Львівський музей українського мистецтва
Дальови.Вона
привертає увагу вишуканістю колористичного рішення , досконалою ком-
позицією.
Другою половиною ХV – початком ХVІ ст. датуються ікони “Панток-
ратор” з Милика , “Архістратиг Михаїл з діяннями” та “Цар Давид” з
Да-
льови , “Микола” із Здвиження , “Василій і Петро” з Лисятич.Вони ви-
діляються насиченістю кольорів , чіткою графічною виразністю основи
,
деяким захопленням декором.В останніх двох іконах наявні готичні
еле-
менти.
Розвиток мистецтва ХVІ ст. проходив під впливом гуманістичних
ідей
та мистецької культури Ренесансу.Цьому сприяли широкі міжнародні
торговельні та культурні зв”язки , пробуджене самоусвідомлене
почуття
людської гідності.
До класичних зразків українського малярства ХVІ ст. належить
викона-
на у мажорних кольорах ікона “Різдво Христове” з Трушевичів. Чимала
колекція творів живопису , декоративної різьби , старовинної
скульптури,
книжкової мініатюри широко ілюструє бурхливий розвиток українського
мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. , обумовлений боротьбою українського
наро-
ду за соціальне і національне визволення та воз”єднання України з
Росі-
єю , поширенням гуманістичних та демократичних ідей.
Від іконописних сюжетів художники ХVІІ ст. переходять до
реального
відтворення образів та навколишньої дійсності. Канонічні сюжети
вони
починають трактувати як світські жанрові сцени , канонізованим
образам
надають рис живої людини , з цікавістю передають її реальне
оточення ,
предмети побуту , життєві ситуації. Художники знайомляться з
анатомією
людського тіла , намагаються об’ємно трактувати форму предметів ,
ово-
лодівають таємницями лінійної перспективи та передачі простору ,
почи-
нають застосовувати олійну техніку , що набагато розширювало можли-
вості зображувальних засобів.При цьому використовуються і
традиційні прийоми , особливо декоративного характеру.Великого
розвитку набуває
світський живопис , зокрема портрет.
Яскраву сторінку в історії українського мистецтва займає
творчість на-
родних художників , які зображали своїх сучасників , відомі
історичні по-
дії або просто звичайні життєві сцени.В лаконічній , але дуже
виразній
формі , з певною професійною майстерністю , поєднаною з наївністю
об-
разу , вони створювали надзвичайно оригінальні мистецькі твори.У
ХVІІІ
ст. на сході України великої популярності набуває картина з козаком
Мамаєм , який уособлював народного визволителя.Відбиття у народній
творчості знайшов і гайдамацький рух ( зображення ватажків
повстання
Івана Гонти , Хоми – осаула житомирського ).У другій половині ХVІІІ
ст.
спостерігається інтерес до образу простої людини , селянина.Таким
зраз-
ком народної картини кінця ХVІІІ ст. є “Відпочинок орача”.Виконана
в
плані наївного реалізму , вона з любов’ю і теплотою відтворює образ
се-
лянина-трудівника.
В експозиції відділу широко представлено художнє оформлення руко-
писної та друкованої книги ХІV – XVIII ст. У книжних мініатюрах
знайш-
ли продовження мистецькі традиції Київської Русі і Галицько-
Волинсько-
го князівства.
Цікавою пам”яткою кінця ХV ст. є “Євангеліє” з Галича , яке
відзна-
чається прекрасним каліграфічним почерком майстра та елементами на-
родної творчості в мініатюрах.
Важливий розділ в експозиції давнього мистецтва займає
скульптура.
Відкриває його декоративне різьблення по каменю часів Галиціко-
Волин-
ського князівства ( фрагменти архітектурного декору з Крилоса ) і
вико-
нана з каменю голова юнака у княжій шапці з Унева ( ХV ст.) –
найдавні-
ший зразок скульптурного зображення в колекції музею.Про монумен-
тальний , дещо узагальнений стиль скульптури ХVІ ст. дають уявлення
невелика фігурка жіночої постаті у мантії та суцільно золочена
постать у
царській короні.
Чимала кількість зразків декоративної різьби по дереву ХVII-XVIII
ст.
дає змогу простежити розвиток і цієї галузі українського
мистецтва.Ран-
ній період представляють царські врата (XVII ст.) з Новоселиці.
Застосо-
вана у них плоска й ажурна різьба виконана в традиціях
Ренесансу.Про
мистецький рівень різьблення кінця XVII ст. дає уявлення вівтарик
(1696) із Загоровського монастиря на Волині. В основу композиції
його
ажурної золоченої різьби покладено поширений на той час декоративно-
символічний мотив – виноградну лозу. Приблизно тим же часом , що й
вівтарик , датується різьблений з суцільного пня свічник.XVIII
ст.предс-
тавляють царські врата (1716 ) з Могильниці і врата ( середина
XVIII ст.)
із Станіславщини ( тепер Івано-Франківська область ).
У XVI – XVIII ст. на Україні значного розвитку набуває художня
оброб-
ка металу. Одним з відомих її центрів був Львів. В експозиції в
основному
представлені зразки техніки карбування , у яких традиційні
іконографічні
зображення поєднуються з орнаментальними мотивами.
Музейна колекція малярства , графіки й скульптури ХІХ – початку
ХХ ст. представляє творчість майже всіх видатних митців , які
працювали
тоді на українських землях.Побудована за історико-хронологічним
прин-
ципом , вона дає досить повне уявлення про українське мистецтво
цього
періоду , розкриває ті зміни , які залежно від історико-політичних
та со-
ціально-економічних умов відбувалися в процесі його розвитку.
Одночасно колекція яскраво виявляє тісний зв’язок українського
мис-
тецтва та мистецтва інших народів.
В силу історичних умов в експозиції відділу ширше представлені
твори західноукраїнських художників.Це дає можливість докладно
вивчити
своєрідні риси та особливості мистецтва західних земель України ,
озна-
йомитися з художніми течіями , напрямками , зумовленими специфікою
суспільного і культурного життя українського народу , що перебував
під
владою Австро-Угорщини , а пізніше – буржуазної Польщі.
Складні суспільно-політичні процеси ХІХ – початку ХХ ст. значно
вплинули на розвиток мистецтва , на його ідейну та стильову
еволюцію.
Під впливом визвольного та революційного руху , демократичних ідей
в
українському мистецтві першої половини ХІХ ст. посилюється боротьба
за реалізм. Ця тенденція найбільше проявилася у мистецтві східних
земель України.
Уже в першій половині минулого століття в українському малярстві
чіт-
ко окреслюються окремі його жанри – побутовий , історичний , пейзаж-
ний.У нову фазу розвитку вступив поширений раніше портретний жанр,
який остаточно пориває з іконописними традиціями і повністю
спираєть-
ся на реалістичні живописні засади.
Серед унікальних колекцій музею особливе місце займає зібрання
творів народного мистецтва. Експозицію відділу , яка розміщена у
трьох залах ,
складають рідкісні зразки народного мистецтва.Тут широко
предсталені
художня кераміка , різьба по дереву , ткацтво , килимарство ,
вишивка ,
художня обробка металу , скло , настінний та писанковий розпис
тощо.
Весь цей матеріал не тільки демонструє багатогранність художньої
твор-
чості народу , розкриває її суть , а й дає можливість відтворити
історичну
картину розвитку народного мистецтва.
Відкривають експозицію відділу зразки найдавнішого народного мис-
тецтва.Саме до них належить виставлений тут глиняний посуд , який
знайдено під час археологічних розкопок на території західних
областей
України. Він свідчить про те , що вироби з глини були поширені на
цих
Землях ще в епоху неоліту.
Велика колекція керамічних виробів представляє майже всі основні
центри гончарного виробництва , що існували на Україні протягом
XVIII – XX ст. Тут і розписані глечики , горщики та миски з
Київщини ,
і вироби тиквовидної форми з Галичини та Поділля , і яскраво
розмальо-
вані іграшки з Бойківщини й Волині.Серед них виділяються
оригінальніс-
тю витвори народних умільців Прикарпаття і Підкарпаття.
Окремий розділ в експозиції відділу складають твори народних
різьбя-
рів. Віддавна на Україні різьба по дереву широко використовувалася
в ар-
хітектурі. Передаючи з покоління в покоління художні навички ,
народні майстри , імена яких здебільшого залишилися для нас
невідомими , збері-
гали й збагачували національні традиції самобутньої дерев”яної
пластики.
Їх вироби , що витримали випробування часом , і сьогодні вражають
гля-
дача гармонією і благородством.
Протягом багатьох століть Україна славилась і таким ремеслом ,
як ху-
дожня обробка кістки. Про високий рівень цього виду народного мис-
тецтва свідчить невелика колекція порохівниць з рогу ( XVII – XIX
ст.)
роботи київських , волинських та гуцульських умільців.
Музей і далі зростає. Добудовуються приміщення , розширюються
екс-
позиційні та фондові площі , створюються нові філіали ,
збагачуються
колекції.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Скарби музеїв України “ Львівський музей українського мистецтва”.
2.В.Е.Арофікін “ Львівський музей українського мистецтва”.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Львівський Державний Коледж
Харчової та Переробної промисловості
Р Е Ф Е Р А Т
НА ТЕМУ : “ ЛЬВІВСЬКИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА”
Виконала ст.гр ХМК-3с
Патляковська І.І.
ЛЬВІВ - 2000
Страницы: 1, 2
