не йдеш, а летиш, наче птах. Учень 11. З дитинства безмежно люблюЯ землю прекрасну свою:Дністра голубінь неозору,Сосну в надвечір'ї прозорім,І місяць у хмарах імлистих,І свіжість весняного листя,І синіх волошок волоссяВ пшеничному морі колосся. Учень 12. У ліс завітаю я зновуНа тиху сердечну розмову,Де пахне достигла суницяІ сонцем пропалена глиця.Почую зозулі кування,Берізок тремтливе зітхання --Тонкі білокорі сестриціСплели свої віти в косиці. Висновки1) Серед рослин, які мають етноботанічне значення є і дводольні і однодольні рослини. Серед дводольних виділяють такі рослини: латаття біле (лілея), ряст та сон-трава, а серед однодольних: підсніжник та конвалія.2) З давніх-давен існували легенди та перекази про різні рослини. Вони свідчать про багато історичних фактів. 3) В своїй роботі ми наводимо легенди про такі рідкісні рослини нашої місцевості, як: конвалія, підсніжник, ряст, лілея, сон-трава. Про квіти можна розповідати безліч легенд, які переплітаються та доповнюють одна одну.4) Матеріал нашої роботи є досить цікавим і має важливе значення для розвитку етнічних знань для учнів у школі. Наведену розробку виховного заходу можна використати для проведення позакласного заходу з біології. Список використаної літератури1. Борис Заверуха, Михайло Ратушний. Зелений розмай. -- К., 1978.2. Веретенникова С. А., Аклыков А. Четыре времени года. -- М., 1971.3. Воропай О. Звичаї нашого народу (І, II т.). -- Київ, 1991.4. Головацький Я. Виклади давньослов'янських легенд або міфологія. -- Львів, 1992.5. Золотницький М.Ф. Квіти в легендах і переказах. -- К., 1992.6. Заверуха Б.В. Квіти дванадцяти місяців. -- К., 1986.7. Михаэль Бауэр. Сказки о цветах. -- Калуна, 1994.8. Скуратівський В. Місяцелік. -- К., 1993
