Теорії виникнення і розвитку біосфери Земл
p align="left">Цим твердженням Аристотель підтримав більш раннє висловлювання Емпедокла про органічну еволюцію. Згідно з гіпотезою Арістотеля про спонтанне зародження, певні «частки» речовини містять деякий «активний зародок», який при відповідних умовах може утворити живий організм. Арістотель мав рацію, вважаючи, що цей зародок міститься в заплідненому яйці, але помилково вважав, що він є в сонячному світлі, твані і гнилому м'ясі. З поширенням християнства теорія самозародження була не в пошані; її визнавали ті, хто вірив в чаклунство тощо Але ця ідея продовжувала існувати десь на задньому плані протягом ще багатьох віків. Ван Гельмонт (1577 1644), вельми знаменитий і вдалий вчений, описав експеримент, в якому він нібито створив за два тижні мишей. Для цього потрібні були брудна сорочка, темна шафа і жменя пшениці. Активним зародком він вважав людський піт.У 1688 р. італійський біолог і лікар Франчесько Реді, що жив у Флоренції, підійшов до проблеми виникнення життя більш суворо і піддав сумніву теорію спонтанного зародження. Реді встановив, що білі черв'ячки, що з'являються на гниючому м'ясі - личинки мух. Провівши ряд експериментів, він отримав дані, які підтверджували думку про те, що життя може виникнути тільки з попереднього життя (концепція біогенезу). Ці
експерименти, однак, не призвели до відмови від ідеї самозародження, І хоч вона дещо відійшла на задній план, вона продовжувала залишатися головною теорією в неклерикальному середовищі. У той час як експерименти Реді, здавалося б, спростували теорію спонтанного зародження, перші мікроскопічні дослідження Антоні ван Левенгука посилили цю теорію стосовно мікроорганізмів. Сам Левенгук не вступав в суперечки між прихильниками біогенезу і спонтанного зародження, однак його спостереження під мікроскопом залишали спадок обом теоріям і, зрештою, спонукали інших вчених поставити експерименти для розв'язування питання про виникнення життя шляхом спонтанного зародження. У 1765 р. Ладзаро Спаланцані провів наступний досвід: піддавши м'ясні і овочеві відвари тривалому кипінню, він відразу ж їх запечатав, а потім зняв з вогню. Досліджуючи рідину через декілька днів, Спаланцані не виявив ніяких ознак життя. З цього він зробив висновок, що висока температура вбила всі форми живих істот, і без них ніщо живе вже не могло виникнути.
У 1860 р. проблемою походження життя зайнявся Луї Пастер. До цього часу він вспів вже багато чого досягти в мікробіології, зумів вирішити проблеми, що загрожували шовкопряддству і виноробству. Він показав також, що бактерії існують всюди і що неживі матеріали легко можуть бути заражені ними, якщо їх належно не простерилізувати.
Внаслідок ряду експериментів, в основі яких лежали методи Спаланцані, Пастер довів справедливість теорії біогенезу і остаточно спростував теорію самозародження.
Однак підтвердження теорії біогенезу породило іншу проблему. Якщо для виникнення живого організму необхідний інший живий організм, то звідки ж узявся самий перший живий організм? Чи Було це первинним Теорія панспермії
Ця теорія не пропонує ніякого механізму для пояснення первинного виникнення життя, а висуває ідею про її неземне походження. Тому її не можна вважати теорією виникнення життя як такою; вона просто переносить проблему в якесь інше місце Всесвіту.
Теорія панспермії стверджує, що життя могло виникнути один або декілька разів в різний час в різних частинах Галактики або Всесвіту. Для обгрунтування цієї теорії використовуються багаторазові появи НЛО, наскальні зображення предметів, схожих на ракети і «космонавтів», а також повідомлення про нібито зустрічі з інопланетянами. Радянські і американські дослідження в космосі дозволяють вважати, що імовірність виявлення життя в межах Сонячної системи нікчемна, однак вони не подають ніяких відомостей про можливе життя поза цією системою. При вивченні матеріалів метеоритів і комет в них були виявлено різноманітні «попередники живого» -- такі речовини, як ціаногени, синильна кислота і органічні сполуки, що можливо зіграли роль «насіння», що падало на голу Землю. З'явився ряд повідомлень про знаходження в метеоритах об'єктів, що нагадують примітивні форми життя, однак докази на користь їх біологічної природи поки не здаються вченим переконливими. Також деякі прихилникі теорії панспермії вважають, що життя занесене інопланетянами заради експерименту. І що зараз іноземні істоти спостерігають за життям і розвитком людства.
Теорія стаціонарного стану
Згідно з цією теорією, Земля ніколи не виникала, а існувала вічно, вона завжди здатна підтримувати життя, а якщо і змінювалася, то дуже мало. Види також існували завжди. Оцінки віку землі сильно варіювали -- від приблизно 6000 років за розрахунками архиєпископа Ашера до 5 млрд. років за сучасними оцінками, заснованими на обліку швидкостей радіоактивного розпаду. Більш довершені методи датування дають все більш високі оцінки віку Землі, що дозволяє прихильникам теорії стаціонарного стану вважати, що Земля існувала вічно. Згідно з цією теорією, види також ніколи не виникали, вони існували завжди і у кожного виду є лише дві альтернативи -- або зміна чисельності, або вимирання. Прихильники цієї теорії не визнають, що наявність або відсутність певних викопних залишків може вказувати на час появи або вимирання того або іншого виду, і приводять як приклад представника хордових риб -- латимерію.
Прихильники теорії стаціонарного стану стверджують, що тільки вивчаючи тепер існуючі види і порівнюючи їх з викопними залишками, можна робити висновок про вимирання, так і в цьому випадку певно, що він виявиться невірним. Використовуючи палеонтологічні дані для підтвердження теорії стаціонарного стану, її нечисленні прихильники інтерпретують появу викопних залишків в екологічному аспекті (збільшення чисельності, міграції в місця сприятливі для збереження залишків і т.д). Велика частина доказів на користь цієї теорії пов'язана з такими незрозумілими аспектами еволюції, як значення розривів в палеонтологічному літописі, і вона найбільш детально розроблена саме в цьому напрямку.
Точка зору креаціоністів
Згідно з цією теорією, життя виникло внаслідок дії розуму в минулому; її дотримуються послідовники майже всіх найбільш поширених релігійних навчань. У 1650 р. архиєпископ Ашер з м. Арма (Ірландія) обчислив, що Бог створив світ в жовтні 4004 р. до н. е. а закінчив свою працю 23 жовтня о 9 ранку, створивши людину. Ашер визначив цю дату, додавши вік всіх людей, що згадуються в біблійній генеалогії від Адама до Христа («хто кого народив»). Однак прості розрахунки показують, що Адам повинен був жити в Деякі креаціоністи розглядають процес формування біосфери, засновуючи свої погляди на оповіданні про створення світу, записане в першій книзі Біблії - Буття.Не можна забувати, що повідомлення книги Буття було написано не для пояснення механізмів створення. Воно висловлює основні події, описуючи, що було створено, в якому порядку і коли, або в який день, вперше з'явилося.
Перший день
"Хай станеться світло! І сталося світло.І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший." (Буття 1:3, 5). Сонце і місяць, звичайно, існували в космічному просторі задовго до цього першого дня, але їх світло не досягало поверхні землі, залишаючись невидимим земному спостерігачу. Тепер же, в цей перший день, світло, очевидно, стало видимим на землі, і на земній кулі, що обертається, дні стали змінювати ночі.
Прояснення, ймовірно, здійснювалося поступово і продовжувалося довго, так що світло з'явилося не вмить, як це відбувається, коли включають електричну лампу. У перекладі книги Буття Дж. У. Уаттсом це висловлюється наступними: І поступово виникло світло (Виразний переклад Буття). Це світло виходило від сонця, але самого сонця не було видно із-за суцільної хмарності. Тому світло, що потрапляло на землю, було розсіяним світлом, як це указується в коментарі до вірша 3 в перекладі Ротергема. (Дивися виноску Ь до вірша 14.)
Другий день
"І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий." (Буття 1:6-8). В Синодному перекладі Біблії, як і в деяких інших перекладах, тут уживається слово "твердь". Це привело деяких вчених до висновку, що повідомлення книги Буття запозичене з міфів про створення, де ця твердь небесна зображається у вигляді металевого зведення. Проте навіть в англійській Біблії короля Якова, де уживається слово твердь, примітка на полях свідчить: простір. Це вірно, тому що єврейське слово ракия, яке в Перекладі Нового Світу переведене словом простір, має значення розтягання, розповсюдження або протягу.
Повідомлення в Бутті говорить, що Бог створив простір, але воно не говорить, як він це зробив. Яким би чином не відбувалося описане відділення, це, мабуть, виглядало так, ніби вода над пространством була піднята із земної поверхні. А пізніше мовиться, що по тверді небесної [простору небес, НМ] могли літати птахи, як це висловлюється в Буття 1:20.
Третій день
"І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно." (Буття 1:9, 10).
Знову в повідомленні не описується, як це було зроблено. Поза сумнівом, утворення суші супроводжувалося колосальними зсувами земної поверхні. Геологи пояснили б такі корінні зсуви пластів теорією катастроф. Але Буття указує на керівництво і управління Творцем.
