Загальна характеристика Німеччини
p align="left">Загальна характеристика господарстваЕкономіка Німеччини є сучасною і багатогалузевою. Позиції державного сектора в ній мінімальні. Серед найбільших корпорацій: телекомунікаційна «Дойче телеком», автомобільні «Даймлер-Бенц» і «Фольксваґен», електротехнічна і електронна «Сіменс», хімічні «Байєр» і БАСФ, фінансова «Дойче Банк» та ін. У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято 4 % працюючого населення і вони дають 2 % ВНП, в промисловості й будівництві -- по 39 %, у третинному секторі -- 57 % і 60 %. Порівняно з Великобританією, Францією та США частка зайнятих У Німеччині в нематеріальному виробництві є меншою. Німеччина відзначається своїм промисловим потенціалом, але її позиції у сфері високих технологій слабші. Німецька економіка значною мірою орієнтована на експорт. Сума вартості експорту та імпорту становить половину ВНП. Країна має активний торговий баланс. В експорті домінують автомобілі, верстати й інше виробниче обладнання, хімічна продукція та електротехніка. Основу імпорту становлять, крім промислових виробів, також паливо, руди, деревина, волокна, продовольство. Для Німеччини сферою її зовнішніх інтересів завжди була Європа. І тепер головними її торговими партнерами є країни Західної Європи, особливо ЄС. Економічні стосунки східного напрямку також не можна не брати до уваги. Німеччина була основним торговим партнером царської Росії в 1913 р. і СРСР -- у 1939 р. В 1989 р. Західна Німеччина була основним торговим партнером СРСР серед капіталістичних країн, а Східна --серед соціалістичних. В 90-х роках банки і корпорації Німеччини почали активно діяти в країнах Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина є важливим потенційним торговим партнером самостійної України. В 1995 р. її частка в зовнішньому торговому обігу України була вже досить значною і становила 4,7 %. Після другої світової війни Німеччина була розділена на дві частини, які змушені були не тільки відновлювати зруйноване господарство, а й змінювати його структуру, компенсуючи втрачених постачальників і втрачені ринки збуту. Великою мірою це здійснювалося за допомогою США на заході та СРСР на сході. Західна Німеччина залишилась країною з ринковою економікою. У Східній Німеччині провідні позиції зайняв державний сектор. Після об'єднання Німеччини в 1990 р. перед нею постало питання уніфікації господарського комплексу. Вона здійснюється власними силами і відбувається шляхом стикування інфраструктури, ліквідації неконкурентоспроможних виробництв і трансформації соціально-економічної системи на сході.
Промисловість
Німеччина має розвинену енергетику. Головним напрямом змін у структурі енергобалансу після другої світової війни став перехід на імпортну нафту і природний газ, частка яких зросла до 50 %. Видобуток місцевого твердого палива, з яким раніше ототожнювалась могутність німецької економіки, скорочується. Проте і зараз Німеччина залишається однією з найбільших його виробників. Щорічно добувають 70-75 млн т кам'яного вугілля (в 1960 р. -- 140) і 240 млн т бурого (в 1989 р. -- 410). Щорічний імпорт нафти досягає 100 млн т, природного газу -- 75 млрд м куб, власний їх видобуток, відповідно, 3 млн т і 20 млрд м куб. Імпортна нафта надходить через власні та іноземні порти. Діють нафтопроводи: Роттердам -- Рур -- Франкфурт-на-Майні, Марсель -- Карлсруе -- Інґольштадт, Ґенуя -- Інґольштадт, Трієст -- Інгольіптадт, Вільгельмсгафен -- Рур, Росток -- Шведа -- Галле. Головні нафтопереробні заводи зосереджені в Рурі, Карлсруе, Інґольштадті та Гамбурзі. Природний газ трубопроводами надходить з Нідерландів, морських родовищ Норвегії та з Росії транзитом через Україну. Виробництво електроенергії становить понад 570 млрд кВт год на рік, з них 1/3 дають АЕС. Атомні електростанції діють в усіх районах Західної Німеччини від Нижньої Саксонії до Баварії. АЕС «Норд» на сході закрита. Обробна промисловість. Промисловий переворот у Німеччині відбувався в середині XIX ст. і вже враховував досвід Великобританії. Перевага одразу ж була надана важкій промисловості. Умовами для цього стали рурське й сілезьке кам'яне вугілля, буре вугілля, калійні й кам'яні солі Середньої Німеччини, лотаринзькі залізні руди, контрибуція з Франції, а також наявність широкої мережі університетів, бурхливий розвиток природничих і технічних наук. Ринком збуту була сама важка промисловість, а також урядові воєнні замовлення перед першою та другою світовими війнами. І зараз Німеччина серед головних розвинених країн за своїм промисловим потенціалом поступається лише США і Японії. Проте частка новітніх наукоємних галузей тут нижча, ніж у Великобританії та Франції, не кажучи вже про США. Як країна, що зазнала поразки у другій світовій війні, Німеччина втратила спадкоємність зі своїми колишніми успіхами в атомній, аерокосмічній і телекомунікаційній галузях, кібернетиці, медицині й біології. Найбільші її досягнення -- у традиційних галузях: машинобудуванні та хімічній промисловості. Характерним є першокласний технічний рівень і якість виробів, висока кваліфікація інженерів і робітників. У структурі промислової продукції 1/3 становлять базові продукти промислового призначен¬ня, 1/3 -- машини, обладнання і транспортні засоби, 1/3 -- споживчі товари широкого вжитку.
Металургія сконцентрована в Рурі. Залізну руду імпортують переважно зі Швеції. Щорічна виплавка сталі -- 40 млн т (в 1969 р. -- 50 млн т). Рур є також головним районом виплавляння алюмінію (1260 тис. т на рік), кольорових і легуючих металів. Основними районами хімічної промисловості стали Північний Рейн-Вестфалія, Галле-Лейпцизька зона, конур¬бації Франкфурте і Мангейма. Виробництво дуже диверсифіковане і третина його йде на експорт. За обсягом продукції хімічної промисловості Німеччина поступається лише США, а за її експортом займає перше місце.
Машинобудування виробляє практично все -- двигуни і турбіни, сільськогосподарську техніку, метало- і деревообробні верстати, обладнання для текстильної, шкіряно-взуттєвої, харчової, поліграфічної та інших галузей. Електротехнічне та електронне машинобудування найбільше випускає промислової і побутової електротехніки, засобів зв'язку. Німеччина славиться точними приладами, інструментами і оптикою. У виробництві транспортних засобів переважає випуск автомобілів. Виробляють 4,6 млн автомобілів на рік, половина з них експортується. Занепад суднобудування в розвинених країнах Західної Європи торкнувся і Німеччини, проте вона продовжує залишатися першою в Європі і третьою в світі суднобудівною країною. Ця галузь зосереджена в портових містах як Західної, так і Східної Німеччини. Загальний тоннаж суден, що їх щорічно спускають на воду, досягає 0,8-1,0 млн брутто-тонн. Спеціалізація центрів машинобудування Німеччини, як правило, широка. Підприємства однієї і тієї ж галузі розкидані по різних містах, і навпаки, в одному місті зосереджуються десятки підприємств різного профілю. Так, автомобільні заводи діють у двох з половиною десятках міст. Таке явище є типовим для індустріально розвинених країн. За вартістю машинобудівної продукції в розрахунку на одного жителя і за її експортом Німеччина посідає перше місце в світі. Важливе значення мають галузі промисловості, що виробляють товари широкого вжитку. На ринках Європи користуються попитом музичні інструменти, хутряні вироби, фарфор, мережива, друкована продукція, мисливська зброя тощо. Особливе місце займає пивоваріння. За виробництвом пива Німеччина поступається лише США, а за споживанням його на душу населення і експортом стоїть на першому місці. Як у Франції вино, пиво в Німеччині -- не просто напій, це важливий елемент способу життя. Країна виробляє 13 млн т паперу і картону на рік (перше місце в Європі).
Обробна промисловість розміщена практично по всій території країни. В XIX ст. головними районами її зосередження були Вестфалія, Саксонія і Сілезія (нині територія Польщі). Згодом до них приєдналися Берлін, Гамбург та інші північні міста. В другій половині XX ст. відбувався своєрідний «рух на південь» -- у Прирейнський Південний Захід і в Баварію. Більш рівномірне розміщення обробної промисловості стало наслідком зменшення її залежності від сировинних баз і комплексу важкої промисловості Руру.
Сільське господарство
Німеччина має добре розвинене і дуже інтенсивне сільськогосподарське виробництво. Як орні землі використовують 12 млн га, під пасовища -- 6 млн га. В розрахунку на одного жителя це навіть менше, ніж у Великобританії. Після об'єднання країна перетворилася на найбільшого (разом з Францією) сільськогосподарського виробника Західної Європи. Проте вона забезпечує власні потреби лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м'ясо, овочі, фрукти. Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію в структурі галузі. Цей сектор дає 4/5 вартості продукції. Німеччина виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, виробництвом м'яса (90 кг на рік на кожного жителя), масла і твердих сирів. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, жито. Пшениця є головною зерновою культурою, але роль її менша, ніж у франції та Великобританії. Важлива також роль жита (колись це був головний хліб німців). Німеччина є великим виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. «Національною» культурою став хміль, що використовується для пивоваріння. ферми не мають вузької спеціалізації. В різних районах -- свої форми ведення господарства. Найбільш ефективними сільськогосподарськими територіями вважаються: південна окраїна рівнинної Півночі -- найбільший ареал родючих земель, що простягнувся від Маасу до Ельби; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Південної Німеччини. Вилов риби -- 400 тис. т. Лісозаготівлі -- 38 млн. м куб.
