Етнічна специфіка духовної культури греків Приазов'я

p align="left">Обряд одягання і гоління жениха - гамброса (греч. ??????? - наречений) називався «коронацією» і супроводився награшем «Гамбріятку» [21]. Обов'язковою досі є церемонія гоління у присутності хрещеного батька і парагамбросів (???????????, грец. ???? - знаходиться поряд). Аналогічні обряди мають місце у народів Малої Азії і Закавказзя [22].

Вінчатися наречений і наречена їхали окремо. Супроводжувала наречену хресна мати, яка заздалегідь її викупляла. Причому проходив цей ритуал обов'язково в пісенній формі під акомпанемент зурни і бубна. Після благословення батьків наречена під сумний марш «Нифятку» [23] сідала на гарбу, запряжену волами. В обов'язковому порядку не тільки наречена, але й усі гості повинні були показати свій смуток [24]. В урумських весіллях ця частина обряду носила на собі відбиток стародавньої східної традиції викрадення нареченої [25]. «Наречений виносив наречену на руках з будинку і садив її на приготовлену гарбу… у такому вигляді всі присутні відправлялися в церкву у супроводі молодих людей з музикою і піснями, при цьому один з них ішов попереду з голою шаблею» [26]. Взагалі звичай іти попереду весільної процесії з прапором або шаблею характерний для болгар [27] і турок [28].

Після закінчення обряду вінчання вся церемонія поверталася в будинок нареченого, де їх зустрічала свекруха - петъера (грец. ??????), хайната (турец. kaynana), виконуючи танець «Дубурджа», як би запрошуючи їх зайти в хату. Далі виконувався обряд «обсипання» молодят, який широко існував у стародавніх греків, римлян і слов'ян [29]. Мати нареченого брала в руки тарілку, наповнену солодощами і дрібними монетами, обсипала молодят і гостей, а порожню тарілку розбивала на щастя. Після чого всі заходили в будинок. Цікава особливість збереглася в с. Сартана і с. Чермалик. Свекруха брала мізинець правої руки нареченої, умочувала його в тарілку з медом і робила хрести. В с. Н. Каракуба, перш ніж ввести молодят в будинок, хрести випалювалися на лутках, що нібито перешкоджало проникненню злих духів. Цікаво, що звичай робити хрести зустрічається лише у острів'ян Кріту [30].

Після повернення з церкви наречених пригощали вином. В урумських селах вони пили з «великої чарки турецького срібла з ручкою». Після цього починається весільний бенкет. В румейських селах він починався після того, як прозвучить награш «Трапезітку». Під цю мелодію танцювали всі запрошені.

В минулому всі грецькі весілля супроводжувалися танцями. Вони виконувались в різні моменти весільного обряду. Танець «Ярим-ава» (турец. yarэm - неповний, незавершений, hava - мелодія, наспів) [31] - весільний танець найстаріших жителів села після вінчання молодих під час весільної ходи. Він виконується в спокійному темпі в колі або півколі, але обов'язково з чіткими рухами. Танець «Дубурджа» (турец. duburacэ - веде подвійну гру), який відрізнявся своєю оригінальністю, виконувався тільки матір'ю перед гостями і нареченими після звершення обряду вінчання та повернення їх з церкви у батьківський дім. Незвичайність цього танцю полягає у використанні нетрадиційних рухів для грецьких танців - вибивання та вистукування. Танець «Джин-ава» (турец. cavan-ava) виконувався протягом весілля двічі: коли наречений, озброєний шаблею, забирав наречену з батьківського дому, та під час обряду обдарування молодих - «саачув» (турец. saрaзuv - від «сіяти»). В обох випадках у танці брали участь чоловіки різного віку. Ще в кінці ХІХ ст. танці, які виконувалися на початку весільного бенкету виключно старими, вийшли з побутування: «Ер аваси» (турец. er-avasэ, татар. акъай аваси - чоловічий танець) та «Агир аваси» (турец. aрэr - avasэ - важкий або повільний, статечний, урочистий танець; татар. агьыр аватар) [32]. «Трапезитка» (грец. ??????? - стіл) - застільний весільний танець, під час якого гості вітають наречених, пританцьовуючи під музику сидячи, не виходячи з-за столу.

Але найпопулярнішим танцем у грецьких селах Приазов'я є «Хайтарма» [33]. Різновидів цього танцю багато. Всі вони похідні від кримськотатарської «К'айтарми» [34]. Греки, які проживали в Криму поряд з татарами, перейняли багато їх звичаїв, а серед них такий: при одруженні в дім нареченого приїжджав численний табір родичів, земляків нареченої, де відбувався взаємний показ хореографічного мистецтва [35]. До сьогоднішнього дня «Кайтарма» залишається улюбленим танцем багатьох народів Криму [36].

В селах маріупольських греків в «Хайтармі» брала участь будь-яка кількість виконавців. Загальній танець змінювався виступом окремих пар. В кінці кожної танцювальної фігури танцюристи вигукували «О-П-Р». Під час виконання танцюристи діляться на невеликі групи, кожна з яких змінює фігуру танцю, але всі виконують один і той же рух - приставний крок. У весільному обряді «Хайтармі» відводиться важлива роль. Інколи він є застільним, тобто дві - три парі старших людей танцюють, а решта сидять за столом, аплодуючи в ритм музики.

Другий день весілля був менш урочистим, але більш відповідальним. Основними подіями цього дня був обряд під назвою «солодка горілка», поширений у народів Середземномор'я [37], обмін подарунками і одаровування молодят - харизмата.

Обряд «Солодка горілка» - гъальти рахи (грец. ?????? - солодкий, тур. Raki - виноградна горілка.), билли рахи (турец. ballэ - медовий) - одне із знакових понять у традиційному грецькому весіллі. Її приготування і пригощання нею означає успішне з'єднання молодожонів, причому обряд був обов'язковим тільки за наявності явних доказів цнотливості нареченої. Напій несли в будинок батьків нареченої разом з тваринами (баран, курка, півень), а відсутність голови - знак ганьби молодої. В даний час цей обряд практично забутий. Але основні події другого дня - це обмін подарунками між найближчими родичами і одаровування молодят - харизмата (????????? від дав. грец. ????? - подарунок). Сучасна система взаємного одаровування родичів зазнала деяких змін: звузилося коло одаровуваних, дарування проводиться в перший день весілля і збільшилася цінність самих подарунків.

Висновки

Тепер підведемо підсумки і звернемо увагу на зміни в сучасному весільному ритуалі маріупольських греків, що йдуть по лінії спростування та зменшення обрядових дій. Фольклорні елементи втратили своє пряме значення, але зберігаються як данина традиції. В весільній обрядовості греків досить стійко зберігаються етноспецифічні риси, які сформувалися не стільки під впливом етногенетичних процесів, скільки внаслідок взаємодії греків з іншими народами, насамперед тюркськими та східнослов`янськими.

Подальше дослідження духовної культури та міжетнічних контактів греків Приазов'я допоможе відтворити цілісну картину історичного минулого й сучасного цього народу.

Література

1. Марков С.И. Заметки о быте греков Приазовья // Мариуполь и его окрестности. - Мариуполь, 1892. - С. 406-438.

2. Ксенофонтова-Петренко О.Н. Семейные обряды в с. Сартана // Культурно-бытовые процессы на Юге Украины. - М.: Наука, 1979. - С. 173-185.

3. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди греків Призов'я // Під одним небом: Фольклор етносів України. - К., 1996. - С. 69-78.

4. Богадица Т.К. Современный свадебный обряд греков Приазовья (пос. Сартана) // Мариуполь: история и перспективы. Научно-практическая конференция. Сборник трудов. - Мариуполь, 2002. - С. 157-158; Моруженко О.Б. Новые и традиционные черты свадебной обрядности греков Приазовья // Донбасс и Приазовье: Проблемы социального, национального и духовного развития. Тезисы докладов международной научно-практической конференции. - Мариуполь, 1993. - С. 143-145; Моруженко О.Б. Традиционная свадебная обрядность в Греции и у приазовских греков // Україна-Греція: історія та сучасність. Тези міжнародної наукової конференції. - К., 1993. - С. 93-95.

5. Польові етнографічні експедиції в грецьких селах Приазов'я в 1970-і роки проводилися проф. В.І Наулком, який люб'язно передав матеріали цих досліджень автору даної статті. В останнє десятиріччя автор статті разом із студентами історичного факультету МДІ проводили комплексне етнографічне дослідження всіх грецьких сіл Приазов'я.

6. Браун О. Мариупольские греки // Живая старина. - СПб., 1890. - Вып.ІІ. - С. 86.

7. Такай вывод сделан на основании анализа опросных листов о брачных приоритетах греков Приазовья.

8. Ксенофонтова-Петренко О. Указ. праця. - С. 174

9. Наулко В.И. Материалы полевых этнографических исследований. - Рукопись. - С. 6.

10. Практично вся музика маріупольських греків є віддзеркаленням кримської народної музики. За висловом Л.С. Юносова, дослідника кримськотатарської музики, музичне мистецтво Криму сформувалося під впливом багатьох культур. Народи, які населяли Кримський півострів, близькі за мовою, звичаями і музичними традиціями. Багатовікове спільне мешкання сприяло появі кримської народної музики.

11. Бирих А.К. Мокиенко В.М. Степанова Л.И. Словарь русской фразеологии. Историко-этимологический справочнтк. - СПб, 1998. - С. 96.

12. Алиев Ф.М. Антология крымской народной музыки. - Симферополь, 2001. - С. 339-347; Хартахай Ф. А Историческая судьба крымских татар // Вестник Европы. - 1867а. - июнь. - С. 141-174.

13. Олесницкий А. Песни Крыма. - М., 1910. - С. 15

14. Моруженко О.Б. Анализ традиционной свадебной обрядностив Греции и у приазовских греков // Матеріали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідницької роботи: історичні науки, політологія. Книга І.-Донецьк, 1997. - С. 26.

15. За словами информатора Т.К. Фонова з с.Н. Каракуба.

16. Горделевский В.А. Османская свадьба. - М 1915. - С. 6.

17. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995. - С. 197.

18. Венгер В. Эллада. Картины Древней Греции, ее религия, могущество и просвещение. - М., СПб, 1868. - С. 47.

19. Серебрякова М.Н. Семья и семейная обрядность в турецкой деревне. - Л., 1978.-С. 39.

20. МКМ. - Фонды. №409; №413; №415; №424; №427; №456; №470; №474; №475 ТКО.

21. Ашла А.А. Песни…

22. Марков С.И. Указ. праця - С. 423; Державин Н.С. Свадьба у анатолийских греков // Известия кавказского отделения РГО. - 1914.-Т.17.-С. 211; Акритас П.Г. Свадебные обычаи абхазских греков // Советская этнография. - 1936. - №4-5. - С. 91.

23. Ашла А. Песни греков Приазовья, 1988.

24. Ксенофонтова-Петренко О. Указ. праця - С. 179.

25. Россия. Полное географическое описание нашего отечества. - СПб., 1910. - Т.14. - С. 124.

26. Анторинов Ак. Домашний быт мариупольских греков // Известия общества любителей естествознания, антропологии и этнографии._Т.13.-Вип.1. - Труды этнографического отдела. - Кн.3. - Вип.1. - 1874. - С. 46.

27. Россия…. - С. 202.

28. Серебрякова М.Н. Семья и семейный быт…. - С. 24.

29. Латышев В.В. Очерки греческих древностей. - СПб.: Алатея, 1997.-С. 226; Сумцов Н.Ф. О свадебных обрядах, преимущественно русских. Х. 1881. - С. 97

30. Баранцевич Е.М. Остров Крит и события на нем (Историко-географический и этнографический очерк) СПб., 1897.-С. 80; Народы зарубежной Европы. - Ч. 1. - М.: Наука, 1964. - С. 588.

31. В с. Велика Янісоль танець «Ярим - ава» називають танцем біля порога.

32. Марков С.И. Указ праця. - C.429.

33. Зайченко С. Танцы греков Приазовья. - Мариуполь, 1995. - С. 25.

34. Мелодії кримськотатарської «Кайтарми» зустрічаються у молдованів, румун, болгар, турків. Виконання «Кайтарми» вимагає від музикантів великої віртуозності. Відомий серед греків Приазов'я музикант В. Мазін звертав увагу на труднощі для виконання цієї мелодії музикантами інших національностей у зв'язку із специфічними особливостями метроритміки.

35. Тресков И.В. Фольклорные связи Северного Кавказа и Крыма. - Нальчик, 1963. - С. 267.

36. Багинская-Гурджи В. Свадьба в крымчакской семье. // Дружба народов. - 1993. - №8. - С. 220.

37. Марков С.И. Указ. праця… - С. 420; Ксенофонтова - Петренко О.Н. Семейные обряды…. - С. 180; Лебедева Э.И. Свадьбы. - Симферополь, 2003. - С. 19; Георгиева И. Обичаи при сватба // Пирински край. Етнографски. Фолклорни и езикови проучвания. - София, 1980. - С. 405.

Страницы: 1, 2