Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
p align="left">Ринок збуту вугілля й ринок гірничошахтного обладнання монополізовані великими посередницькими структурами. Саме ці структури врешті-решт отримують головну частку прибутку від дотування вугільної промисловості державою. Як припускає Центр Разумкова, можливість отримувати надприбутки монопольними приватними компаніями, що пов'язані з органами державної влади, є головною причиною неефективності спроб впровадження як у вугільну галузь, так і в міжгалузеві відносини прозорих ринкових механізмів та легальної приватизації. 3. Вугільна промисловість Польщі
Програми реструктуризації польського гірництва в 1991-2004 роках
Стан видобування кам'яного вугілля в Польщі, який постійно погіршувався, у 1990-1992 рр. був наслідком нереагування керівництва шахт на політично-економічну реальність у країні, що постійно змінювалася, зокрема зниження рівня попиту, обмеження адресних дотацій для гірництва, а також нестабільності ціни збуту. У складених у цей час окремими шахтами програмах реструктуризації основна увага концентрувалася на технічній реструктуризації, частково - на організаційній і повністю оминалося завдання фінансової реструктуризації [7].
Створення в 1993 р. вугільних спілок не принесло позитивних змін в адаптації вугільної галузі до умов ринкової економіки.
Урядова програма реструктуризації гірництва в 1996-2000 рр. мала головною метою пристосування гірництва до умов ринкової економіки. Вона передбачала підвищення втручання держави в економічні процеси та подальше обмеження функціонування ринкових механізмів. Однією з головних умов цієї програми було утримання в секторі так званого соціального працезабезпечення, а зменшення працезабезпечення повинно було наставати внаслідок природних процесів. Потрібно позитивно оцінити той факт, що реалізація реформи в 1998-2001 рр. привела до загальмування фінансових показників сектора, які постійно погіршувалися, і, починаючи з 2000 року, до відвернення тенденції лавинного збільшення рівня зобов'язань, які становили: у 1999 р. - 20. 574,8 млн. злотих (23. 898,8 млн. злотих), у 2000 р. - 21. 784,8 млн. злотих (22. 983,0 млн. злотих) і в 2001 р. - 21. 437,9 млн. злотих.
Фінансовий аналіз показав, що досягнення рентабельності гірництва вимагає більш радикальної реструктуризації, результатом якої був би вугільний сектор із 50-60 тисяч працівників, за умови продажу вугілля щорічно в межах від 60 до 90 мільйонів тонн.
У період реалізації перших програм реструктуризації в 1993-1995 і 1996-1997 роках не тільки знижено рівень видобутку вугілля, а навіть навпаки, усупереч принципам урядових програм, видобуток зріс із 131 млн. т у 1993 р. до 137,1 млн. т у 1997 р.
На момент початку реформ у польському гірництві, зокрема в 1990 р., працювало 387,9 тисяч осіб, видобуток вугілля становив 147 млн. т, а продуктивність роботи в перерахунку на одного працівника загалом становила 389 тонн/рік. На кінець 2001 р. кількість працюючих зменшилася до 146 тис. (на 62,4%), рівень видобутку вугілля зменшився до 102,8 млн. т (на 30,3%), а про продуктивність у перерахунку на одного робітника загалом, порівняно з 1990 р., виросла до 704 тонн/рік (на 81%). Однак надалі продуктивність праці в польському гірництві є нижча від продуктивності праці в шахтах Західної Європи.
Основні причини неефективності програм реструктуризації вугільної галузі:
- відсутність довготермінової державної політики щодо гірництва та неефективно втілювана концепція реструктуризації сектора - не закріплена законодавчо до серпня 1997 р.;
- занадто оптимістичні та нереальні вихідні оцінки, які приймаються в програмах реформ, що не враховують пристосування виробничого потенціалу шахт до можливостей рентабельного збуту вугілля;
- відсутність соціально-економічної стабілізації, а також тиск сильного галузевого та профспілкового лобіювання, що бореться за свої привілеї у ситуації фінансового колапсу сектора.
Умови реформування гірництва відповідно до права Європейського Союзу. Окрім норм первинного права, яке регулює принципи діяльності спільного ринку, що визначали, які форми допомоги відповідають цьому (спільному) ринку, умови надання допомоги в країнах-членах, зокрема в Польщі, регулюють:
¦ розпорядження Ради (ЄЄ) №1407/2002 від 23 липня 2002 року щодо допомоги держави вугільній промисловості [8];
¦ рішення Комісії від 17 жовтня 2002 р. про допомогу держави вугільній промисловості [8].
Сфера допомоги держави та ЄС
Допускаються такі види допомоги:
¦ допомога на скорочення діяльності;
¦ допомога на утримання доступу до резерву вугілля;
¦ допомога на покриття надзвичайних коштів.
План доступу до запасів кам'яного вугілля в 2004-2006 р.
У процесі кваліфікації шахт на предмет виділення неперспективних прийнято такі критерії: достатність запасів вугілля, економічна рентабельність видобутку.
На початку 2004 р. у видобуванні кам'яного вугілля працювало 135 456 осіб, у т. ч. на перспективних шахтах - 123579 осіб. У процесі реструктуризації працезабезпечення використовувалися захисні та активізаційно-адаптаційні інструменти: стипендії на перекваліфікацію, контракт на перекваліфікацію.
Закриття шахт у 2004-2007 роках
До плану закриття шахт у 2004-2007 роках кваліфікували шахти із запасами, що закінчувалися, експлуатація яких не могла забезпечити економічну ефективність. Крім того, у цих шахтах мав місце високий рівень природних загроз. Це були: Головне Управління «Bytom ІІ» із датою закінчення видобування 31.10.2004 року, KWK «Polska-Wirek» та KWK «Katowice - Kleofas».
Ліквідацію шахт та дії після закінчення ліквідації шахт здійснювали: AT Спілка Реструктуризації Шахт у Катовіце та ТОВ Битомська Спілка Реструктуризації Шахт.
Польське гірництво після вступу до ЄС
Пріоритетні сфери ЄС:
- охорона навколишнього середовища;
- нові технології;
- безпека та гігієна праці.
Охорона навколишнього середовища
Викид СО2
* Польський сектор вироблення електричної та теплової енергії функціонує інакше, ніж у решті країн Європейського Союзу. Це пов'язано з використанням у Польщі для виробництва енергії майже виключно (біля 95%) вугілля - як кам'яного, так і бурого. Недоліком ситуації є незвична вразливість державної електроенергетики до всіх регулювань ЄС щодо норм охорони повітря. Ця проблема була висунута електроенергетичною галуззю ще до вступу Польщі в Європейський Союз.
* Враховуючи сподіване збільшення рівня викиду СО2 та вступ Польщі в ЄС, Міністерство охорони навколишнього середовища РП оголосило в 2003 р. тендер на виконання державного плану надання права викиду СО2 на 2005-2007 роки (проект KPAU). Метою цього проекту, який реалізує ТОВ Системні Дослідження EnergSys, є введення в польське право принципів директиви 2003/87/ЄС, яка визначає систему торгівлі правом на викид тепличних газів на території Європейського Союзу. У рамках проекту ведеться детальна інвентаризація промислових викидів СО2 у Польщі. Дослідницькі роботи у сфері визначення головних джерел викиду СО2 у Польщі здійснено в Інституті Економіки Мінеральної Сировини та Енергій1 PAN. Вони фінансувалися із засобів Комітету наукових досліджень.
* У 2001 році в ЄС введено так звану директиву LCP, яка різко обмежувала допустимі викиди великих джерел спалювання. Дати вступу положень цієї директиви в життя (2008 та 2016 роки) збігалися з моментом припинення експлуатації більшості вугільних блоків, якими володіли держави-члени ЄС. У свою чергу, для Польщі це означало виключення багатьох нещодавно модернізованих блоків ще задовго до їх технічного зносу, не згадуючи навіть про їх амортизацію. Ця проблема донині остаточно не вирішена і, згідно з експертизами 2012-2020 років, може позначитися на мінімум 10 000 MWe потужності електроенергетичної системи (близько 40%) через вимушені виключення, впроваджені директивою LCP.
Пропозиції нових регулювань ЄС
* Дуже важку ситуацію польського сектора виробництва додатково поглиблюють пропозиції чергових союзних регулювань, націлених на використання вугільного палива. До них належать Пропозиція перегляду директиви ІРРС (необхідність отримання так званих інтегрованих дозволів). Відповідно до директиви LCP, обмеження, що впроваджуються після 2016 р., будуть суворішими для підрозділів із середньою та більшою потужністю та охоплять не лише новозбудовані блоки, але й ті, що працюють сьогодні. Усе це схоже на «зміну правил під час гри».
* Прийняття ЄС зобов'язання зменшення викидів вуглекислого газу, який виникає в процесі спалення вугілля, з метою обмеження парникового ефекту та сповільнення наявних кліматичних змін на земній кулі стало причиною скликання в березні 2007 року держав-членів та Комісії Європейської Ради з метою опрацювання необхідних технологічних, економічних та регуляторних систем, які слугуватимуть гарантуванню розвитку безпечної для середовища геологічної секвенції вуглекислого газу.
* 21.01.2008 прийнята «Заява щодо Директиви Європейського Парламенту та Ради щодо геологічного складування вуглекислого газу, яка замінює Директиви Ради 85/337/EWG, 96/61/WE, директиви 2000/60/WE, 2001/80/WE, 2004/35/WE, 2006/12/WE та розпорядження (WE) №1013/2006». Цей акт європейського права визначає рамки для ведення діяльності у сфері складування вуглекислого газу у відкладах, зокрема в підземних гірничих виробках, із одночасним гарантуванням максимальної безпеки використання технології вилучення вуглекислого газу (Carbon Capture and Storage - CCS).
