Теоретичні основи рекреаційної географ

p align="left">Дещо пізніше на противагу поняттю інстинкту вводиться поняття потреби. На основі цього поняття вчення про мотивацію людської поведінки отримує нову постановку, оскільки потреба є соціально детермінованою, тому вона набагато складніше за інстинкт. Отже, шукати відповідь на сутність рекреації необхідно в сутності людини, не протиставляючи при цьому біологічне і соціальне. Адже саме відповідний рівень виробничих сил та існування конкретних суспільних відносин знаходяться в основі розвитку умов та форм життєдіяльності людини, пояснюють темпи зростання і масовість рекреації, її зміст.

Більше 2 млрд. осіб переважно із країн «третього світу» досі ніколи не бували за межами свого населеного пункту. Однією з головних причин даного явища є низький рівень грошових доходів населення. Ці доходи становлять необхідну матеріальну основу існування вільного часу як такого та визначають характер його використання. У разі скорочення доходів нижче певного рівня, будь-який обсяг вільного часу втрачає сенс у зв'язку з відсутністю можливості його ефективного проведення.

Рекреація в сучасному світі відноситься до такого вибіркового виду діяльності, який є необхідною умовою нормального людського життя, засобом компенсації напруги та відновлення працездатності. Але не слід ототожнювати рекреаційну діяльність лише з розвагами, хоча останні й перетворилися у сучасному світі в надійне джерело прибутку.

Найбільш вживана класифікація суспільних функцій рекреації передбачає їх поділ на 4 основні групи:

1) медико-біологічну;

2) соціально-культурну;

3) економічну;

4) політичну.

Медико-біологічна функція полягає у санаторно-курортному лікуванні та оздоровленні. Оздоровлення через туризм - один із шляхів вирішення проблеми зняття виробничої та психологічної втоми людини. Безумовно, це не єдиний шлях. Наприклад, ведуться пошуки оптимальної територіальної структури міст майбутнього, яка б урівноважувала взаємодію людини з навколишнім середовищем у міських умовах.

Соціально-культурна функція - це провідна функція рекреації. Духовно-культурні потреби - це потреби пізнання у самому широкому розумінні, пізнання оточуючого світу і свого місця в ньому, пізнання сенсу та призначення свого існування. Туризм відкриває значні можливості для духовного спілкування людини з природними, культурно-історичними та соціальними цінностями не тільки своєї країни, але й всього світу.

Серед економічних функцій рекреації головне місце відводиться відтворенню робочої сили. Дякуючи рекреації підвищується продуктивність праці, збільшується тривалість періоду повноцінної працездатності та інше, що веде до збільшення фонду робочого часу внаслідок скорочення захворюваності, підвищення життєвого тонусу.

З економічної точки зору важлива роль рекреації як форми споживання товарів і послуг, що веде до формування цілої сфери господарської діяльності, яка збільшує асортимент продукції традиційних галузей промисловості і сільського господарства.

В умовах товарно-грошових відносин рекреація виконує й низку інших функцій:

- швидкий розвиток господарської структури певної території;

- розширення сфери прикладання праці, тобто збільшення зайнятості населення за рахунок рекреаційного обслуговування та в галузях, що пов'язані з рекреацією опосередковано;

- суттєвий вплив на структуру балансу грошових доходів і витрат населення по території країни на користь рекреаційних районів;

- підвищення ефективності іноземного туризму як джерела надходження іноземної валюти.

Туризм також є важливим засобом ідейно-політичного і патріотичного виховання населення. Власне зародження внутрішнього туризму в більшості країн світу, як правило, було пов'язане із патріотичним рухом, з вихованням любові до батьківщини на основі знайомства з унікальними природними комплексами, пам'ятками історичного минулого, місцями видатних подій та ін. Велику роль туризм може відігравати й у інтернаціональному вихованні народів, тому що він зміцнює міжнародні зв'язки, розвиває толерантні стосунки між людьми, зближує нації, долає ксенофобію.

Рекреаційні потреби

Більшість сучасних дослідників у галузі рекреаційної географії вважає, що просторово-часову динаміку і територіальну організацію рекреаційної діяльності визначають суспільні, групові та індивідуальні рекреаційні потреби.

Рекреаційні потреби, як і потреби людини в цілому, є суспільно-історичним продуктом, оскільки вони змінні в часі. їх просторово-часова динаміка відбивається на територіальних формах організації рекреаційної діяльності. Тому вивчення рекреаційних потреб вважається необхідним для дослідження форм територіальної організації рекреаційних районів всіх рангів, як тих, що склалися, так і перспективних: від загальнодержавної схеми розміщення сфери відпочинку і туризму до функціонального зонування окремих районів відпочинку та курортів.

Вибір того чи іншого виду відпочинку в конкретних природних комплексах та переваги, що надаються відпочивальниками окремим типам ландшафтів, варіюють у таких точно широких межах, як темпераменти і характери індивідів. Але жоден із цих запитів не може бути задоволеним без відведення певної земельної ділянки. Розподіл площі для організації відпочинку відбувається швидше у відповідності до потреб населення, ніж до наявності необхідних природно-географічних умов.

Вище було відзначено, що рекреаційні потреби проявляються на трьох рівнях організації людей: суспільство - група -- індивід.

Суспільні рекреаційні потреби є провідними. їх можна визначити насамперед як потреби суспільства у відновленні фізичних та психічних сил, всебічному розвитку всіх його членів тощо.

Групові рекреаційні потреби відбивають зміст потреб певних соціальних та вікових груп населення.

Індивідуальні рекреаційні потреби включають низку рекреаційних занять, які задовольняють бажання людини змінити звичну обстановку, відновити здоров'я, зняти втому, пізнати оточуючий світ, отримати естетичне задоволення, духовно збагатитися, втекти від повсякденності, перевірити свою здатність долати перешкоди тощо.

Індивідуальні рекреаційні потреби своїм постійним розвитком впливають на структуру і своєрідність рекреаційних потреб соціальної групи, до якої належать індивіди, а діяльність соціальних груп сприяє формуванню суспільних рекреаційних потреб. Але така дія індивідуальних та групових потреб на суспільні рекреаційні потреби є вторинною. Провідною та визначальною є зворотна дія. Відносини суспільних, групових та індивідуальних потреб є діалектичними, тобто такими, що взаємно впливають один на одного при визначальному значенні суспільних потреб.

Вивчення обсягів і структури рекреаційних потреб не є завданням географії. Але в умовах міждисциплінарної взаємодії та синтезу знань географія змушена не тільки використовувати досягнення інших наук, але й формулювати свої вимоги до них.

Обираючи вид рекреації і географічний район відпочинку, людина або група людей керуються певними цілями та установками. При цьому потреби індивідів і груп людей диференціюються по найрізноманітнішим ознакам, у тому числі й регіональним.

Систематичне вивчення реальних процесів, тенденцій, обсягів рекреаційних потреб проводиться в економічному, медико-біологічному, демографічному, соціологічному, соціально-психологічному та природознавчому аспектах.

Таке широке охоплення у дослідженнях об'єктивно випливає з того, що формування рекреаційних потреб відбувається під впливом комплексу факторів, які можуть бути згруповані наступним чином:

1. Соціально-економічні фактори: рівень розвитку виробничих сил; рівень споживання, у тому числі послуг; рівень розвитку сфери відпочинку і туризму; реальні грошові доходи населення; роздрібні ціни на товари і послуги, у тому числі рекреаційні; рівень розвитку транспортної інфраструктури і транспортних засобів; тривалість відпусток; постановка реклами та інформації про рекреаційні райони і маршрути; соціальний і професійний склад населення; рівень культурного життя; рухливість населення; національні традиції.

2. Демографічні фактори: співвідношення міського і сільського населення (ступінь урбанізації); статево-вікова структура населення; склад і розмір сімей; особливості розселення.

3. Соціально-психологічні фактори: інтенсивність культурних і ділових зв'язків (комунікабельність); тип культурного життя; вплив моди; ціннісні орієнтації особистості.

4. Медико-біологічні фактори: стан здоров'я населення.

5. Природні фактори: природна зона, в якій проживає людина; особливості географічного положення по відношенню до морів, озер, річок, гірських хребтів та інших природних об'єктів.

Одним з найважливіших питань економічної оцінки рекреаційних потреб є визначення ступеню задоволення потреб населення у рекреаційних послугах. Ця проблема залишається невирішеною. Більш вивченим економічною наукою є комплекс потреб у продуктах харчування, житлі та інших матеріальних благах. При цьому слід підкреслити, що мова йде не про платоспроможний попит, який характеризує фактичне споживання рекреаційних послуг, а про потреби.

Економічна оцінка рекреаційних потреб опосередковує інші аспекти оцінок (медико-біологічний, соціологічний, соціально-психологічний), тому що в ній знаходять своє відбиття економічні можливості суспільства та його членів, тобто враховуються кошти, які суспільство або його окремі члени можуть затратити на задоволення рекреаційних потреб. Розміри цих затрат залежать у першу чергу від обсягів валового національного продукту (ВНП) та пропорцій його розподілу. Останні визначаються головними економічними завданнями суспільства на кожному конкретному етапі його розвитку.

Медико-біологічний аспект вивчення рекреаційних потреб полягає у визначенні обсягів і структури санаторно-курортного лікування. На основі регіональної медичної статистики курортологи розробляють зведені баланси потреб у санаторно-курортному лікуванні та можливостей їх задоволення.

Потреби у курортній мережі розраховуються, як правило, виходячи з національних нормативів, закріплених відповідними підзаконними актами.

Залишаються маловивченими з медико-біологічної точки зору потреби оздоровлення. У науковій літературі зустрічаються лише найзагальніші відомості про медико-біологічні функції рекреаційної діяльності. У першу чергу це активні види рекреаційної діяльності (м'язове навантаження) та різноманіття рекреаційної діяльності (переключення з одного виду діяльності на іншій). Ці механізми криються у особливостях центральної нервової системи людини: певні нервові центри «відпочивають» найбільш продуктивно не при повному гальмуванні, а при збудженні інших нервових центрів (відомий факт: навіть значні фізичні навантаження легко переносяться на хвилі емоційного підйому).

Слабо вивченим залишається і питання впливу місця і часу відпочинку людини в залежності від місця її проживання, віку, соціальної належності, типу нервової системи.

Страницы: 1, 2