Японія: економічний огляд

p align="left">У 1869 р. після буржуазної революції Мейдзі сюди з Кіото переноситься резиденція імператора. З того часу місто швидко зростає і вже у 1880 р. стає “мільйонером”. Перед другою світовою війною Токіо має 7,4 млн. населення. Місто дуже постраждало від американських бомбардувань (загинуло 250 тис. осіб). Відновлення відбувалося без Генплану, хаотично. Токіо за це справедливо прозвали “містом-амебою”, яке по мірі зростання “проковтнуло” декілька десятків міст, не змінюючи їх територіальної структури. Лише до літньої Олімпіади 1964 р. почали будувати “хайвеї” (дороги-естакади на 10-метрових опорах) - 200 км. З того часу Токіо почало зростати вгору і під землю. Неодноразово приймалися рішення про розвантаження, зокрема так з'явилася Цукуба. Зараз ведеться активний наступ на Токійську затоку. Результатом транспортних проблем Токіо стає враження, що це місто не автомобілів, а велосипедів на старих вузьких вулицях останні більш мобільні; створена система безкоштовних прокатних пунктів біля станцій метро, великих підприємств і магазинів, поліція потім збирає велосипеди на вулицях і звозить їх до відповідних станцій.

1.2. Кінкі (Кансай). Це другий за значенням економічний район країни. Очолює його друге за населенням місто - Осака (16,9 млн.). 1.5 млн. населення має Кіото - попередня столиця (протягом 11 віків), містом-“мільйонером” є також Кобе - найбільший зовнішньоторговельний порт Японії, місто, в якому виробляється половина японських атомних реакторів, половина залізничних вагонів, 40% взуття. Сільське господарство інтенсивне: рис, чай, овочі, а також молоко, м'ясо і яйця птиці.

1.3. Токай (Тихоокеанський коридор). Головне місто - Нагоя (5 млн. осіб) - важливий центр нафтохімії, військової та легкої промисловості. Супутник Нагої - Тойота (японський Детройт) - знамените автомісто, в якому виробляється 2 млн. штук автомобілів на рік. Район знаменитий своїми чайними і мандариновими плантаціями.

1.4. Тюгоку (Саньйо). Останню назву можна перекласти як “сонячний бік гір”. Найбільше місто - Хіросіма (6 серпня 1945 р. стала першою жертвою американського ядерного бомбардування; Нагасакі - 9 серпня). Серед інших значних осередків машинобудування і хімії (провідні галузі району) слід назвати Куре і Сімоносекі.

2.1. Тюбу. У фізико-географічному відношенні пов'язаний з Японськими Альпами та узбережжям Японського моря. Мешканці цього провінційного району у японському фольклорі через свою простоту та наївність дорівнюють пострадянським чукчам або нашим вуйкам з полонини. Але в духовно-культурному відношенні - це серце японської нації. Найбільш розвинені галузі - рекреація та лісове господарство, у сільському господарстві окрім вирощування рису представлено навіть відгонно-пасовищне тваринництво. Певний надлишок робочих рук сприяє розвитку трудомістких галузей - оптико-механічної промисловості та виробництва годинників. Складається Тюбу з двох дещо відмінних підрайонів.

2.1.а. Хокуріку (“Глухий закуток”). Самий засніжений взимку район країни. Багатий на гідроресурси. На гірських річках - багато дрібних ГЕС, які виробляють дешеву електроенергію, що притягнуло сюди кольорову металургію на довізній сировині та виплавку феросплавів. Значний порт і центр алюмінієвої промисловості - Ніїгата. Важливий рисовий район країни.

2.1.б. Тосан (“Тихі гори”). Охоплює Центральний гірський масив Хонсю. Найбільше місто Нагано (зимова Олімпіада 1998 року) має 300 тис. населення, є відомим центром з випуску медичного устаткування та фотоапаратів. На території Тосану розташована Фудзіяма (3776 м. над рівнем моря) - священна для кожного японця вершина. За рік на вершину піднімається близько 1 млн. туристів, у т.ч. 160 тис. осіб - не користуючись ніякими транспортними засобами або підйомниками. В сільському господарстві Тосану міцні позиції залишаються за шовківництвом.

2.2. Тохоку. Займає північну частину острову Хонсю. Район виділяється традиційним сільським господарством (рис, фрукти помірного поясу та овочі), харчовою, лісовою та целюлозно-паперовою промисловістю. Будівництво ГЕС створило умови для розвитку кольорової металургії (мідь та алюміній). Головний господарський центр і найбільший рибний порт - Сендай - є містом-“мільйонером”. У роки індустріалізації промисловість активно диверсифікувалася за рахунок хімії та електротехніки (важливий центр - м. Хітаті). Місто Мацусіма (поруч із Сендаєм) - жвавий туристичний центр на березі широкої затоки із великою кількістю острівців та скель, що поросли сосновим лісом. Складені острівці туфами і пісковиком, а їх чудернацькі форми - результат хвилеприбійної діяльності моря.

2.3. Район віддалених субтропічних островів (Рюкю або Нансей). Його головний острів Окінава має велике військово-стратегічне значення (військові бази США). Спеціалізація - рибальство, збір морепродуктів, виробництво агар-агару, вирощування бананів, ананасів, цукрової тростини і виробництво цукру.

2.4. Хоккайдо. Найбільший за площею район Японії (21% території, але всього 5% населення). Потужне лісове господарство стало основою для деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, які доповнюються чорною металургією та рибоконсервною промисловістю. Для економічного пожвавлення у провідному порті району - Хакодате - створено технополіс авіаракетно-комічного спрямування (“Хоккайдо Спейс”). Найбільше місто і головний організуючий господарський центр - Саппоро. У сільському господарстві району переважають технічні культури (льон, цукровий буряк, коноплі) і картопля в рослинництві та м'ясо-молочне скотарство в тваринництві.

3.1. Кюсю. Значна зайнятість у рибальстві та сільському господарстві об'єднує район з периферійними. Але наявність потужних вугільно-металургійних центрів - Кітакюсю (1,5 млн. осіб, найбільше місто району), Фукуоки та найбільшого у світі центру суднобудування - Нагасакі - наближає до Головного промислового поясу. Нагасакі також є значним центром рибоконсервної промисловості. Кагосіма - за чудові ландшафти прозвана Японськими Гаваями, місто славиться традиційним фарфоровим і керамічним виробництвом.

3.2. Сікоку. Схожі риси. Найбільше місто - Такамацу, значний центр машинобудування. У сільському господарстві - садівництво (персики, мандарини), бобові культури. На узбережжі широко представлена марикультура (наприклад, перлинові ферми).Створюється декілька технополісів для вирівнювання розвитку.

Економіко-географічна характеристика територіальної структури господарства Японії



Назва району	Спеціалізація	Головні міста
	промисловість	сільське господарство
1. Центральна економічна зона
1.1. Канто	металургії, нафтохімії, суднобудування і автомобілебудування	Вирощування рису, рибальство	Токійська МА, Йокогама, Кавасакі,
1.2. Кінкі (Кансай)	виробництво атомних реакторів, залізничних вагонів, взуття.	Сільське господарство інтенсивне: рис, чай, овочі, а також молоко, м'ясо і яйця птиці.	Осака, Кобе,
1.3. Токай	нафтохімія, військова та легка промисловість, автомобілебудування	Район знаменитий своїми чайними і мандариновими плантаціями.	Нагоя, Тойота,
1.4. Тюгоку (Саньйо).	машинобудування і хімії	Вирощування рису, цукрової тростини, чаю	Хіросіма, Куре і Сімоносекі.
2.Периферійна економічна зона
2.1. Тюбу	рекреація та лісове господарство оптико-механічна промисловість та виробництво годинників.	вирощування рису, відгонно-пасовищне тваринництво.
2.1.а. Хокуріку (“Глухий закуток”).	кольорова металургія на довізній сировині та виплавка феросплавів.	Важливий рисовий район країни.	Ніїгата
2.1.б. Тосан (“Тихі гори”).	відомий центр з випуску медичного устаткування та фотоапаратів	міцні позиції залишаються за шовківництвом.	Нагано
2.2. Тохоку	харчова, лісова та целюлозно-паперова промисловість. Кольорова металургія (мідь та алюміній)	рис, фрукти помірного поясу та овочі	Сендай, Мацусіма
2.3. Район віддалених субтропічних островів (Рюкю або Нансей).	велике військово-стратегічне значення	рибальство, збір морепродуктів, виробництво агар-агару, вирощування бананів, ананасів, цукрової тростини і виробництво цукру.
2.4. Хоккайдо	деревообробна та целюлозно-паперова промисловості, які доповнюються чорною металургією та рибоконсервною промисловістю.	переважають технічні культури (льон, цукровий буряк, коноплі) і картопля в рослинництві та м'ясо-молочне скотарство в тваринництві.	Саппоро Хакодате
3. Напівпериферійна економічна зона
3.1. Кюсю.	потужні вугільно-металургійних центри, суднобудування, рибоконсервна промисловість,	Вирощування рису, рибальство, розведення великої рогатої худоби м'ясного напрямку	Кітакюсю, Фукуоки, Нагасакі, Кагосіма
3.2. Сікоку	машинобудування, хаарчова, целюлозно-паперова, текстильн	садівництво (персики, мандарини), бобові культури. На узбережжі широко представлена марикультура (наприклад, перлинові ферми).	Такамацу

Страницы: 1, 2, 3